Агенти Путіна. Італійська мережа

169

Факт, що Італія виступає проти будівництва «Північного потоку–2» пояснюється, скоріш, розчаруванням від зупинення реалізації трубопроводу «Південний потік», аніж необхідністю зниження енергетичної залежності Європейського союзу від Росії. Тим не менш, прем’єр-міністра Італії Маттео Ренці не можна зарахувати до числа найбільших критиків Росії з-поміж лідерів ЄС, а опозиція в Італії рішуче підтримує російську пропаганду.

Разом зі схваленням Трансадріатичного трубопроводу, рішення виступити проти будівництва другої гілки Північного потоку було одним з небагатьох в Італії, прийнятих відповідно до політики диверсифікації поставок газу, задуманої Єврокомісією за для зменшення енергетичної залежності ЄС від Росії. Тим не менш, Італія далеко не та країна, що є повністю інформованою про ризики, пов’язані із надмірною енергетичною залежністю Європи від Росії.

На початку грудня Італія заблокувала продовження санкцій ЄС проти Росії через неправомірну окупацію Криму і Донбасу. Метою такого рішення було перешкодити Німеччині в її намаганнях педалювати реалізацію другої черги «Північного потоку», трубопроводу що має забезпечити постачання 55 млрд. куб. м. природного газу з Росії до Німеччини, тим самим збільшивши обсяги газу імпортованого ЄС з Росії та обійшовши деякі країни Центральної та Східної Європи.

Хоча країни-члени ЄС з ЦСЄ на чолі із президентом Польщі Анджеєм Дудою, рішуче виступають проти будівництва «Північного потоку – 2», вважаючи його проектом, що послаблює Європу та наносить шкоду внутрішній європейській солідарності, Італію виступити проти Північного потоку спонукало розчарування, що й досі відчуває Рим стосовно рішення Єврокомісії від 2012 року блокувати проект «Південний потік».

«Північний потік — 2» – проект газопроводу з Росії до Німеччини. Є розширенням «Північного потоку». Відрізняється складом акціонерів підводної частини.

Для реалізації проекту була створена компанія New European Pipeline AG. До складу акціонерів увійшли:

• Газпром — 51%,

• E.ON, Shell, BASF/Wintershall, OMV — по 10%,

• ENGIE — 9%.

Трубопровід «Південний потік» був задуманий Росією в партнерстві з Італією та іншими країнами-членами, як-то Австрія, Греція, Словенія, Болгарія та Угорщина, задля збільшення залежності ЄС від Росії, що мала постачати 63 млрд. куб. м. російського природного газу з Росії до Болгарії, Греції, Балкан та Італії.

«Південний потік» блокувався Єврокомісією через невідповідність Третьому енергетичному пакету, європейському законодавству, що не дозволяє енергетичним мейджорам контролювати одночасно трубопроводи та постачання газу. Російський енергетичний гігант «Газпром» мав намір контролювати трубопроводи та газові постачання, як у випадку з «Південним потоком», так і у випадку з трубопроводом «Північний потік».

«Південний потік» — нереалізований міжнародний проект газопроводу, який планувалося прокласти по дну Чорного моря з Анапского району в болгарський порт Варну. Далі його дві гілки повинні були пройти через Балканський півострів до Італії та Австрії, хоча їх точні маршрути так і не були затверджені. Будівництво газопроводу почалося 7 грудня 2012 і за планом мало закінчитися в 2015 році.

Однак, невірно було б вважати італійського прем’єр-міністра Маттео Ренці проросійським політиком. В деяких випадках, Ренці показав себе дуже критичним щодо слабкого прогресу РФ в сфері демократії та людських прав і свобод, а також російської агресивної поведінки до країн пострадянського простору.

Під час свого першого офіційного візиту до Росії, Ренці, як і кілька інших прем’єр-міністрів країн ЄС, публічно вшанував пам’ять Бориса Нємцова, російського опозиціонера вбитого за кілька днів до того. Ренці також підтримав візит в Україну віце-президента Європейського парламенту Джанні Пітелли на підтримку Революції гідності та ув’язнених, зокрема Юлії Тимошенко.

З іншого боку, запросивши президента Путіна на всесвітню виставку в Мілані «Експо 2015», Ренці став першим західним лідером, що провів публічну зустріч з російським президентом з часів накладення санкцій. Таким чином, Ренці послабив міжнародну ізоляцію, влаштовану Заходом Путіну на фоні невиконання Мінських домовленостей.

Oтже, через опозицію до «Північного потоку-2», Італія не виступає проти російського енергетичного наступу в Європі, а просто має на меті влаштувати свій власний енергетичний бізнес з Росією. Насправді ж, закордонна та енергетична політика Італії формується під впливом ENI, найбільшого енергетичного концерну, глибоко пов`язаного з «Газпромом», що має потужний вплив як на італійський уряд, так і на парламент.

Тим не менше, ситуація в Італії могла би бути навіть гіршою якщо б до влади прийшов не Ренці з його ліво-центристською Демократичною партією (ДП), а інший уряд. «Північна ліга», радикально правий рух та головна партія опозиції, відверто підтримують російські інтереси в Італії через протистояння накладенню санкцій на РФ та добиваючись в Італії визнання анексованого Криму.

«Північна ліга» на чолі з Маттео Сальвіні, що відкрито підтримує євразійську доктрину Олександра Дугіна – нацистсько-більшовистського радника Путіна з закордонних справ, що відстоює ідею трансформації Європи у провінцію Великої Росії, підтримує тісні зв’язки з Кремлем через кілька культурних асоціацій, покликаних розповсюджувати російську пропаганду в італійському суспільстві.

Головний суперник партії Ренці популістський «Рух «П’ять зірок», очолюваний колишнім коміком Беппе Грілло, також підтримує російську пропаганду, звинувачуючи українців у нацизмі та вимагаючи від італійського уряду припинення дії санкцій проти Росії за розв’язання війни на Україні.

«Рух «П’ять зірок» також виступав проти реалізації Трансадріатичного трубопроводу (ТАP) – проекту, який Ренці схвалив у відповідності із політикою енергетичної диверсифікації Єврокомісії, що мав на меті імпорт природного газу з Азербайджану та інших альтернативних постачальників.

Іншими важливим проросійськими партіями в італійській політиці є «Вперед, Італія!» колишнього прем’єра Берлусконі, пов’язаного з Путіним особистими дружніми відносинами, який пролобіював в Італії погодження реалізації «Південного потоку», і Партія «Брати Італії» радикального правого крила, що часто співпрацює з «Північною Лігою».

Радикальна партія «Ліві, Екологія та Свобода» на чолі з Нікі Вендолою, колишнім губернатором Апулії, італійського регіону територією якого має бути прокладений трубопровід ТАР, виступає проти енергетичної політики Ренці та підтримує необхідність діалогу з РФ задля недопущення зближення Італії зі Сполученими Штатами

Росія достатньо популярна в італійському суспільстві, де антиамериканізм, що перейшов у спадок від Берлусконі та комуністичної ідеології, й досі підтримується серед більшості італійців, які вірять, що Путін – єдиний лідер світового масштабу здатний врятувати Європу від ІДІЛ та інших загроз.

Таким чином, навіть якщо Ренці не критикує та не виступає проти Росії, така правляча партія – це найкращий варіант з точки зору закордонної та енергетичної політики Європи, який трансатлантична спільнота може очікувати від традиційно проросійськи налаштованої країни.

Окрім висловлення незначної підтримки Україні, Ренці також підтримує добрі відносини з Бараком Обамою та відкрито виступає на підтримку Ізраїлю в його намаганнях побудувати демократію на Близькому Сході.

Автор материала: Matteo Cazzulani