Співачка Анастасія Приходько розповіла про свій попередній досвід виступів в Україні і Росії та свої шанси представити нашу державу на Євробаченні-2016

Настю, в суботу вже перший півфінал, ви будете готові?

Готова.

Все, підготувалися? Достатньо вам було часу для цього?

Якось все швидко відбулося. Тому не було над чим розмислюватися, треба було працювати. Тому сьогодні ми поспали дві години, і вже я тут, працюємо. Врешті-решт, треба, щоб було все гарно, добре, а вже потім поспимо.

Ви чи не найдосвідченіший учасник Євробачення, тому що ви представляли Росію в минулі роки. Був хороший результат, була хороша пісня. До речі, вже ходять цілі легенди, як вам вдалося протягнути наполовину україномовну пісню від Росії. Мовиться про те, що ваші там колишні продюсери ледь не з Путіним перемовини вели про це?

В мене просто була мрія поїхати від України саме, але з кількох причин мене дискваліфікували з національного відбору у 2009 році. Тому це було моє прохання, якщо я хочу на Євробачення, хоча б дайте там приспів заспівати українською мовою. Тому я наполягала саме на цьому, і так і вийшло, що від Росії я співала російськоюй українською мовами.

Цього року будете англійською співати? Ми пісню обов’язково покажемо в кінці нашої студії. Хто готував пісню? Що це таке буде? Чим будете вражати? Чи вже роздумували над самим номером, якщо переможете, якщо поїдете від України?

Ідея пісні моя, бо я така людина, що повинна співати про те, що відчуваю зараз, або в той чи інший період. Я хотіла співати про свободу, бо всі ми дуже мріємо бути вільними. Вона не пов’язана з політикою, вона не пов’язана з війною. Вона пов’язана, щоб відчути просто себе вільним – від усього. Може там якесь кохання, може невдалі стосунки, може ще щось. Вона підійде як до чоловіків, так і жінок. Створював її вірменський автор Шуршан Саргсян, записували в Києві, мастеринг робили в Германії, працювали теж у Вірменії. Саме до Євробачення ми написали цю пісню, у нас був місяць, і ми впоралися з цим завданням.

Як буде відбуватися цьогоріч український відбір на Євробачення? Тому що ми пам’ятаємо в минулі роки страх, що відбувалося. Кожен рік якісь скандали, постійні сварки між учасниками, організаторами.

У цьому відборі, я хочу, звичайно, щоб сварок не було. Я третій раз уже намагаюся виїхати від своєї держави. Я хочу, щоб там на небі всі зірки зійшлися, і я вже поїхала врешті-решт. Я не знаю, зараз 6-го буде перший півфінал, там оголосять результати, хто проходить у фінал. Потім будемо чекати фіналу, потім фінальний скаже, хто поїде. Там дуже багато етапів, тому така хвилююча подія ще раз у моєму житті, так новий рік починається. Оце є така мрія, коли, знаєте, мрієш-мрієш: так хочеться, щоб новий рік почався з тим, що мої мрії здійснюються.

Ми вам цього бажаємо, але це ще вам треба пройти сім кіл пекла – виглядає до того.

Щось таке, так. Я готова, тому що в мене дуже великий досвід є, потім я знаю секрети Євробачення, і я знаю, яка це дуже велика праця. По-друге, це для мене дуже велика відповідальність. Це для мене не просто конкурс – поїхати і заспівати. А зараз хочеться зробити все для того, щоб отримати перемогу.

Але будемо і критикувати: чи варто їхати взагалі на Євробачення? Минулого року пропустили цей конкурс, можливо варто все-таки зекономити гроші? Минулого року не їздили ми на Євробачення, мотивували наші українські організатори це тим, що треба економити, війна на Сході. Цього року вирішили поїхати. Можливо, все-таки не варто було? Все-таки варто було пропустити і цього року?

Ми повинні нагадувати, що ми сильна та потужна нація, ми співоча нація. Ми повинні, мені так здається, воювати по всіх фронтах.

Тобто культурний фронт, він теж повинен бути?

Звичайно.

Як ви гадаєте, взагалі Росія теж щороку відправляє доволі сильних претендентів. Минулого року, ми всі пам’ятаємо, ці всі такі білі убори, кольори, мир, peace усім, возрадуйтеся. Поїхала їхня представниця, зайняла доволі таке хороше місце. Цього року теж буде доволі сильний претендент від них. Ми конкурувати з ними можемо?

Ну звичайно, а чого ні? Чому у вас саме таке питання виникло?

Я чому так питаюся, тому що, наприклад, телевізійний якийсь жанр, не завше ми можемо з ними конкурувати, тому що у них дуже сильна пропаганда. Саме це додає величезних плюсів, тобто у них там є Russia Today, розвинені мережі, які їх постійно піарять. У нас цього немає. Українські артисти власними силами, без підтримки це можуть зробити

Я думаю, що пісенний конкурс Євробачення… не думаю, що в три хвилини можна ще щось пропагувати. Не думаю, що саме той представник використає саме три хвилини, щоб вийти з якимись лозунгами, кричати… не будемо вслух це казати, хай їм грець.

Ні, ну треба і себе хвалити. Тому що Україна щороку теж відзначається, так би мовити, і доволі сильні претенденти щороку від нас були, і Україну там знають. Чи я помиляюсь?

Ну звичайно, знають, і я навіть сміліше скажу – поважають там. І ми якось в тренді, тому, я думаю, що ми маємо всі успіхи на перемогу. А чому б ні? Я в цьому впевнена.

Я теж, не сумніваюся. Хто, на вашу думку, ваш головний конкурент зараз у відборі? Я розумію, що оцінювати конкурентів не завжди гоже, але все ж, можливо, окреслити. На кого подивляєтесь?

Я ні на кого не подивляюся і не оцінюю. Це не те, що в мене корона на голові, просто усі різнопланові, всі в різних жанрах. Я би, мабуть, хвилювалася, якби хтось з’явився, якийсь співає в моєму жанрі і так драматично передає пісні, може так. Але всі різноманітні, кожен співає в своїй ніші, і я по своїй стезі не бачу конкурентів. Я почуваюся дуже спокійно і навіть над цим не замислююсь. Тому що коли була маленька, як кажуть, 20 років коли мені було, то тоді так, я дуже хвилювалася. Хто там буде, що буде, що треба вдягнути? Я це все вже знаю, тому, мабуть, мені найлегше. Я вже такий ветеран цього конкурсу.

Не така вже ти прямо ветеран.

Ну тому, що вже втретє намагаюся, і втретє всі ці відбори. Я це вже все пропускаю через себе не так сильно, як перші рази. Тому хвилюються, мабуть, усі ті, які є зараз, які приймають участь. А мені чого хвилюватися? Мені якось спокійно. Мені головне зробити свою роботу, зробити максимально все для того, щоб показати свій номер і щоб глядач голосував за мене – це моя задача.

Поки це завше добре. А я пам’ятаю було багато претензій до зміни типу голосування. Раніше все вирішували глядачі, тепер навпіл: журі і глядачі вирішують. І до журі теж було чимало питань, завше і в Україні, і під час голосувань там уже у фіналі, в Європі. Вам як більше подобалося: коли сам глядач вирішував чи все-таки коли долучилось експертне журі?

Дуже прикро було, саме у 2009 році вони прийняли це голосування. І вийшло так, якщо брати по глядачам, то я зайняла восьме місце, а не одинадцяте. А в сумі виходило одинадцяте, я дуже тоді засмутилася. Теж таки, що я можу зробити? Нічого. Вони там щось своє придумують, а мені робити своє.

Співати і боротися.

Так.

Про Євробачення. Знаєте, є ще такі певні дружні табори країн, коли йде голосування, і це можна спостерігати. Наприклад, Україна і пострадянський табір, Молдова і Румунія завше обмінюються 12 балами, це точно знаю. Велика Британія та Ірландія. Якось може помінятися з огляду на події в Україні, з огляду на політику, цьогорічне голосування, на вашу думку?

Я не знаю, як вам вірно відповісти. Чесно. Дуже багато розмірковувала на цю тему, але я саме вибрала пісню, яка зовсім не пов’язана з політикою, з війною, або ще з чимось таким, що болить мені в серці. Я це переживаю. І я знаю, що весь світ зараз знає, що у нас коїться, і всі знають від кого це. Хотілося б просто заспівати саме про те, що просто людині потрібно і все. Я не хочу на цьому робити акцент.

Дуже добре сказано. Якраз зачепили ту тему, про яку я далі хотів поговорити. Коли відкриваєш фейсбук-стрічку і дивишся – я дружу з бійцями, які в АТО перебувають. І от фотографії з Анастасією Приходько – це я вам не лещу, так би мовити, а вони в топі завше. Ви дуже часто там буваєте. З огляду на минуле, це не в образу сказано – ви були тісно пов’язані з Росією. Що вас стимулювало розвернутися так різко, повернутися в Україну, попрощатися з доволі успішною кар’єрою в Росії? Ми пам’ятаємо ці пісні, сотні тисяч переглядів, мільйони на Ютубі.

Совість. Я вважаю, що мене правильно виховали. Мій дідусь мене виховував, він ветеран війни. Він теж боровся проти ворога і відстоював те, щоб зараз з нами… щоб ми будували майбутнє. Але бачте як врозріз пішло, коли жили-жили і яка зараз заздрість пішла з тієї сторони, з Росії, що треба все руйнувати. Руйнувати саме те, що не підкорене їм. Я не можу продати свою землю, землю предків, землю, де поховані мої найближчі люди. Я ніколи не роблю там великих фраз, не кажу, я просто кажу так: усіх грошей не заробиш. У мене ростуть діти. Який я їм буду подавати приклад? Я би собі навіть не пробачила, якщо я би там залишилась, співала і знала, що тут мій брат, моя мати, вони саме були тоді там, на Майдані. А я би там була? Ну це, мабуть, треба просто вже… Я навіть не хочу про це думати, якщо б така була ситуація. Бо перше, що мені спало в душі, те що я повинна поїхати додому, я повинна підтримати свою сім’ю.

Чи є совість у інших українських зірок, які не гребують все-таки їздити до Москви? Обговорювати колег – це не дуже красиво, звичайно. Але з огляду на те, що вони роблять, то нехай начуваються тепер. Чимало українських зірок, хто відкрито – Лорак і компанія, постійно там перебувають у Москві. Такі персонажі, як Лоліта, які вилізли родом з України, зараз відкрито підтримують Путіна. Інші українські зірки, які тишком-нишком туди їздять і потім дуже беруться за голову, коли ці фотографії спливають десь в Інтернеті. А оце як назвати? Совість у них є?

Тут інше трохи. Тут страх, тому що бачите як, якщо хтось проти йде, то це навіть і до вбивства доходить. Тому я вважаю, що вони дуже переймаються тим, що якщо навіть вони може б і хотіли підтримати, але вони розуміють, що хрест на їхній кар’єрі швидко поставлять, тому нічого гарного з цього не вийде. Про наших зірок що можу сказати – то їхнє, я навіть їх не відношу вже до нас. Я навіть не можу собі уявити як потім… це мабуть зовсім інше. Це просто гроші, банальні гроші, які хочеться заробити. Дуже багато. Якось вони не сприймають, мабуть, все, що тут коїться всерйоз, чи ще щось. Вони вважають, що може там рік-два пройде, вони повернуться з концертами. Але мені дуже було прикро, коли на одному з каналів у новорічну ніч таки одна співала. І мені здається, що це дуже прикро, що так коїться, тому що треба і забирати звання і карати, тому що підростає молоде покоління, яке буде брати з них приклад. І не хотілося б, щоб такі люди були в нашій державі, які подавали саме такий приклад. Тому треба з цим щось вирішувати.

На Новий рік там творилося казна що, перепрошую за слово.

От на цей, на 2016 рік.

Так.

І я бачила, мені було дуже образливо, коли наші українські зірки співали російські пісні в новорічну ніч. У мене просто перехопило подих. Навіщо саме тих співаків, яких заборонили в Україні. Оце мене дуже вразило… Це таке дуже хвилююче… переживаю такі моменти.

А ви з ними якось спілкуєтесь? Я розумію, що шоу-бізнес справа тісна, тобто перетинаєшся періодично. Чи перетинаєшся з ними, можливо дружили з кимось?

Я сама по собі завжди. Я кішка, яка гуляє сама по собі там десь. Я не ділюсь плітками, не товаришую, тому що в мене зовсім інша музика, зовсім інші погляди на весь цей шоу-бізнес. Якось я люблю там вдома, з сім’єю більше, ніж на цих гламурних тусовках. Бачите, мене майже не має.

На Сході часто буваєте? Я маю на увазі Україну.

Зовсім недавно повернулася з Попасної, з Лисичанська, з Краматорська, з Сватового. Севєродонецк, Троїцьке.

Як там зустрічають? Ви до бійців все-таки їздите? Чи по містах оцих прифронтових виступаєте?

Бійці приходять до нас. У Краматорську ми їздили вже саме до бійців. Але ми поїхали підтримати і народ, тому що їм там вкрай складно. Їм теж хочеться якось відчути себе людиною, по-людськи відпочити, послухати музику. Бо війна дуже заполоняє мозок. Іноді хочеться відпочити, тому саме ми приїхали і до дітей, і до звичайних людей. Співали, розмовляли, потім вечеряли разом, і співали пісень, караваї дарували – дуже було душевно та тепло.

Армійський раціон ви вже знаєте тепер після поїздок?

Там дуже смачний лагман готували разом. Потім обмінювалися інформацією. Дуже подобається мені туди їздити, бо там так щиро, по-справжньому. Коли чуєш історії, які хлопці розповідають, якось майже на душі легше стає від того, що ти можеш щось зробити, а вони можуть тобі щось розповісти.

Це, погодьтеся, дуже особлива аудиторія, з ними не так легко працювати. Вас за ці поїздки, можливо, щось найбільше якось вразило від спілкування з місцевими чи з військовими?

Дуже цікаво, коли вони мене питають: «Ви ж з Києва, ви повинні знати, коли все закінчиться?» Я кажу: «Якби я знала…» Люблять вони розповідати, як вони живуть, як у них там майже рік не працювало жодне кафе. Це було в Попасній. Вони кажуть: «А вже одне відкрилося, ми вас запрошуємо». Вони приходять, накривають якийсь смачний стіл, починаємо балакати про все. І вона – «десерт, я тільки що приготувала шарлотку, от подивіться, вже». Потроху починають з’їжджатися люди, починають відбудовувати магазини, хати. І так приємно це слухати, що починається знову це відродження життя якогось. Щоб хай оці там подалі вже за кордони, щоб люди вже почали жити. Оце вони дуже мріють, вони вже хочуть заново відновити свої домівки. Розказують, які в них там плани. Військові теж вже мріють – хочуть додому, до дітей. Але кажуть, що будемо стояти до кінця, до останнього, бо ми ваші захисники. Тому низький уклін кожному з них. Отакі справи, отак там.

Ми з Анастасією Приходько говоримо. І я дізнався, що вже 21 лютого буде точно відомий представник України на Євробаченні. Цього року, як на вашу думку, буде важче, ніж у попередні роки, коли ви брали участь у відборах? Чи все-таки воно якось планомірно відбувається?

Тут питання в іншому: поїду я чи ні? То я вже готова пройти усі ці етапи відбору. Я готова, я не знаю, де складно, де ні, бо всяке було. Я вже їх не відрізняю, але можу сказати, що це один з найяскравіших відборів, тому що підхід дуже якісний, дуже красиво все роблять. Це буде дійсно шоу. Тому мені саме цікаво подивитися в плані, як воно буде гарно все. Яка я там буду красива, розумієте? Тому що так відбори відборами були, а тут вже роблять таке широкомасштабне шоу, тому я думаю, що все буде гарно і глядачу сподобається.

Зараз буду провокацію робити.

Давайте.

Меладзе цього року править бал на українському Євробаченні. Ви вже з ним колись працювали і з братом його пісню спільну мали, і співпраця була доволі тісна. Ви коли вирішили з Росією розпрощатися, ви з ним не дуже розсварилися? Він там на вас не буде зуба мати ніякого, ні?

Не повинен. Взагалі дуже цікава історія. Так, дійсно, ми подавали в Україні заявку, потім разом же подавали і від Росії. Потім був такий маленький секрет, коли вже закінчилася ця пісня, ми подали на відбір, вона пройшла. І тут… та-дам… Костянтин Меладзе. Я думаю: щось треба виправляти. Ця історія – чому ж вона повторилася. Знаєте, коли вона повторюється, треба щось змінювати. Бог на таке натякає. Я починаю міркувати: що не так? Все хвилююче, але з Костянтином у нас не було таких великих прямо «горшкобієній». Я співаю досі пісні, і я випускала альбом з його піснями – все гаразд. Я думаю, що вже стільки років пройшло – вісім років, він все забув. Я думаю, буде все добре.

Знаєте, повторення для Євробачення – штука в дечому позитивна. Ми пам’ятаємо з якими потугами та сама Лорак намагалася потрапити – ну це вже цирки були. Вона теж: от коли доходила до самого кінця, її отак обрубали. Поїхала – друге місце є. При всьому моєму особливому ставленні до Росії, той же Білан, який спочатку друге місце, потім перемога. Може це знак, що з третього разу все буде…

Я дуже на це надіюся. Я не хочу бути завжди учасником національного відбору Євробачення від України. Говорять: ніколи не кажи ніколи. Але я чогось так для себе вирішила на даному етапі, що з мене досить. Якщо третій раз не пройду, то все, треба з цим зав’язувати. Бо це дуже великі нерви, я не сплю, я всі ці номери прокручую, додаткові сукні шию на всяк випадок, щоб все було в мене ідеально. Тому це дуже така нервова штука. Думаю, що все повинно бути так як треба.

Ви кажете: додаткові сукні шию. Уявив собі картину, наче Анастасія Приходько – Попелюшка, сидить ночами, стразики пришиває десь, так?

Це не я. Дизайнери шиють.

Власне, ми говоримо про Євробачення, головного так і не подивилися. Та пісня, яку ви підготували, яка вже є, є можливість її послухати, так давайте це робити.

Отака от пісня від Анастасії Приходько. Настя, ми зразу собі фантазуємо, який же буде номер ваш у відборі, і якщо, дай Боже, переможете, то потім і у Європі. Тому що останні роки дивитися за Євробаченням… Слухайте: у них як не провокації якісь, то якийсь епатаж. Варто тільки подивитися, хто переміг минулого року – це такий суцільний епатаж, хоча і треба віддати належне, голос був доволі таки красивий. Чим будете брати?

Я сама епатаж. По-перше, я буду одягати корону, я вмію співати, по-друге, в мене є харизма, по-третє, я вмію передавати пісню, по-четверте, я сама автор ідеї, я знаю як це передати. Що я ще вмію? Я дуже багато чого вмію.

Шити, плести, в’язати…

Я не знаю, щось будемо робити, щоб отримати перемогу. Так, далі поїхали: номер, я знаю, що ще він в розробці, саме з СТБ ми придумували номер, тому поки що не можу відкрити вам завісу, бо ще не все дороблено. Будемо вже дивитися 6 лютого, що воно буде.

Я ж не відчеплюся, я хочу дізнатися: чи це може ліричне щось буде? Не знаю там…

Воно буде красиве. Як я можу сказати: це все для мене вперше, я хочу постати перед глядачем новою, показати себе з іншого боку. Пісня саме нова, костюми нові, номер я теж… Для мене це теж буде нове. Буде таке все нове, все цікаве… Дуже багато сил ми в це вкладаємо, я дуже до цього готуюся.

Ви інтриганка, я тепер буду думати – як же ви будете виглядати? Чи варто очікувати, що в суботу Анастасія Приходько виходить там у пачці балерини і з білим волоссям, ні?

Ні. Я така гарна і залишуся. Сукня буде біла. Не чорна як завжди – біла. Будемо нести добро в маси.

Від творчого, так би мовити, до трошки приземленого, без чого в шоу-бізнесі теж не може бути – це про гроші. Тому що завжди Євробачення вирізнялося, після Руслани принаймні… Там ще «Гринджоли» були дуже бюджетненькі. Після «Гринджол» тим, що завжди дуже великі витрати були насправді. Тобто на піар-кампанію якусь. Ми пам’ятаємо, що Руслана, до речі, теж дуже багато грошей тоді вклала в себе. Цього року, я так розумію, що витрати частково чи повністю беруть на себе організатори, то це і в цьому плані дуже хороший шанс у виконавців?

Так. Я не знаю, що більше сказати. Так.

З кожного виконавця, я пригадую, який їхав у Європу, були якісь певні країни, на які так би мовити, ставили якісь певні ставки. Хтось до Польщі більше їздив перед тим, там піарився, більше по близькому зарубіжжю. На кого ви ставите? Чи все-таки це буде якось так консолідовано, так би мовити?

У плані, на кого я ставлю?

Від якої держави ви більш очікуєте підтримки?

Спитали мене. Від якої найбільше?

Або так: до якої держави, якщо Анастасія Приходько переможе в Євробаченні, вона найперше поїде з гастролями?Тільки не Америка.

Я знаю, в мене географія в порядку. Я думаю, що це країни Балтії, Грузія, Вірменія, Польща, Білорусь. Я думаю, що вони нас підтримають.

І тут, Настя, ви «попалилися», знову вийшов оцей принцип такої дружності… Пам’ятаєте, про що ми говорили? Що певні країни, є такі групки, які між собою дружать, але ми пам’ятаємо…

Не завжди. Так, є якісь принципи обмінювання балів, але є просто дійсно країни, з якими товаришуємо, дружимо, є друзями. Треба об’єктивно, мабуть, дивитися на пісню. Я просто по собі вирішую, в яких я усіх цих країнах була. Тому я не проти ще раз до них поїхати.

Дивіться, у нас залишається остання хвилинка. Я розумію, що Євробачення – це один із таких найважливіших етапів на рік теперішній, але що ще собі можете окреслити, які взагалі плани будуть? Ну і запитаю у вас, коли україномовну пісню можемо від вас чекати?

Саме пісня «Фрі нау» написана двома мовами – англійською і українською. Зараз ми вже маже доробили українську версію. Потім саме нещодавно вийшла пісня на вірші Ліни Костенко, називається «Чоловіче мій». І ще готуємо україномовну пісню – «Дуже далеко» називається. Тому ми щільно підійшли до цього питання, тому що треба, щоб були українські пісні і український продукт.

Тобто я так розумію, що скоро вже десь там буде і український альбом.

Так.

Якихось термінів не ставите? Коли можна його очікувати, орієнтуватися?

Давайте все по етапу. Зараз у мене поки що на першому місці Євробачення, тому що воно займає дуже багато часу. Ну а там вже, як кажуть в Одесі,»будєм посмотрєть».

Я вам дуже дякую за розмову. По-ранковому вона така добра насправді вийшла, бадьора. Ми бажаємо вам перемоги, такої довгоочікуваної, сподіваємося, що так і буде. І нехай переможе найкращий.

Автор интервью: Сергій Барбу