Голова Верховної Ради України Андрій Парубій про безвізовий режим, вступ до НАТО та про Путіна і Януковича.

Пане Парубій, скажіть, будь ласка, чи не перетворять отакі відтягування: не називання конкретної дати, коли все це буде, зараз уже кажуть, що Україна готова, але дата, можливо, з’явиться у травні після виборів президента Франції, – українців з єврооптимістів у європесимістів?

Я думаю, що не перетворить. Тому що для України питання безвізового режиму – це є лишень частиною питання євроінтеграції. Я нагадаю Вам, що поруч з українськими прапорами на барикадах українського Майдану були прапори і ЄС. І цей напрям є стратегічним для розвитку української держави, який підтримує не лишень влада, а й який підтримує все українське суспільство.

Ми можемо сказати кілька важливих речей.

По-перше, Україна, маючи чи не найбільшу кількість вимог з-поміж усіх держав-кандидатів на отримання безвізу, виконала всі ці вимоги. Виконала вчасно і виконала сумлінно, крок за кроком.

Так, більшість цих реформ проходили у парламенті. І не завжди це були дуже легкі кроки. Але Україна повністю пройшла цей шлях.

Європейці це сказали, підтвердили сьогодні….

І це добре. Це свідчить про те, що українська влада, українське суспільство і українська держава свої зобов’язання виконують і демонструють себе надійними партнерами.

Разом з тим, хочу сказати, що в Європарламенті більшість депутатів підтримують надання Україні безвізового режиму. Ми знаємо, що технічна річ стала на перепоні. Це введення механізму екстреного призупинення безвізового режиму. І, власне, ця технічна річ, яка не стосується України, зараз є причиною відтягування цього рішення.

Це погано. Я вважаю, що це несправедливо. Я вважаю, що якщо Україна продемонструвала себе надійним партнером, то і Європарламент, і ЄС теж повинні себе демонструвати, як відповідальні партнери.

Тому що нас не попереджали про цю умову і нам не говорили, що будуть ще якісь передумови перед ухваленням безвізового режиму. Тому український парламент і звернувся до Європарламенту з тим, щоб це рішення було якнайшвидшим. І я сподіваюся, що це буде не в травні, як Ви сказали, а набагато швидше. І ще в цьому році.

Будемо сподіватися. З іншого боку, Ви не так давно сказали про те, що Україна обов’язково буде членом НАТО. Це так само лише сподівання на майбутнє? Тому що Ви знаєте, що зараз, зважаючи на ситуацію, яка є в Україні, не може бути й мови про вступ до НАТО.

А я повторив рішення Бухарестського саміту, яке дуже чітко зазначило, що Україна буде членом НАТО.

Але коли?

Це питання теж шляху.

Але сьогодні намагається дуже Російська Федерація і Путін особисто зняти це питання з порядку денного. І я знаю, що ведуться дуже активні переговори з багатьма європейськими країнами, щоб переконати, що, мовляв, на тому шляху вони не повинні давати надій Україні.

І я, виступаючи на Парламентській асамблеї НАТО, нагадав усім делегатам про те, що рішення Бухарестського саміту є в дії, його ніхто не скасовував, і що Україна проводить дуже фундаментальні реформи сектору безпеки для того, щоб 2020 року українська армія, яка стає однією з найпотужніших армій і в регіоні, і в Європі, вийшла на стандарти НАТО. Тут ми теж демонструємо себе відповідальними партнерами. І ми на тому шляху …

Але, окрім цього, Україні треба зробити, щоб її кордони були захищеними, щоб її території були вільними, території не були окупованими. Але це довгий шлях, зважаючи на те, що є зараз.

Це довгий шлях. Ми тим шляхом повинні йти. І шляхом повернення суверенітету української влади над усіма українськими територіями. І питання модернізації української армії, модернізації всього сектору безпеки. І Україна йде тим шляхом. І тут українська влада є єдина в тому напрямку.

І я зазначав нашим європейським партнерам, що наш шлях і вступ до НАТО є одним зі стратегічних напрямків у розвитку Української держави.

Якщо говорити про нинішній тиждень, про те, що відбувалося цього тижня, то це річниця Майдану. Ви були керівником «Самооборони», комендантом Майдану. А цього тижня акції, які відбувалися у День гідності і свободи, були не зовсім приємними – з биттям офісів і так далі. Здавалося так, що є якась радикалізація, хтось казав, що щось спеціально зроблено. Які у Вас були відчуття в цей день? І чи не боїтеся Ви радикалізації суспільства?

У той день у мене весь час особливі відчуття. Тому що, нагадаю, 21 листопада почалася і Помаранчева революція. І цей день весь час був досить енергетичний для України. Я нагадаю, що і податковий Майдан проходив у ці дні. І, звичайно, Революція гідності почалася 21 числа ввечері на Майдані.

Я з перших хвилин з мегафоном розпочинав мітинг на Майдані. І після того фактично весь час, всі ночі і дні перебував на Майдані. Тому для мене, для моїх побратимів ця дата весь час є дуже важливою.

Інша річ, коли мені говорять, що ми відзначаємо спогад про Майдан, який почався три роки тому. Я весь час наголошую, що це не тільки спогад.

На моє глибоке переконання, Майдан триває. Ці цілі і завдання, які зібрали нас на Майдані, до сих пір є в порядку денному України на перших позиціях.

Що стало мотивом, зокрема для мене, піти в той вечір на Майдан? Ми розуміли, що непідписання Угоди про асоціацію буде означати повернення зовнішньополітичного курсу України на Кремль і на підконтрольність Кремлю.

Так. І люди розуміють це. Три роки пройшло – документи… безвізу немає, все тягнеться, життя стає гіршим, і люди стають песимістами.

Я хочу Вам нагадати, яким був мотив і мене, і дуже багатьох моїх побратимів. Це був мотив фактично продовження національно-визвольної боротьби, боротьби за українську державність, боротьби проти того, щоб Україна знову стала колонією Росії і втратила свою суверенність, свою державність. І ця боротьба триває і сьогодні. Просто з барикад на Інститутській, на Грушевського сьогодні наші хлопці на барикадах біля Маріуполя, біля Щастя, біля Дебальцева так само захищають українську незалежність, як ми її захищали на Майдані.

І ця боротьба триває. Вона не є простою. І дуже важко знайти державу, яка в час війни має неймовірний економічний ріст.

Я Вам поставила запитання стосовно радикалізації, чи не боїтеся Ви її. Одним словом – так чи ні?

Радикалізація була в українському суспільстві і буває на всіх етапах. Але я думаю, що сьогодні достатньо є спільних позицій і в українському суспільстві, і розуміння того, що дестабілізація може бути найбільш підступним ударом у спину української державності, і спільне розуміння всіх гілок влади. Я думаю, що сьогодні є достатньо високий рівень відповідальності і суспільства, і політиків, щоб не допустити дестабілізації в країні під час війни.

Коли починають мову про різні заходи, говорять про мирні зібрання, і зараз кажуть: о, це можуть бути і терористичні акти, всілякі загрози і так далі. Хтось говорить (і справді це є) і про куплені акції, про акції за гроші. Чи немає небезпеки у цьому для мирних зібрань?

Звичайно, є небезпека. Є небезпека, коли держава-агресор використовує кошти і впливи не тільки для мілітарної агресії проти України, а вкладає величезні ресурси в дестабілізацію в країні. Я Вам нагадаю, що ті акції, які свого часу починалися і в Луганську, і в Донецьку, були за підтримки російських спецслужб і за участю представників російських спецслужб.

Тому для української держави вкрай важливо, з однієї сторони, забезпечити право громадян на мирні зібрання. І ми це бачимо кожного дня, коли українські правоохоронні органи забезпечують і порядок, і право, згідно з Конституцією, українських громадян проводити мирні збори. Але разом з тим ми не можемо допустити тієї ситуації, яка була менше як 3 роки тому в Луганську і в Донецьку. Коли зовнішні сили використовували нібито мирні заходи для дестабілізації в країні.

І тоді, на жаль, коли частина правоохоронних органів бездіяла, а ще якась частина переходила на бік противника, як це було в Луганську і в Донецьку, то це призвело до кровопролиття.

То ми повинні мати і сильні правоохоронні органи, і забезпечити право громадян на мирні зібрання. І ми цей баланс повинні утримувати.

Добре. Якщо Ви вже згадали Луганськ і Донецьк, Донбас – «Мінськ» не виконується. Що буде далі? Що Верховна Рада буде робити найближчим часом стосовно Донбасу?

Верховна Рада має дуже тверду позицію з цього приводу. Це виконання першого пункту угод – припинення вогню. І у Верховній Раді були неодноразові звернення до всіх міжнародних організацій, що має бути посилений і концентрований тиск міжнародних організацій для змушування Путіна виконувати перший пункт і першу позицію.

І на тому сконцентровані всі наші зусилля, щоб змусити Путіна припинити вогонь, щоб це припинення вогню було і всеосяжне, і довготривале. І ми вважаємо, що без цього етапу нам дуже важко проходити будь-які інші етапи.

Тобто голосів Верховна Рада не назбирає, будуть звинувачувати Україну у зриві Мінських домовленостей?

На що не назбирає?

На голосування.

На голосування про що?

Про статус Донбасу.

Як ми можемо говорити і голосувати будь-які рішення, якщо перший пункт не є виконаний. І тут я повністю підтримую президента України, який зазначив на останніх переговорах, що безпековий блок має бути першим блоком. Без вирішення безпекового блоку ми не можемо перейти до будь-яких інших тем для обговорення.

І тут є спільна позиція усіх гілок української влади: виконання безпекового блоку, припинення вогню, а після того можемо вести будь-які інші дискусії.

Добре. Хтось із депутатів, здається, Вікторія Сюмар, говорили про те, що питання Донбасу треба вирішувати на референдумі. Підтримуєте Ви таку ідею чи ні?

Я підтримую ідею, що Україна і вся міжнародна спільнота повинні докласти всіх зусиль, щоб російські війська покинули територію України, щоб український кордон оберігали українські прикордонники і українські Збройні сили. І ми повинні всі зусилля (ще раз наголошую) і міжнародної спільноти, бо загроза Путіна є глобальною, і українських сил, і української армії спрямувати на це.

До внутрішніх питань. Уже досить давно деякі з членів ЦВК не є легітимними, з 2014 року фактично їх термін перебування в ЦВК закінчився. Ви говорили у жовтні про те, що потрібно говорити з президентом і подавати нові кандидатури. Що було зроблено з жовтня по сьогодні?

Йдуть дискусії. Зовсім недавно ми мали з того приводу розмови і з президентом, що нам дуже важливо, щоб подання, яке прийшло б у Верховну Раду України, було таким, яке буде підтримане більшістю фракцій і більшістю у парламенті.

Хто заважає?

Неузгодження позицій всіх політичних фракцій.

До речі, до мене звернулися найбільші політичні фракції з проханням перенести розгляд цього питання до завершення остаточного консультацій. Мають відбутися додатково консультації з того приводу. І, очевидно, необхідно буде провести певні заміни, бо ми можемо попасти у дуже неприємну юридичну колізію, коли ми знімемо старих членів ЦВК і не оберемо нових.

Я розумію. Але скільки можна проводити всі ці консультації?

А вони проводять ці консультації. Я говорив, що буквально позавчора з президентом вкотре мав з того приводу розмову. І ми з ним узгодили певні позиції.

І що каже президент?

Президент повідомить, я впевнений, свою позицію з цього приводу. Як тільки у нього буде можливість. Я, з Вашого дозволу, буду говорити про свою позицію.

Отже, ми шукаємо і узгоджуємо той варіант, який може бути підтриманий Верховною Радою України. І президент готовий іти на дискусію і готовий іти на заміну того чи іншого кандидата в переліку, який є для того, щоб ми змогли вийти на формат позитивного голосування у Верховній Раді України. Президент розуміє цю ситуацію, він нею займається. І я впевнений, що ми невдовзі зможемо вийти на рішення.

Питання депутатської недоторканності. Чи не час реформувати цю процедуру? У зв’язку з цим й інші питання, зокрема депутат Новинський.

Звичайно, це питання, яке дуже гостро стоїть у нас на порядку денному. Тому що є процедури, які передбачають рішення щодо надання згоди для кримінальної відповідальності того чи іншого депутата. І справа в Новинському – це є черговий етап, коли Верховна Рада повинна проходити всі етапи. Тобто Регламентний комітет, який має заслухати, який має ухвалити рішення і аж після того це питання переходить у стіни Верховної Ради України.

Порушувати процедуру є небезпечним. Бо ми бачили такі прецеденти, коли Верховна Рада України порушила процедуру, а потім суд відмінив рішення Верховної Ради України.

І тому я є цілковитим прихильником того, щоб скасувати депутатську недоторканність або, принаймні, законопроектом спростити механізм ухвалення рішень Верховною Радою України, скоротити терміни і зняти ці бюрократичні перегороди.

Разом з тим хочу наголосити, що жодного такого рішення Верховна Рада не провалила. Всі запити, які йшли від прокуратури, Верховна Рада задовольняла і давала добро і на арешт, і на притягнення до кримінальної відповідальності всіх тих кандидатів, які подавала ГПУ в стіни Верховної Ради України.

Щодо депутата Новинського які перспективи?

Ми зараз чекаємо додаткових матеріалів, які витребував Регламентний комітет. Я в останньому своєму виступі закликав і прокуратуру чимшвидше надати ці матеріали. Я також дав доручення Регламентному комітету. Після того, як прокуратура дасть додаткові матеріали, чимшвидше вийти на ухвалення рішення.

Я сподіваюся, що наступного пленарного тижня ми зможемо вийти на рішення у стінах Верховної Ради України.

Завтра відбудеться відеодопит колишнього президента України Януковича. Він оголосив, що після допиту буде проводити велику прес-конференцію. Які у Вас відчуття у зв’язку з цим?

Відчуття в мене одні: що Янукович має бути в Україні. І українська правоохоронна система має все зробити для того, щоб привезти його в Україну. Тут він повинен давати покази українському слідству. І українське слідство повинне чимшвидше оголосити звинувачення Януковичу як людині, яка є відповідальною не тільки за розстріл Майдану, а також за бойові дії, за агресію Путіна і Російської Федерації, яка розпочалася в тому числі після його заклику вводити іноземні війська в Україну.

Це важливо для всієї України, для всіх громадян, щоб було покарання за ці злочини. Я думаю, що правоохоронній системі необхідно не допитувати Януковича як свідка, а зачитувати йому звинувачення і починати провадження по звинуваченню Януковича як злочинця.

Автор матеріалу: Інна Кузнецова