Аскольд спеціалізується на гострих соціально-політичних темах: його фільми – про протестний рух в Росії, про реванш радянської ідеології, про переслідування ЛГБТ тощо. У 2014 році Аскольд почав роботу над фільмом «Процес» про Олега Сенцова, прем’єра якого запланована на літо цього року. Cultprostir з’ясував, що його привернуло в історії українського кримського патріота.

У чому меседж фільму «Процес»? Якого Сенцова ви, перш за все, хотіли показати: професіонала, патріота, особистість?

Мета – зрозуміти і зафіксувати конкретні події і той час, в якому ми опинилися. Зрозуміти, що рухає людьми, коли одні стають зрадниками, інші героями. Як людина робить вибір в найважчих обставинах свого життя, як подолати власне боягузтво і знайти в собі мужність, щоб протистояти системі.

Хотілося б розповісти про Олега як про людину, тому що у нього немає окремих режимів «патріот», «режисер», «особистість». Все це – його життя.

Для вас цей фільм – в першу чергу документальне публіцистичне висловлювання або документальне художнє?

Я не вмію робити публіцистичне кіно. Так виходить, що всі мої фільми особисті. Я знімаю, коли хочу знайти відповіді на якісь питання, які мені не дають спокою.

Що в процесі роботи над фільмом ви дізналися про Олега, що вас здивувало?

Здивувала його ступінь свободи і цілісність. Відкрив для себе його талант – коли я читав його сценарії, про які не знав раніше. Взагалі, вважаю його одним з найцікавіших і багатообіцяючих режисерів на пострадянському просторі.

Якими ключовими словами ви б охарактеризували Сенцова?

Чесний, мужній, талановитий і дуже дотепний.

Що особисто ви відчули, коли дізналися, що Олега засудили на 20 років?

Відчай і неймовірну ненависть до всієї цієї пекельної системи і конкретних людей в ній. Хоча всі з самого початку розуміли, що суд над Сенцовим і Кольченком – це такий спектакль, який зображає правосуддя, багато хто, в тому числі я, потай сподівалися на диво. І коли після вироку всі вийшли із залу суду, я бачив, що у багатьох ком стояв в горлі.

На яку аудиторію більшою мірою розрахований фільм – російську чи українську?

Я хочу, щоб фільм був зрозумілий широкій міжнародній аудиторії. І в цьому ще одна складність – потрібно розповісти про той контекст, в якому відбуваються всі події. Найчастіше люди на Заході взагалі не знають про те, що відбувається в Україні і Росії в останні роки, не кажучи вже про конкретних політв’язнів.

Наскільки насправді велика підтримка Путіна в російському суспільстві?

Якщо вірити статистиці, то це близько 86% населення. І, судячи з того, що я бачу навколо, це відповідає правді. Оскільки для більшості основним джерелом є телебачення, а на сьогоднішній день всі телеканали підпорядковані загальному завданню пропаганди, то це перетворилося на дуже потужну машину, яка формує громадську думку.

Як багато серед ваших друзів і знайомих в Росії таких, хто ненавидить або зневажає нинішню Україну?

Раніше серед моїх знайомих були такі люди. Для мене єдиним виходом було обмежити або припинити з ними спілкування.

У минулому році ми проводили міжнародну кампанію на підтримку Олега Сенцова. У Росії ніхто з тих, до кого ми зверталися з пропозицією взяти участь, не відмовився.

Що знають про справу Сенцова звичайні громадяни?

Якщо знають, то тільки те, що говорить телевізор: «Спіймали і судили терористів». Але коли починаєш з людьми спілкуватися і розповідати про деталі справи, про тортури і сфабриковані докази, то багато хто готовий у це повірити. Тому що тут немає потреби переконувати людей у тому, що в Росії можуть запросто посадити невинну людину. Багато хто знає подібні історії, пов’язані зі знайомими або родичами.

Краудфандінг для фільму був внутрішньоукраїнським чи російські громадяни теж брали участь?

Краудфандінг спочатку був орієнтований на українську аудиторію і проводився на українському майданчику biggggidea.com. Тому більшість із тих, хто брав участь у ньому – це люди з України. Але було і кілька людей з Росії.

Як для вас пов’язані справи Сенцова і Кольченка і справа Савченко, а також інші подібні? Чи не здається вам, що справа Сенцова відійшла в тінь у зв’язку з всесвітнім галасом навколо Савченко?

Всі ці наспіх зліплені справи пов’язані між собою, в першу чергу, абсурдністю звинувачень і тим, що одна з головних їхніх цілей – це робота на пропаганду і створення образу ворога.

Звичайно, в потоці інформаційних приводів ці політичні справи постійно виходять з поля зору людей. Тому необхідно постійно їх туди повертати. У цьому, до речі, я бачу одну з задач нашого фільму.

Ви, як російський режисер, який знімає документальний фільм про людину, що бореться з російським режимом – чи відчуваєте якийсь пресинг у себе на Батьківщині? Чи були спроби перешкодити роботі над «Процесом»?

Ні, жодного тиску я поки не відчував. Я не входжу ні в які державні кіноспілки, не отримую фінансування від Міністерства культури і у мене немає постійної роботи, тому не дуже зрозуміло, як на мене можна зараз тиснути. Звичайно, коли фільм буде готовий, почнуться проблеми з публічними показами, тому що з ймовірністю 99,9% прокатного посвідчення від Міністерства культури він не отримає і по телевізору його теж не покажуть.

Як поставилися ваші колеги по кінопрофесії в Росії до того, що ви беретеся за таку тему?

Багато хто підтримав, за що я їм дуже вдячний. У минулому році ми проводили міжнародну кампанію на підтримку Олега Сенцова і записували короткі відеозвернення режисерів, продюсерів, акторів, кінокритиків з різних країн і викладали на нашому каналі в YouTube і соцмережах. У Росії ніхто з тих, до кого ми зверталися з пропозицією взяти участь у цій кампанії, не відмовився. Серед них – Олексій Герман-молодший, Іван Вирипаєв, Олександр Котт, Юрій Арабов, Олексій Федорченко, Сергій Лобан, Віталій Манський, Олексій Попогребський, Борис Хлєбніков, Павло Бардін, Марина Разбежкіна та інші.

Автор интервью: Альберт Цукренко