Бізнес по-українськи: навіщо заарештували курячого магната

1532

Охорона екології чи захоплення власності в ході бізнес-розборок і політичного тиску – що стоїть за арештом власника «Гаврилівських курчат»

Екологічний геноцид – так називають один з найграндіозніших скандалів останніх років, пов’язаний з діяльністю виробника курятини під торговою маркою «Гаврилівські курчата».

Замість того, щоб зберігати відходи виробництва на спеціально обладнаних майданчиках або утилізувати, в Київській області їх просто закопували на полях у стихійних могильниках.

У результаті жителі прилеглих до птахофабрики сіл Вишгородського району страждали від смороду, зараження поверхневих і ґрунтових вод. Погіршували ситуацію позапланові викиди шкідливих речовин.

Останньою краплею стали опубліковані кадри з місця масового поховання мертвої птиці, які місцеві активісти поширили через Facebook.

Фото викликали хвилю обурення, і до справи підключилася Генпрокуратура. В холдингу та у квартирах його керівництва 6 червня пройшли масштабні обшуки. Одночасно з цим провели огляд могильників, для експертизи взяли проби ґрунту та води.

Відразу ж після цього фігурантів справи за рішенням суду заарештували на два місяці. За ґратами опинилися власник холдингу «Агромарс» (ТМ «Гаврилівські курчата») Євген Сігал, його дружина Марина Сігал і директор філії «Агромарса» Іван Зазуля. Щоправда, через три дні після арешту, 11 червня Марина вийшла із СІЗО під заставу в 90 млн гривень.

Джерело UA1 в ГПУ повідомило, що справу відкрили не спонтанно, Сігала «вели» вже близько півроку: прослуховували телефони, збирали доказову базу. І зараз матеріалу досить, щоб керівництво холдингу відповіло за законом.

Цю ж інформацію UA1 підтвердила Ірина Побідаш, депутат Вишгородської райради і член партії Анатолія Гриценка «Громадянська позиція». Депутат з листопада співпрацювала зі слідством у цій справі, щоб довести провину керівництва птахофабрики.

«Справа ведеться з листопада 2017-го, коли через відключення світла на чотири дні був падіж птиці, – розповіла Побідаш. – Вони викинули мертвого птаха на поля, активісти підняли шум, і прокуратура змушена була відкрити кримінальні справи. В ході розслідування з’ясувалося, що ситуація систематична».

Якщо провину керівництва холдингу доведуть, їм загрожують чималі тюремні терміни. Заарештованим фігурантам справи ставлять в провину порушення правил екологічної безпеки (від 5 до 10 років в’язниці) і порушення правил охорони або використання надр (штраф або три роки в’язниці).

Також керівництво холдингу звинувачують в організації організованої злочинної групи (від 5 до 12 років в’язниці), через що пов’язана з екологією та можливими економічними зловживаннями справа набула яскравого кримінального відтінку.

У ГПУ вважають, що такі терміни ув’язнення – справедливе покарання для людей, які підозрюються у приховуванні наднормативних викидів забруднюючих речовин і незаконному використанні води для виробництва. Збиток від діяльності птахофабрики в Гаврилівці слідчі оцінили в 254 млн гривень.

Водночас, Зазуля стверджує, що Євген Сігал не займається безпосереднім керівництвом холдингу з 2011 року, тому про якусь ОЗГ говорити зайве.

Також на суді він заявив, що у підприємства є дозвіл на викиди, в той час як експертизи про рівень забруднення у звинувачення немає. За його словами, смердючий запах не вважається забрудненням і такий побічних ефект є у всіх сільськогосподарських підприємств.

Водночас, у політичних і бізнес-колах дедалі частіше говорять, що в Гаврилівці зійшлися справедливі вимоги жителів отруєного холдингом Сігала району та інтереси великого бізнесу, а можливо, й великої політики.

З’явилася навіть конспірологічна теорія: на тлі реальної екологічної проблеми і невдоволення жителів у когось з’явився гарний шанс для впровадження в життя довгострокового плану.

Знаючи, що на власних потужностях холдинг може утилізувати лише 7% від поголів’я, в районі на чотири дні відключають світло, в результаті чого на птахофабриці скупчується величезна кількість мертвої птиці.

Якийсь стратег прорахував, що у цій ситуації Сігал з великою ймовірністю почне вирішувати проблему як зазвичай – нелегально звалюючи відходи в стихійні могильники по всьому району, але вже в набагато більших масштабах.

У потрібний момент місцевих жителів, які вже з десяток років домагаються справедливості, максимально мобілізували, забезпечивши інформаційною підтримкою. У результаті Сігал та його оточення потрапили у спритно влаштовану пастку, опинившись за ґратами. А ось що тепер буде з активами холдингу – велике питання.

На тлі подібних припущень звучать думки про замовлення конкурентів і політичну розправу. UA1 поспілкувався з усіма сторонами конфлікту і спробував з’ясувати, чи тільки в екології справа і чиї інтереси можуть стояти за цим скандалом.

Версії арешту

Євген Сігал, якого генпрокурор охрестив агробароном, входить у топ-100 найбагатших українців за версією журналу «Фокус» зі статками 74 млн доларів.

Ця непублічна особа тривалий час займалася політикою в основному заради лобіювання своїх бізнес-інтересів, тому встигла змінити сім партій.

Вперше про нього заговорили, коли член БЮТ Сігал домагався мит на американську курятину, захищаючи внутрішній ринок. Курячий магнат був категорично проти поставок «ніжок Буша» в Україну.

У 2011-му він вже мав членство «Партії регіонів», успішний бізнес і голосував, як і однопартійці, в тому числі й за скандальний мовний закон Ківалова-Колесніченка.

У 2018 році Сігал – власник мережі найбільших агропромислових підприємств країни, власник холдингу, який планує зайняти третину внутрішнього ринку курятини.

Бізнес активно розвивається за рахунок зростаючих внутрішніх і зовнішніх потреб в курятині. Холдинг планує вихід на нові ринки й укладання контракту на постачання м’яса птиці в Киргизстан – ніщо не передрікає біди. Тому раптовий арешт став громом серед ясного неба.

Слідом за цим почали з’являтися версії причин такого несподіваного повороту в долі Сігала та його сім’ї.

Тільки екологія. Гаврилівка, Тарасовщина, Синяк, Демидов, Димер, Рикунь – жителі цих сіл втомилися від смороду й систематичного забруднення навколишніх лісів і полів мертвою птицею та відходами виробництва.

Пік проблеми припав на осінь 2017-го, коли місцеві активісти виявили нелегальний могильник під Гаврилівкою на відстані всього трохи більше кілометра від житлової зони. Тонни гниючих курячих туш, пір’я, кров, нутрощі керівництво птахофабрики фактично підсунуло під ніс жителям села.

Зрозуміло, люди пішли скаржитися. Результатом їх звернення й стало відкриття кримінального провадження.

«Хлопці протягом десяти років не вкладали гроші в систему утилізації, а викидали відходи в довколишніх районах, не звертали уваги на людей, – пояснює UA1 один з представників ініціативної групи по боротьбі зі зловживаннями птахофабрики Євген Чепков, житель Димера і представник партії «Сила людей» . – Люди обурювалися, знаходили й показували могильники, показували безчинства підприємства. І якщо адвокатам хочеться показати власників підприємства білими і пухнастими, то це не так».

Прохання поділитися. Компанія «Комплекс Агромарс» – це найбільший виробник м’яса курчат-бройлерів у Європі, вертикально інтегрована холдингова компанія, що охоплює всі етапи виробництва: від вирощування зерна до переробки м’яса та його продажу через власну торговельну мережу.

Сьогодні це 13 птахоферм, 37 бройлерних ферм, два комбікормові заводи, забійні та м’ясопереробні цехи, елеватори – досить великий і перспективний актив.

При цьому Сігал козиряв тим, що на розвиток свого холдингу не бере кредитів і нічого нікому не винен, а бізнес вибудовує не на продаж, а для сім’ї.

Можна припустити, що на ймовірну пропозицію поступитися часткою в бізнесі або на прямі прохання поділитися, він міг відреагувати вкрай негативно.

У результаті як додатковий аргумент справу про екологію перекваліфікували на особливо тяжкий злочин. Цей же фактор може вплинути на результат справи про багатомільйонні штрафи «Агромарса», які держава ніяк не може стягнути – суди приймають рішення на користь холдингу.

Замовлення конкурентів. «Гаврилівські курчата» є найближчим конкурентом «Нашої Ряби», що належить близькому другу президента Юрію Косюку.

Цей власник розкішного палацу, яхти за 180 мільйонів доларів та інших атрибутів життя мультимільйонера отримує найбільші дотації від держави – близько двох мільярдів гривень, в той час як інші два мільярди дотацій розподіляються між сотнями сільськогосподарських підприємств, яким не пощастило мати серед власників людей з оточення Порошенка. Сігал жорстко критикував такий принцип розподілу фінансової держдопомоги.

Проте, бізнес Сігала непогано розвивався, займаючи до 15% внутрішнього ринку і маючи перспективи на зовнішніх ринках, зокрема Китаю та ОАЕ.

Логічно, що блокування роботи «Гаврилівських курчат» вигідне всім учасникам ринку. Але з великою ймовірністю обсяг ринку, що звільнився, займе саме найближчий конкурент – «Наша Ряба» Косюка.

«Наша компанія ніяк не пов’язана з тим, що відбувається з керівництвом «Гаврилівських курчат», – заявили UA1 у прес-службі «Миронівського хлібопродукту», що володіє ТМ «Наша Ряба». – Ні про які замовленнях конкурента не може бути й мови».

До версії причетності Косюка скептично ставиться Побідаш: «Якби Порошенко дійсно допомагав своєму куму, то слідство запросило б допомагати не мене чи сільського голову, а когось із району, з держадміністрації, хто б тихенько допоміг захопити підприємство. Жодна людина Порошенка ні в районі, ні в області не була поінформована. Інформація була тільки у двох людей, які не мають до президента жодного стосунку».

Разом з тим депутат, який допомагає слідству, не заперечує, що увесь цей скандал може бути комусь вигідний: «Я не виключаю, що хтось може скористатися цією ситуацією, і якщо Сігал захоче все продати і втекти, то хтось може це купити».

Втім, місцеві жителі не особливо вникають у ці тонкощі. «Замовлення конкурентів? Я не знаю, хто кого підсиджує, я дивлюся на ситуацію з точки зору людини, що живе в цій місцевості, – зізнається Чепков. – Мені все одно, чиє це замовлення. І багатьом людям, які тут живуть і страждають від цього протягом багатьох років, їм все одно, чиє це замовлення».

Політичні ігри перед виборами. Про політичне підґрунтя цієї справи згадали в основному тому, що свого часу Сігал був членом БЮТ. А оскільки зараз дедалі частіше з’являється інформація про те, що колишні члени «Батьківщини» різко взялися налагоджувати стосунки з Юлією Тимошенко, Сігал потенційно міг бути серед їх числа. У свою чергу, в штабі Тимошенко його цілком могли розглядати як спонсора на майбутніх виборах.

Достовірно про контакти лідера «Батьківщини» і Сігала нікому нічого не відомо. У розмові з UA1 один з працівників штабу Тимошенко не підтвердив інформацію про можливі контакти між ними останнім часом. Водночас, він не береться категорично стверджувати, що такий варіант співпраці не розглядався.

З огляду на це, симпатикам Тимошенко можуть демонструвати ймовірні наслідки їхнього можливого спонсорства «Батьківщини» перед виборами, а саму Юлію Володимирівну позбавляють доступу до додаткових джерел фінансування на проведення передвиборчої кампанії.

Показово, що одним з факторів рішення давно назрілої проблеми із захороненням відходів птахофабрики в Гаврилівці Чепков називає передвиборчий період.

«Я розумію, що зіграла роль і передвиборча кампанія, на цьому теж слід зробити акцент, – говорить він UA1. – Я не можу це стверджувати, але чомусь у нашій країні так зазвичай і буває».

Про те, що справа Сігала, можливо, пов’язано не лише з екологією, свідчать ще кілька фактів.

Вибірковий інтерес

Кожне з майже сотні українських підприємств, які виробляють м’ясо птиці, працюють за одним і тим же виробничим циклом з однаковими для усієї галузі проблемами: поганий запах, викиди в атмосферу, забруднення води, проблеми із захороненням відходів.

Тобто всі претензії, які сьогодні ГПУ пред’являє Сігалу, можна адресувати більшості учасників ринку. У тому числі й номеру один – «Нашій Рябі».

Потужності цієї торгової марки у Вінницькій області забруднюють поверхневі води азотом та фосфором через те, що послід складають на полях.

Проблеми місцевим жителям створює сморід, а також падіння рівня Південного Бугу й пересихання колодязів через надмірне використання води для потреб птахофабрики. До слова, вона друга в регіоні за показником забруднення атмосферного повітря після Ладижинської ТЕС.

Екологічні проблеми підприємства Косюка створюють і в Черкаській області – у Канівському та Черкаському районах за рівнем викидів шкідливих речовин у повітря «Наша Ряба» займає друге місце після Черкаської ТЕЦ, викидаючи в атмосферу 19% всіх шкідливих речовин – понад 13 тисяч тонн щорічно. Додатково до цього у притоки Дніпра щороку скидається 452 тисячі тонн шкідливих речовин.

Проте, на порушення екологічних норм бізнесом друга президента Генпрокуратура не реагує. Втім, як немає гострої реакції на збитки від незаконного видобутку бурштину (а це, за приблизними підрахунками, близько 400 млн доларів на рік, не рахуючи екологічного збитку від знищення 4 тисяч гектарів лісу) і вирубку лісів щорічно на 200 млн гривень.

Все це наводить на думку про те, що в справі Сігала замішана не лише екологія.

Крім того, цікавий ще один факт – особистість судді, який розглядав запобіжний захід для керівництва «Гаврилівських курчат». Під арешт Сігала та його найближчих соратників відправив суддя Печерського суду Києва В’ячеслав Підпалий.

Свого часу саме він зняв арешт з майна віце-прем’єра-втікача Сергія Арбузова, після чого суддею зацікавилася Генпрокуратура. Також він відзначився тим, що постановив повернути родині екс-міністра аграрної політики Миколи Присяжнюка, який переховувався від слідства, майже два мільйони доларів.

Увагу преси Підпалий привернув ще й тим, що заборонив доступ журналістів до зали засідань під час обрання запобіжного заходу будівельному магнату Анатолію Войцеховському, підозрюваному в шахрайстві. А в 2017 році суддя прославився придбанням нового автомобіля Bentley Continental за 7,2 млн гривень, пояснивши це подарунком родича.

За збігом обставин справа Сігала потрапила на розгляд саме цьому судді.

Також примітно, що проблема Гаврилівки, з якою місцеві жителі не могли впоратися десятиліття, вирішилася так раптово і так вдало.

Чепков схильний пояснювати це широким розголосом, активністю місцевих жителів і тим, що до висвітлення подій активно підключилася преса.

Цю точку зору підтримує й Побідаш: «Соцмережі забезпечили розголос, і тема вийшла за межі районного і обласного рівня. Зазвичай районні контролюючі органи все гасили, так само як і на обласному рівні. Це вперше, коли про проблему почули вище, ніж на рівні області».

Катастрофа чи шантаж?

Якщо припустити, що справа Сігала дійсно була спланованою багатоходівкою, навряд чи варто очікувати, що його холдинг перейде під прямий контроль однієї з бізнес-груп найближчим часом. Надто вже очевидною стане зацікавленість у активах «Агромарса».

Найбільш ймовірний варіант у разі обвинувального терміну Сігалу та його оточенню – це розвал виробництва і фактично відхід з ринку з наступним дешевим розпродажем активів холдингу.

Мабуть, передчуваючи такий варіант розвитку подій, Зазуля пророкує Київщині екологічну катастрофу небачених масштабів.

«Через 10-15 днів підприємство зупиниться, – заявив він на суді. – Ніхто їм не керує, не координує дії. А це 7 млн голів птиці – 14 тисяч тон м’яса. Якщо поголів’я загине, неможливо буде переробити таку кількість мертвих курей – в країні просто не вистачить потужностей».

UA1 спробував дізнатися, що з цього приводу думають у самому холдингу Сігала, але станом на 11 червня жоден з телефонів не відповідав.

Чепков до таких прогнозів ставиться скептично. «Чому птиця має гинути? – запитує він. – Підприємство працює, я бачу, як кожен день з димерських птахофабрик везуть птицю на забій у Гаврилівку, машини як ходили, так і ходять. Люди лише трохи стурбовані можливою затримкою зарплат».

Побідаш також вважає, що керівництво холдингу просто маніпулює екологічними і соціальними проблемами, зокрема тим, що багато людей можуть залишитися без роботи.

«Навряд чи таке трапиться, це шантаж, – переконана депутат. – Вони майже 20 років думали, що будуть діяти безкарно, а тепер перейшли до шантажу. Я вважаю, якщо вибирати між здоров’ям людей і всім іншим, то життя й здоров’я людей набагато важливіше».