Про причини рішення Європейського Союзу відкласти запровадження безвізового режиму для України, а також про те, чи врятує євроінтеграційну перспективу держави новий уряд, в ексклюзивному інтерв’ю кореспонденту інтернет-видання розповіла активіст Майдану, директор Інституту практичної політики Богдана Бабич.

Доброго дня, Богдано Миколаївно! Що, на Вашу думку, стало головними причинами рішення Єврокомісії відкласти надання Україні безвізового режиму?

Наші політики постійно намагаються пошити у дурні європейців і уникнути виконання домовленостей. Депутати мало не провалили законопроект про електронне декларування доходів наших чиновників. Дякуючи здоровому глузду, Верховна Рада переголосувала цей документ з поправками Президента. Звичайно, схвалений документ – це не зовсім те, що хотіло отримати громадянське суспільство, оскільки деякі поправки стосувалися завищення сум для декларування. Та добре, що закон таки схвалили.

Однак це не єдина причина відтермінування безвізового режиму. З боями формувалось Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК). Зрештою, було призначено членом Агентства Руслана Рябошапко. Але і це не кінець, бо досі не обрано голову агенства.

На початку березня в Брюсселі вирішилирозділити питання про скасування безвізового режиму окремо для України і окремо для Грузії. Про що свідчить таке рішення? Це якийсь сигнал Києву?

Насправді Грузії просто набридло чекати. У них весь пакет виконаний, чому вони мають пасти задніх через Україну?

Погляньмо на міжнародну політику – що відбувається зараз у світі, хто наші союзники? Згідно із зовнішньополітичною доктриною, нашими союзниками є США та ЄС. В Америці зараз йдуть вибори, там достатньо напружені електоральні змагання і у 2016-му році їм буде просто не до нас. Тим паче, що американці полюбляють підтримувати успішні проекти, і тому не хочуть мати справу з лузерами. Зрештою, в США уже втомились від нездатності українських політиків впровадити дієві реформи. Та й ми не входимо до їхнього списку міжнародних пріоритетів.

В Європі теж відбуваються досить динамічні процеси. Через проблему з біженцями зростає радикалізація суспільства. Виграш праворадикалів на місцевих виборах в Німеччині наочно показав, що німці невдоволені політикою відкритих кордонів федерального канцлера Анґели Меркель.

Чим все це загрожує Україні? Якщо наша держава не виконає своїх зобов’язань і буде надалі демонструвати таку неуспішність і «циганити» гроші, як це ми робимо зараз, то Європа може висунути нам додаткові умови. Наприклад, зобов’язати розміщувати сирійців на нашій території. В Яготині уже мав місце конфліктдовкола будівництва житла для біженців з Сирії. То якщо це станеться, Україна може стати буфером-накопичувачем нелегалів. Мігранти стали для Європи великою проблемою і європейці готові торгуватись з нашими політиками, аби Україна взяла на себе розміщення непрошених гостей на власній території. Поляки уже відчули цю загрозу, і тому деякі з польських політиків почали говорити про необхідність збудувати з Україною стіну для затримки біженців.

Наскільки вагомим фактором відстрочки безвізового режиму з ЄС була відставка Айвараса Абромавічуса і спровокована нею політична криза за участі оточення Президента?

Ми прогнозували, що формування уряду з так званих «варягів», — це початок кінця нинішніх політиків у владі. Чому? Тому що коли наші політики сварились між собою, це не виходило на міжнародний рівень і не набувало такої всесвітньої скандальності. Порошенко вирішив запустити в уряд «варягів» і цим зіграти на міф, мовляв «прийдуть іноземці, і якщо вже вони не впораються з ситуацією, значить і українські політики не найгірші». Зрештою, Абромавічус вивісив українську спідню білизну на весь світ, що вдарило по всій піраміді влади.

Фактично, в нас на очах зникає держава, бо вона вже не виконує елементарні функції. Якщо подивитись соціологічні опитування, то в громадян є тотальна недовіра до всіх інститутів влади, в той час, як зберігається довіра до церкви та збільшується до громадських і волонтерських організацій. У людей виникає логічне питання: «А для чого нам потрібен цей неефективний державний апарат? Чому я, як платник податків, маю годувати паразитів, які не здатні забезпечити мені елементарного сервісу?». Пройдіться між людьми і почуєте: «Чиновники як вимагали, так і вимагають хабарі, тендери проводять між своїми, суди заангажовані дозвільна система викручує руки, дороги розбиті, комунальні платежі ростуть, а сервіс не покращується…». Цей список можна продовжувати до безкінечності.

Якщо найближчим часом прем’єр-міністром стане Наталія Яресько і буде обрано технократичний Кабмін, чи пришвидшить це скасування віз для українців? Чи поліпшить новий уряд євроінтеграційну перспективу для України?

Наталя Яресько тверезо оцінює, що може і що не може зробити в Кабміні. Однією з її умов було формування фахової, а не партійно-квотної коаліції, що абсолютно не влаштовує ані президента, ані парламентські партії. На мою думку, уряд технократів слід було сформувати відразу ж після Майдану. Політики на той момент боялися тиску суспільства, і це б дало можливість такому Кабміну ефективно провести реформи.

Чому це неможливо зараз? Тому що уряд, в першу чергу, має нести політичну відповідальність і підтримуватись коаліцією. Інакше, хто з депутатів буде голосувати за урядові законопроекти просто так? Кожне голосування – це система домовленостей «ви – нам, а ми – вам».

Чи здатен врятувати ситуацію політичний уряд під головуванням Володимира Гройсмана?

Для європейців Володимир Гройсман є несамостійною політичною фігурою. Для них, та й для нас, він людина Президента, що означає концентрацію влади в одних руках. Європейці побоюються такої практики, розуміючи важливість політичного балансу всіх гілок влади.

Якщо президент домовиться з коаліціантами про крісло прем’єра для Гройсмана, то візьме повну відповідальність за ситуацію в державі. У нього вже не буде такого «громовідводу», як Арсеній Яценюк, на якого він міг спихнути провали в економічному блоці. Арсеній Петрович вправно відгавкувався, мовляв, «Як я можу повністю керувати міністрами і Кабміном, якщо більшість з них представники Президента і є тромбами на шляху до реформ?». І подекуди мав рацію.

Президент і прем’єр з самого початку порушили баланс влади. В нас парламентсько-президентська республіка і Президент має відповідати за силовий блок, а прем’єр-міністр – за економічний. І коли прем’єр Яценюк поставив свого однопартійця, як гарантію власної безпеки, на квоту Президента (міністерство внутрішніх справ), Президент почав проштовхувати своїх людей в економічний блок від голови Нацбанку до бюджетного комітету Ради (10 членів від БПП). Тобто, Порошенко і Яценюк несуть спільну відповідальність за ситуацію в країні, як би вони не намагалися перекидати гарячі каштани один одному.

На початку квітня в Нідерландах відбудеться референдум із затвердження Угоди про асоціацію між Україною на ЄС. Наскільки його результати можуть вплинути на безвізові перспективи Києва? Чи можна говорити, що Брюссель чекає на результати голландського референдуму і лише потім буде приймати рішення про скасування віз для українців?

Теоретично, цей референдум можуть використати як привід для уповільнення нашої євроасоціації. Чому? Зараз в Європі відбуваються непрості процеси, й ігнорувати позицію однієї із країн – це давати привід для розхитування ситуації всередині Євросоюзу. Однак, я не думаю, що це буде визначальним фактором для такого рішення.

Наше завдання – знаходити підхід до кожної країни. Частково це залежить від роботи наших посольств. Але найбільше – від політико-економічної ситуації в Україні. Звичайно, багато що залежить і від інформаційної кампанії. В цьому місці хотілося б передати вітання міністру інформаційної політики пану Юрію Стецю, а також самому Петру Олексійовичу. Він хоче контролювати всі процеси, і хоча це не входить до його компетенції, Президент хоче особисто призначати до країн ЄС послів. Певно, після довгих перевірок на відданість. Інакше, як пояснити той факт, що два роки не призначались посли до таких стратегічних країн, як США і Великобританія? Країною вже ходить жарт: «Хорошого міністра закордонних справ ми обрали Президентом».

Насправді, це демонструє слабкість та некомпетентність нашої влади. Вони не вміють стратегічно мислити, не здатні відділити свій власний інтерес від державного. І тому ми маємо такі проблеми в міжнародній політиці. Тим часом, Росія не спить і всіма силами намагається підкласти нам свиню через інформаційну кампанію в Нідерландах проти України. На жаль, проукраїнська інформаційна кампанія в Європі просувається, здебільшого, силами активістів євромайданів, але цього недостатньо.

Представництво ЄС в Україні повідомило, що голосування Ради Євросоюзу про скасування короткотермінових віз для українців буде відбуватися за принципом «кваліфікованої більшості». Цей принцип дозволяє схвалити безвізовий режим для громадян України у випадку, якщо за нього проголосують не менше 55% країн-членів ЄС, що представляють 65% населення Євроспільноти. Тобто, скасування віз неможливо буде заветувати через опір однієї країни, скажімо, тієї ж Голландії. Чи можна вважати це символічним кроком назустріч Києву?

Так, це ще один політичний крок назустріч Україні. Своєрідний натяк: «Шановні, ми даємо вам ще один шанс. Будь ласка, наведіть у себе лад, аби нам було спокійніше жити поруч з вами». Європейці не хочуть втрачати контроль над нашою політичною верхівкою. Тому вони досить активно втручаються в наше політичне життя. Наприклад, рекомендують за три тижні сформувати коаліцію аби уникнути позачергових виборів, бо чудово розуміють, що парламент може бути іншим.

Я багато спілкуюсь з європейцями. Вони говорять, дослівно: «Ми нарешті зрозуміли, що самі підгодовуємо корупцію в Україні, адже наші гроші лише збільшують апетити ваших чиновників і це абсолютно нічого не змінює». Я радію, що європейські політики, представники бізнесу та фондів, нарешті починають розуміти, що політики не є єдиним суб’єктом в Україні, з яким потрібно мати справу. Сьогодні в ЄС дедалі більше уваги звертають на зростання громадянського суспільства.

Єврокомісар з питань міграції та внутрішніх справ Дімітріс Аврамопулос заявив, що Єврокомісія може схвалити рішення з візової лібералізації для України на початку літа 2016 року. Наскільки це можливо і від чого це буде залежати?

Це буде залежати від діяльності наших політиків, від того, як будуть виконуватися схвалені законопроекти та як працюватиме Національне бюро по боротьбі з корупцією.

Хоча, ми вже маємо неприємний факт – нещодавно платіжна система PayPalвідмовилася повноцінно заходити в Україну, розширювати спектр послуг та функцій для своїх клієнтів. Це тривожний дзвіночок, що свідчить про недовіру до нас.

Нещодавно президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер заявив, що Україні не варто сподіватися на членство в ЄС і НАТО у найближчі 20-25 років. Чи є зв’язок між цією заявою та рішенням Брюсселя відкласти введення безвізового режиму для України?

За 20-25 років може не бути самого Євросоюзу, якщо зважити на процеси, які там відбуваються всередині. ЄС переживає глибоку кризу і стоїть на порозі розколу. Жителі Великобританії регулярно говорять про референдум щодо виходу країни зі складу ЄС, існують серйозні проблеми з Грецією, тепер і з Німеччиною. Ці проблеми накопичуються, чим вдало користується Росія – Кремль веде дуже потужну інформаційну кампанію всередині ЄС. Рік тому, під час візиту в Брюссель, ми попереджали європейців, що вони недооцінюють ступінь загрози від Росії і що мета Росії не лише контроль над Україною, але й розкол Європи. Вони вжили певних заходів, і сьогодні намагаються протистояти деяким російським ЗМІ та їхнім фейковим новинам. Однак цього недостатньо, — як показує практика, пропаганда Росії все одно досить ефективно працює на теренах ЄС та розхитує його зсередини.

Зрештою, багато залежатиме від успіхів нашої дипломатії та від політико-економічної ситуації в країні. Тому європейці так і наполягають визначитись з новим урядом – їм потрібен легітимний суб’єкт з високим рівнем довіри у суспільстві. Вони чудово розуміють, що влада в Україні у підвішеному стані і з кожним днем втрачає легітимність. Міжнародний валютний фонд, ЄБРР та інші зацікавлені у проведенні своїх вкладених грошей, тому європейців лякає можливий соціальний вибух і повна делегітимізація влади. Хто ж тоді буде повертати борги?

Чи може бути причиною відтермінування безвізового режиму той факт, що ЄС просто не хоче повністю скасовувати візи для країни, в якій іде війна, відсутня частина східного кордону з агресором, а на руках в населення «гуляє» велика кількість зброї?

Так, це має вплив на рішення ЄС, Європа також боїться напливу мігрантів з України. Чому європейці досі з нами панькаються? Бо вони розуміють, що якщо залишити нас без допомоги, то на нас може чекати доля Югославії. І нинішні сирійські біженці, помножені на українських біженців, будуть ще більшою катастрофою для Європи.

Хоча, якщо говорити об’єктивно, то така євроінтеграція має і побічні наслідки. Наш прем’єр нахвалявся плюсами підписанням Угоди про зону вільної торгівлі України з ЄС, але забув перелічити мінуси для нашого малого та середнього бізнесу, який не зовсім пристосований та конкурентоспроможний на європейських ринках. Крім того, ми маємо досить обмежені квоти на постачання нашої продукції до ЄС. Наприклад, Польща у своїй Угоді з ЄС змогла виторгувати набагато кращі умови. Це ще один приклад для нас, наскільки важливо мати при владі фахових людей, які мають дипломатичний хист та вміють відстоювати державні інтереси.

Автор интервью: Валерий Савицкий