Через 5 років біди України залишаться позаду

519

Про владу та опозицію Росії

Різниця між владою і опозицією в Росії стосовно України приблизно така, як між канапкою і бутербродом. І те й те чомусь хляпає маслом вниз. Вся імперська свідомість сторіччями виховувался з усвідомленням того, що Україна – це така нерозумна сестра, яку спокусив диявол в образі австрійців. Бо якби не австріяки, то українців не було б, а були б нормальні росіяни. Вони ніколи навіть не замислювалися над тим, що ми різні, хоча самі ж таки російські етнографи не раз на це вказували, але до ширших мас це не доходило. Тому вони й досі мелять одне й те ж: ми же братья, ми адін народ. Навіть Макаревич те саме каже. Тому різниці нема жодної.

Про тезу Василя Шкляра щодо втрати території Україною

Я не знаю, що мав на увазі В. Шкляр, коли казав, що Україна стане меншою територіально. Якщо він мав на увазі лише окуповану частину Донбасу, то, можливо, так воно й буде. Я не думаю, що варто квапитися з його поверненням. Адже тоді ми знову отримаємо п’яту колону. Повертатися Донбас повинен тільки на наших умовах. Жодних особливих преференцій. Бо чим він вирізняється від будь-якої іншої області? Там що, живуть якісь особливі люди? Росія не зможе втримати ні Донбас, ні Крим, бо санкції роблять свою тиху і підступну справу. На нас працює час. Квапитися нема куди. Єдине, що треба, дотиснути виведення з Донбасу російських військ, аби не нести більше жодних втрат.

Про історичні паралелі

Я б порівняв сьогоднішні реалії з періодом гетьмана Скоропадського. Звісно, він не був ідеальним, але за підтримки німців держава мала усі можливості вистояти і закріпитися. А вже потім можна було щось міняти. Але наші противсіхи підняли повстання, гетьмана і німців вигнали і потрапили в таке багно, з якого ми ще й досі вибратися не годні. Тому я проти третього Майдану, доки триває війна і криза.

Про Донбас

…Я був у Донецьку у квітні 2014 року і спілкувався з дуже гарними людьми, які там проживають. Мабуть, вони усі звідти повтікали, бо то були переважно молоді люди. Але я не вірю, що там усі поголовно хворі на Путіна і Росію. Я ж думаю, що після повернення Донбасу, коли звідти повтікають усі сепаратисти, там можна буде з часом добитися здорового клімату. Україна раніше просто не звертала жодної уваги на цей регіон, віддавши його на поталу олігархам і регіоналам, які лише поглибили русифікацію краю.

Про діалог

Я не розумію, що таке діалог з Донбасом. Це ж не якась єдина монолітна формація. Нормальний діалог можливий лише з нормальними людьми, а не з сепаратистами. Хто мріяв жити в Росії, повинен таку можливість отримати. Жодна цивілізована країна ніколи не вибачала такої підлої зради. Тому амністія має стосуватися не усіх загалом, а кожного зокрема в міру його діянь. Чому, наприклад, не влаштувати в майбутньому обмін шахтарями Галичини й Волині з донбасцями?

Про актуальні теми

Що писати сьогодні? Про що завгодно. Я пишу публіцистику на злобу дня. Часом якусь сатиру, в тому числі віршовану. Але художній твір, написаний на злобу дня, ніколи не виправдає себе. Хемінґвей і Ремарк написали свої романи про Першу світову війну через 11 років після її завершення. Мусить минути якийсь час, щоб усе осмислити.

Про майбутнє

Я думаю, що через 5 років усі наші біди залишаться позаду, і ми почнемо вигрібатися з тієї ями, в яку сповзали стільки років. Також думаю, що Путіна при владі уже не буде, як і його чорних яструбів.

Автор материала: Юрий Винничук