Чому результат «Слуги народу» не є феноменом

124

Вперше за роки незалежності в українському парламенті буде монобільшість. «Слуга народу» змогла завести у Верховну Раду 254 депутати, завдяки чому отримала можливість самостійно формувати уряд. Результат пропрезидентської політсили справді вражаючий, але навряд чи про нього можна говорити, як про унікальне явище чи «електоральну революцію».

На лекції у Трускавці політтехнолог і майбутній депутат від «Слуги народу» Микита Потураєв звернувся до колег по партії: «Ці вибори політично виграв Володимир Олександрович Зеленський. <…> Всі ви – політично ніхто».

Що означають його слова? Фактично, політтехнолог сказав наступне: віддаючи голос на парламентських виборах, всі свої сподівання на оновлення політичної системи, надії на краще майбутнє люди пов’язували не з депутатами, які балотувалися від «Слуги народу», а особисто з Зеленським.

Насправді нічого нового в цьому нема. У 2004 році українські виборці фанатично вірили у Віктора Ющенка, а ніяк не в «Нашу Україну». У 2014 році «новим Ющенком» став Петро Порошенко. Ще через п’ять років природа їхньої політичної віри не змінилася, змінилася лише постать, у яку почали вірити.

Це означає, що якби після президентських виборів, коли були обрані Ющенко і Порошенко, вибори до ВРУ проходили у «медовий місяць» виборців зі своїм «обранцем», то «Наша Україна» і БПП з легкістю отримали б такий же електоральний успіх, який цього року здобула «Слуга народу».

Але цього не сталося, бо після президентських виборів-2004 парламентські відбулися аж через 15 місяців. За цей час Ющенко встиг розтратити більшу частину свого рейтингу.

Порошенко також не зміг передати свій рейтинг БПП, хоча й парламентські вибори у 2014 році відбувалися всього через п’ять місяців після президентських. Причин на те було кілька: а) вибори відбувалися у кінці жовтня, коли у суспільстві суттєво зростають протестні настрої; б) тривала гаряча фаза війни на Донбасі і кожне рішення, кожну помилку президента громадяни оцінювали куди критичніше, ніж в мирні часи; в) паралельною колоною до Ради йшов «Народний фронт» популярного на той час Арсенія Яценюка, який обіймав посаду прем’єра і був частиною постмайданної влади, тоді як на цих виборах нову владу представляла одна партія – «Слуга народу».

Своєму результату «слуги народу» повинні завдячувати не тому, що вони начебто з якогось іншого «тіста», ніж їхні попередники, а виключно тому, що Володимир Зеленський не проґавив нагоди конвертувати свій особистий рейтинг у рейтинг партії. Про це «слугам» і сказав Потураєв.

Немає феноменального результату «Слуги народу». Є лише ірраціональна віра українців у месію, яка розсіюється так само швидко, як не завжди зрозуміло звідки з’являється.

Мар’ян Ощановський