Чому ті самі «граблі»?

148

Нещодавні дослідження показують, що наш мозок не в змозі винести уроки з минулого досвіду, змушуючи нас знову «ставати на ті самі граблі».

Так видається, що минуле мало чому нас вчить. У серії експериментів, опублікованих у Journal of Consumer Psychology (Журнал споживацької психології), Келлі Хавс, доцент кафедри маркетингу Університету Вандербільта, США, попросила частину учасників згадати, коли вони змогли встояти спокусі щось купити, а частину – часи, коли вони не змогли втриматись. Частину учасників просили згадати про два випадки, частину – про десять, ідея була у тому, що декілька ситуацій легше згадати, ніж про більше число випадків. Потім психолог запитала їх, яку суму кредиту вони готові були б взяти, щоб купити заповітний предмет.

Як не дивно, серед учасників, яких попросили згадати минулі успіхи, ті, хто пам’ятав більше таких прикладів, були готові взяти на 21% більший кредит, ніж ті, хто пам’ятав менше. Можливо, припустила Хавс, що учасники з усіх сил намагалися згадати всі десять випадків, а потім починали сумніватися у своїй витримці. «Вони думають, що якщо були такими успішними, то їм легше пригадати ці успіхи», – сказала вона.

Але учасники, які пам’ятали часи, коли вони не змогли приборкати своє бажання витрачати, незалежно від того, скільки таких випадків вони згадували, готові були взяти таку ж суму кредиту, як і ті, хто відзначився витримкою. Той факт, що вони даремно витратили гроші у минулому, мало вплинуло на їх готовність зробити це знову.

Коли ви бачите себе невдахою, пояснила Хавс, це тягне вас на дно. «І коли ми котимося вниз, ми схильні далі продовжувати тринькати гроші», – сказала вона.

Загальне правило, яке радить для уникнення помилки «пригальмувати», рідко спрацьовує. Після зробленої помилки наш мозок, як правило, повільніше приймає рішення, коли виникає подібна проблема. Цей феномен називається «сповільнення після помилки». Однак, це не завжди робить наступне прийняття рішення більш коректним.

«Це тому, що наш мозок вдруге покладається на гіршу якість даних навколишнього середовища», – стверджує Рузбех Кіяні, доцент Центру Нейробіології Університету Нью-Йорка. Брейден Парселл, пост-докторант у лабораторії Кіяні, виявив цю закономірність провівши дослідження діяльності мозку людини і мавпи, коли ті грали у комп’ютерну гру і робили помилки.

Учасники дослідження спостерігали за рухомими точками на екрані, а потім очима вказували напрямок, у якому, як вони думали, більшість точок переміщувалось. І люди і мавпи потребували більше часу на прийняття наступних рішень після того, як давали неправильну відповідь. Довший час на роздуми не збільшував ймовірність мати рацію, а лише призводив до наступних помилок.

Кіяні сказав, що причина цього те, що «мозок намагається зрозуміти, чому припустився помилки». Він намагається з’ясувати, чому сталася ця помилка? Чи щось змінилося у середовищі? Чи зі мною щось негаразд?». «Негативний зворотний зв’язок викликає безліч обчислень», – пояснив Кіяні, «що відволікає від вирішення, яке під рукою».

У дослідженні цього вдалося уникнути, коли дослідники дали піддослідним деякий час, перш ніж ті знову взялися за виконання завдання. Ця перерва дала мозку час оговтатись від негативного зворотного зв’язку. Іншими словами, якщо ви граєте у баскетбол і не можете втрапити у кошик, можливо, краще спробувати ще раз в інший день.

У 2008 році дослідники з Університету Макмастера в Онтаріо, США, виявили аналогічну проблему у випадку феномену «крутиться на язиці». «Ви знаєте якесь слово, воно крутиться у вас на язиці, але висловити його ви не можете», – сказав дослідник Карін Хамфріс виданню LiveScience. «І як тільки ви його пригадуєте, ви відчуваєте неймовірне полегшення і не уявляєте, як можете його знову забути. Але знову забуваєте».

У чому ж причина? Час, який ви витрачаєте на пошук цього слова, лише підсилює «помилковий шлях», яким йде головний мозок. Наступного разу, коли ви полюватимете на невловиме слово, ваш мозок буде рефлекторно помилятися.

Також існують докази того, що наш мозок здатен звернути увагу на те, що відбулося один раз і більше не повторювалось. У дослідженні, що нещодавно було опубліковане у журналі Current Biology (Сучасна Біологія), нейробіологи з Університету Джона Хопкінса попросили 20 осіб знайти червоні і зелені об’єкти серед фігур на екрані комп’ютера. Вони отримували $1,50 за кожен знайдений червоний об’єкт і $0,25 за кожен зелений. На наступний день, дослідники повторили експеримент, але на цей раз безкоштовно. Усе рівно, учасники більше знаходили червоних об’єктів.

«Результати дослідження показали, що ми насправді не знаємо те, на що звертаємо увагу і чому», – говорить Сьюзан Кортні, нейробіолог з Університету Джона Хопкінса і співавтор дослідження. «Нічого незвичного у кольорах нема, просто досвід минулого дня дався в знаки». Для Кортні дослідження допомогло пояснити, чому так важко позбутися шкідливих звичок або дотримуватись дієти.

Загалом, дослідники дійшли висновку що, якщо ви хочете уникнути повторення історії, то краще не намагатися винести з неї уроки. Замість цього, слід думати про майбутнє і що ви можете у ньому досягти.

Автор материала: Ольга Хазан