Дмитро Олексійович Мельничук — науковець-біолог-аграрій із світовим іменем, Герой України, лауреат державної і багатьох інших премій у сфері науки і техніки. Окрім значних наукових здобутків, його життя відзначалося громадськими звершеннями та успішною управлінською діяльністю в галузі аграрної освіти і науки.

У сьогоднішній непростий час, його думка щодо подальших напрямків розвитку агропромислового комплексу, як базової галузі української економіки — думка визнаного світом спеціаліста. Спеціаліста, який не тільки знає, але й може зрозуміло пояснити те основне, що є суттю роботи на землі, показати вплив аграрної галузі на інші (фактично всі) сфери суспільного життя.

Роки непростих рішень сформували у Дмитрі Олексійовичу виважений практичний підхід до будь-якої проблеми, розвинули здібність втілювати в життя наукові методи і напрацювання, відкинувши аморфні теорії, які ми так часто зустрічаємо у виступах сьогоднішніх «експертів».

Дмитре Олексійовичу, як давно Ви у сільському господарстві?

Напевно від самого народження. Але це, якщо Ви розумієте поняття «сільське господарство», як його розумію я.

А як Ви його розумієте?

Як взаємопов’язану і взаємообумовлену систему суспільних відносин, які виникають при взаємодії людини і природи при її використанні для виробництва продовольства чи іншої сировини. Значно ширше, ніж наукове визначення цього поняття. Наука вимушена класифікувати предмети дослідження, відділяти їх один від одного, щоб забезпечити «чистоту» наукового знання. Але якщо людина пов’язує свою працю із Землею, вона повинна її сприймати усю разом, не поділяючи тільки на хімічні, фізичні чи біологічні процеси. І поважати так само, бо сучасне агропромислове виробництво об’єднує весь комплекс наук – від традиційних (землеробство, рослинництво тощо) до самих сучасних (генна інженерія, біотехнологія, біобезпека, інформатика і навіть досягнення космічних наук тощо). Тому мені важко назвати хоча б один період свого життя, який прямо чи опосередковано не був пов’язаний з аграрною сферою.

А чому саме сільське господарство, а не інша сфера діяльності?

По — перше, я народився і виріс у селі. А по-друге, доля визначила для мене надзвичайно талановитого вчителя – академіка М.Ф. Гулого , який передав мені свій світогляд і розуміння головного. Працювати і вчитися у нього було дуже цікаво. Хотілося зрозуміти і добратися до суті багатьох таємниць життя і людських відносин. Розібратися у цьому та знайти спосіб і місце застосування набутих знань це дуже не проста справа. І ще, майже все наше покоління перш за все відчувало відповідальність за долю Держави, у якій ми жили у повоєнні роки. Були необхідні спеціалісти у всіх сферах, і звичайно, в сільському господарстві. Я, наприклад, вирішив стати ветеринарним лікарем, а після першої лекції мого вчителя вирішив стати таким, як він — біохіміком і став. Але свої помисли завжди звертав до проблеми забезпечення людей продовольством (і кількісно, і якісно). Голодне дитинство також даремно не пройшло, бо нагодувати людей – це свята мета.

А зараз? Яка сьогодні мета сільськогосподарської галузі на Ваш погляд?

Така сама. Я маю на увазі, що, дякувати Богу, ми не змушені сьогодні вирішувати ті проблеми, які стояли у даній сфері в СРСР у повоєнні роки, але зміст усієї діяльності в сільському господарстві не змінився – це забезпечити людей продовольством. Доповнилося вона, правда, екологічною компонентою та проблемами якості і безпечності продовольства, економією енергоресурсів тощо. Прибутковість цієї галузі любою ціною – не краща мета. Земля наша не відтворюється, а площі її постійно зменшуються. Аграрну сферу часто порівнюють з куркою, яка несе золоті яйця. Бажання отримати надприбуток (дістати усі яйця зразу) викличе порушення природних життєвих процесів і знищення самого його джерела. Зовсім, як у казці. В Україні земля – це не лише актив. Це, якщо говорити словами Адама Сміта, це – основа багатства нашого народу. А ціна нашої Землі скоро буде визначатися не з розрахунку на гектар, а на тону чи на кілограм. Нинішня її оцінка у нас в Україні дуже занижена.

Ви бачите Україну лише аграрною державою?

Звичайно ні. У нашої держави є значні здобутки, напрацювання і потенціал і в інших сферах, зокрема у науковій, промисловій, космічній тощо. Але аграрна сфера може найшвидше дати очікувану віддачу і з високою ефективністю, бо користується у найбільшій мірі природною сонячною енергією. Помилок тут допускати не бажано, бо ця сфера їх не прощає. Як жодна з галузей економіки, сільське господарство вимагає розуміння довгострокових перспектив розвитку, хоча вона буває дуже часто ризикованою. Але — поїдьте до Героя України М.С. Васильченка (Черкаська обл.) і побачите, що таке сьогоднішній агропромисловий комплекс і який високий рівень знань та досвіду він вимагає від своїх працівників та менеджерів. А таких в Україні є уже чимало. Чи візьміть наше промислове птахівництво – воно уже давно досягло світового рівня. Вчитися у таких господарів можуть і любі іноземці. Наразі, я б розглядав аграрну сферу як базис, фундамент для розвитку інших галузей нашої економіки. У цьому і полягає комплексність сприйняття сільського господарства. Зараз АПК нерозривно пов’язане з машинобудівною (тобто виключно індустріальною) галуззю, хімічною промисловістю, активно залучає енергозберігаючі технології, має значну наукову складову. В українському АПК сформувалися самостійні наукові школи, які вільно конкурують чи навіть випереджають галузеві науки. Наприклад генетика і селекція (школа Героя України, акад. Моргуна В.В. та інші школи) тощо. Проблеми якості і безпечності нашої харчової продукції та технологій її отримання також стали в число найактуальніших у зв’язку з Євроінтеграцією України.

Як вдалося аграрному комплексу досягти нинішнього зростання, адже після розвалу СРСР, особливо в 90-ті роки, можна було б подумати, що сфера АПК вже не підніметься?

Завдяки людям. Тим людям, які не зважали на політичні перипетії чи економічні негаразди, а продовжували робити свою роботу. Людям, які давно розуміють те, що я спробував Вам пояснити і які цим живуть. В АПК немає успіху у «скорохватів». Є працьовиті люди від землі і для землі. Розумні і розсудливі. Нам необхідно значно підсилити пропаганду досягнень успішних господарів Землі і для ЗМІ тут не початий край роботи.

Однак, проблеми залишаються?

Як і у будь-якій іншій галузі. Є ряд системних проблем, які потребують державного втручання, наприклад запровадження уніфікованих державних стандартів, які відповідають європейським нормам. Є галузеві, зокрема, кадрове забезпечення АПК висококваліфікованими спеціалістами ряду унікальних спеціальностей тощо. Але багато питань подальшого розвитку можуть бути вирішені спільними зусиллями, в т.ч. і без допомоги Держави. Наприклад питання залучення в АПК інвестицій та новітніх технологій. Держава має створити умови для їх ефективного використання, але без фахових зусиль, умови залишаться лише умовами.

Ви говорите про якихось конкретних людей?

Так. Нашому народу притаманна здатність до самоорганізації для вирішення складних питань. І сфера АПК– не виключення. Наприклад, ми надіємося, що зараз багато проектів будуть реалізовуватися через не так давно створену Громадську організацію «Рада Героїв України та Героїв Соціалістичної Праці СРСР у сфері агропромислового комплексу України», (скорочено – Рада Героїв України в АПК).

Це громадська організація?

Так. Спочатку була ідея створення відповідного Клубу (Герой України Ю.М.Карасик – двічі міністр АПК України), але згодом дійшли висновку, що краще створити названу вище Громадську організацію, і я був обраний її Головою. Зараз ця Організація об’єднує більше 50 осіб, таких як Д.К.Моторний, О.І. Порошенко, М.С. Васильченко, С.С. Антонець, П.В.Іващук, Ю.А. Косюк, Ю.Ф.Мельник, Ю.М.Карасик,Т.В. Засуха, В.І. Чернишенко, О.Г.Боровик, та у багатьох інших, чиї здобутки у сфері АПК були відзначені найвищою державною нагородою (див. сайт організації – Iпfо@сhuа.оrg.ua).

А чому саме Герої України?

Тому, що у всі часи, здобуття такої нагороди потребувало значних звершень. Кожен учасник Організації – людина великого управлінського і фахового досвіду, працездатності і т.д. Всі вони пройшли важкий трудовий шлях до отримання відзнаки і, напевно, краще за усіх розуміють проблеми АПК і шляхи їх вирішення. В більшості вони очолюють великі сільськогосподарські підприємства ( які, як правило, створені на кооперативній основі) і тому у повній мірі обізнані у складностях ведення цього бізнесу. Але більшу частину свого життя вони працювали на Державу, тому не мають суто споживацького ставлення до землі, розуміють потреби села і селян, дуже часто, вирішують їх своїми силами, не чекаючи «зовнішнього сприяння». Ми говоримо про людей, які змогли створити такі виробництва, які наводять як взірець і на Заході. Наше суспільство мало б більше до них прислухатися.

Яким чином ця Громадська організація може вплинути на загальну ситуацію в АПК, адже це питання державної політики?

Проблеми, які приходиться вирішувати нашій Державі зараз настільки складні і важливі, що нам Героям України не можна очікувати – ми вирішили допомогти їй у вирішенні частини спеціальних фахових проблем АПК через реалізацію ряду своїх проектів, у тому числі і міжнародних. Наприклад, зараз, ми працюємо над створенням українсько-американських та українсько-німецьких проектів з проблем освоєння і розвитку технологій альтернативної енергетики, створення електронної дорадчої системи сервісу в АПК, екологічної і біологічної безпеки та освоєнню європейських стандартів сільськогосподарської продукції та технологій у зазначених видах діяльності тощо. Ми плануємо ефективніше використовувати потенціал та міжнародні зв’язки кожного учасника Організації для подальшого просування отриманих позитивних результатів в галузях АПК, із залученням наукових установ Академій Наук та ВНЗ України.

За рахунок яких коштів здійснюється фінансування Організації та її проектів?

З різних джерел. В більшості – за рахунок внесків учасників Організації та інших благодійників, за що велика подяка Д.К. Моторному, Ю.А. Косюку, Ю.Ф. Мельнику, П.В.Іващуку, О.М. Ліссітсі, М.С. Васильченку, В.П.Мельнику тощо. Опрацьовуються також і ряд платних Проектів.

Дмитре Олексійовичу, а як же класичні наукові школи у сфері АПК, які функціонують в Україні? Вони ж існують і поза установами НАН чи НААН України. Ви їх залишаєте поза увагою?

Ні в якому разі. Як вчений, я дуже добре розумію наш науковий потенціал. Двері нашої організації завжди відкриті для народних депутатів, заслужених працівників сфери АПК, академіків і член-кореспондентів Державних академій наук України, колишніх топ-управлінців (Міністрів та Заступників Міністрів), бізнесменів. Згідно нашого Статуту, вони можуть вступати до нашої організації.

Яким чином, на Вашу думку, ще можна покращити стан АПК?

Підвищенням професійного рівня працівників, зайнятих у даній сфері. Найближчим часом ми створимо свою «Академію Героїв в АПК», де буде запроваджено нову систему підвищення кваліфікації фахівців АПК з навчанням передових технологій та систем менеджменту, які використовуються у господарствах учасників Організації. Розраховуємо, що вже у цьому році розпочнеться навчання молодих бізнесменів, а також науковців, викладачів, студентів, магістрів та аспірантів і докторантів наших ВНЗ тощо. Такий заклад неодмінно стане базою для проведення міжнародних конференцій, семінарів та виставок з найактуальніших питань євроінтеграції аграрного сектору економіки України, з врахуванням передового досвіду наших Героїв та ведучих українських і іноземних науковців і бізнесменів – аграріїв.

Це Ваші найближчі плани?

Так, на найближчі 3-4 роки. Ми вже вирішили багато організаційних моментів своїми силами, однак хотілося б більш активно співпрацювати з Міністерством Аграрної Політики та іншими державними органами, які мають відношення до життя і діяльності селян та розвитку сільських регіонів України. Так що – запрошуємо до співпраці.