Електронне декларування держслужбовців. Чи є привід радіти?

329

15 березня парламент остаточно ухвалив останній з «безвізових» законів – закон про електронне декларування доходів службових осіб з пропозиціями президента.

Песимісти скажуть, чого так радіти, коли боротьба з корупцією в Україні донині ведеться в основному на папері.

За два роки після Революції Гідності ми створили чотири нових відомства із боротьби з корупцією, але жодне з них ще повноцінно не працює. Навіть наші міжнародні партнери нещодавно прямо вказали, що корупція руйнує майбутнє України та підриває довіру до неї міжнародної спільноти.

Навіть сьогоднішня політична криза розпочалася через звинувачення у політичній корупції. Спитайте у бізнесменів та простих українців, чи подолана корупція, і вони розкажуть вам багато цікавого не соромлячись у виразах. Саме так скажуть песимісти… І будуть праві… І разом з тим… не праві.

Що сталося? По-перше, ухвалення закону про електронне декларування відкриває Україні шлях до отримання цього року безвізового режиму з Європейським Союзом. Тепер м’яч на стороні ЄС.

Хоча для них це буде дуже складним рішенням. В Європі зростає напруження у зв’язку з міграційною кризою. Крім того, напередодні референдуму в Нідерландах у європейських засобах масової інформації поширюється досить неприємна для нас інформація, яка переконує європейців відкласти будь-які рішення щодо європерспектив України.

По-друге, необхідність електронного декларування (та відповідальність для службових осіб за достовірність даних) вводиться не з 2017 року, а з 2016 року. Чиновники повинні будуть подати електронні декларації протягом 60-ти днів з дня початку роботи електронної системи. Коли це станеться? Кажуть, через 2-3 місяці. Сподіваємося.

По-третє, новий президентський варіант закону є розумним компромісом. Не всі державні службовці або посадові особи місцевого самоврядування подаватимуть електронні декларації вже цього року, а лише ті, хто займає особливо відповідальне становище.

За підрахунками, йдеться про приблизно 30 тисяч осіб. З наступного року данні усіх чиновників, суддів, прокурорів чи поліцейських мають бути в загальному реєстрі.

Також нововведення передбачають досить гуманну норму: якщо протягом 7 діб з моменту подання декларації у службової особи прокинулась совість або він дійсно помилився і знайшов помилку, він може відізвати попередню та подати нову декларацію без будь-яких санкцій.

По-четверте, новий закон встановлює жорстку, у тому числі кримінальну, відповідальність за недостовірну інформацію щодо декларування майна службових осіб. Але не за будь-які дрібні помилки, а за завідомо недостовірні відомості.

Якщо розбіжність між реальними та поданими даними складатиме від 100 до 250 розмірів мінімальної заробітної плати (з 1 травня – від 145 тис до 362,5 тис грн), то на службову особу накладається штраф від 1 до 2,5 тис неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (689 тис – 1,722 млн).

Якщо ж якість життя службової особи перевищує задекларовану суму (більше 250 розмірів мінімальної заробітної плати), то держава в праві покарати її штрафом від 2,5 до 3 тис неоподаткованих мінімумів доходів громадян (від 1,722 млн до 2,067 млн грн) або громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин, або позбавленням волі на строк до 2 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Юристи кажуть, що застосування або адміністративної, або кримінальної відповідальності, погане. Такий вибір створює додаткові можливості для корупції під час оцінки майна та відповідності його вартості даним декларації та під час винесення судового рішення.

Не хочеться, щоб система стала ще одним корупційним інститутом збирання данини із корупціонерів. Подивимося, як це запрацює на практиці.

Також експерти звертають увагу, що у більшості європейських країн немає кримінальної відповідальності за помилки у деклараціях. Там існує кримінальна відповідальність за несплату податків. Однакова для усіх громадян.

Це набагато важливіше, і є більш дієвим, а декларації – не мета, а лише механізм контролю сплати податків та «чистоти» чиновників.

У законі ще багато дискусійних норм. З одного боку, там міститься вимога декларувати майно і доходи членів сім’ї, що живуть разом. Якщо родичі чиновника не дають даних для декларації – треба вказати лише те, що відомо декларанту.

Так, корупціонери звикли переписувати статки на родичів. Однак сумлінні службовці постають у незручне становище – діти або батьки можуть просто відмовитись надавати дані про себе. І змусити їх ніхто не зможе. Цю колізію нам ще прийдеться обговорювати.

Наприклад, ані єврокомісар австрієць Йоханнес Хан, ані президент Франції Франсуа Олланд, ані німецький канцлер Ангела Меркель не декларують власність та доходи дітей чи батьків. У їхніх країнах законодавство цього не вимагає.

У Німеччині незалежно від того, чи це держслужбовець, чи будь-яка інша фізична особа, річна декларація подається лише в окремих, визначених законодавством випадках (наприклад, йдеться про отримання доходів із різних джерел, отримання працівником одночасно субсидій чи інших видів допомоги від держави, про осіб, які мають утриманців і можуть зменшувати базу оподаткування тощо).

Я це кажу до того, що нам не треба сліпо виконувати вказівки європейських експертів, а самим краще вивчати європейський досвід, проводити серйозніші дискусії і ухвалювати більш якісні та системні закони.

Адже нам треба поступово виводити із тіні усю економіку та усіх громадян – держслужбовці не прилетіли з Марсу. Тож нам важливо поступово змінювати ментальність усього суспільства.

З точки зору виховання, непогано, коли «хитрий» чиновник 7-10 діб підмітатиме вулиці, або вивозитиме сміття. Думаю, таким «слугам народу» буде корисно відчути себе героєм старої радянської кінокомедії про пригоди Шурика. При цьому цікавим нововведенням було би видавати корупціонерам під час громадських робіт спеціальну форму, що суспільство бачило своїх «героїв».

Перевірка достовірності декларацій може бути здійснена протягом 3 років після звільнення службової особи з посади. Таким чином, теоретично, замість спадкоємності корупційних схем в Україні може з’явитися спадкоємність відповідальності за корупційні дії.

Важливим елементом закону став його зв’язок із громадським суспільством та ЗМІ. Національне агентство з протидії корупції може провести перевірку декларації службової особи на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел.

Тож суспільству треба буде вимагати результатів роботи від Нацагентства.

Звичайно, після того, як парламент зробив свою справу, ми всі очікуємо реальних і чесних дій від антикорупційних органів. Але що нас у черговий раз непокоїть?

Вранці законопроект розглянув профільний комітет, а вже через годину за нього проголосували у сесійній залі. Текст документу більшість депутатів навіть не бачили. І усе через те, що президенту потрібно було показати керівництву ЄС прогрес у цьому питанні. Добре, але чому документ знову подали в останню хвилину?

Це черговий доказ того, що парламент взагалі усунутий від процесу прийняття політичних рішень. У парламентсько-президентський республіці так бути не може. Це одна з причин, чому Радикальна партія вийшла із коаліції.

Таку практику потрібно припиняти, і ми вимагаємо будувати нову коаліцію на абсолютно інших принципах. Навіть якщо не братимемо у ній участь.

У результаті ми знову отримали явно недостатньо якісний документ, і очевидно, потрібно буде його корегувати. Навіть до кінця цього року. Але незважаючи на усе це, я вітаю усіх із важливим кроком уперед.

Автор материала: Сергій Рибалка