В інтерв’ю з заступником міністра охорони здоров’я Ігорем Перегінцем читайте про поліомієліт, туберкульоз, СНІД, та як з ними бореться Україна, а також про те, скільки грошей виділяє держава для лікування своїх громадян закордоном.

Ви зазначали, що в питанні вакцинації загалом цей рік стане переламним. Як оціните ситуацію із наявністю вакцини, наприклад, від поліомієліту?

З вакциною від поліомієліту ситуація якраз найкраща зараз, оскільки ми отримали гуманітарну допомогу для відповіді на спалах. Зараз відбувається третій тур імунізації застосування вакцини – ОПВ, ІПВ.

Тобто ситуацій, коли в лікарнях немає вакцин, зараз бути не може?

У поліклініках, у дитячих дошкільних закладах, 100%, є вакцина для тієї категорії дітей, яка підпадає під третій тур імунізації – це вік від двох місяців до десяти років. Ми маємо достатньо вакцини, щоб охопити їх всіх.

Гуманітарна допомога – це, в тому числі, і та так звана «заморожена» вакцина, що була куплена фондом ЮНІСЕФ, і навколо якої розгорівся скандал через порушення температурного режиму під час транспортування?

Так, гуманітарна допомога — це частково і та «заморожена» вакцина, хоча насправді вона не є замороженою. Вона зберігається при температурі -20 градусів, що є звичайним способом зберігання вакцини на національному рівні. Така, як ви кажете, «заморожена» вакцина існувала в Україні завжди. Може, я декого здивую, але раніше ми користувалися вакциною ОПВ виробництва Інституту поліомієліту та вірусних енцефалітів імені М.П. Чумакова Російської Федерації, яка поставлялася в Україну, «заморожувалася», як ви кажете, зберігалася, доставлялася в регіони, в регіонах «заморожувалася» знову і використовувалася останні багато-багато років. Питання: чому всі раптом звернули увагу на вакцину, яка не закуплялася, а була надана в якості гуманітарної допомоги не Росією, а канадським урядом, виробництва французької компанії Sanofi Pasteur, яка зберігалася так само, як ОПВ російського виробництва? Чи не є це диверсією проти України, яка безкоштовно отримала вакцину на мільйони доларів для відповіді на спалах, тільки тому, що вона була не куплена в Росії, а була надана дитячим фондом ЮНІСЕФ? За даними ЮНІСЕФ, цю вакцину було застосовано близько 11 мільярдів разів…

Що зараз з цією вакциною? Щодо її використання мав бути зроблений якийсь експертний висновок.

Ця партія вакцини далі зберігається на складах «Укрвакцини», жодна її доза не була використана. З вересня, коли відбувся перший тур імунізації, ми використовували іншу партію вакцини, яка була надана у вересні також ЮНІСЕФ. Зараз у третьому турі імунізації використовується вакцина також Sanofi Pasteur, яка була закуплена за кошти Європейської комісії на суму 900 000 тисяч євро. Жодна доза вакцини, навколо якої здійнявся галас, яка зберігається при температурі – 20, яка є абсолютно безпечною, якісною та ефективною, тим не менш, не була застосована.

Зараз Державний експертний центр проводить аналіз цієї вакцини, щоб поставити крапку в цій історії, бо вакцина є ефективною та безпечною. Але ми втратили час, ресурси, підірвали репутацію імунізації в цілому, змусили суспільство сумніватися у діях МОЗ, яке діяло фахово, спираючись на рекомендації кращих глобальних спеціалістів. Галас стосовно «замороження» був піднятий не фахівцями, не у фахових виданнях, а у виданнях, які жодного стосунку до імунізації та імунопрофілактики не мають, які керувалися зовсім іншими мотивами. Вони все зробили, щоб рівень охоплення вакцинації щодо поліомієліту був не таким, як необхідно.

Зараз по столиці розвішані білборди «Поліомієліт повернувся в Україну». Це зроблено в рамках інформаційної кампанії третього туру імунізації? Чи потрібно, на вашу думку, так сіяти серед людей паніку?

Так, білборди були розвішані в рамках нашої кампанії. Але це не паніка, це інформування: в Україну справді повернувся поліомієліт. І два випадки поліомієліту на Закарпатті, спричинені вакцино-спорідненим вірусом, за визначенням ВООЗ, трактуються саме як спалах поліомієліту. Ми маємо зобов’язання реагувати на такі спалахи відповідно до міжнародних медико-санітарних правил, які Україна як член ВООЗ підтримала на Всесвітній асамблеї охорони здоров’я. Це не забаганки, а наше зобов’язання.

Часто причиною відмови від вакцинації дітей їхні батьки називають можливі наслідки…

Будь-яка вакцина має перелік тимчасових або постійних протипоказань. Нічого унікального ми не пропонуємо. Ми зараз просто реагуємо на спалах, який стався в силу того, що багато років держава не забезпечувала вакцинами своїх громадян. І робимо це із підтримкою всесвітніх стандартів, з підтримкою ВООЗ, дитячого фонду ЮНІСЕФ і самого виробника вакцини. Ми використовуємо підходи, які працюють усюди.

Чи є статистика щодо того, скільки було в результаті вакцинації зареєстровано летальних випадків серед дітей?

Звичайно, є статистика з несприятливих подій після імунізації. Кожен окремий випадок, який стається в період 30 днів після отримання будь-якої вакцини, розглядається регіональною комісією з несприятливих подій після імунізації, визначається причино-наслідковий зв’язок, потім це переходить до національної комісії. Кожен окремий випадок — чи це летальний випадок, який співпав в часі, чи то алергічна реакція, чи будь-який інший стан – розглядається, визначається ступінь можливості того, що ця реакція стала можливою в результаті вакцинації.

Озвучте цифри.

В Україні в рік помирає 4,5 тисячі дітей віком до чотирьох років. Якщо ми проводимо масову кампанію імунізації дітей від 2 до 6 років, яка імовірність того, що в цей віковий параметр в короткий період часу потрапить якась дитяча смерть? Більше десятка, на жаль. Одна або дві дитини можуть бути вакциновані, оскільки підпадають під категорію, і у них є всі параметри, які дозволяють прийняти цю вакцину. Дитина помирає від супутньої етіології, патології, якою вона хворіє на даний момент, але це відбувається в період 30 днів після вакцинації. Прив’язати все до вакцини – це найбільш примітивний принцип, який дуже легко «купляється» усіма медіа, але це і найбільш нечесний і безвідповідальний принцип.

І все-таки, за вашими даними, скільки дітей помирає внаслідок саме вакцинації?

Внаслідок вакцинації не було жодної смерті за період проведення кампанії.

Усі смерті, які співпали в часі, потрапили у тридцятиденний проміжок після отримання вакцини, розслідуються окремо. Наприклад, минулого тижня ми отримали інформацію, що у Харківській області на третій день після отримання вакцини померла дитина. Регіональна група по розслідуванню випадків несприятливих подій після імунізації однозначно встановила, що у дитини була менінгококова інфекція. Дитина померла від менінгіту, а не від вакцини. Вакцина ОПВ – одна із найбезпечніших та найбільш вивчених вакцин, використовується десятки років.

Ми знали, що на таких випадках будуть спекулювати. Ми пам’ятали урок 2008-2009 років, коли була кампанія проти кору, паротиту, і коли помер підліток в Краматорську. Тоді ця інформація була спотворена і була зірвана уся компанія щодо вакцинації. До речі, тоді також була не куплена, а подарована вакцина. Дивний збіг. Як тільки ми отримуємо безкоштовну вакцину, відразу розігрується сценарій на кшталт «смертельна вакцина вбиває українських дітей». Двічі ми отримували у великих масштабах гуманітарну вакцину і двічі відразу на нас почали насідати. Після першого разу кількість закупівель російської вакцини різко зросла. Чи не здається, що це, можливо, спланована кампанія проти України і намагань побороти спалах поліомієліту, який стався в результаті нефахової роботи попереднього керівництва країни? Але в будь-якому разі кожен окремий випадок повинен трактуватись так чи інакше після висновку експертів, а не до нього, як це у нас зазвичай відбувається.

Ви згадали Інститут імені Чумакова. Які ще російські компанії зазнали збитків після відмови України від російської вакцини? І хто втратив від цього ж в Україні?

Щонайменше – це Інститут імені Чумакова, у якого ми більше не будемо купувати вакцину ОПВ, і не закупляли минулого року. Остання поставка була 15 січня 2015 року.

Відповідно, були місцеві посередники, які займалися закупівлею вакцини. Грубо кажучи, якщо ми отримали велику кількість безкоштовної вакцини, то, очевидно хтось програв і тут.

Але ви не кажете хто?

Я не знаю. Можливо це мій недолік – не аналізувати ринок. Але моє завдання – забезпечити людей вакциною. Взагалі, охорона здоров’я – це не про ринок, це про людей.

В грошовому еквіваленті можете оцінити цю втрату?

Це мільйони гривень.

Щодо інших вакцин. Точно відомо, є проблеми з вакциною від ботулізму. Чого ще бракує? І як ця ситуація вирішується?

З багатьох вакцин є питання. У 2014 році економічно-політична ситуація була достатньо складною, і дуже важко було нашим колегам, які працювали в попередньому складі міністерства, якісно спланувати та закупити необхідну кількість вакцини. Була інфляція. І, наприклад, при потребі 1,2 мільйони вдалося закупити лише 100 тисяч вакцин від туберкульозу, які ми в 2015 році використали дуже швидко. Це ж ще з умовою поставки в 6 місяців. У травні ми отримали 100 тисяч доз і до середини червня дуже швидко їх використали – у нас не було жодної дози вакцини від БЦЖ за винятком якихось залишків по регіонах.

Паралельно ми переходили на новий механізм закупівель через міжнародні організації. Буквально зараз ЮНІСЕФ вже закуповує для України вакцини, яких буде достатньо, і які будуть значно дешевшими. Це дозволить нам за ті самі ресурси закупити в рази більше вакцини, наприклад, вакцину БЦЖ від туберкульозу. В 2016 році ми запустимо процедуру закупівель також через ЮНІСЕФ, тому ситуація із забезпеченням вакцинами буде кращою.

Як МОЗ оцінює ситуацію із епідемією туберкульозу в Україні? Якою є на сьогодні статистика щодо захворюваності?

В абсолютних числах кількість випадків захворюваності на туберкульоз в 2015 році склала 23 896. Для порівняння, в 2014 році ця цифра дорівнювала 25 543.

Україна є однією з країн в Європейському регіоні, яка має одне з найбільших — після Росії — навантажень щодо захворюваності на туберкульоз, особливо мультирезистентний, тобто не чутливий до типового лікування. Ми другі в Європейському регіоні та п’яті у світі за кількістю мультирезистентного і так званого екстрарезистентного туберкульозу. Звичайний чутливий туберкульоз можна вилікувати за 4-6 місяців, мультирезистентний лікується від 1,5 до 2 років, і лікування коштує в десятки разів дорожче.

Зараз ми переглядаємо принципи лікування туберкульозу, щоб перевести акцент з госпіталізації на амбулаторне лікування, коли пацієнт в гострій фазі знаходиться у закладі, а коли він вже не має необхідності в госпіталізації, направляється додому і під координацією фахівців отримує необхідне лікування. А зараз практика говорить про те, що відповідно до клінічних протоколів у більшості випадків пацієнт повинен знаходитися на стаціонарному лікуванні. Її ми хочемо поміняти відповідно до кращих міжнародних стандартів. Бути на лікуванні — не значить бути госпіталізованим, а значить бути вилікуваним. Цього можна досягти в тому числі і в амбулаторних умовах.

Яка свіжа статистика щодо захворюваності на ВІЛ/СНІД.

Станом на 2014 рік в абсолютних числах захворюваність на ВІЛ-інфекцію склала 19 273, на СНІД – 9 844. За 2015 рік було зареєстровано нових випадків ВІЛ-інфекції – 15808, СНІДу – 8490.

Як оціните ситуацію із забезпеченням ліками хворих на ВІЛ/CНІД?

Там зараз не все ще нормально. До кінця березня ми маємо гарантоване повне лікування для тих пацієнтів, які були на лікуванні. Закупівля антиретровірусних препаратів за бюджет 2015 року зараз здійснює дитячий фонд ЮНІСЕФ. Ми сподіваємося, що поставки будуть швидше, ніж до кінця березня, і ми зможемо продовжити пацієнтів, які зараз знаходяться на лікуванні. Крім того, ми плануємо, що вже за бюджет 2016 року ми зможемо закупити значно більше ліків, переглянувши схеми лікування. Більш дорожчі схеми можемо змінити більш доступними для державного бюджету для того, щоб дати більшій кількості людей можливість лікуватися.

В жовтні минулого року голова профільного комітету Ради Ольга Богомолець в інтерв’ю розповідала, що онкохворі діти, які мали бути відправлені на трансплантацію кісткового мозку в Білорусь, на що державою виділяються кошти, цієї допомоги від МОЗу не отримали, бо у відомстві просто не були розписані функціональні обов’язки щодо цього питання. Богомолець говорила, що в той час, як батьки цих дітей скаржилися на відмови «через те, що немає грошей», на рахунку МОЗ було близько 63 мільйонів гривень на ці цілі. Чи була вирішена ця ситуація?

У 2015 році вперше за всі роки було витрачено більше 200 мільйонів гривень на лікування людей за кордоном. У різні міжнародні клініки, включаючи Білорусь, для трансплантації кісткового мозку й органів було відправлено 43 дітей. Говорити, що якісь діти не змогли потрапити на лікування за кордон, в даному випадку я вважаю не коректно.

Крім того, процедури, які існують у МОЗ, ставлять нас у формальні межі. Щоб відправити дитину на лікування за кордон, ми повинні мати висновок позаштатного спеціаліста МОЗ України про те, що таке лікування неможливе в Україні, що дитина знаходиться в ремісії, може виїхати та отримати якісну допомогу закордоном, і тільки тоді… Це достатньо індивідуальний підхід до кожного окремого випадку. Минулого року, приблизно з травня, з тих пір, коли я став головою комісії з лікування за кордоном, кожен випадок розглядався індивідуально, і ми спромоглися до кінця року використати увесь бюджет, який у нас був на 100% і загалом відправити на лікування за кордон 84 людини.

Вже далеко не перший місяць профільний комітет Верховної Ради та Міністерство охорони здоров’я обмінюються звинуваченнями на адресу один одного. Чому з багатьох питань так важко віднаходиться спільне рішення?

Моя позиція полягає в тому, що охорона здоров’я не може бути предметом політичних інтриг, амбіцій чи інших нераціональних емоцій. Мені здається, що у стосунках між комітетом та міністерством занадто багато індивідуального несприйняття лідерів. Я особисто готовий до компромісів. Ми про це не раз говорили, коли мова заходила про пакет законопроектів, який ми підготували і подали через Кабінет міністрів, для того, щоб реформа рухалася з місця.

Питання відставки міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі піднімалося з літа минулого року. Зараз він прийняв рішення відкликати свою заяву про відставку. Але, якщо через певний час він все-таки піде з міністерства, ви теж залишите свою посаду чи запропонуєте новому очільнику відомства свою кандидатуру в якості заступника?

Моя особиста етика говорить, що я новому міністру повинен дати вибір: сказати, що я готовий піти, якщо у нього є краща людина, і сказати, що так само я готовий залишитися, якщо новий міністр вірить, що я буду корисним для справи. Я можу довести в чому я можу бути корисним. Але якщо у нього буде своя команда, я не буду стримуючим фактором для прогресу.

Автор интервью: Катерина Пешко