Директор центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос в ексклюзивному інтерв’ю прокоментував військовий конфлікт між Вірменією і Азербайджаном в Нагірному Карабаху.

Україна є членом організації ГУАМ, в яку входить і Азербайджан. Так, ГУАМ – не військовий блок, а радше таке собі об’єднання, котре можна назвати співдружністю країн, що мають проблеми з Росією. Тим не менше, зважаючи на зобов’язання, Україна, її дипломатія, підтримуватимуть Азербайджан. Україна і раніше відкрито підтримувала цю країну, тому нині, під час конфлікту, не бачу сенсу змінювати свою політику. Знову ж таки, Україна ніколи не визнавала окуповані Вірменією території Азербайджану у Нагірному Карабаху і завжди, за всі часи незалежності, була за територіальну цілісність Азербайджану. Це додатковий аргумент того, що Україна в повній мірі буде підтримувати саме Азербайджан.

Чи вигідний цей конфлікт Росії?

Ні. Впевнений, що навпаки – нині цей конфлікт, точніше ескалація багаторічного конфлікту і його поновлення, Кремлю не вигідні. Поясню чому. Протягом останніх кількох років саме Москва була ключовим гравцем у цьому конфлікті. Використовуючи цей козир, Росія намагалась утримати в орбіті свого впливу як Вірменію, так і Азербайджан. Свого часу Ільхам Алієв (чинний президент Азербайджану – прим.) зробив ставку на покращення відносин з Кремлем задля того, щоб той вплинув на позитивне вирішення конфлікту. Але, як бачимо, цього не сталося. Тому така ескалація як сьогодні, б’є по позиціям саме Путіна. Росія не може напряму втягнутися в конфлікт на боці Вірменії, хоча має з цією країною договір про військову співпрацю, оборонний договір, але ж формально на Вірменію ніхто не напав. На її території бої не точаться. І виступити напряму проти Азербайджану Росія також не може, оскільки відносини з цією республікою для Москви є важливими. В цій ситуації Кремль потрапив у дуже складну ситуацію. І коли дехто стверджує, що цей епізод карабаського конфлікту спровокований Москвою, я категорично не погоджуюсь із подібним.

Чи ризикує цей конфлікт трансформуватися в повномасштабну війну?

Максимальна загроза, на мою думку, – напіврозморозка законсервованого конфлікту. Можливо і будуть повноцінні бої, але лише на певних ділянках фронту, а не вздовж всієї його лінії. Як зараз: навколо певного стратегічно важливого села чи висоти, але не більше. На тактичному рівні ми бачимо, що, справді, ситуація загострюється, але говорити про повномасштабний конфлікт я би не став, оскільки навколо нього за багато років вибудована ціла система стримування і противаг. І ці механізми просто не дадуть сторонам кинутися у вир повноцінної війни.

Автор интервью: Віктор Глухенький