Кидався у нардепа яйцями та «вішав» президента: епатажний черкаський художник робить свою «революцію»

117

«Повісити» Януковича, облити фонтан фарбами, кинути яйцем в народного депутата, викласти під Верховною Радою пінопластове послання владі. Відомі арт-акції не що інше, як розвага та спосіб виказати свою громадянсько-політичну позицію для черкаського художника Олександра Дувінського. Якщо епатажний митець з’являється на акціях чи протестах, чекайте перформанс або скандал. Днями художник повернувся до Черкас із Києва, де брав активну участь у пікетах під Радою. Про естетику, політику та абсурд із творчим скандалістом спілкувався сайт vikka.ua.

За словами митця, у країні відбувається естетичний кошмар, совок. Тому він не може залишатися осторонь від політичних та соціальних подій. Олександр Дувінський переконаний, що український народ треба розбудити від аполітичності та каже, що наразі країні потрібне щось «веселе та жорстоке». Приблизно такою була його акція, коли за часів президентства Януковича художник прикинувся у середмісті сліпим. Він роздрукував портрети Януковича і біля новорічної ялинки пропонував містянам «повісити Президента».

Як і кожна людина, Олександр Дувінський грає у житті багато соціальних ролей. Про них може розмірковувати довго. Але підкреслює, що сьогодні найбільш актуальною для нього є розбурхування мас, поляризація соціуму, вакцинація від небайдужості.

«Мистецтво може бути практично задіяне у подіях під Верховною Радою. Там мають відбуватися якісь дії, людей треба чимось підбадьорювати, наповнювати все це драйвом. Він має бути цікавим і для широкої публіки, для ЗМІ. Тоді вже починається якийсь виважений дискурс», – пояснює художник.

17 жовтня під будівлею ВРУ під час акції Олександр Дувінський кинув яйце у заступника голови фракції блоку Петра Порошенка Олексія Гончаренка. Художник каже, що яйце не призначалося суто для цього політика. Останній випадково потрапив під гарячу руку активіста.

«Він опинився в потрібний момент у потрібному місці. Ці яйця не я туди приніс. Все відбулося спонтанно. Цю акцію можна назвати «Народ несе свої яйця депутату», або «Викачування яйцем». Є ж такий дивний засіб лікування. Найпоказовішим було те, що поліцейські, а їх було у рази більше активістів, не стали його захищати», – розповідає черкащанин.

Митець каже, що для втілення таких перфомансів дуже не вистачає художників і найбільше пишається своєю останньою арт-акцією. Фото цього флешмобу облетіло українські та закордонні ЗМІ.

«Ми намагалися занести під Верховну Раду пінопласт, щоб люди не застудилися у палатках. Тих, хто ніс, було десь осіб 25. Поліція та Нацгвардія стали щільним кордоном і не пропускали нас. Я побачив, що там все є для арт-акції: масовка з правоохоронних органів, волонтери, вільна вулиця Грушевського, – пригадує художник. – Виклали слова «шорох Пороха». В цей час з боку Маріїнки підтягнулася поліція. Вони нас оточили – було дуже багато поліцейських. Ми вийшли з оточення і вони, велика військова машина, стояли навколо надпису. Оточили пінопласт – ситуація абсурдна».

Митець зазначає, що Майдан вже не той, що був роки тому. Здебільшого через розчарування людей у лідерах.

«За часів Майдану можна було швидко здобути та втратити репутацію. Там стільки втрачених репутацій! Люди проміняли те, що досягли, на якусь маленьку хатинку. Це люди без амбіцій, не Буонапарти», – пояснює художник.

Рік тому свій «шорох» він навів у Черкасах, обписавши фарбами щойно встановлений у середмісті фонтан.

«Я спочатку навіть не помітив цей фонтан взагалі. Його встановлення там ­– така безглузда ідея, що моя свідомість його не фіксувала. Звернув увагу, бо сестра сказала. Серед громадських діячів були підозри у корупційній складовій, пов’язаній із цим проектом. Начебто його реальна вартість у кілька разів менша за суму, що мала бути виділеною на нього з бюджету. Ось я і вирішив його доопрацювати. Сучасне арт-мистецтво може вартувати дуже дорого. Тож я зробив так, щоб фонтан дотягував до суми, що була зазначена у бюджеті», – пояснив художник.

За його словами, ця витівка так просто йому не минулася. Художника забрали у відділ поліції, але він і там умудрився збити з пантелику правоохоронців.

«За мною додому приїхали аж два екіпажі. Забрали. У відділку поліції я їм прочитав лекцію про сучасне мистецтво. Пояснив, що поліцейським людина може працювати, тільки коли збагатиться знаннями. Вони ж не можуть відрізнити Кандинського від Мединського. Я ж зробив подарунок місту на 350 тисяч гривень, а мене ще за це в кутузку забрали. Слідчий був у шоці, не знав, що робити. Потім приїхали депутати, пояснили, що у поліції гноблять художника і у правоохоронців з’явилося бажання цю справу зам’яти», – пригадує Олександр Дувінський.

Його поліція тоді відпустила, а він цю ситуацію – ні.

«Коли міському голові повідомили, що я не зупинюся, доки фонтан не буде прибрано з площі, він сказав: «головне, щоб не було самопідпалу». Згодом ця споруда зникла так же несподівано, як і з’явилася», – зазначає черкащанин.

Каже, що облиття фарбами фонтану кваліфікували тоді, як дрібне хуліганство.

«Виписали смішний штраф у 140 гривень. Це не гроші у порівнянні з таким задоволенням. За таку ціну можна хоч кожного тижня щось витворяти», – жартує художник.

Він має свою тактику взаємодії з правоохоронними органами. Митець намагається створювати абсурдні речі, будь-яка взаємодія з якими здатна зіпсувати репутацію посадовцям та людям у погонах.

«Знаєте, а мене важко притягти до відповідальності. Наприклад, на початку 2014 року під ЦДЮТ нас з одним із черкаських політиків оточила міліція, намагалися виштовхати. Після цього у мене почалася дуже цікава переписка з прокуратурою. Я заявив, що постраждав від сексуальних домагань з боку роти міліціонерів та вимагав компенсацію, – каже Олександр Дувінський. – Написав, що вони торкалися мого тіла. Навіть нижню білизну носив на експертизу. Врешті-решт вони мені сказали, що у них немає експерта з таких насильств».

Для себе Олександр Дувінський ще не визначився, що найбільше провокує його на всі ці перформанси: бажання розважитися, громадянська позиція, творчий поклик чи може бажання, щоб про нього заговорили.

«До Януковича я був аполітичною людиною. Тепер же моя участь в таких акціях – це якісь глибинні інстинкти людини. Сама того не усвідомлюючи, вона робить якісь речі, за які отримує увагу, визнання, емоційне задоволення. Тим більше, люди, які мені близькі, ще не були мною розчаровані», – зазначає художник.

Зате з роллю мистецтва в історичних подіях Дувінському все ясно.

«Мистецтво – невід’ємна від соціальних процесів річ. Війна, революція – для мистецтва це матеріал. Все це буде ним засвоєно, перероблено. Це кінцевий споживач соціальних процесів. За допомогою мистецтва вони будуть усвідомлені людьми», – каже черкащанин.