«Кочегарша» з ВРП Лариса Іванова: як назбирати полуниці на мільйони долларів разом з одіозним суддею Татьковим

594

*Read this text in English*

9-20 грудня 2018 року на з’їзді суддів України обрали чотирьох нових членів Вищої ради правосуддя. До переліку пощастило потрапити й екс-судді Вищого господарського суду Ларисі Івановій.

Раніше вона подавала свою кандидатуру до Верховного суду, під час конкурсу вона отримала негативний висновок Громадської ради доброчесності, яка побачила невідповідність офіційних доходів її родини фактичному способу життя.  Втім, невідповідність статків та доходів не те, на що звертають увагу судді при голосуванні, тому на з’їзді за Ларису Броніславівну проголосувало аж 180 осіб.

Знайомтеся, новопризначена членкиня Вищої ради правосуддя Лариса Броніславівна Іванова.

Із 1993 року Лариса Іванова почала працювати помічником Голови арбітражного суду Києва. 1996-го й сама стає суддею цього ж відомства. А от у період з 2002 по 2011-й ще й обіймала адміністративну посаду заступника голови.

За президентства Януковича та через рік після призначення  головою Вищого господарського суду одіозного  Віктора Татькова туди переводять й Іванову. Там вона пробула аж до розформування відомства і створення Верховного суду, куди новообрана членкиня ВРП теж пробувалась, але вибула.

На цьому етапі слід окремо відмітити «досуддівський» період роботи Іванової, бо він став жвавою темою для обговорення під час її співбесіди з ВККС. У комісії виникли питання щодо численних статків Лариси Броніславівни. Їх походження суддя пояснила роботою у Німецькій Демократичній Республіці в часи СРСР. Нібито там вона встигла побути і кочегаром, і нормувальником в цеху та навіть збирала полуницю на полях. Однак до інформації про трудову діяльність такі відомості не внесла. Виявляється, все ж існують такі люди, що змогли з часів Радянського союзу і донині зберігати і, головне, примножувати власні активи.

Статками Іванової цікавилися журналісти одного з центральних телеканалів. В інтерв’ю вона повідомила неправдиву інформацію про їх походження, мовляв, «працювала 10 років закордоном на валюту» і під час співбесіди з ВККС визнала це.

Як відомо, новообрана членкиня ВРП входила у пул суддів Татькова-Ємельянова, щодо яких Генпрокуратурою здійснюється досудове розслідування за фактом незаконного втручання у систему авторозподілу справ. Ними було створено аж 45 суддівських спеціалізацій, значна кількість яких мала штучний характер та дублювалась, вважають прокурори. Це дозволяло з великою вірогідністю направляти потрібні справи потрібним суддям.  Лариса Іванова хоч і відсутня в переліку суддів, котрі отримували справи внаслідок такого методу, проте вона систематично була у складі колегій суддів, що працювали за такою схемою.

Громадська рада доброчесності відшукала щонайменше 7 рішень, ухвалених Івановою у складі колегії за участю сторони НАК Нафтогазу. Чотири таких рішення  припадають на час, коли її син Антон працював там юристом. На думку ГРД, суддя повинна у таких випадках оголошувати самовідвід, чого зроблено не було.

У свою декларацію родинних зв’язків Лариса Іванова записала сина суддю, дочку нотаріуса, та дружину брата — теж суддю.

Ми проаналізували наявні в публічному доступі декларації Лариси Іванової за 2014, 2015, 2016 та 2017 роки. Доходи кандидатки складалися винятково із заробітної плати судді.Чоловік всі роки отримував мінімальну пенсію, у 2016 році задекларував доході від надання майна в оренду, а вже в 2017-му він уперше показав проценти від вкладів та 781 900 грн з підприємництва.

Лариса Іванова з чоловіком Володимиром мають по дві земельні ділянки в межах Києва та Києво-Святошинського району. Всі наділи набуті уже в період суддівства, а деякі з них – безоплатно. За даними ГРД, суддя має принаймні дві приватизовані ділянки, а це викликає сумнів стосовно дотримання нею окремих статей Земельного кодексу.

Відомо, що одна ділянка в районі Межигір’я, орієнтовно за 50 тис. доларів, подарована доньці.

Також подружжя на двох задекларувало п’ять квартир сумарною площею 323 кв. м у Києві (дві з них у новобудові вартістю в 100 тис. доларів), набутими в період з 1997 по 2009 роки, тобто коли Лариса Броніславівна вже працювала в суді. Лише оплата за комунальні послуги таких хором обійдеться в копієчку.

Тепер переходимо до найцікавішого. Окрім коштовних квартир і ділянок, у власності подружжя Іванових є великий будинок у Києві, котрий вписується в декларацію в якості недобудови. Хоча помешкання виглядає завершеним. Нагадаємо, саме цим будинком цікавилися журналісти. Лариса Броніславівна пояснила, що «працювала 10 років з чоловіком закордоном на валюту», мовляв так і назбирала. Однак це твердження спростувала ГРД у своєму висновку.

До речі, зверніть увагу на будинок по сусідству, там живе рідний брат Лариси Броніславівни Євген Сокуренко, дружина якого працює у Господарському суді Київської області.

Син Лариси Броніславівни Антон Іванов, також чинний суддя Господарського суду, але Луганської області. Він у 2012-му купив простору квартиру в Києві на 106 кв. м, заплативши за неї 695 477 грн. Того ж року отримав і приміщення на 61 кв. м від управління житлового забезпечення. На той моменти йому було 26 років.

Лариса Іванова записала у свою декларацію про доходи чоловіковий Mitsubishi Pajero та доньчин HONDA CR-V 2011 року випуску, яким сама і користується. Кросовер – власність Галини Іванової, вона приватний нотаріус. У мережі такий автомобіль-одноліток продають за 450 000 грн з пробігом 89 тис. км. Згідно з відомостями податкової це трохи більше офіційного доходу Галини Володимирівни у період з 2012 по 2016 рік.

Крім того, син новообраної членкині ВРП Антон 2009 році купив автомобіль Audi А5, але з невідомих причин не задекларував його вартість. Зараз такий автомобіль найнижче продають за 359 450 грн.  До речі, за даними ГРД, у рік купівлі автівки Антон Іванов ще не мав адвокатського посвідчення і проживав з батьками. Вірогідно, з транспортом йому теж допомогли батьки.

Аналізуючи майно родини Іванових, ГРД зробила висновок, що лише за офіційними даними власних декларацій сім’я Іванових витратила за 9 років (з 2002 по 2011) на придбання нерухомості та цінного майна орієнтовно 259 тис. доларів США, що перевищує суму їхніх офіційних доходів за цей час.

За даними ГРД, суттєві витрати припадали на закордонні подорожі. Громадськість, звіривши дані з суддівського досьє, нарахувала витрат на 150 тис. грн. Зокрема, у 2016 році два виїзди у Туреччину та один раз у Словаччину автомобілем. У 2015 році родина перебувала закордоном сумарно майже місяць.

Як бачимо, джерела походження майна судді Іванової викликали багато питань у представників громадськості. Втім, якщо до процесу відбору суддів хоча б частково була долучена громадськість, то судді над суддями, а саме такою є Вища рада правосуддя, обирають без будь-якої участі громадськості. За законом, більшість членів ВРП обирається самими ж суддями, тобто самі судді обирають тих, хто матиме змогу їх карати за подальші проступки. Однак є серйозні сумніви щодо того, наскільки самостійним є вибір самих суддів. Так, за кілька днів до з’їзду суддів було оприлюднено список з чотирьох переможців на посади членів ВРП, яких вже погодили «згори». За дивним збігом саме ці чотири кандидатури, серед яких і Лариса Іванова, були обрані членами Вищої ради правосуддя. Чи можна говорити про будь-яку незалежність суддівської системи, якщо майже 200 суддів готові без питань голосувати за наперед погодженні кандидатури, а не робити власний вибір? Питання риторичне. Очевидно, що без зміни правил обрання суддівських кваліфікаційних органів навряд чи можна говорити про проведення успішної судової реформи.