Кому і яка ЦВК потрібна

360

Перипетії навколо оновлення складу Центральної виборчої комісії все більше нагадують сюжет рязанівського фільму «Гараж». То на 13 місць є 14 пайщиків, то серед пайщиків треба знайти «цапа відбувайла», який лишиться без місця. Періодично деякі пайщики бунтують проти управління, яке занадто багато хоче собі, а їх обділяє на користь блатних.

При цьому історія за 2 роки обросла такою кількість міфів і чуток, що здається самі учасники вже плутаються, в яку гру вони грають і версіях, де чий кандидат і хто з ким передомовився.

12 липня фракція БПП відмовилась від свого 6-го кандидата і таким чином прибрала колізію з тим, що на 13 крісел в ЦВК претендує 14 осіб. Втім їх колеги знову залишились невдоволеними і хочуть нового подання від президента.

Хоча не виключено, що доведуть історію до того, що відправляти у відставку доведеться знову увесь склад ЦВК або вибори проведе старий.

Чому, спробував проаналізувати INSIDER.

Відставка ЦВК як вихід з кризи

—        А знаєте, ЦВК – це ж зараз незалежний орган і його члени можуть почувати себе відносно спокійно, але якщо вони провернуть звільнення Махніцької ось просто так, то цьому органу кінець, — так розмірковував минулого четверга кандидат у члени ЦВК Євген Радченко, сидячи з друзями на лавці в Маріїнському парку. В ЗМІ якраз з’явилась чутка, що представницю «Свободи» начебто вмовляють піти у відставку.

Насправді Радченко мав би знати, що двічі в історії України склад ЦВК повністю змінювали під політичний момент. І нікого не цікавила його незалежність – виключно баланс сил.

Так відбулося в 2004 році, після того як Сергій Ківалов оголосив під вигуки «ганьба» Віктора Януковича президентом, а Верховний суд не визнав результати другого туру виборів президента через фальсифікації і призначив переголосування.

Вдруге ЦВК став в повному складі предметом політичного розміну навесні 2007, коли в розпал парламентської кризи президент Віктор Ющенко та прем’єр Віктор Янукович переділили склад комісії перед достроковими виборами Ради.

Тоді в результаті довгих переговорів Віктор Ющенко отримав 7 «своїх» членів ЦВК і голову комісії Володимира Шаповала. А коаліції «крупного рогатого скота» — так ніжно називала комуністів, регіоналів і соціалістів Юлія Тимошенко – дісталось 8 крісел.

За квотою коаліції посади в ЦВК отримали Тамара Астахова, Юрій Донченко, Юрій Данилевський, Тетяна Лукаш, Михайло Охендовський, Броніслав Райковський, Олександр Чупахін та Олександр Шелестов.

Опозиція була представлена Володимиром Шаповалом, Жанною Усенко-Чорною, Андрієм Магерою, Валерієм Шелудьком, Анатолієм Писаренком, Юлією Швець і Ігорем Жиденком.

Розклад міг бути іншим – 8 президентських, 7 – коаліційних, але Віктор Ющенко чомусь вирішив, що краще мати свого голову, а не більшість. Особисто він ніякого зиску з цього складу комісії не отримав, а от опозиція не один раз постраждала від такої розстановки сил.

У 2010 Жанна Усенко-Чорна заявила, що в одній з областей завели липових представників «Батьківщини» у виборчкоми. Махлювання було до сорому явним. Але 10 представників ЦВК проголосували за нього.

До 2013 опозиція в ЦВК втратила ще 2 позиції – пішли на пенсію Анатолій Писаренко і Володимир Шаповал, і опозиція не мала навіть можливості зірвати кворум ЦВК.

Тоді лідер об’єднаної опозиції Арсеній Яценюк обіцяв внести зміни в закон про ЦВК, щоб забезпечити квотний принцип для всіх політсил, але, прийшовши до влади, такий законопроект не вніс. І у 2018 мусить ходити на Банкову і «балансувати» список кандидатів у члени ЦВК вручну.

Минулого тижня Яценюк з Порошенком обговорювали варіант відправити комісію у відставку всім складом.

Стаття 31 закону про ЦВК дає таку можливість — «повноваження всього складу Комісії можуть бути достроково припинені Верховною Радою за вмотивованим поданням президента України». Але таке рішення приймається не менш як двома третинами від її конституційного складу. А президент мав сумнів, що стільки в залі набереться. Тим більше, після минулого четверга.

Тому Андрій Парубій озвучив у понеділок нову версію виходу з кризи — збільшення кількісного складу ЦВК до 16. Таким чином президент міг задовольнити вимоги дати Опоблоку їх представника і зберегти без втрат свою квоту.

Щоб внести зміни в закон, треба лише 226 голосів. Щоправда, навіть депутати БПП не готові були за таке голосувати.

Тоді БПП вирішило ще раз зіграти на публіку і заявило, що прибере свого шостого кандидата. Нею стала Ольга Лотюк, рекомендована безпосередньо фракцією БПП.

В пошуках більшості для Порошенка

Пропонуючи своїх 6 кандидатур, Порошенко отримував блокуючий пакет у ЦВК. За такої кількості своїх він зміг би зірвати засідання комісії.

А ось для того, щоб збирати засідання комісії за умови саботажу представників інших політсил – йому потрібні були 10 лояльних членів ЦВК.

Тобто, крім контролю над своїми – Ольга Желтова, Олег Конопольський, Світлана Кустова, Ольга Лотюк, Віталій Плукар і Михайло Вербенський – Порошенко мав «завербувати» ще 4.

У ЦВК президент міг би розраховувати на Олега Діденка, обраного у 2014 році за квотою УДАР.

Якби коаліція справді була коаліцією, а не міцним союзом змії і черепахи, то питання 10 вирішувалось би просто — 3 представниками НФ.

Але жодного разу депутати НФ у приватних розмовах не рахували себе як частину цієї більшості. Точніше вони прораховували так, щоб президент не мав цієї більшості без них. А в них був достатній ресурс, щоб зіграти в більшість з іншою командою або хоча б блокувати певні процеси.

У президента теж рахували, як обійтися без «партнерів» по коаліції.

До потенційних своїх президента відносять Тетяну Сліпачук, яка представляє формально «Волю народу», а до того була за президентською квотою в комісії по ДБР.

9-м лояльним теоретично міг бути Леонтій Шипілов, який є особистою квотою Андрія Парубія. В «Народному фронті» дехто пояснює те тим, що президент зумів перевести спікера на свій бік. Хоча його дії в минулий четвер більше схожі на кравчуківський метод проскочити «між крапельками».

10-тою пропрезидентською називали Аллу Басалаєву з квоти «Відродження». Ця версія походила з одного з розкладів, який озвучила лідерам НФ Наталія Севастьянова (Бернацька), що БПП проголосує 6 своїх і 2 кандидатів від груп, одного з «фронтових», а решту кине.

Насправді ця схема б не спрацювала, бо голосування йде за алфавітом, і БПП просто не встигло б провести всіх своїх – бо у НФ був би час влаштувати як мінімум скандал і заблокувати трибуну.

Більше того, кандитатка від «Відродження» не була узгодженою з АП. І на змову у групі Хомутинника ішли неохоче.

«На наше щастя, Басалаєва стоїть першою у списку і нас їм було б важко кинути. Це наш кандидат, і його з АП ми не узгоджували. Нам пропонували різне. Але ми втомились від цих переговорів, де ми приходимо грати в шахи, а з нами грають в наперстки», — пояснив INSIDER один з депутатів групи.

Якщо у президента немає 10-ти лояльних членів ЦВК, то у представників інших політичних з’являється ресурс у 6 осіб, щоб зірвати кворум у комісії.

Наталія Бернацька (НФ, Петренко),

Ірина Єфремова (НФ, Аваков),

Євген Радченко (Самопоміч),

Тетяна Юзькова (Радикальна партія),

Андрій Євстігнєєв («Батьківщина»), або Алла Басалаєва («Відродження»).

Катерина Махніцька (Свобода).

Якби у президента було шість своїх кандидатів, то зі Сліпачук і Діденком у нього була б своя більшість у комісії. Якщо шести немає, то президенту доводиться точно домовлятися …

Безсмертний склад ЦВК

Втім, чим далі, тим частіше в кулуарах парламенту лунає думка, що вибори може провести і цей склад ЦВК.

«Насправді, вони зараз більш незалежні, ніж ті, які можуть прийти з новим складом», — вважає Леонід Ємець .

В його словах є велика доля істини, адже термін зобов’язань перед партіями у нинішніх членів ЦВК вже давно минув. Соціалісти і комуністи зникли з політичної карти України. А регіонали, які забезпечили крісла багатьом членам комісії, вже 5 рік переховуються в Росії.

Михайло Охендовський прийшов здаватися новій владі вже на другий день після втечі Януковича, розуміючи, що його може очікувати дострокове переобрання.

Після цього тодішня влада на чолі з Олександром Турчиновим провела лише косметичні зміни в складі комісії. Депутати нової більшості у квітні 2014 призначили в ЦВК Олега Діденка (за квотою «УДАРу») та Катерину Березюк (за квотою «Свободи»). Пізніше помічниця Олега Махніцького стала його дружиною.

Прийшовши до влади, Петро Порошенко не став користуватися своїм законним правом і вносити новий склад ЦВК. Тоді багато хто це сприйняв як результат домовленостей між Охендовським та Банковою. У АП не було особливих претензій до комісії.

Єдиний конфлікт, який відбувся на парламентських виборах 2014, стосувався перерахунку голосів  №30, №38 та №50. Але там ішлося про з’ясування стосунків Ігоря Коломойського та Давида Жванії, який йому начебто від тіньового штабу Порошенка пообіцяв ці округи олігарху, а потім їх виграли регіонали.

Охендовський поскаржився на тиск з боку Коломойського, а олігарх битву за округи програв.

Після цього під керівництвом Охендовського ЦВК почистила список БПП  і забрала мандати у норовливих депутатів Миколи Томенка та Єгора Фірсова.

А ось з перевиборами на Волині в окрузі покійного Ігоря Єремєєва ЦВК тягнула 9 місяців, бо ні в Банкової, ні в їхніх сателітів з «Волі народу» не було гідних кандидатів.

Зрештою Охендовський ще отримав орден від президента. І це стало приводом великого хайпу. Правда, ніхто не дізнався, хто підписував папери на нагородження.

Так чи інакше, всі дії минулих років не гарантують президентові з нинішнім рейтингом лояльності ЦВК.

Натомість, якщо цей склад ЦВК таки залишиться до президентських виборів, то у Юлії Тимошенко буде три 100% свої члени ЦВК – Жанна Усенко-Чорна, Ігор Жиденко та Юлія Швець.

Якщо лідер президентських рейтингів зараз домовляється про співпрацю зі ще 5 членами ЦВК, включно з Охендовським, вона має свою комісію.

Від колишньої Партії регіонів там є 5 представників- Охендовський, Тетяна Лукаш, Тамара Астахова, Олександр Шелестов, Юрій Данилевський.

Партія регіонів може нагадати їм про політичне коріння, належно профінансувати їх і ще 3-х, і теж мати свою більшість. Утримання деяких членів ЦВК в розпал виборів коштувало в минулі кампанії від 30 тисяч доларів на місяць.

Тому представники БПП все частіше повторюють тезу, що «Батьківщині» і «Опоблоку» взагалі не вигідно міняти членів комісії – їм простіше домовитися з цими.

«Є чутки, що Тимошенко вже домовилась з Охендовським. Тому вона і не виступає про зміну складу комісії. НФ їй підігрує, щоб домовлятися про вибори», — кажуть у партії президента.

Тільки от такий розклад навряд чи сподобається Порошенку. Бо навіть якщо він побачивши восени свої 5% після томоса вирішить не іти на вибори, ЦВК йому треба, щоб потрапити до парламенту.

Варіант, де в президента залишиться 4 кандидати, бо кудись же ще треба поставити представника Опоблоку, а Нарфронт навряд чи віддасть свою квоту, то є дуже велика вірогідність, що мінятимуть знову увесь склад ЦВК.

Татьяна Николаенко