Кому війна, а кому «Геліантус» за розкладом

848

Про побори в українських школах знають усі. Проте, як виявилось, окрім «побутових» шкільних бюджетів, у загальноосвітніх навчальних закладах існує ще й каса на потреби «освітнього» характеру. Це збір готівки на різноманітні шкільні конкурси, змагання та олімпіади, що їх організовують приватні структури.

Ці структури ще за часів Табачника налагодили «ділові відносини» з чиновниками Міністерства освіти і науки України й тепер, незважаючи на зміну влади та керівництва міністерства, продовжують «стригти чорний нал» із батьків школярів. А чиновники МОН, задоволені умовами співпраці, дають організаторам конкурсів повний карт-бланш і «прикривають» ділків офіційними документами, що зобов’язують школярів здавати кошти і брати участь у сумнівних змаганнях.

Безперечним лідером та потужним партнером МОН у зазначеному фінансовому сегменті шкільної освіти є творче об’єднання «Соняшник». На підставі наказів, що підписав у 2012 році українофоб Дмитро Табачник, воно продовжує заробляти мільйони, влаштовуючи для школярів примусово-добровільні нудні та примітивні події в «совдепівському» форматі.

Про активність «Соняшника» у ЗМІ за останній період вийшла низка гучних матеріалів, автори яких докладно розібрали напрочуд непрофесійно розроблений контент конкурсних завдань «Соняшника» (ідеться конкретно про конкурс «Геліантус»), розповіли про російське походження цього контенту та про чорну касу об’єднання.

Автори матеріалів, а разом з ними й громадські активісти звернулися до МОН із вимогою розібратися в ситуації й нарешті пояснити громаді офіційну позицію стосовно цього скандального викриття. Але керівництво Міністерства традиційно проігнорувало позицію спільноти. Більше того: як виявилося, заступник міністра МОН Павло Хобзей, автограф якого красується на супровідних листах МОН до конкурсів «Геліантус», переадресував запити клеркам Інституту модернізації змісту освіти. Неймовірно, але саме ті клерки і координують побори ТО «Соняшник» в українських школах!

А допоки клерки Інституту обмірковують свої відписки, їхні колеги з ТО «Соняшник» виводять черговий «Геліантус» на фінішну пряму, бо корупційна складова МОН дозволяє і впроваджувати, і красти.

Проте варто наголосити, що публікації щодо діяльності «Соняшника» та його славетного «Геліантуса» отримали неабиякий резонанс у батьківському середовищі, їх і досі жваво обговорюють у соціальних мережах, зокрема в групі на Фейсбук «Батьки SOS». Шкода, що чиновники МОН та ІМЗО не переймаються суспільною думкою. Адже з цих форумів можна дізнатися багато корисного.

Але ось що цікаво: якщо МОН не надало значення подібним публікаціям, то керівники «Соняшника» поставилися до цього надто серйозно. Вони не посоромилися дати відповідь, щоправда, у форматі погроз та звинувачень на адресу авторів публікацій.

Здавалася б, навіщо погрожувати авторам? Що ці програми, окрім фінансового зиску, несуть керівництву «Соняшника»? Можна припустити, що вони, як і батьки школярів, чітко розуміють, що головне в цих конкурсах — аж ніяк не фінансова складова, хоча і вона має суттєве значення.

Тому ми вирішили нагадати освітянам із МОН про генезис їхнього спільного с ТО «Соняшник» освітнього проекту. А заодно дати їм можливість поміркувати щодо продовження діяльності «Соняшника» «під прикриттям» прогресивного міністра Лілії Гриневич і її заступника Павла Хобзея в українській школі.

Отже, знайомтеся: Руслан Шаламов, заслужений учитель України, один із засновників ТО «Соняшник» та голова методичної комісії проекту «Геліантус».

Крім того, пан Шаламов уже більше ніж 10 років є беззмінним викладачем та партнером Кіровського центру додаткової освіти «Одаренный школьник» (Росія). Навіть війна і окупація Криму та Сходу України не поклали край цій співпраці. Погодьтесь, сьогодні це дуже дивно, якщо не сказати підозріло, правда?

Інформація, представлена на інформаційному ресурсі Літньої освітньої школи, яку підтримує ЦДООД (Росія, Кіров)

Співпраця Руслана Шаламова з Кіровським центром додаткової освіти «Одаренный школьник» почалася ще 10 років тому. Тоді були задумані конкурси «Русский медвежонок», «Уральський турнир юных математиков», «Всероссийский турнир юных биологов», «Геліантус» та «Кенгуру», деякі одразу стали російсько-українськими.

Шаламов і сьогодні продовжує тісну співпрацю з росіянами та почесно обіймає посаду голови методичної комісії «Геліантуса». Цікаво, що в Росії цей конкурс відбувається згідно з Положенням, затвердженим ООО ТО «Подсолнух», «ЦДООШ» та ООО «Игра» у 2012 році. І це положення відрізняється від документа МОН, яке надає право на реалізацію проекту Шаламова та його російських партнерів в Україні.

Виходить що, гарно в керівника ТО «Соняшник»- ТО «Подсолнух» вдається заробляти на конкурсах з обох боків від лінії фронту.

Здавалося б, як пишуть деякі коментатори, «що тут такого, яке відношення має українсько-російський військовий конфлікт до навчальних програм та конкурсів для українських школярів, навіть спільних українсько-російських, якщо вони користуються попитом в український школі, та ще й підтримуються українським Міністерством освіти і науки…». Найбільше про це говорять один зі співробітників «Соняшника» Віктор Шабанов та його гвардія методистів, які з піною на губах захищають позицію свого роботодавця.

Цікаво, чи зміниться позиція захисників з огляду на нові викриття у педагогічній біографії їхнього «натхненника»? У розпал українсько-російського конфлікту в Кірові, в освітньому центрі, дуже радіють та вітають спільні проекти з представником України Віктором Шаламовим — чому? Може, тому, що ця людина поділяє патріотичні та духовні цінності росіян, які мріють повернути собі Київ і Україну?

Повертаючись до російських партнерів, зазначимо, що за останні роки Кіровський центр додаткової освіти трансформувався в потужну російську патріотичну мережу.

Вона реалізовує багато корисних проектів. Крім того, 1 вересня 2017 року було відкрито Кіровський кадетський корпус імені Героя Радянського Союзу О. Я. Опаріна. Як зазначається на сайті корпусу, його створення продиктоване пріоритетами державної політики у сфері підвищення престижу військової служби, якісного комплектування Збройних Сил Російської Федерації. І, між іншим, чи не планується подібний «кадетський корпус» на українських теренах, так, як це відбувалось у 2007—2008 роках на нині окупованих територіях?

Автор: Гнат Смілов