Кремлівський кеш для Twitter і Facebook

167

Контрольований державою банк допоміг Юрію Мільнеру взяти під контроль компанії високих технологій Кремнієвої долини, пише Джессі Дракер (Jessie Drucker) у The New York Times. Восени 2010 Мільнер, відомий тим, що викладає в усе – від соціальних мереж до космічних подорожей, брав участь у конференції з питань технологій в Сан-Франциско. Але коли хтось запитав, – хто був інвестором його діяльності в Кремнієвій долині? – він не відповів.

Kremlin Cash Behind Billionaire’s Twitter and Facebook Investments

І ось зараз до The New York Times потрапили документи, які дають часткову відповідь на це питання: за інвестиціями Мільнера в Facebook і Twitter стоять сотні мільйонів доларів Кремля. Замасковані в лабіринті офшорних компаній, інвестиції у Twitter були надані ВТБ – російським державним банком, який часто-густо використовується для політично-стратегічних угод.

А великий внесок у Facebook Мільнер зробив, отримавши фінансування від «Газпром Інвестхолдинг» – іншої контрольованої урядом фінансової установи. Кошти йшли у вигляді кешу, про це свідчать документи юридичної фірми з Бермудських островів Appleby, які були отримані німецькою газетою Süddeutsche Zeitung і розглянуті The Times у співпраці з Міжнародним консорціумом журналістів-розслідувачів (the International Consortium of Investigative Journalists).

Врешті-решт компанії Мільнера заволоділи більш ніж 8 відсотками акцій Facebook і 5 відсотками – Twitter. Чим допомогли йому заробити чільне місце в різних рейтингах найвпливовіших людей світу. Він продав ці компанії кілька років тому, але зберіг інвестиції в кількох інших великих фірмах високих технологій і продовжує укладати нові угоди. Серед поточних інвестицій Мільнера – підприємство з нерухомості, яке засноване і частково належить Джареду Кушнеру (Jared Kushner), зятю президента Трампа і раднику Білого дому.

Facebook, Twitter та інші соціальні мережі стали основним об’єктом федеральних розслідувань втручання Кремля у вибори 2016 року. Федеральні прокурори і слідчі стежать за тим, як росіяни, пов’язані з Кремлем, перетворили мережі в брандспойти фейкових новин і політичної реклами на користь виборчої кампанії Трампа. Ніхто не гадав, щоб Мільнер або його компанії мали якесь відношення до пропагандистської операції. Зі свого боку Мільнер сказав в декількох недавніх інтерв’ю, що гроші уряду Росії нічим не відрізняються від фінансування, яке він отримував від своїх інших багатьох інвесторів по всьому світу.

Тим не менше, використання його кремлівським державним апаратом (яким для збагачення скористалися безліч російських олігархів) показує, як Кремль простягнув свою довгу фінансову руку до технологічних гігантів Америки. «Інститути, пов’язані з Кремлем, роблять інвестиції зі стратегічними, а не тільки комерційними інтересами. І власними державними інтересами, – сказав Майкл Карпентер (Michael Carpenter), директор відділу Росії Ради національної безпеки в адміністрації Обами, а зараз – старший директор  Penn Biden Center for Diplomacy and Global Engagement. – Ці інтереси йдуть рука об руку».

Пан Карпентер додав: «Олігархи, які отримують значну фінансову підтримку від російських банків, – таких як ВТБ, «Ощадбанк» чи «Газпромбанк», – повинні пройти політичне схвалення, яке означає, що вона вимагає відвертої чи мовчазної підтримки тих, хто стоїть на вершині російської капіталістичної системи».

Немає нічого незаконного в тому, що іноземні державні установи інвестують американські компанії. ВТБ і «Газпром» кажуть, що угоди були надійними інвестиціями, а не мотивованими політичними акціями. Мільнер це бачить так само. «Нічого, крім бізнесу», – сказав він, додавши: «Ми отримуємо гроші, і поміщаємо їх в Facebook і Twitter. Ми робимо гроші для наших партнерів. Для мене це – комерційна угода».

Шлях у Кремнієву долину

55-річний Мільнер вивчав теоретичну фізику в МГУ перед переїздом до Сполучених Штатів, де на початку 1990-х років відвідував Уортонівську школу бізнесу (Wharton School) і Пенсильванський університет. А потім працював у Світовому банку у Вашингтоні. Повернувся в Росію і в кінці 1990-х працював виконавчим директором банку «Менатеп», заснованого Михайлом Ходорковським, нафтовим магнатом, який був позбавлений своєї компанії, переслідувався і потрапив у в’язницю після протистояння з президентом Володимиром Путіним.

Зрештою, Мільнер об’єднався з Алішером Усмановим – узбецько-російським олігархом, близьким до російського прем’єр-міністра Дмитра Мєдвєдєва, і колишнім керівником Goldman Sachs, щоб здобути велику частку в російській інтернет-компанії Mail.ru, яка нині котується на Лондонській фондовій біржі. Початкові американські інвестиції Мільнер зробив, коли працював в інноваційній комісії, створеній в 2009 році Мєдвєдєвим – на той час президентом Росії (щось на кшталт клубу ентузіастів сучасних технологій, відомого гастролями у штаб-квартиру Apple в Купертіно, Каліфорнія, до Стіва Джобса).

У травні 2009 року Facebook оголосив про інвестиції в розмірі приблизно 200 мільйонів доларів компанією Мільнера Digital Sky Technologies, і повідомив, що ця компанія планує витратити ще не менше 100 мільйонів на купівлю додаткових акцій. Зрештою, нова венчурна компанія пана Мільнера, – DST Global, – також накопичила значну частку в Facebook.

«Низка фірм звернулася до нас, але DST виділялася своєю глобальною перспективою», – сказав тоді Марк Цукерберг, виконавчий директор Facebook. Документи, отримані The Times, показують, що DST принесла щось ще: прямий зв’язок – через низку компаній-дочок – з Кремлем.

Зв’язки з Росією

У ті роки, в рамках дипломатичного «перезавантаження» сосунків з Москвою, адміністрація Обами заохочувала Росію вчитися в американської технологічної галузі. Імпорт технічних знань, на думку теоретиків адміністрації, полегшив би залежність Росії від експорту нафти і газу. Для угоди з Facebook мостом став «Газпром», – контрольований державою гігант, життєво важлива складова уряду Путіна. Компанія, яка найняла свою фінансову дочку – «Газпром Інвестхолдинг» – для повернення активів, приватизованих в 1990-х роках.

«Газпром Інвестхолдинг» «використовується для політично і стратегічно важливих для Кремля угод», – сказав Ілля Заславський, учасник ініціативи «Клептократія» (проект Інституту Гудзона, консервативного аналітичного центру в Вашингтоні). Як ВТБ і «Газпром Інвестхолдинг», «Газпром» знаходиться під санкціями Сполучених Штатів через підтримку Росією сепаратистів на сході України в 2014 році.

Протягом декількох років «Газпром Інвестхолдинг» і його дочірня компанія надавали сотні мільйонів доларів у вигляді позик компанії «Kanton Services», відповідно до даних Panama Papers. «Kanton», в свою чергу, володів одним з підрозділів DST, який використовував для купівлі акцій Facebook. Хоча незрозуміло, коли саме «Kanton» вперше отримав свою частку в DST, але документи свідчать: ця фірма отримала 197 мільйонів доларів від «Газпром Інвестхолдинг» за три місяці до того, як Facebook оголосив про свою першу операцію з Мільнером. («Kanton Services», заснований на Британських Віргінських островах, мав численні зв’язки з Мільнером і Усмановим).

«Kanton» належав давньому діловому партнерові Усманова і контролювався Матіасом Боллігером (Matthias Bolliger), директором численних дочірніх компаній основної холдингової компанії Усманова, USM Holdings (дані Appleby і «Панамських паперів»). Існує електронний лист, відправлений трастовою компанією на острові Мен, що використовується Усмановим, стосовно «Kanton Services», як «приватної інвестиційної компанії (facebook і twitter)».

В інтерв’ю Мільнер сказав, що особистість інвесторів не є загальнодоступною інформацією. І він прагнув дистанціювати свою компанію від Усманова. «Я не знав, що він використовує державні кошти для інвестицій», – заявив він. Більш того, підкреслив інвестор, в Усманова багато потенційних джерел фінансування, через що неможливо було дізнатися, чи використовувалися гроші від «Газпром Інвестхолдинг» для фінансування його частки в Facebook.

Щоб продемонструвати наочно, Мільнер дістає кілька пластикових чашок з написами типу: «Можливі російські державні кошти», «Усманов» і «Facebook». Він витягає великий пакет M&M, наповнює ними кілька чашок і продовжує перекладати M&M з однієї чашки на іншу. «Гроші взаємозамінні», – пояснює він, додавши: «Ви не можете просто сказати, що цей конкретний долар пройшов весь шлях до Facebook».

Прес-секретар Усманова Ролло Хед (Rollo Head) не відповів на конкретні питання. Але в заяві він наполягав на тому, що є чіткі потоки грошей, які не змішуються. Пан Усманов, за його словами, «не займав і не використав державні або квазідержавні фонди для інвестицій в Facebook».

Вигідні «синергії»

Угода з Facebook була прикладом того, як російські олігархи відіграють змішану державно-приватну роль для своїх урядів. Коли Усманов інвестував в Facebook, він був генеральним директором «Газпром Інвестхолдинг». Фактично, він «склеїв» своє урядове положення з особистими угодами. Так доповідала Всесвітня служба з розслідувань і безпеки «Кролл» (Кroll). Вона описала ці механізми як «синергію».

Звіт «Кролл» – «репутаційний аудит» – був замовлений Усмановим за рік до угоди з Мільнером щодо інвестицій в Facebook. Слідчі «Кролл», спираючись на публічні записи та інтерв’ю, детально розповіли про тривалу і барвисту історію Усманова: в’язниця в Узбекистані (пізніше він був реабілітований), зв’язки з російськими діячами організованої злочинності, потім – запаморочлива кількість угод, включаючи гірничодобувні, медійні та технологічні компанії. Часто-густо – за сприяння Кремля і Мєдвєдєва. «Усманов розраховує покласти край епосі Путіна як «найкращого» олігарха за останні вісім років», – сказало одне з джерел «Кролл».

Слідчі цієї служби виявили, що для деяких інвестицій Усманов звернувся до «Kanton», компанії, яка стане частиною інвестицій в Facebook Мільнера. Прес-секретар Facebook Ванесса Чан (Vanessa Chan) відмовилася відповідати на конкретні питання про угоду з DST, назвавши компанію «пасивним інвестором» і зазначивши, що вона інвестувала готівку кілька років тому. «Газпром Інвестхолдинг» назвав ці внески «розумними», заявивши, що вони «передбачені для загальних корпоративних цілей» за ставками вище ринкових. Компанія не відповіла на питання про те, яку роль (якщо така є) Усманов відігравав у кредитах, за винятком тих, коли він «діяв відповідно» до статуту компанії, будучи генеральним директором «Інвестхолдингу».

Щоб завершити угоду з Facebook, DST використовувала пару юристів з Кіпру та Великобританії, які також створили офшорні компанії для російських олігархів, близьких до Путіна (згідно з документами «Панамських Паперів», даних США про цінні папери та звітів Appleby). DST не відповіла на питання про використання цих двох адвокатів.

Після угоди з Facebook Мільнер став «світочем» в Силіконовій долині, витративши близько 100 мільйонів доларів на будинок площею 25 000 квадратних футів на пагорбах Лос-Альтос й інвестувавши 7 мільярдів доларів в більш ніж 30 компаній, включаючи Spotify, Airbnb і Groupon.

В інтерв’ю він згадує про тісний зв’язок з керівництвом компаній, в які він інвестує. Мільнер і Цукерберг стали друзями і зустрічалися щомісяця. Проте, не дивлячись на отриману значну частку, Мільнер не займав місця в раді директорів. На конференції 2010 року в Сан-Франциско йому було задано питання, чи дає він консультації щодо управління своєю готівкою. «Я думаю, що насправді все навпаки, – відповів він. – Я іноді отримую від них неофіційні поради».

Незрозумілі фінансові маневри

Внесок Мільнера (приблизно 380 мільйонів доларів) в Twitter був безпосередньо підтриманий іншим інструментом кремлівської влади: другим за величиною банком Росії – ВТБ. Шістдесят один відсоток акцій банку належить російському уряду. Президент ВТБ Андрій Костін, колишній радянський дипломат; Маттіас Варніг (Matthias Warnig) з наглядової ради банку є колишнім шпигуном зі Східної Німеччини, який служив в Дрездені (де служив від КДБ Путін).

ВТБ проводить операції по всьому світу, в тому числі в Сполучених Штатах. В останні роки він бере участь в низці колополітичних угод, включаючи кредит, яким фінансовано каламутну приватизацію російським урядом 19,5% нафтового гіганта «Роснефть».

У минулому році «Панамські Папери» показали: кіпрський банк, що належить ВТБ, був використаний для передачі сотень мільйонів доларів на рахунки, пов’язані з віолончелістом і близьким другом Путіна Сергієм Ролдугіним. Невідомо, для чого потрібні були ці гроші, але деякі припустили, що той працює фронтменом для кремлівських інсайдерів. Ролдугін не відповів на наш запит, але колись казав, що його багатство прийшло через пожертвування від багатих бізнесменів для купівлі музичних інструментів. ВТБ назвав дані «Панамських Паперів» «необґрунтованими».

«ВТБ – це дійсно такий слизький фонд Путіна», – сказав Андерс Ослунд (Anders Åslund), старший науковий співробітник Атлантичної ради в Вашингтоні, колишній радник пострадянського уряду Росії. Він додав, що банк є «чорною касою кешу для Путіна». Співпраця Twitter з Мільнером – складна комбінація передачі акцій за участі офшорних фінансових організацій. Але на деталі вказують підказки стосовно стратегічної ролі ВТБ. У липні 2011 року ВТБ інвестував не менше $191 млн. в обмін на акції компанії Isle of Man, дочки DST Investments 3. Ця структура використовувалася для купівлі приблизно половини частки DST Global в Twitter в цьому місяці. DST Investments 3 також випустила акції компанії «Kanton», пов’язаної з Усмановим, яка перебувала в центрі угоди Facebook.

В угоді з Twitter була помітна особливість: ВТБ розмістив практично всі готівкові гроші в DST Investments 3. «Kanton» не вніс майже нічого. На думку людини, знайомої з цим питанням, інвестори в фондах DST дуже дивні як для отримання ставки без внесення готівки. 7 травня 2014 року – через шість місяців після первинного публічного розміщення Твіттера, – коли інсайдерам було дозволено продати свої акції, ВТБ передав більшу частину своєї частки  через DST Investments 3 в «Kanton». DST також перевів у готівку свої інвестиції в Twitter. У DST була ще одна інвестиція від ВТБ, яку Мільнер порівняв з суверенним фондом. ВТБ був інвестором в китайську інтернет-компанію JD.com ще в лютому 2015 року, коли він передав свою частку в «Kanton» фірмі Isle of Man.

ВТБ заявив, що його участь в Twitter було «виключно фінансовим вкладенням», проданим заради прибутку. І додав: «ВТБ – виключно комерційний банк, у нас ніколи не було жодних політично мотивованих угод». Twitter відмовився відповідати на низку питань про ВТБ, але сказав, що в рамках політики прозорості зробив перевірку всіх pre-I.P.O.- інвесторів.

Мільнер не розповів, як ВТБ став інвестором, крім того, що банк допоміг з Мail.ru в 2010 році. Згідно зі звітом «Кролл», Кремль раніше віддав розпорядження ВТБ фінансувати інші підприємства Усманова. В доповіді також докладно описується тісний зв’язок між Усмановим і Мєдвєдєвим, в результаті чого Мєдвєдєв допоміг йому виграти заявку на прибуткове родовище мідної руди в Сибіру.

Поза соціальними мережами

Мільнер також активно працював за межами Кремнієвої долини. Він є засновником премії «Прорив» (Breakthrough Prize) і серії наукових нагород. А в липні 2015 року він був одним з декількох високопоставлених інвесторів в «Cadre» – нью-йоркській компанії з нерухомості, заснованої Кушнером і його братом Джошуа. (Інші інвестори і партнери – Goldman Sachs, Джордж Сорос – George Soros – і Фонд імені Пітера Тіля – Peter Thiel’s Founders Fund).

Мільнер сказав, що він інвестував $850 000 у «Cadre», які, в свою чергу, контролює DST Global Advisers – дочка DST Global в галузі управління інвестиціями. Він сказав, що познайомився з компанією через інвестора, чиє ім’я не пам’ятає. І що одного разу зустрів Джареда Кушнера на конференції в Аспені, Колорадо.

Кушнер і «Cadre» відмовилися від коментарів.

У своєму інтерв’ю The Times Мільнер ухилився від розповідей про інвестиції Facebook і Twitter. Він, який виріс в Радянському Союзі, сказав: «Якщо ви батько, і у вас серйозна розмова з вашим сином, ви кажете: «Будь ласка, не втручайся в політику». «Це був мій принцип тоді і таки він залишився нині», – наголосив Мільнер, додавши: «Я вважаю за краще просто зосередитися на бізнесі та благодійності. Для мене і цього забагато».

В підготовці матеріалу також брали участь Кеті Беннер (Katie Benner), Конор Догерті (Conor Dougherty) і Ендрю Крамер (Andrew E. Kramer) з The New York Times і Спенсер Вудман (Spencer Woodman) з Міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів. Розслідування проводили Фредерік Обермайер (Frederik Obermaier) і Бастіан Обермайер (Bastian Obermayer) з Süddeutsche Zeitung, а також Сьюзан Бічі (Susan C. Beachy), Кіті Беннет (Kitty Bennett) і Доріс Бьорк (Doris Burke).