Курт Волкер: Россия не знает, что делать с Донбассом

1553

Специальный представитель Государственного департамента США по вопросам Украины Курт Волкер во время своей рабочей поездки в Попасную рассказал съемочной группе ВВС о перспективах возвращения Донбасса под контроль Украины, усилении санкций против России со стороны международного сообщества и цену, которую Москва может платить за дальнейшее наступление на востоке.

ВВС: Відносини між Росією і Заходом наразі погані до розпачу. Чи не стає ваше завдання – мир в Україні – у зв’язку із цим неможливим?

Курт Волкер: Я би не сказав, що це робить завдання неможливим, але це, безумовно, змінює контекст.

Погляньте лише на напад із застосуванням нервово-паралітичної речовини у Британії, чи на те, що росіяни роблять у Сирії, чи на передвиборчі відео Путіна із крилатими ракетами і ядерними питаннями — і ви побачите контекст, у якому Росія зайняла дуже агресивну позицію.

Але така позиція у них уже була в Україні, де рівень насильства залишається стабільним вже впродовж кількох років.

Вони захопили територію – анексували Крим і продовжують окуповувати схід України. Там щоночі тривають бої, щотижня вмирають люди.

Тому я сподіваюся, що реалістична пропозиція, яку ми кладемо на стіл переговорів — заміна російських військ операцію під мандатом ООН –створить безпеку для людей.

Це буде спосіб вирішити цей конфлікт. Сподіваюся, Росія хоче цього. Із усіх перерахованих проблем — саме цю можливо вирішити.

ВВС: Ви разом із Заходом ще наприкінці минулого року запропонували миротворчу місію ООН на сході України. Росіяни так і не відповіли. Чи не сприймаєте ви це мовчання — як знак того, що вони не зацікавлені?

К.В.: Сподіваюся, що ні. У січні, після моєї останньої зустрічі із моїм російським колегою, я очікував, що їм знадобиться час — враховуючи перевибори Путіна, його інавгурацію — аби почути від них відповідь. Зараз же ми бачимо цю зміну контексту і появу низки інших проблем. Але ще не пізно.

Чесно кажучи, зараз українське питання нагальне як ніколи раніше.

Якщо поглянути на гуманітарну ситуацію [на сході України], якщо поглянути на рівень насильства — це питання нагальне як ніколи. І ми маємо шлях для його вирішення — і нам треба, аби Росія сприйняла це серйозно.

ВВСЧи очікуєте ви, що переобрання Путіна і Чемпіонат світу з футболу відкриють нові можливості для України? Для якихось змін тут?

К.В.: Це, безумовно, важливі орієнтири і можливості для Путіна представити себе у кращому світлі — якщо він цього хоче.

Наприклад, встановлення миру в Україні, зупинення боїв між етнічними росіянами по обидва боки конфлікту — це те, що Путін міг би висунути на передній план.

Але початися це має із вибору Москви — хоче вона цього чи ні.

ВВСКоли ви тільки посіли цю посаду, ви говорили, що хочете допомогти Росії знайти вихід із конфлікту в Україні. Чи справді ви бачили бодай якісь ознаки того, що вона хоче знайти цей вихід?

К.В.: Не бачив. Але я все ще вірю, що вона нічого не здобуває [від цього конфлікту]. Узагалі-то, якщо те, чого вони хотіли, це аби Україна знову стала проросійською — то це вони втратили.

Вони створили більш націоналістичну, єдину, орієнтовану на Захід Україну, аніж вона будь-коли була. І молоде покоління українців росте у ситуації, у якій Росія окупує частину території їхньої країни.

Тож якщо вони хочуть із цього щось отримати, їм слід почати зі звільнення цієї території і відбудови відносин із Україною. А це можливо лише якщо вони погодяться на встановлення миру.

ВВС: У США багато говорять про Корею, про Іран, про Сирію — і не так вже й багато про Україну. Здається, конфлікт на сході України уже став майже забутим конфліктом. Чи інтерес до нього усе ще існує серед вашингтонської верхівки? Там все ще зацікавлені у його вирішенні?

К.В.: Звісно. Ви праві, що Північна Корея зараз є головною темою, адже зараз у цьому питанні з’явилися чудові можливості, і, звісно, що це забиратиме багато уваги на найвищому рівні.

Проте перед поїздкою сюди я спілкувався із радниками з питань безпеки, з держсекретарем, із міністром оборони, і можу сказати, що американська позиція [щодо України] також дуже єдина.

Я би описав це так: ми маємо протистояти Росії там, де її поведінка нас до цього змушує. Але ми також маємо знайти шлях рухатися вперед.

І серед усіх проблем, які я назвав раніше, українське питання — єдине, де може бути цей рух уперед. І ми пропонуємо це Росії і сподіваємося, що Росія також цього хоче.

ВВС: На тлі того, що відносини між Росією і Заходом зараз на історичному мінімумі, чи не здається вам, що шанси на якусь угоду щодо України наразі похмурі як ніколи?

К.В.: Що ж, вони були похмурими довгий час до того, тож я не думаю, що це щось суттєво змінює. Я лише сподіваюся, що Росія зацікавлена у вирішенні цієї проблеми.

Як я вже казав, Росія втратила підтримку українського народу і платить величезну ціну за цю операцію [на сході України] — і з точки зору санкцій, і з точки зору втрати бізнес-можливостей, і з точки зору ціни військової операції…

ВВС: Але ви особисто говорили із росіянами. Чи хочуть вони виходу із цієї ситуації? Може, їх влаштовує той вплив, який вони зараз тут мають?

К.В.: Я думаю, що вони, насправді, не впевнені, що їм робити. Не думаю, що ця ситуація дає їм багато впливу, адже вони мають вплив із інших засобів.

У них є RT, Sputnik, підкупи, корупція, бізнес-угоди — усі ці речі є в їхньому розпорядженні. І насправді окупація територій підривають усі інші зусилля, які робить Росія.

Тож для Росії було би краще, якби вони дозволили України забрати назад її територію після імплементації Мінських угод, на які вона і так погодилася.

Тому нам просто потрібно тримати це питання у центрі уваги. Тримати у центрі уваги гуманітарну ситуацію.

Я наведу вам кілька цифр. На сході України нестача харчів зачіпає 1,2 млн людей. Внутрішньо переміщених осіб тут — від 1 до 1,5 млн.

Багато людей втратили у конфлікті своїх близьких. На окупованих територіях вирує спалах туберкульозу, стійкого до антибіотиків.

Тут існують проблеми із постачанням води, серйозне забруднення довкілля. І це все — бомба уповільненої дії для місцевого населення.

Я хотів би іще раз наголосити: місцеве населення на Донбасі – це здебільшого етнічні росіяни, які розмовляють російською. І якщо Росія хоче допомогти російськомовним людям — вона має почати із виведення своїх військ із цієї території.

ВВС: Чи можливе посилення санкцій проти Росії, якщо ситуація в Україні залишиться такою, якою вона є?

К.В.: Звісно. За останні 12 місяців ми вже посилювали санкції і налаштовані продовжувати. Ми хочемо, аби Росія справді вирішила цю ситуацію — і якщо вона піде на це, ми готові зняти санкції, які запровадили раніше у зв’язку із тим, що Росія не спромоглася втілити Мінські домовленості.

ВВС: Зараз США надають летальну зброю Україні. І якщо Україна захоче більше — чи може вона отримати це від вас?

К.В.: Так. Але я би сформулював це так: Україна має законні потреби у самозахисті. Вони захищають власну територію — на власній території.

Вони щотижня втрачають власних солдатів, які обороняють свою власну територію. Вони самі виробляють більшість свого оборонного спорядження і мають дуже сильне військо.

Але у них є і проґалини. І знявши обмеження [на продаж летальної зброї], які снували раніше, ми допомагаємо заповнювати ці проґалини. Ми хочемо допомогти українцям захистити себе.

ВВС: Та чи справді продаж летальної зброї Україні сприятиме миру?

К.В.: Саме так. Адже якщо Україна не зможе утримувати свої позиції — це буде запрошенням для нових наступів. А постачання такої зброї дасть Росії чітко зрозуміти: вам не отримати більшого, не заплативши за це високу ціну.

Звичайно, українці ніяк не зможуть повернути територію, вже захоплену Росією. Росія надто сильна.

Але ціна подальшого наступу для Росії вже зросла і зростатиме ще більше.

І якщо це так, то ті, хто сидить у Москві, повинні поставити собі питання: а що ми від цього отримуємо? Ми зазнаємо втрат, смертей російських солдатів, які гинуть в Україні, і все це заради чого?

Тож, сподіваюсь, що вони побачать, що вигоди для них немає, а ціна тільки зростає.

І тому чому б не проміняти це на щось позитивне — наприклад, на зняття санкцій? Це принаймні стане чимось позитивним у російському порядку денному із рештою міжнародної спільноти.

Джона Фишер