Квотний рефлекс. Як Кириленко всіх пересварив

276

Хто з українських музикантів більший патріот — Андрій Хливнюк чи Антін Мухарський? Уже кілька днів прихильники одного та другого намагаються це з’ясувати. Поле бою — соцмережі. Зброя — знаки оклику й лайка.

А почалося все от з чого. Депутати різних фракцій зареєстрували у Верховній Раді законопроект №3822. Ініціював його міністр культури В’ячеслав Кириленко. Таким чином політики запропонували змінити дві статті закону «Про телебачення та радіомовлення».

Перша правка зобов’язує радіостанції формувати ефіри так, аби 50% музики у них було — від українських авторів і виконавців. Причому 75% від цієї кількості мають становити пісні державною мовою.

Друга правка фактично забирає в радійників можливість хитрувати і виконувати запропоновану квоту за рахунок нічних ефірів.

З першого погляду — все ідеально. Нарешті вітчизняні музиканти заживуть нормальним життям, а менеджери радіостанцій, які всі ці роки ігнорували українське, будуть покарані.

Однак політики так поспішали зробити світ кращим, що не передбачили санкцій за невиконання закону.

Мало того, вони навіть не дали Нацраді з питань телебачення та радіомовлення інструментів контролю над дотриманням запропонованих норм.

Коли закон написали і передали в парламент, Кириленко зібрав нараду. На неї він покликав активістів, керівників радіостанцій, продюсерів, менеджерів і музикантів. Усього у президії сиділо близько 30 осіб. Приблизно стільки ж людей прийшло послухати дискусію.

Однак розмови не вийшло — всі почали сваритися.

На початку наради шоумен Антін Мухарський розповів про засилля «руського міра» на радіостанціях.

Генеральний продюсер «ТАВР Медіа» Віталій Дроздов спробував довести протилежне, але показати презентацію йому не дали, бо вона була російською мовою.

Потім докори посипалися в бік продюсера Джамали Ігоря Тарнопольського. Лідера гурту «Хорея Козацька» Тараса Компаніченка обурила репліка про те, що «Океану Ельзи» для популярності не знадобилися квоти, і він заявив, що продюсер «поливає гівном» українських музикантів.

Присутні у залі слухачі намагалися взяти слово, аби принаймні розібратися у тому, що відбувається.

Однак зробити цього не дозволили — декому довелося буквально відвойовувати мікрофон. Із журналістами Кириленко теж відмовився говорити. На запитання «Навіщо ви нас тоді запросили?» відповів: «Щоб були».

Наступного дня Міністерство культури розповсюдило прес-реліз із заголовком «Відомі українські музиканти та громадські організації підтримали запровадження квот на україномовні пісні в радіоефірі».

У відповідь на це «Незалежна асоціація телерадіомовників»(НАМ) оприлюднила заяву із назвою «Понад півсотні українських виконавців та гуртів не підтримують «Закон Кириленка».

Серед підписантів цього звернення зазначений лідер «Бумбоксу» Андрій Хливнюк.

Згодом на своїй Facebook-сторінці він ще раз висловився проти запровадження «квот Кириленка».

Так на теренах українського інтернету зародилася суперечка про те, чи можна тепер вважати Хливнюка патріотом України.

У ЧОМУ СУТЬ ПОЛЕМІКИ?

Природно, що «закон Кириленка» найбільше не сподобався радійникам. Вони говорять, що проект є популістським і не враховує особливостей індустрії.

Виконавчий директор НАМ Катерина М’ясникова переконана, що квоти в радіоефірах на мову та національне виробництво можуть бути, але законодавці мають зважати на формати радіостанцій.

За її словами, скандальний законопроект прописаний таким чином, що квота на україномовний продукт буде стосуватись усіх музичних творів, а не тільки пісень із текстом.

Тобто такі нормативи апріорі не зможуть виконувати радіостанції, які транслюють інструментальну музику, в тому числі електронну — як KISS FM, наприклад.

Окрім того, зміни до 28 статті закону «Про телебачення та радіомовлення» передбачають, що зміни всередині національної квоти стосуються в основному денного періоду.

«Вдень у радіостанцій багато так званого неформатованого ефіру, на який розповсюджується вимога статті 28, тому ми не зможемо розставити україномовні пісні рівномірно по всьому дню», — пояснює М’ясникова.

Вона каже: радійники мають у своєму розпорядженні обмежену кількість матеріалу українською мовою — і те, що є, доведеться регулярно повторювати.

«Виконуючи квоту, якщо «закон Кириленка» буде прийнятий, ми заїздимо певні композиції, тому що будемо змушені ротувати їх досить часто в денний час. А невдалою ротацією можна вбити пісню», — зазначила М’ясникова.

Вона побоюється, що через нововведення радіостанції втратять унікальність форматів і стануть схожими між собою. Це, на думку медіаексперта, може відлякати слухачів і змусити їх перейти в інтернет.

До того ж, невдалий закон може стати перешкодою до виникнення ФМ-станцій із новими форматами — приміром, Urban contemporary (сучасна міська музика).

«Домінантна мова R’n’B стилю – англійська, а не українська чи російська», — каже М’ясникова.

Аргументи проти введення «квот Кириленка» наводять і деякі музиканти та їхні менеджери.

Продюсер гурту «Бумбокс» Олексій Согомонов стверджує, що нормативи, які намагаються запровадити — «це лише інструмент тиску в руках посадовців».

«Я не вірю в те, що ці люди раптом почнуть просувати українську музичну культуру. Я роками займаюся цим бізнесом і знаю: риторика може бути якою завгодно, а насправді це веде або до особистого збагачення тих, хто ухвалює такі закони та їх виконує, або просто нічого не відбувається», — говорить він.

Лідер гурту Pianoбой Дмитро Шуров вважає, що найголовнішою та найпотрібнішою квотою в радіоефірі є обов’язкова кількість нової музики — і місцевої, і закордонної.

«Принаймні половина українських пісень в ефірі найбільш рейтингових радіостанцій, на мою думку, має бути новою, незалежно від стилю та мови. У ротаціях повинні бути пісні, які з’явилися протягом останнього року», — каже музикант.

За словами Шурова, українська сцена зараз оновлюється природним шляхом, але це важко помітити, коли вмикаєш більшість українських радіостанцій.

На думку Дмитра Шурова, найпотрібнішою квотою в українському радіоефірі є обов’язкова кількість нової музики. Фото: Тарас Дмитрів
Він впевнений, що новій музиці потрібно дати шанс — і вона змінить смаки аудиторії. Проте й формати радіостанцій із ретро-музикою, на його думку, необхідно враховувати: мовляв, нехай людям, які не сприймають нове, теж буде, що слухати.

«Я вважаю, що головним критерієм має бути актуальність твору, і жодним чином не мова чи походження автора», — підкреслює музикант.

Генеральний продюсер музичної премії «YUNA» Павло Шилько переконаний, що принцип заборон, яким послуговується Міністерство, не може дати хороших результатів, але збурюватиме невдоволення.

Він каже, що держава діє агресивно, а потрібно навпаки — заохочувати музикантів до створення україномовних пісень.

«Зараз головне — не вбивати індустрію. У нас от-от почало все виходити. Української музики стає більше, і вона є якісною та конкурентноздатною», — заявив продюсер.

Автор програми про рок-музику Андрій Куликов погоджується із Шильком у тому, що в Україні є багато хороших виконавців, однак, на відміну від нього, підтримує введення квот в ефірах радіостанцій.

Щоправда, радіоведучий наголошує: законопроект має бути виписаний так, щоб нікому не нашкодити.

«Цифри — це питання суперечливе, але те, що потрібне квотування, у мене особисто сумніву не викликає. Частка україномовних пісень може бути більшою, але без нав’язування»,— говорить Куликов. —»Просто гола квота може призвести до того, що з метою виконання нормативів, радіоефіри заповнюватимуть неякісною музикою. Це скомпрометує вітчизняних виконавців».

Запровадження квот, на його думку, має супроводжуватися кампанією, коли слухачів попереджатимуть про зміни в ефірі. Також необхідно передбачити перехідний період для радіостанцій.

ЯКА ДОЛЯ ЗАКОНОПРОЕКТУ?

30 березня законопроект №3822 обговорювали на комітеті Ради з питань свободи слова.

Радійники та музиканти переконали депутатів у тому, що документ потрібно повернути на доопрацювання.

Тепер експерти повинні створити робочу групу, яка пропонуватиме шляхи його вдосконалення. Перша їхня зустріч має відбутися у понеділок, 4 квітня.

За словами виконавчого директора НАМ Катерини М’ясникової, ідеї щодо покращення законопроекту вже є.

Один із депутатів, зокрема, запропонував схему, яка має заохочувати радійників крутити нові треки замість уже популярних: наприклад, якщо нещодавно записана пісня звучить 4 хвилини, то за квотою вона зараховується як 8-хвилинна.

М’ясникова каже, що авторів будуть просити відкликати свій законопроект і потім внести новий.

«Якщо він у такому вигляді піде в перше читання, жодних суттєвих поправок, згідно з регламентом, ми внести не зможемо. Тобто обговорення відбуватиметься виключно в межах тих двох статей — 9 і 28, які зараз позначені в проекті. Якщо ми захочемо додати щось, що передбачено іншими статтями, то ми цього зробити між першим і другим читанням не зможемо», — зазначає медіаексперт.

Таким чином, пояснює вона, ухвалення недоопрацьованого документа в парламенті позбавить депутатів можливості в подальшому врахувати побажання радійників, а також передбачити санкції за ігнорування квот.

Лідер гурту «Гайдамаки» Олександр Ярмола, який є одним із тих, хто підтримував законопроект у первісному вигляді, не проти внесення поправок. Але має свої побоювання.

«Я просто боюся, що це доопрацювання може затягнутися. Просто не так багато часу є на цю реформу. Закон треба адаптувати так, аби максимально зменшити спротив медійників. Але цю реформу треба робити швидко», — вважає він.

За словами голови профільного комітету парламенту Вікторії Сюмар, удосконалений текст документа може бути готовий уже за місяць.

Зважаючи на парламентську кризу, до того часу склад Кабміну очевидно зміниться, й навряд Міністерство культури знову очолить Кириленко. Найімовірніше, на посаді його замінить актор Євген Нищук.

В коментарі «Українській правді. Культура» колишній урядовець зізнався: він підтримує ідею квотування радіоефірів.

«Однозначно я за те, щоб держава захищала та збільшувала український мовний контент на радіо і телебаченні. Але те, в який спосіб це зараз подається, мене турбує і я з цим не погоджуюсь. Практика «стикання лобами» митців різного мовного середовища призводить до соціального напруження», — переконаний Нищук.

Він впевнений: потрібно створювати умови, коли «будуть почуті всі достойні українські гурти, коли транслюватимуться українські програми й кінофільми, а на вулицях можна буде бачити україномовні вивіски та рекламу».

Такими є слова потенційного міністра. Нинішній же, Кириленко, заспокоює обурених його ініціативою так: протести нічого не змінять. Мовляв, документ уже в депутатів — обговорюйте, скільки хочете, а вирішуватимуть вони.

Автор материала: Олександра Гайворонська