Медовий місяць Порошенка: головні підсумки воєнного стану

805

28 грудня закінчується 30-денний термін дії воєнного стану в 10 областях країни, прийняття якого викликало скандал у Верховній Раді, тривогу серед зарубіжних партнерів України і черговий напад недовіри суспільства до ініціатора цього процесу Петра Порошенка.

За підсумками дії ВС влада рапортує про значні досягнення в сфері оборони, яких вдалося досягти. «Наша готовність до відсічі агресії значно збільшилася», – заявляє президент.

Опозиція налаштована скептично, вимагає звіту і конкретних прикладів цих благотворних змін, які поки ніхто не зумів оцінити – ні громадяни, що живуть в умовах воєнного стану, ні самі політики.

«Сьогодні військова підготовка і посилення боєздатності України в тих десяти регіонах, де діє ВС, виглядає умовно, – вважає нардеп від «Самопомочі» Олена Сотник. – Є розгортання в деяких регіонах мобільних блок-постів, посилення патрулювання міст, але якщо подивитися звіти обладміністрацій, ви не побачите якихось значних кроків у цій сфері».

Понад те, опозиціонери впевнені, що воєнним станом влада просто закамуфлювала свої політичні та економічні інтереси.

«Ми сьогодні говоримо про те, що це була така авантюра – використати російську агресію, – каже UA1 нардеп Юрій Дерев’янко. – З одного боку це була спроба відстрочити вибори, з іншого – під шумок спробувати вкрасти держвласність в ході приватизації. А також використовувати ВС як політтехнологію зі створення іміджу для президента: мовляв, він єдина людина, яка може переляканим війною українцям повернути спокійне життя».

UA1 розбирався, чим в реальності став воєнний стан – політтехнологічним фейком чи реальним посиленням обороноздатності країни.

У чому підступність

Те, як важко і зі сварками парламент приймав рішення підтримати ініціативу президента про введення воєнного стану після чотирьох років російської агресії, продемонструвало рівень недовіри депутатського корпусу до глави держави й обґрунтовані підозри у спробах узурпації влади – відстрочення та зриву президентських виборів.

Причому це був той рідкісний випадок, коли настороженість політиків підтримало суспільство: за результатами соцопитування Українського інституту соціальних досліджень і Центру «Соціальний моніторинг», майже 65% українців не підтримали ідею введення ВС. Водночас, майже 58% опитаних були переконані, що метою цього дійства є відстрочка виборів.

Про те, що підозри ці далеко не безпідставні, свідчила низка факторів.

Ще в серпні в одному з інтерв’ю генпрокурор Юрій Луценко визнав, що в оточенні Порошенка є якісь «гарячі голови», що пропонують сценарій введення ВС для перенесення виборів – надто вже безрадісні перспективи вимальовувалися у президента. Зрозуміло, що термінове введення воєнного стану нардепи сприйняли як початок реалізації цього плану.

Крім того, постанову про введення ВС нагально приймали 26 листопада як невідкладну і архіважливу. Але спікер парламенту Андрій Парубій так поспішав, що підписав її лише через два дні після прийняття – 28 листопада. А без його підпису прийняті Верховною Радою документи на стіл до президента не потрапляють.

Не дуже поспішав і уряд. Лише на засіданні 12 грудня Кабмін, нарешті, затвердив «план впровадження і забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в окремих областях» – за два тижні до закінчення ВС.

«Дії воєнного стану ніхто взагалі не помітив, – стверджує нардеп Віктор Чумак. – Його не використали навіть для того, щоб потренуватися в умовах ВС, зробити якісь висновки. Нічого не зроблено. Не кажучи вже про те, що спікер наступного дня після голосування за ВС поїхав з України».

Про те, що воєнний стан більше схожий на фейк, красномовно говорив і розклад роботи парламенту: в умовах ВС депутати зобов’язані працювати у сесійному режимі, тобто щодня, без перерв. Але парламентарії продовжували трудитися в рамках неспішного і комфортного розкладу.

А генпрокурор Юрій Луценко взагалі вирушив досліджувати зарубіжні курорти. І це в той час, коли Путін, за словами Порошенка і секретаря Ради з безпеки і оборони Олександра Турчинова, міг напасти в будь-який момент.

Справедливості заради варто зазначити, що певні заходи в рамках ВС все ж зробили. Наприклад, 30 листопада Україна заборонила в’їзд чоловікам-громадянам Росії у віці від 16 до 60 років на час дії воєнного стану.

Також військові здійснили передислокацію частин, посилили охорону кордону і провели бойове злагодження бригад. Плюс – в областях з ВС організували комплексні тактичні заняття з резервістами та військовозобов’язаними оперативного резерву.

Але все це можна було зробити і без введення ВС. Це доводить один факт: ще до того, як начальник Генштабу Віктор Муженко з трибуни парламенту переконував нардепів у крайній необхідності ВС, прес-служба Міноборони розповсюдила заяву, що збройні сили приведено в повну бойову готовність. Для цього не знадобилося чекати введення ВС.

Відповідно, і політики, і звичайні громадяни здебільшого запідозрили у намірі з ВС якісь приховані інтереси та бонуси для влади. І зараз, за підсумками воєнного стану, що завершується, можна стверджувати, що вони справді були.

Війна спише

Першими підсумками ВС стала «хвиля народного гніву» щодо російського бізнесу, який успішно працює в Україні, попри четвертий рік військової агресії РФ.

Спочатку радикали здійснили спробу захоплення ТЦ «Океан плаза» в Києві, де присутній російський капітал, а також підпалили кілька відділень «дочок» російських банків.

Правда, дуже швидко з’ясувалося, що за патріотичними поривами можна виявити бізнес-інтереси певних фінансових груп. Зокрема, київський торговий центр було виставлено на продаж, і «захоплення» могло сприяти зацікавленим у покупці компаніям, які хочуть збити ціну.

Схожа ситуація і з дочірніми структурами російських банків, які марно намагаються продати, а запальний патріотичний порив ще більше знижує їхню вартість.

Бізнес-бонуси ВС почали проявлятися й у вигляді заборон на протести проти неправомірної забудови. Наприклад, в Одесі жорстко розігнали активістів, які намагалися зберегти зелену зону від вирубки для розчищення місця під забудову. Всього за півгодини в рамках воєнного стану забудовник успішно вирішив свою проблему протистояння з городянами.

Одночасно з цим вирішилася й проблема проведення страйку працівниками Одеського припортового заводу, які добивалися виплати заборгованості із зарплати, – під час дії воєнного стану страйки заборонені.

Однак і це лише мала частка тих благ, якими мала намір скористатися влада за час дії ВС. Найскандальнішою частиною воєнного стану ледь не стала приватизація низки великих об’єктів. Серед них «Центренерго», у складі якого три великих електростанції в Київській, Харківській і Донецькій областях, Одеський припортовий завод, «Азовмаш» та інші держпідприємства – загалом 22 великих об’єкта.

«Їх хотіли вкрасти під шумок воєнного стану, – пояснює Дерев’янко. – Під час ВС жоден інвестор в Україну не йде. І влада за безцінь планувала розпродати державне майно любим друзям Порошенка. Але нам вдалося зірвати ці плани».

Дійсно, лише завдяки широкому розголосу вдалося призупинити приватизацію найпривабливіших підприємств, заявки на покупку яких закордонні інвестори в умовах ВС навіть не збиралися подавати.

Ще одним бонусом ВС для влади стало перенесення виборів в об’єднаних територіальних громадах десяти областей. Загалом у 52 ОТГ через воєнний стан не виберуть депутатів сільських, селищних та міських рад.

З урахуванням того, що подібні вибори президентська партія дедалі частіше програє, їй дуже в нагоді став подібний перепочинок у вигляді місячної відстрочки, аби хоч якось спробувати мобілізувати сили для можливої перемоги. А також краще підготуватися до президентських і парламентських виборів.

«Порошенко отримав медовий місяць на південному сході», – іронізує політолог Руслан Бортник, натякаючи на отриману владою перевагу в ході виборчої кампанії за рахунок посилення повноважень в умовах ВС.

Невдала спроба

«Найбільшим питанням для Порошенка стане те, з чим йому вийти після 30 днів воєнного стану. Чого домоглися? Чого досягли?», – вважає політолог Микола Давидюк.

Президенту справді буде складно виразно пояснити суспільству, для чого потрібен був місяць воєнного стану і як цей час було використано для зміцнення обороноздатності країни.

Пробну промову з цього приводу Порошенко намагався виголосити на прес-конференції після Об’єднавчого собору, на якому було створено Православну церкву в Україні.

Тоді він згадав про три сотні російських танків за 18 км від нашого кордону і про восьмидесятитисячний контингент армії РФ на підступах до України, підкресливши: «Це десята частина з тієї інформації, якою я володію по розміщенню російських військ».

Але його промова мало кого переконала. Понад те, щонайменше дві парламентські фракції – «Самопоміч» та «Батьківщина» – наполягають на звіті президента за підсумками воєнного стану.

«Ми, як фракція, хотіли почути президента хоча б на закритому засіданні, – вимагає нардеп Олена Сотник. – Аби він відзвітував щодо зробленого та проведених для посилення боєздатності заходів».

Але чи почує ці заклики президент, і чи буде такий звіт в реальності, ніхто достеменно не знає. З упевненістю можна сказати одне – воєнний стан за сьогоднішньої ситуації продовжувати не будуть.

По-перше, враховуючи, з якими труднощами довелося вибивати в парламенті хоча б 30 днів ВС, щоб остаточно не розгубити залишки авторитету і не стати посміховиськом, Порошенко навряд чи захоче знову ризикувати й отримати тепер уже пряму відмову.

По-друге, проти продовження воєнного стану гранично ясно висловилися західні партнери. На зустрічі зі спікером парламенту Парубієм спецпредставник Держдепу США Курт Волкер вже без жодних дипломатичних умовностей прямо заявив про неприпустимість продовження ВС.

«Президенту не вдалося використати російську агресію для того, щоб відстрочити вибори, звузити права і свободи українців, – резюмує Дерев’янко. – Це не підтримали європейці, американці, Верховна Рада. І тепер він буде викручуватися зі складної ситуації, в яку потрапив».