Може, «розумний диктатор» нам допоможе?

136

Фахівці проаналізували, чи є серед теперішніх політиків люди, здатні встановити у країні диктатуру.

У багатьох українцiв, котрi спостерiгають за нескінченними полiтичними кризами й бачать реформаторську iмпотенцiю влади, уривається терпець.

Не дивно, що на тлі таких настроїв з’являються люди, які знову закликають покінчити з демократією і віддати владу «сильній руці», пише газета «Експрес». Мовляв, нашiй країнi хоча б на п’ять-десять рокiв потрiбен диктатор на зразок де Голля, Пiночета чи Сомоси — така собі вольова людина, яка має конкретну мету — реформувати країну i розумiння, як до цiєї мети дiйти.

Тож чи потрiбна нам диктатура? Наскiльки реальний прихiд до влади «сильної руки»? Хто може претендувати на роль українського диктатора? Про це — у розмовi з полiтичними експертами Анатолiєм Сорокiним, Юрiєм Куликом та Олексiєм Найдою.

Для початку з’ясуймо: диктатура — це добре чи погано?

А. Сорокiн: Може, я здивую вас, але полiтичний устрiй багатьох країн — значно бiльшої кiлькостi, нiж ми собi уявляємо, — цiлком вiдповiдає науковому визначенню диктатури. Неурядова органiзацiя «Фрiдом гаус» зi штаб-квартирою у Вашингтонi, яка проводить дослiдження устрою, вважає, що приблизно дві третини громадян свiту живуть в умовах диктатури. За даними органiзацiї, у свiтi сьогоднi iснує 106 диктатур або часткових диктатур, що становить 54 вiдсотки держав. А ось добре це чи погано — зрозуміти не важко, якщо оцінити рівень життя таких людей. Майже скрізь, де панує диктатура, люди бідують.

Ю. Кулик: Основнi причини виникнення диктатур не змiнилися за багато столiть. Бiльшiсть диктатур ще з часiв Стародавнього Риму постали в умовах надзвичайних ситуацiй. Історiя знає чимало кривавих диктатур, і лише у деяких із них знаходять позитивнi моменти. Як приклад називають диктатури Салазара в Португалiї та Франко в Iспанiї, котрi начебто дали можливiсть доволi швидко й ефективно пiдняти економiку цих країни пiсля Другої свiтової. Зрештою, кожна диктатура формується внаслідок суспiльного запиту на неї.

А в Українi є суспiльний запит на диктатуру?

А. Сорокiн: Так званi владнi елiти втратили довiру громадян. Прихильникiв полiтичних компромiсiв мiж представниками фiнансово-промислових груп стає дедалi менше. Люди вимагають конкретних результатiв, i на цьому тлi вже не лише на кухнях, а й на публiчних майданчиках дедалi частiше можна почути про диктатуру як засiб швидкого досягнення бажаних результатiв. Вiдтак можемо говорити про те, що в суспiльствi й справдi формується запит на такого собi «розумного диктатора», з яким можна укласти суспiльну угоду на певний час, i який у вольовий спосiб зможе жорстко i швидко зламати старий устрiй.

Припустімо, запит є. А як щодо можливостей?

Ю. Кулик: Брак радикальних реформ в економiчнiй та полiтичнiй сферах, воєнна агресiя Росiї, глибока соцiально-економiчна криза — усi цi фактори вже сформували базу для потужного соцiального вибуху. Якщо додати десятки тисяч одиниць зброї, якi циркулють серед населення, то ймовірність жорстких збурень доволi висока. Себто надзвичайні умови як перший фактор захоплення влади можуть виникнути несподівано.

О. Найда: Влада сьогоднi погано контролює країну, тому можливе все. З огляду на цю обставину, радикальнi виступи можуть бути навiть успiшними, але, на мою думку, тільки на початковому етапi. Адже вiдомо, що здобути владу шляхом революцiї — це лише тридцять вiдсоткiв справи. Основне — потiм її втримати. А для цього потрiбно дуже багато складових, брак яких може привести на Банкову ще слабшу владу i врештi призвести до краху держави.

Якi ці складовi?

А. Сорокiн: Ресурси: грошi, структури, десятки тисяч iнтелектуальних людей, керованiсть країною. Усе це потрiбно для того, щоб нова влада могла реалiзовувати свою програму, — звiсно, якщо вона у неї є.

Чи може якась iз нинiшнiх полiтичних партiй привести у владу свого диктатора?

Ю. Кулик: Усi без винятку полiтичнi партiї мають дуже низький рiвень пiдтримки суспiльства. Також нам поки що нiчого не вiдомо про iснування якихось структур, якi б були спроможні виконати це непросте завдання. Тому я б найменше пiдозрював якiсь полiтичнi сили у прагненнi встановити жорстку владу. Народ їх просто не зрозуміє. І усе перетвориться на ГКЧП.

А, наприклад, Порошенко може спробувати монополізувати владу?

О. Найда: З одного боку, вiн може оголосити воєнний стан, вивести армiю на вулицi, видавши вiдповiдний указ — i ось вам готовий диктатор. З іншого — така диктатура, з огляду на сотнi, якщо не тисячi збройних формувань у країнi, довго не протримається. Бо у нього та сама проблема, що й у партiй — низькi рейтинги і невисока популярнiсть у силових структурах. А це означатиме, що накази такого «диктатора» просто саботуватимуть.

Дехто вважає, що «сильна рука» може з’явитися внаслiдок змови олiгархiв, які мають для цього фiнансовi ресурси i навiть приватнi армiї. Це можливо?

А. Сорокiн: Не забуваймо, що консенсусу мiж фiнансово-промисловими групами в Українi немає. Якщо одна з них, застосувавши приватнi вiйська i купивши частину силовикiв, намагатиметься застрибнути у владу, то iншi швидко зрозумiють: iз ними розправляться насамперед. Тому змова олiгархiв швидше можлива з протилежною метою — об’єднати зусилля, аби не допустити такого сценарiю i зберегти статус-кво. В iншому разі це означатиме вiйну всiх проти всiх, наслiдком якої стане розчленування країни, коли, наприклад, умовна «Вiнницька республiка» воюватиме за сфери впливу iз «Днiпропетровською республiкою».

Тобто, диктатура в Українi неможлива?

А. Сорокiн: Серед аналiтикiв набуває популярності iнша версiя — про тандем секретаря РНБО Турчинова та очiльника МВС Авакова. Турчинов має досвiд управлiнця в екстремальних умовах та вплив на силовi структури. Ну, а пiд Арсеном Аваковим — приблизно тисяча бiйцiв Нацiональної гвардiї й добровольчих загонів.

Якi основні ризики для країни можуть бути вiд диктатури «по-українському»?

Ю. Кулик: Диктатор по-українському цілком може опустити країну у ще глибшу прiрву: аби не втратити владу, вiн торгуватиме нацiональними iнтересами, як це робив Янукович чи робить Башар Асад, який привiв Сирiю до затяжної та кривавої громадянської вiйни.

Автор материала: Юрiй Грицик