Надія Савченко, як лакмусовий папірець українського політикуму.

921

Лише два роки тому українці і люди доброї волі в усьому цивілізованому світі домоглися звільнення з російського полону Надії Савченко і ось вона знову у в’язниці, правда вже в українській.

Само собою виникає запитання: а чим же тоді українська влада відрізняється від російської? Якщо Героя України, народного депутата, що єдина з усіх її колег, готова давати свідчення на детекторі брехні, кидають за грати, в результаті розіграного владою на очах усієї країни дешевого шоу, то висновок один – практично нічим.

Верховна Рада Ураїни, яку люди вже давно охрестили верховною зрадою, що служить не своєму народу, а купці олігархів, очолюваних Порошенком, у питанні щодо покарання Надії Савченко, виявила не аби яку згуртованість.

На мою думку, Надія Савченко, як людина відверта і непідкупна, потрапила в середовище людей, що живуть за іншими принципами, а вірніше у більшості своїй безпринципних, є там іншорідним тілом. Її, як молодого недосвідченого політика, одні використали у своїх кар’єрних цілях, інші вчинили провокацію начебто організацію нею підготовки терористичного акту, щоб зразу вбити двох зайців: продемонструвати ефективну роботу спецслужб і відвернути увагу людей від чергового підвищення тарифів на енергоносії та інших антинародних рішень влади.

У боротьбі з тероризмом наші спецслужби вже не вперше діють на випередження. Не так давно вони врятували від нібито викрадення ворогами, народних депутатів від провладних фракцій Антона Геращенка і Олексія Гончаренка… Правда до цих пір не відомо хто ж конкретно зазіхав на життя і свободу цих «видатних» державних діячів. Розкриття терактів, що мали місце в Києві і інших українських містах – рівне нулю. Реальні злочинці гуляють на волі і можуть далі чинити свою брудну справу… сьогодні не до них, сьогодні потрібно рятувати від смертельної небезпеки перших осіб держави.

А тепер спробуємо розібратись, що ж відбулось в дійсності. Герой України Надія Савченко, користуючись повноваженнями і недоторканістю, що надавав їй мандат народного депутата, активно зайнялась тим, чим мало б займатись керівництво держави, а саме: звільненням полонених і виявленням злочинів у діяльності оборонного відомства. Під час війни у нас вибухають військові склади, в результаті чого знищується величезна кількість зброї і боєприпасів.

Те, що винних у цих злочинах не знайдено і не покарано, спонукає небайдужих людей до проведення особистих розслідувань. У Надії Савченко виникла мабуть не безпідставна підозра у тому, що значна частина цієї зброї і боєприпасів ще до того, як все почало вибухати була викрадена і продана, і цілком можливо використовується у зоні бойових дій ворогами України. Спецоперація по перевезенню зразків зброї і боєприпасів з території тимчасово окупованої Росією на нашу, повинна була б, за словами Надіїї Савченко, пролити світло на те, яку зброю застосовують бойовики у війні проти українського війська.

Дивно, але ця інформація Надії Савченко не зацікавила ні Генерального прокурора, ні народних депутатів. Не звернули вони увагу і на те, що доставлений у місто Хмельницький арсенал зберігався на військовій базі полку спецназу, а не був переданий якимось міфічним терористам. Якщо ж цей полк, за намальованим СБУ сценарієм, мав здійснити терористичну атаку, то він достатньо озброєний не тільки для такої акції, але й для ведення більш масштабних бойових дій.

Продемонстровані у Верховній Раді відеоматеріали могли переконати лише тих, хто дуже хотів бачити незручну, пасіонарну Савченко у в’язниці. Караючий меч Порошенка у особі Генерального прокурора Юрія Луценка, нехтуючи презумпцією невинуватості, з трибуни Верховної Ради, звинуватив Надію Савчинко у підготовці терористичного акту.

Наш самий «чесний» і самий «справедливий» суд, не дивлячись на те, що вимушений був визнати затримання незаконним, обрав, як запобіжний захід, утримання Надії Савченко під вартою на термін 59 діб до розгляду справи по суті. Незаконний арешт Надії Савченко, велика ганьба для держави в цілому. Чого варте звання Героя України, якщо так просто, без розгляду справи по суті, людину, що носить це звання, кидають до в’язниці. Чому так легко люди забувають за що було присвоєно це високе звання. Яке має моральне право Генеральний прокурор Юрій Луценко, натякати людині, стійкістю і мужністю якої захоплювався весь світ, на фейкове голодування у російській в’язниці. Надія Савченко знову голодує. Правда уже не в Росії, а на рідній землі, у слідчому ізоляторі СБУ. Злочинний путінський режим не зміг зламати її волю і знищити фізично.

Сьогодні за цю справу взялась клептократична українська влада, що сповідує на словах європейські цінності. Маю велику надію, що у неї теж нічого не вийде. Та й часу у цієї влади не так багато…