«Нас обманули»: Царьов скаржиться, що влада Криму забрала у нього санаторії

331

Підконтрольна Росії кримська влада вирішила продати майно двох алуштинських пансіонатів — «Дніпро» і «ХІІТовець», які в 2015 році були віддані в оренду колишньому нардепу від Партії регіонів Олегу Царьову.

Як раніше повідомляло видавництво Крим.Реаліі, ці пансіонати з 2015 року перебували в оренді у ТОВ «Сельбілляр» — фірми, що належить дружині та матері екс-нардепа українського парламенту, одного з лідерів «Новоросії» Олега Царьова.

У 2015 році фірми Царьова і його сім’ї, заявили про себе як про інвесторів та взяли зобов’язання з реконструкції і розвитку відразу шести кримських санаторіїв: алуштинських «Дніпра» і «ХІІТівця», дитячого пульмонологічного санаторію «Ай-Тодор» в Ялті, алуштинського «Ветерана», а також євпаторійських санаторіїв «Ювілейний» і «Веселка».

Всі ці проекти були схвалені «Радою з поліпшення інвестиційного клімату при кримському уряді» і внесені до «Реєстру інвестпроектів Криму». Кожен цей інвестпроект тягнув на сотні мільйонів рублів.

Мінімальний припускав закінчення реконструкції в 2040 році. А пансіонати «Дніпро» і «ХІІТовець» фірми Царьова, наприклад, планували реконструювати до 2064 року. Повідомлення про планований продаж майна цих пансіонатів дало підстави припускати, що ця угода готується для фірм Царьова, на що, як він припускав, він мав пріоритетне право.

Сам Царьов заявив, що такі домовленості між ним і російською владою Криму дійсно були, але в підсумку щось пішло не так.

«Наші компанії підписали Інвестугоду щоди шести об’єктів (санаторіїв — КР) у Криму, вклали гроші, провели роботи, займалися серйозно цими об’єктами. Але Рада міністрів в односторонньому порядку розірвала ці договори. Ми подали в суд, написали в прокуратуру, але це нічим не закінчилося. Всі суди ми програли. Тому ніякого відношення до цих об’єктів ми зараз не маємо», — заявив Царьов. «Виходить, що нас обдурили. Всіх своїх друзів і знайомих я тепер відмовляю від участі в інвестпроектах по Криму. Тому що уряд Криму підписує такі інвестдоговори, які суди потім розцінюють як договір про наміри. А те, що ти по ньому витрачаєш гроші, нікого не хвилює. Щось раптом комусь перехотілося, і все розривається».