Наші можновладці не знають елементарних правил української мови

142

Із мовних покручів Януковича та Азарова свого часу кпила вся країна. Та їхні наступники не поступаються їм у знущанні з мови. Разом з експертами ми вирішили проаналізувати дописи відомих політиків у соцмережах.

Про літературну мову вони не дбають. Наприклад, лідер Радикальної партії Олег Ляшко чи не щодня дописує у Фейсбуці. Помилки в його дописах можна помітити неозброєним оком. Приміром, у двох реченнях розповіді про свого собаку радикал зробив дві помилки. «ЛЮБИМИЙ пес Джонні порве ЛЮБОГО». Але ж те, що ці слова — пряме запозичення з російської мови, навіть дітям у школі зрозуміло!

Його однопартієць Андрій Лозовий не соромиться не лише помилок, але й нецензурних слів. А суржиком засіяно кожен його пост. «Ліберальна наволоч» у нього «проча», носить «пєчєньки», а не «печиво», «тоже» замість «теж». Днями депутат знайшов побитого бульдога, хазяїн якого має «об’явитися».

Словесний запас депутата відлякує. Невже це справді пише людина, якій народ довірив ухвалення важливих державних рішень? Досить тільки поглянути на допис про Ірину Геращенко. Там Андрій Лозовий тричі використав слово «бєспрєдєл» та навіть жаргонний вислів «рамси поплутав».

А ще радикал, мабуть, забув про те, що на початку речень слід уживати велику літеру. Жодного речення з великої літери! Жод-но-го!

Генеральний прокурор Юрій Луценко нещодавно у дописі поставив «задачу» замість «завдання». Військовий прокурор Анатолій Матіос зловживає словом «любИй» у значенні «будь-який», та «на фоні» замість «на тлі». А ще кордон у нього — з «Венгрією», а не з «Угорщиною».

Володимир Ар’єв часто грiшить тим, що пропускає коми. Але ставиться до своїх дописiв вiдповiдально — навiть дублює їх англiйською. Те саме робить i мiнiстр iнфраструктури Володимир Омелян. Однак без помилок i тут не обходиться. До прикладу, «ввiчлива розмова» в нього лише з однiєю «в», багато повторiв того самого слова. I чомусь про Мiнiстерство iнфраструктури вiн пише з малої лiтери, хоча правопис передбачає велику. Скромнiсть чи незнання правил?

До речi, мовознавець Олександр Авраменко, доцент Київського унiверситету iменi Бориса Грiнченка, каже, що iгнорування великої та малої лiтери — досить поширене явище серед наших депутатiв. Деякi з них пишуть так свiдомо, пояснюючи це специфiчним жанром iнтернет-допису.

А от мiнiстр внутрiшнiх справ Арсен Аваков послуговується в мережi росiйською. Та вряди-годи таки натрапляємо на українську. Точнiше, на сумiш росiйської та української. Наприклад, «прошедший поранення» замiсть «пораненого», «по ходу змагань» замiсть «пiд час». У своєму твiтi називає людей на вiзках «колясочниками».

В Iрини Геращенко, вiце-спiкерки Верховної Ради, знаходимо теж чимало помилок. Вона пише «iх» замiсть «їх», «своi» замiсть «свої» i забуває видiляти деякi вставнi слова комами. Президент у неї «коротко заїхав» у мiсто. Як можна заїхати «коротко»? Ще бачимо в неї слова «тiпа», «подєльнiки», «вишвирнула», «зєркальность»…

Володимир Парасюк пише разом «на жаль», багато помилок у нього крутиться довкола «вирiшИння» питання. До прикладу, в одному дописi «питання» в нього «стоїть», а не «постає», а ще вiн його «задає», а не «ставить», i не може з ним «справитися» замiсть «впоратися».

Перевiрили на знання рiдної мови i Надiю Савченко. Вона в нас «подорУжує» Україною, не «вдає», а «робить вигляд». Замiсть «усунення» пише «усування», влада в неї не «чинна», а «дiюча», а опозицiя — не «слабша», а «слабкiша».

«Помилка номер один у полiтикiв — неправильне вживання «не» зi словами, — аналiзує мовознавець Олександр Авраменко. — Також типовими є помилки в закiнченнях. Досить часто пишуть «по мiстам» замiсть «по мiстах» чи «мiстами». Ця граматична помилка пояснюється впливом росiйської мови.

А ще полiтики часто пiдхоплюють слова, яких немає в українськiй мовi, i потiм активно вживають їх. Наприклад, «упрощєнка» — схема спрощеного оподаткування. Або ж будують слова на росiйський лад. А це суржик. Використовують вони також багато скорочень або просто не дописують слiв».

«У давальному вiдмiнку iгнорують основне закiнчення — «овi». Наприклад, замiсть «батьковi» — завжди «батьку». Тому цей вiдмiнок плутається з родовим. Дуже рiдко вживають i кличний вiдмiнок. Хоча вiн є особливiстю нашої мови, — каже Олександр Пономарiв, мовознавець, професор кафедри мови та стилiстики Iнституту журналiстики КНУ iменi Тараса Шевченка. — Вони кажуть «рахую» замiсть «вважаю». Але «рахую» — синонiм до слова «лiчити» (грошi, наприклад). А мати про щось думку — це «вважати», «гадати». Замiсть «дякую вам» кажуть «дякую вас». На рiшення депутати «дають добро». Це нi в якi рамки не входить! Адже українською можна лише «давати згоду».

Дуже помiтно також, що в наших полiтикiв зовсiм вийшло iз вжитку слово «виняток». Це якийсь жах! Замiсть нього вони вживають «виключення», бо воно ближче до росiйського «исключения». Але виключення може бути лише з унiверситету, зi спискiв».

«А ще доволi поширене використання росiйських стiйких словосполучень, хоч у нас є власнi, i не менш колоритнi, — зауважує Олександр Авраменко. — Наприклад, полiтики дослiвно перекладають «на безриб’ї i рак риба», хоча українською є «у степу i хрущ м’ясо», «на безлюддi i Хома чоловiк», «у лiсi й опеньки м’ясо».

Вислiв «насильно мил не будешь» має декiлька вiдповiдникiв українською: «силою не будеш милою», «не поможуть i чари, як хто кому не до пари», «не можна нелюба любити». А фразу «лучше поздно, чем никогда» можна замiнити на наше «не тепер, то в четвер».

Нi Президент, нi прем’єр-мiнiстр не ведуть своїх сторiнок у соцмережах самi. Для цього є грамотнi прес-аташе. Однак очiльники допускають чимало помилок в усному мовленнi.

«Вiктор Ющенко свого часу «навчив» усiх говорити «саме головне» замiсть «найголовнiше» у формi найвищого ступеня порiвняння прикметникiв. Це його слово-паразит, — аналiзує Олександр Пономарiв. — А в нинiшнього Президента трапляються конфузи, коли вiн не може згадати переклад росiйського слова на українську, використовує неправильнi закiнчення та росiйськi кальки».

Мовознавцi також зазначають, що часто високопосадовцi ставлять неправильнi наголоси, використовують «i» замiсть «и» або «акають». Особливо часто так помиляються Володимир Гройсман i Юлiя Тимошенко. Вони можуть сплутати «кАмпанiю» i «компанiю», кажуть «лакальний» замiсть «локальний» чи «алiгархи» замiсть «олiгархи».

А знаєте, чому така ситуацiя? Бо говорять державною мовою нашi полiтики лише на камеру. За лаштунками — росiйська. Про який тодi статус державної мови може йтися, якщо самi ж полiтики не дають гiдного прикладу для наслiдування? Цiкаво, на скiльки балiв вони б склали ЗНО? Бо до влади дiйшли, а мову вивчити забули. Соромно!

Автор: Вiкторiя СЕРЕДА