Навіщо Генпрокуратура доручила НАБУ встановити «прослушку» у службовому кабінеті Холодницького

856

На брифінгу 16 квітня 2018 року генеральний, прости господи, прокурор, розповів, у зв’язку з чим Генеральна прокуратура доручила Національному антикорупційному бюро України встановити засоби слухового контролю (попросту кажучи, мікрофон для підслуховування розмов) у службовому кабінеті керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького. Оскільки я раніше вже неодноразово розповідав подробиці цієї історії, зокрема, в етері телеканалу ZIK та 112 каналу, залюбки цитую Юрія Віталійовича за повідомленням «Укрінформу», оскільки він повністю підтвердив мої слова.

«Ще минулого року було порушено справи, які потім об’єднали в одне кримінальне провадження за заявою сина затриманого колишнього керівника Харківської податкової інспекції Станіслава Денисюка про те, що одна особа пропонує за хабар вирішити питання щодо його батька. Генпрокурор поінформував, що у заяві сина Денисюка було вказано, що, ймовірно, цей хабар мав піти до головного військового прокурора Анатолія Матіоса.

Я розписав цю справу на Генінспекцію, вона без відома Матіоса відкрила кримінальне провадження і провела разом з СБУ всі відповідні слідчі та оперативні дії. В результаті цих дій було встановлено, що посередник для початку назвав суму у 200 тисяч доларів. Ми також встановили, що цей шахрай не має жодної причетності до Матіоса, і тим більше до інших посадовців прокуратури. Відтак справа була перекваліфікована з дачі хабара службовій особі до шахрайства і передана в підрозділ Володимира Гуцуляка (керівника Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки ГПУ — ред.). Це відбулося у листопаді — жовтні минулого року”, — поінформував Луценко.

Він додав, що Гуцуляк у подальшому створив спільну групу зі слідчих свого департаменту і детективів НАБУ.

На старті він отримав ситуацію, коли кошти були передані під контролем ГПУ, СБУ і Генінспекції шахраю, який передав їх цивільній особі. Ця особа через певний час повернула цю суму шахраю, правда, іншими купюрами. Відтак, перед ГПУ і НАБУ було питання — фактично обірвана ситуація з шахрайства і хабародавства. Було дві версії, перша — дійсно, що це шахрай, який не має ніяких зв’язків з посадовцями. Друга — це все ж таки був злив інформації, і все ж таки хтось із посадовців, можливо, причетний до цього шахрая”, — додав Луценко.

За його словами, під час відпрацювання двох версій було зафіксовано контакти цього шахрая та його “однодумця” “в тому числі з оточенням керівництва САП”.
“Відтак було прийняте законне, санкціоноване судом рішення про застосування спецтехніки, прослуховування, в кабінеті керівника САП. Ця техніка НАБУ була встановлена під процесуальним контролем ГПУ”, — наголосив Луценко».

***
Не можу втриматись від коментарю. По-перше, з 20 листопада 2012 року ніякі «справи» вже не «порушуються» – в Україні діє новий Кримінальний процесуальний кодекс, відповідно до якого кримінальні провадження реєструються в ЄРДР. Але генеральному, прости господи, прокурору, який вивчав кримінальний процес у тюремних університетах, про це досі не доповіли.

По-друге, Юрій Віталійович старанно обходить причину, з якої директор НАБУ Ситник раптом вирішив співпрацювати з Департаментом Гуцуляка. І це при тому, що Ситник розслідує відносно Гуцуляка кримінальне провадження за ознаками незаконного збагачення, а півтора роки тому слідкував за Гуцуляком (до речі, абсолютно незаконно, без санкції слідчого судді) з двох стаціонарних постів візуального спостереження, які обладнав по вулиці Петлюри в Києві. Втім, подробиці того, як Ситник став на шлях виправлення й погодився слідкувати за Холодницьким я вже викладав на своєму сайті з романтичною назвою «Хроніки Українських Йолопів»:

Що стосується шахрая, який вимагав з рідних арештованого екс-голови Державної податкової адміністрації в Харківській області Станіслава Денисюка 2 млн. доларів, то це – відомий прокурорський «рєшала», який є давнім знайомим Ситника (у ході досудового розслідування був зафіксований дзвінок Ситника на його телефон 063 171 3181), Олександр Вікторович Клименко, 3 лютого 1969 року народження. Проживає Олександр Вікторович у будинку №59 по вулиці Звіринецький у Києві, але вдома його зараз немає – він втік за кордон разом зі своєю цивільною дружиною, Наталією Іванівною Надточей, 30 серпня 1975 року народження. Наталія Іванівна – людина публічна, вона – власниця модельного агентства «Олег і Єва», має титул «Міс Україна-Всесвіт 1997». Надточей була співучасницею афери й допомагала Клименку розводити на гроші родину Денисюків.

На фотографії: Олександр Клименко й Наталія Надточей у кулуарах конкурсу «Міс Україна 2009».

Володимир Бойко