Незаконна забудова Києва, або Як депутат украв землю у громади

364

Важко здивувати киянина новинами про незаконне будівництво у місті. Так само не здивуєш і фактами причетності до таких об’єктів депутатів чи юридичних осіб, за якими вони стоять. Навіть телебачення неохоче висвітлює конфлікти забудовників і громади – не цікаво, проходили, звикли.

Цього разу з реаліями забудови Києва зіштовхнулися мешканці Шевченківського району, а саме столичних Нивок.

Причиною цьому стала корупція – завдяки міському депутату, земля, якої роками не можуть отримати кияни, легко дісталася двом жителям Закарпаття.

Можливо, цей факт ніколи не став би відомим, якби не висотне будівництво, яке уже більше півроку намагаються розгорнути посеред приватного сектору.

Забудова, що збурила громаду

Улітку 2015 на невеличкій ділянці прощею 0,26 га між двома школами та учкомбінатом у приватному секторі почалися будівельні роботи. Жодного паспорта будівництва на той момент не було.

Як виявилося, на ділянці компанія-підрядник «Азур Груп» БГ «Фундамент» має намір звести два 14-поверхових будинки. При цьому забудовник має дозвіл лише на 9 поверхів, бо будувати вище в цьому місці забороняє Генплан міста.

Тут треба розуміти специфіку району.

Нивки – це здебільшого п’ятиповерхова забудова і чисельний приватний сектор, старі комунікації, зведені в 50-х роках школи, вузькі вулички.

Ведення на Нивках будівництва такого масштабу – це для цієї місцевості надзвичайна ситуація, будинки-монстри, що можуть похитнути рівновагу.

Відстань у 3 метри між шкільним подвір’ям і новобудовою ставить під питання безпеку дітей у школі, а відсутність проїздів для пожежного транспорту безпеку майбутніх мешканців цих будинків.

Заявлені забудовником плани з підключення будинків до існуючих комунікацій, що закладались ще 50-х роках – загроза для комунікаційних систем і екології всього району.

Реалізовувати такий проект в межах 0,26 га відповідно до існуючих будівельних норм – неможливо.

Можна лише здогадуватись, як вплине хід будівництва на прилеглі будинки та школи, яким вже по півстоліття, адже жодної експертизи з цього приводу проведено не було.

За словами архітектора Ігоря Юрчака, обурення мешканців зрозуміле, бо подібне будівництво у межах приватного сектору може негативно позначитись не лише на інженерних мережах, але і на якості життя старих на нових мешканців району.

«Мало ймовірно, що якщо мережі проектували 50 років тому для приватних будинків, які зазвичай не оновлюють вчасно, що вони зможуть витримати навантаження двох висоток. Крім того, ДБН передбачає довкола кожного багатоквартирного будинку певної інфраструктури – майданчиків для дітей, господарських майданчиків, парковок, дитсадка, школи. Якщо зводити два будинки планують на 26 сотках, то цю інфраструктуру просто не буде де розмістити. 26 соток на два будинки – це не просто мало, це дуже мало. Це велике навантаження на територію», — сказав Юрчак.

«Якщо безпосередньо близько приватні будинки, то висотна забудова може порушити їх інсоляцію (забезпечення сонячним світлом – ред.) та аерацію. Тут також треба дивитись дуже на ґрунти. Якщо висотний будинок зводити десь серед приватного сектору, то він може вплинути на підняття ґрунтових вод і призвести до підтоплення приватних будинків. Також може виникнути проблема з паркуванням і дорожнім рухом, зросте навантаження на шкоди і дитсадки», — додав архітектор.

Разом з питаннями побутового та житлово-комунального характеру, у мешканців є багато запитань до законності отриманого дозволу на будівництво.

Генпланом тут дозволено зведення 9 поверхів, а запроектовано 14. Тож громада не застрахована від того, що побудують і 20 поверхів.

А екстремально короткі терміни отримання необхідних для початку робіт документів наштовхують на підозру про не відповідність закону порядку їх отримання і ставлять під питання автентичність проставлених підписів.

Як же замовник будівництва ТОВ «Міральянс» зміг отримати ділянку під забудову?

Афера зі столичною землею

Земельна ділянка на Толбухіна, 43а та 43б раніше була в користуванні Учбово-курсового комбінату (УКК). Тоді вона значилась під іншою адресою – Баумана, 32.

За часів мерства Леоніда Черновецького частину земельної ділянки розділили на три ділянки та поцупили її в громади шляхом злодійської передачі членам сім’ї чинного депутата Київради від партії «Єдність» – Сергія Кримчака.

28 грудня 2010 року Київрада прийняла два доленосні рішення стосовно цієї ділянки.

Першим рішенням від 28.12.2010 р. №551/5363 0,1 га ділянки перевели до земель запасу житлової та громадської забудови, їй присвоїли нову адресу і одразу ж ділянку безкоштовно передалигромадянці Дуран Ользі Юріївні, яка проживає в селі Порошкове Перечинського району Закарпатської області, «для будівництва та обслуговування особистого житлового будинку, господарських будівель і споруд на вулиці Толбухіна, 43-б у Шевченківському районі Києва».

Другим рішенням від 28.12.2010 р. №551/5367 ще 0,1 га ділянки теж перевели до земель запасу, а 0,06 га до «земель запасу сільськогосподарського призначення» (що заборонено в межах Києва) і так само безкоштовно передали громадянці Симкович Галині Юріївні – 0,1 га «для будівництва та обслуговування житлового будинку» та 0,06 га «для індивідуального садівництва»(!!!?) по вулиці Толбухіна, 43-а.

Таким чином, вкінці 2010 року вдалося через Дуран та Симкович вкрасти у міської громади земельну ділянку площею 0,26 га по вулиці Баумана, 32 та згодом присвоїти їм нову адресу – Толбухіна, 43а та 43б.

Далі Дуран та Симкович так само безкоштовно передали ділянку вже «в одні руки» — громадянинуТем’янинцю Василю Васильовичу, 1983 року народження, що проживає в тому ж таки селі Порошкове Закарпатської області.

Тем’янинець подав запит до Київради і 23 жовтня 2013 року Київрада за його проханням прийняла рішення № 407/9895 «Про зміну цільового призначення земельних ділянок громадянина Тем’янинця Василя Васильовича…»

У цьому рішенні, прийнятому без проведення громадських слухань, замість будівництва двох приватних житлових будинків та «ведення садівництва», як це було визначено попередніми рішеннями Київради, дозволено «їх використання для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями».

Згодом Тем’янинець засновує юридичну особу ТОВ «Міральянс», і вже на сьогоднішній день це підприємство є замовником будівництва ДВОХ 14-поверхівок на вкраденій ділянці.

При цьому проект будівництва не відповідає генплану міста, а кількість технічних порушень заслуговує на окрему колонку.

За словами архітектора Олега Гречуха, законна забудова має відбуватися на підставі містобудівної документації, будівельних норм і законів.

«По ділянці на Толобухіна 43 а і б в діючому Генплані Києва до 2020 року висотне будівництво не передбачене. Це можна перевірити, вивчивши основні креслення чинного Генплану Києва. Оскільки за останні роки внесено більше 3000 правок до цього Генплану, то законодавчо було затверджено наступне – відведення земельних ділянок під будівництво має відбуватися на підставі ДПТ (детального плану території) та плану Зонування території, які уточнюють Генплан та розглядають менший масштаб територій», — сказав Гречух.

«На сьогодні на сайті замовника ДПТ по Києву – Департаменту містобудування і архітектури, відсутні дані про ДПТ ділянки на Нивках, куди входять вулиці Баумана, Толобухіна. За законом ДПТ має бути обов’язково оприлюднене і пройти процедуру громадських слухань. До цього моменту, згідно з Законом про містобудівну діяльність, законне будівництво неможливе.

Мешканцям, активістам треба писати запити на Департамент містобудування і вимагати повідомити про розробку ДПТ на їх район, та про громадські слухання по цьому ДПТ, а при початку забудови без ДПТ писати запити в Прокуратуру, посилаючись на Закон про містобудівну діяльність»,- підсумував Гречух.

Щасливі родичі молодого депутата

Схема, за якою у міста забрали землю, є зрозумілою – на жаль, кияни не вперше стикаються з подібним.

Але виникає питання, хто за нею стоїть? Чим громадяни з далеко закарпатського села заслужили право на безкоштовну землю в центральному районі Києва?

Де шукати відповіді підказав багаторічний секретар земельної комісії Київради, один із найактивніших діячів «молодої команди Черновецького», а нині чинний депутат Київради від «Єдності», Сергій Кримчак.

Після перших звернень громади до органів влади він зв’язався з активістами і наполіг на зустрічі, позиціонуючи себе як «посередник від забудовника».

Хоч як Кримчак не заперечував свій приватний інтерес в будівництві в ході зустрічі, громада виявила беззаперечні факти, що підтверджують протилежне.

Зокрема стало відомо, що матір Кримчака походить з того самого села Порошкове на Закарпатті, що й громадянки Дуран та Симкович та «щасливий» власник ТОВ «Міральянс» Тем’янинець, якому вони просто подарували цю землю.

Більше того, ці громадяни перебувають у родинних стосунках з Сергієм Кримчаком.

Зокрема Василь Тем’янинець доводиться йому двоюрідним братом.

Мати Сергія Кримчака – Кримчак Ірина Василівна є рідною сестрою Емми Василівни Тем’янинець– на двох у них одне дівоче прізвище Меліка, а Галина Симкович – їхня двоюрідна сестра по лінії батька.

З огляду на вище зазначене очевидним стає те, що саме Сергій Кримчак стоїть за поцупленою ділянкою за адресою Толбухіна 43а та б, а також, ймовірно, є інвестором будівництва.

Директором ТОВ «Міральянс» на той час була Марчук Олена, яку пов’язують з Кримчаком дружні стосунки і яка також є фіктивним засновником в багатьох фірмах.

Зв’язатися з паном Кримчаком для отримання коментарів щодо конфлікту навколо забудови не вдалося. Наші дзвінки та смс-повідомлення залишились без відповіді, а в його приймальні на телефонні дзвінки теж ніхто не відповідає.

Громада проти

Але і це ще не кінець. Свої земельні здобутки за часів каденції в раді Черновецького Кримчак, будучи чинним депутатом КМДА, схоже намагається примножити до 0,31 га землі прилеглого УКК.

Принаймні 0,087 га із них без жодних дозволів уже зайняв «Міральянс» для забудови.

Єдиний заїзд на територію будівельного майданчика був облаштований теж на землі УКК.

Забудовник розпоряджається комунальним майном, як своїм власним. Цей факт було підтверджено департаментом земельних ресурсів КМДА та складено відповідний акт обстеження земельної ділянки №812/10 від 10 листопада 2015 року.

Саме тому громада району 26 листопада та 1 грудня 2015 року провела пікети під Київрадою, щоб привернути увагу чиновників до факту самовільного захоплення землі, та домогтися звільнення незаконно зайнятої ділянки.

Депутати від Шевченківського району Олександр Бродський та Костянтин Яловий, знають про цей конфлікт, але залишаються осторонь.

Яловий передав звернення мешканки району до КМДА і, отримавши звідти відписку, правди в цьому питанні більше не шукав.

Бродський на зустрічі з представником громади району у приймальні 10 листопада 2015 року сказав, що взагалі не знає де знаходиться цей УКК, не має жодної інформації про конфлікт, з Кримчаком знайомий лише віддалено і взагалі у партії «Єдність» вони між собою домовились, що ця територія буде у відповідальності Ялового, хоча у виборчому бюлетені значилось ім’я Бродського, бо їм в «партії «Єдність» так зручніше».

Дуже важко повірити, що депутат навіть не знає де це, адже одна з його приймалень тоді знаходилась у прилеглій до УКК школі, а під час розмови в нього прохопилась фраза «да, они насели на учкомбінат».

Якось нескладно виходить… Як би там не було, звернення за підписом близько 50 виборців третій місяць залишається без відповіді.

Воно і не дивно, адже обидва місцеві депутати є однопартійцями Кримчака по «Єдності», тому і закривають очі на це, а можливо, і в долі.

Схоже, що Яловий з Бродським і справді вважають Шевченківський район своєю вотчиною, а яке діло панам до проблем кріпаків?

Варто нагадати, що Яловий очолив екологічну комісію Київради, а Кримчак потрапив до комісії з містобудування.

Але кого хвилює конфлікт інтересів, коли депутати можуть працювати не на громаду, а на свою кишеню?

Маленька, але перемога

Попри все це за підсумками акцій під КМДА забудовника зобов’язали звільнити самовільно захоплені 0,087 га території УКК.

Також, департамент містобудування і архітектури змінив на порталі моніторингу будівництва статус будівництва на Толбухіна 43а та б. Якщо раніше об’єкт було позначено зеленим кольором (законне будівництво), то тепер це помаранчевий (не рекомендовано, перевіряється).

Звичайно, вжиті заходи недостатні для вирішення конфлікту, адже дозвіл на будівництво ніхто не скасовував, а статус землі – не змінював.

Тому, щоб не дати можливості проводити будівельні роботи на об’єкті, активісти заблокували облаштований на комунальній землі заїзд на майданчик, таким чином зупинивши хід будівництва.

Донедавна заїзд на територію ділянки залишався заблокованим.

Боротьба триває

14 січня 2016 року забудовник таки облаштував новий заїзд вже на своїй ділянці.

Однак громада відступати не збирається. Наразі мешканці продовжують писати звернення у всі міські і державні інстанції, до чиновників КМДА і народних депутатів.

Активісти все ще блокують ділянку. Тут розгорнули намет, в якому щодня, не зважаючи на дощ та мороз, чергують активні мешканці району на випадок, якщо забудовник спробує відновити роботи, а також для подальшого інформування мешканців щодо незаконного будівництва.

Альтернативи фізичному блокуванню робіт громада поки не бачить. Адже відповіді офіційних інстанцій щодо питання скоріше можна назвати «відписками»: чиновники демонструють вперте небажання вникати в суть конфлікту та помічати махінації з землею.

Тож обличчя в високих кабінетах змінюються, а методи забудови міста залишаються однаково бандитськими – вкрасти землю, сфабрикувати дозволи, обманути громаду.

Скільки ще нових складів Київради повинно пройти через кабінети на Хрещатику, 36, щоб хтось нарешті показав роботу на громаду і закон, а не грабіж, ціною якого може стати безпека та якість життя мешканців міста?

Автор материала: Христина Томіцька