ОБСЄ займається тим, чим повинна займатися – фіксує ситуацію, не більше і не менше

180

Зараз усе більше критики лунає на адресу Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ на Донбасі. Зокрема, останні звинувачення були через встановлення на боці українських військових вишки із камерою, яка знімає лише позиції сил АТО, а бойовиків натомість не бачить.

Прес-центр штабу АТО також констатував той факт, що представники СММ ОБСЄ ніяк не реагують на посилення обстрілів членами незаконних проросійських бандформувань позицій сил АТО в Зайцевому та в інших населених пунктах. «Отже, своєю бездіяльністю, представники Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ певною мірою поділяють відповідальність за обстріли бойовиками Зайцевого, закриття КПВВ «Зайцеве» та ескалації конфлікту на Донбасі», – заявили в штабі.

У самій місії ОБСЄ ситуацію зі встановленням камери лише з одного боку пояснюють тим, що бойовики їх на свою територію не пускають, і це відбувається неодноразово. Зокрема, 3 лютого у прес-службі місії ОБСЄ повідомили, що бойовики «ЛНР» не пропустили представників Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ у військовий польовий табір недалеко від міста Первомайськ на Луганщині.

Політичний аналітик Євген Жеребецький погоджується з тим, що місія ОБСЄ на Донбасі працює в інтересах Росії, але каже, що реальної альтернативи їй наразі немає:

Є дві сторони – українська і російська, бо не немає ніяких «бандитів», це ляльки, яких росіяни смикають за шнурочки. І для того, щоб спостерігачі могли працювати і щоб їх там десь не розстріляли, обидві сторони повинні на це погодитися. Тобто теоретично ідеальним варіантом було би, якби ООН прийняла рішення про введення миротворців, і вони, відповідно, мали би там своїх спостерігачів. Але зрозуміло, що Росія в Радбезі ООН таке рішення заблокує. Тому альтернативи поки що немає – є ОБСЄ.

По-перше, ОБСЄ – це колективний орган, який приймає рішення колегіально, але всім давно відомо, що Росія має всередині цього органу величезну кількість агентури.

По-друге, серед спостерігачів ОБСЄ на Донбасі є росіяни, що взагалі недопустимо на території країни, з якою Росія воює. Їх неодноразово ловили на тому, що вони шпигують на користь РФ і передають їй інформацію. Тому якихось ілюзій щодо ОБСЄ не треба мати. Причому, це стосується не тільки України, але й діяльності організації на всіх рівнях, адже росіяни інфільтрували туди вагони свої шпигунів. Вони займаються не лише розвідкою у країнах перебування, але й підкупом, всякими фінансовими махінаціями і так далі. Але це реальність… Коли відбувалася анексія Криму, то французи і німці, тобто стовпи Євросоюзу, взагалі усунулися від цього. Зараз Європа хоче будь-якою ціною замазати цей конфлікт. Вони нам пропонують пофарбувати стіну на два тижні, а потім воно вивалить вам стіну і змете ліжко…

Щодо встановленої камери спостереження, то не факт, що росіяни вже не декодували сигнал і не бачать, що робиться на підконтрольній Україні території. Якщо російські маріонетки не пускають до себе спостерігачів, значить їх не має бути й тут у нас. Адекватно треба діяти, тому що ОБСЄ – це не є наш союзник, грубо кажучи.

Дещо стриманіші у своїх оцінках професійні дипломати. Так, екс-міністр закордонних справ України Володимир Огризко також вважає, що ОБСЄ є заручним позиції Росії, однак переконує, що не варто перебільшувати значення цієї спостережної місії:

У нас взагалі перебільшують значення ОБСЄ. Я думаю, що це через нерозуміння її функцій. У мандаті цієї місії написано, що вона займається всього лише моніторингом, а не вирішенням проблеми. Тобто вони спостерігають та інформують раду ОБСЄ, яка працює у Відні, про ситуацію. Ми ж чомусь вважаємо, що ОБСЄ наділена якимись повноваженнями і що вона повинна щось врегулювати.

Це неможливо з простої причини – тому що це організація, де рішення приймаються консенсусом, а серед її членів є Російська Федерація. Отже, будь-які рішення, які би мали привести до потенційного врегулювання, агресором – тобто Російською Федерацією – автоматично блокуються.

От чому досі ОБСЄ не представлена на всіх пунктах переходу українсько-російського кордону, а тільки на двох? Відповідь дуже проста: Російська Федерація блокує прийняття цього рішення. А ОБСЄ стає заручником російської позиції і нічого іншого зробити не може.

Щодо звітів спостережної місії, то будь-яка оцінка цієї інформації є суб’єктивна. Я розумію, що настрої українського суспільства спрямовані на те, щоб ОБСЄ нам допомогла щось зробити, але вона, як я вже казав, не має на це повноважень. І тому деякі повідомлення, які ОБСЄ готує, сприймаються так дуже критично. Чи спостерігачі дають інформацію однобоко, чи ні – нам важко оцінити, тому що ми з вами не присутні на тій території, де вони працюють. І сказати, що це 100% так чи ні, я би не набрався сміливості. Наскільки мені відомо, традиційно спостерігачі ОБСЄ намагаються подавати інформацію, щонайменше, збалансовано.

Хоча я так само, як і багато інших, критикував і критикую ОБСЄ за те, що вони не ставлять руба ті питання, які повинні були би ставити. Зокрема, питання про допуск на територію окупованого Криму. Адже їхній мандат говорить про те, що вони повинні виконувати свої функції на окупованій частині України. Крим так само є окупованим, а між тим жодного разу місія ОБСЄ півострів не відвідувала. Тобто є багато питань, але я би порадив зрозуміти, що там, де є Росія, там міжнародні зусилля щодо вирішення проблем дорівнюють нулю. Тому не треба очікувати від цієї місії чогось надзвичайного.

Дипломат, керівник благодійного фонду «Майдан закордонних справ»Богдан Яременко звертає увагу на те, що Росія досі не визнана агресором і учасником конфлікту на території Україні, а тому може надсилати своїх представників у спостережну місію ОБСЄ:

Місія ОБСЄ не стоїть ні на чиїй стороні, у неї немає мандату допомагати Україні. Вона лише повинна фіксувати все, що відбувається. Про це не зовсім справедливо судити по одній камері, але між тим, узагалі не варто мати ніяких ілюзій про те, що ця місія якимось чином повинна була би допомогти нам перемогти у цьому протистоянні.

Від офіційних представників України ми чуємо, що місія ОБСЄ оцінюється позитивно. Інша справа, що були в минулому і зараз можуть бути такі ситуації, коли окремі учасники цієї місії порушують мандат. Очевидно, мова йде про представників Росії або дружніх до неї країн.

Досі не було серйозних підстав говорити, що присутність росіян в цій місії робить її антиукраїнською. Окремі випадки українські спецслужби, збройні сили і українська громадськість виявляла і ОБСЄ на них реагувала.

Той факт, що українська дипломатія не змогла добитися визнання Росії учасником конфлікту, дає РФ можливість надсилати своїх громадян для участі у цій спостережній місії. Але я переконаний, що Україна має всі можливості реагувати на такі витівки і видворяти таких учасників або добиватися якимось чином їх усунення від такої роботи.

Якщо підходити до цього питання з точки зору логіки і права, то я не думаю, що в України є якісь особливі підстави нарікати на місію ОБСЄ. Вона займається тим, чим повинна займатися – фіксує ситуацію, не більше і не менше.

А щоб надати Росії статус агресора і винуватця конфлікту, потрібно вирішувати це питання, насамперед, на рівні українського законодавства. Повинні бути прийняті відповідні рішення про запровадження воєнного стану, про визнання Російської Федерації агресором, повинна бути повідомлена відповідним чином ООН. А так гібридне реагування України на війну призводить до того, що основоположне питання реагування на цю ситуацію у міжнародних організаціях ускладнене, тому що РФ має можливість вдавати, що вона грає роль посередника, а не учасника конфлікту.

Автор материала: Тетяна Штифурко,