Як бурштиновий бізнес знищує населення Полісся, куди йде незаконно видобутий «сонячний камінь» і чому правоохоронці безсилі проти криміналітету, що наживається на ньому? Про це розповів журналіст і депутат Житомирської облради, відомий своєю боротьбою з бурштиновою мафією. Заразом він прокоментував і підпал свого будинку, про що днями повідомили всеукраїнські ЗМІ.

Пане Олександре, наскільки серйозно постраждав ваш будинок внаслідок підпалу?

Фактично, вигоріла одна кімната. На щастя, там ніхто не проживав. Понад два роки тому, після смерті бабусі, я успадкував за її заповітом цей будинок і 9 соток землі, але я ніколи там не жив. Останні чотири місяці він був виставлений на продаж.

Головне, що сусіди цілі, бо вогонь міг перекинутися на їхню садибу. Але, на щастя, обійшлося. Власне, самі сусіди й почали гасити. Але й пожежники приїхали оперативно, і остаточно все загасили.

До речі, я не хотів би пов’язувати цей підпал зі своєю професійною чи громадсько-політичною діяльністю.

А з чим?

Ну, оце хотілось би з’ясувати. Може навіть бути таке, що якісь безпритульні туди залізли, й отаке відбулось. Гадаю, це з’ясується. Просто зараз мені довелося у справах від’їхати в Західну Україну, то я в ці дні цим питанням не переймався…

Проте ваша діяльність у сфері викриття «бурштинової мафії» колись викликала насильницькі дії щодо вас…

Аякже. В липні минулого року мене жорстоко побили в Олевську. Нападників затримали, це виявились представники одного з бандформувань Малинського району. Це був замовний напад, зараз триває суд, але, що характерно, досі невідомо, хто є замовником.

Олевський район на заході межує з Рівненською областю, де видобувають бурштин двадцятий рік підряд. Навесні 2014 року я став, мабуть, першим у нашому районі, хто почав готувати репортажі про те божевілля, який твориться в цьому плані на Поліссі, і про задіяні в цьому бандитські формування. Вони представлялися «Самообороною Майдану», правими, лівими, добровольцями з АТО — але насправді це були звичайні бандити.

Минулого року більшість репортажів центральних телеканалів країни на цю тему проводилися за мого сприяння. Адже не так просто журналістам з Києва пройти бандитські блокпости, потрапити до лісу й відзняти всю цю злочинну діяльність.

Зараз щось змінилося? Чи й досі існують ці бандитські блокпости?

Дещо змінилося. Коли ми надали розголосу проблемі, почалися рейди змішаних загонів правоохоронців — поліції та СБУ. Вони ті блокпости порозганяли. І зараз такого відкритого бандитизму серед білого дня, як раніше, немає.

Проте мене цікавить інше. От у тому ж липні минулого року президент на нараді із силовиками у Львові грубо бив рукою по столу й суворо вимагав припинити незаконний видобуток бурштину. І його призупинили буквально за два тижні! Причому не сталось ніяких зіткнень, ніякої стрілянини, не довелося, як дехто боявся, вводити Нацгвардію чи ще когось.

Про що це говорить? З одного боку, що при бажанні лад можна навести. Але з іншого — що головні представники бурштинової мафії постійно перебувають, м’яко кажучи, «на телефоні» з представниками влади.

Водночас, що відбулося пізніше? Я якраз лежав у лікарні й дивився по телевізору, як на прикордонну заставу напали нібито мирні мешканці Рівненської області, розлючені тим, що їх позбавляють заробітку на бурштині. Й прикордонники та СБУ змушені були застосувати зброю.

Ми бачимо тотальну деградацію населення, яке нічого робити не хоче, а хоче тільки видобувати бурштин. Я розумію, що в переважній більшості ці люди не мають роботи. Але ж не вони самі виявили ініціативу й організували весь цей промисел! І задіяні в цьому, крім бандитів та псевдоактивістів, і органи влади.

Разом із тим, важко звинувачувати правоохоронців, які мляво борються конкретно з криміналом. Я спілкувався з керівництвом міліції. У них недокомплектація — відсотків тридцять п’ять. Для пересування нашим бездоріжжям вони мають тільки старенького уазика, «Славуту» та службову «Шкоду». А у бандитів — лендкрузери, рейнджровери, словом, адаптовані для переміщення на Поліссі позашляховики.

Досі існують цілі «бурштинові республіки». Не в такому масштабі, як у 2015 році, але реально існують території «бєспрєдєла», де офіційної влади майже немає. «Бурштинові авторитети» там вирішують значно більше, ніж влада області чи навіть Києва. Ці хлопці просто скуповують цілі села.

І промисел, судячи з фото на вашій сторінці Facebook, триває.

Очевидно, так. Цю фотографію ми знайшли в соцмережах, вона датована 4 березня поточного року. Автори фото стверджують, що там працювало понад 130 мотопомп.

В Олевському районі в таких масштабах бурштин зараз не видобувають — принаймні, вдень. Але я можу стверджувати, що його миють вночі. Хоч і не постійно, оскільки все-таки проводяться правоохоронні рейди. Але десятки мотопомп усе-таки працюють.

Друге питання — навіщо воювати з простим населенням, яке на цьому заробляє? Треба в’ язати ватажків бурштинової мафії. Хай не найголовніших у країні, але хоч би на рівні регіонів. Якщо сьогодні заарештувати в нашому регіоні три-чотири особи, половина проблеми автоматично вирішується!

Ці люди відомі?

Думаю, правоохоронці мають оперативну інформацію про те, хто в цьому задіяний, хто влаштовує дестабілізацію, хто організовує ці проплачені мітинги на захист незаконних видобувачів… Адже ведеться велика інформаційна кампанія. Внаслідок неї, наприклад, на Поліссі в більшості люди вкрай негативно сприймають журналістів. Вони думають, що ми, представники ЗМІ, виконуємо чиєсь завдання забрати в них можливість заробляти на хліб. Бурштинова мафія накручує їх, щоб обмежити доступ журналістів до правди про все це свавілля.

В цій мафії, до речі, багато немісцевих. В Олевський район з’їхалися вже бандити не тільки з усієї України, а ледь не з усього колишнього СРСР. Це видно неозброєним оком. Але системна робота проти них чомусь не ведеться. В результаті в районі почастішали розбійні напади, пограбування, бандитські «розборки», посилився обіг зброї та наркотиків…

До речі, в соціальному відношенні є ще одна проблема, яку замовчують: старшокласники, починаючи класу з сьомого, в Житомирській та Рівненській областях масово не відвідують навчальні заклади. Бо вони разом із батьками копають бурштин. Відбувається страшна деградація населення.

Крім того, велика кількість людей травмується. Буває, й гинуть. Минулого року, наприклад, вісім чоловіків із Вінницької області копали бурштин, відбувся зсув грунту, шістьох присипало, п’ятьох із них — на смерть.

Наголошу: я не вважаю головним заборонити видобуток бурштину. Я входжу до відповідної комісії облради, де просуваю думку, що цей видобуток треба організувати на легальній основі. Прибрати бандитизм і зробити більш-менш прийнятні умови праці. Бо ж люди реально гинуть. Або ще така проблема: люди, які й так завжди зловживали спиртним, зараз, отримуючи готівку, взагалі спиваються. Крім того, накупляли собі на ці гроші автотранспорту, сідають нетверезі за кермо, і маємо велике зростання кількості ДТП… Цілий букет проблем.

Скажіть, а куди потрапляє вся ця величезна маса видобутого бурштину?

Спочатку — до перекупників. Рік-півтора тому перекупами займалися заможні місцеві мешканці, адже на це потрібні великі обігові кошти. Сьогодні скупників стало дуже багато, скупником може стати людина з тисячею доларів. Хоча, звісно, ті, в кого є десятки й сотні тисяч, скуповують десятками й сотнями кілограмів — залежно від фракції бурштину, бо ціна помітно варіюється.

Далі товар переходить до посередників. Це вже здебільшого люди немісцеві. А далі воно йде або в столицю, або на західний кордон, або в Одесу. Не знаю, щоправда, як зараз, але торік через Одеський порт переправляли багато бурштину. Переправляють також через польський Гданськ. В кінцевому рахунку здебільшого бурштин потрапляє до Китаю та Гонконгу. Контрабандисти заробляють дуже багато.

Автор интервью: Олександр Михельсон