27 березня 2016 року кияни обиратимуть депутатів районних рад у Києві. Таке рішення «Про управління районами в м. Києві» було прийнято в липні минулого року депутатами Київради. Згідно з ним в столиці буде відновлено 10 райрад, у 2010 році їх було ліквідовано. 25 грудня 2015 року відповідно до Закону України «Про місцеві вибори» Центральна виборча комісія своєю постановою оголосила про початок виборчого процесу. Але кілька тижнів тому організація «Громадський контроль «Наждак» подала позов на ЦВК до Окружного адмінсуду. Суд прийняв рішення призупинити вибори. На своїй сторінці у Фейсбук заступник голови ЦВК Андрій Магера написав: «Сьогодні, 27 січня 2016 року на підготовчому засіданні одноособовою ухвалою судді Огурцова клопотання позивача щодо забезпечення позову у виборчому процесі задоволено в повному обсязі (!), тобто ЦВК заборонено вчиняти будь-які дії щодо перших виборів депутатів районних у місті Києві рад аж до набрання чинності (!) постановою суду за результатами розгляду позову». Наступне судове засідання має відбутися завтра 9 лютого 2016 року. За збігом обставин (зумисних чи ні) в цей день спливає термін подачі кандидатур до районних у місті Києві виборчкомів.

Олександр Сергієнко, директор аналітично-дослідницького центру «Інститут міста» висловив думку, що відновлення райрад у місті Києві – це не що інше як боротьба за ласі шматочки землі, МАФи та ринки.

Чому, на ваш погляд, така боротьба розгорнулась за райради? І парламентські, і позапарламентські партії активізувалися на цьому фронті.

Багато партій має слабке представництво в парламенті або зовсім не мають, тому намагаються сісти на Київ, щоб мати трибуну і проголошувати свої ідеї. Але звертаю вашу увагу, в Конституції України немає жодної згадки про райони в містах. Конституційний Cуд давав з цього приводу роз’яснення: район в області і район в місті – це принципово різні речі. Так от про райони в містах в Конституції мова не йдеться. Це перше. Друге, в законі «Про місцеве самоврядування в Україні» в одній із перших статей перераховано, що відноситься до системи місцевого самоуправління. Так от там теж немає згадки про районні ради в містах. Тобто орган цей – районна рада в містах – можна сказати, антиконституційний або більш, м’яко скажемо, позаконституційний. Так, в законі «Про місцеве самоврядування» згадується про райради, але дивним чином «вони можуть бути, а можуть і не бути». Виходить закон є, а суб’єкт закону може бути, може не бути.

А звідки це все повелося?

Давайте звернемося до закону «Про столицю України — місто герой Київ». У ньому були прописані правила створення районних рад і, найголовніше, хто очолить виконавчу владу в районах. Якщо в Києві чи інших містах мера обирають всі містяни-виборці, то в районах ситуація прямо протилежна. В районах обирається районна рада, потім районна рада обирає голову районної ради і в місті Києві голова цієї районної ради автоматично стає головою районної державної адміністрації. В інших містах виконкоми і в районних радах теж виконкоми, а в місті Києві є міськдержадміністрація і в районах райдержадміністрації. Було спеціальне роз’яснення Конституційного Суду: хто обраний головою райради в Києві, той має бути головою районної райдержадміністрації. Президент зобов’язаний відповідно до законодавства призначити саме його головою райдержадміністрації.

І звідси виникає така колізія: мера обрали всім містом і він керує всім містом, а районного очільника обрала маленька купка депутатів, але він керує десятою частиною міста! У такому випадку виникає руйнування вертикалі управління, тому що районний очільник незалежний від мера. Він може виконати, а може й не виконати те чи інше розпорядження мера. Я був свідком, як один із очільників району на оперативці в Олександра Омельченка сказав : «А ми не будемо виконувати це рішення». Тобто створення райдержадміністрацій в той спосіб, який записаний в законі «Про столицю», руйнує вертикаль управління.

На ваш погляд, райони взагалі в Києві потрібні?

Райони в Києві нескінченну кількість разів змінювали. Але от цікавий історичний факт. З 1922 по 1934 роки в Києві взагалі не було районних рад. І в тому історичному рішенні чорним по білому написано, що вони неефективні, на них витрачається купа грошей на утримання, а толку з них немає. Якщо ми подивимося на райради, які були до їхнього скасування у 2010 році, чим вони займалися? Ці органи просто дерибанили місця під кіоски і кожен з депутатів мав можливість захапати чи підвал, чи горище , одним словом, вони до себе так би мовити пригортали чи землю, чи майно району. Чи треба нам такі районні ради? Питання риторичне.

Як ви оцінюєте рішення Київради про повернення до районних рад?

Якщо подивитися на рішення, яке було прийняте влітку минулого року Київрадою, то там теж прописані повноваження районних рад. Найцікавіші пункти в цьому рішенні – 8, 9, 10. У них зазначається про схеми розташування тимчасових споруд, тобто МАФів, організацію торгівлі на ринках, хоча встановлення правил торгівлі на ринках — це компетенція виключно Київради. Так записано в законі, однак, вони перетягнули це собі. Тобто взяли два ласих шматочки – МАФи і базари – і збираються ними керувати.

А які аргументи у прибічників райрад?

У цій ситуації є колізія. Коли чиновники райдержадміністрацій подаються в районні депутати, то було ще одне роз’яснення Конституційного Суду: чиновник райдержадміністрації не може бути народним депутатом, але місцевим депутатом бути може, інакше це позбавлення його виборчих прав. І в Києві, в одному з районів, чітко спрацювала схема: голова райдержадміністрації своїх чиновників розсовував по округах по району, вони вигравали вибори, приходили в райраду, обирали того самого голову головою райради, а значить і головою РДА, і новоспечений голова призначав тих самих чиновників на свої старі посади. Тобто тут повне злиття виконавчої і представницької влади. Зрозуміло, що якщо людина прийшла в сесійний зал, проголосувала за щось, а потім пішла по роботі своїй зробила і знову прийшла в сесійний зал і звітує про виконання роботи, то ця робота буде дуже-дуже задовільною. Ось така, перепрошую, дурнувата ситуація в Києві. Коли ліквідовувалися ці районні ради в 2010 році, то депутати тоді це все розуміли. Тому відтворення тих райрад у тому вигляді при нинішньому старому законодавстві не варто. Бо говорити про якесь «представництво громадськості на місцях» не буде жодного сенсу.

У вашому розумінні, якою має бути модель?

Ці райради можуть жити тільки як дорадчі органи, а не представницькі, бо вони не є повноцінними органами місцевого самоврядування. Тобто можлива така модель: вертикаль управління зберігається, за поданням мера президент призначає голову виконавчої влади в районі, а там обираються райради, які є дорадчими органами.

Слід розуміти, що райони – це штучні утворення, які створені не для представництва, а для зручності адміністративного управління. Якби райони були повністю незалежними, то їх не можна було б так легко тасувати як колоду карт. Проблема Києва, що тут зберігається державна вертикаль самоуправління. Самоврядування у нас з великим відтінком державного, Київрада –це єдина рада в Україні, яка не має власного виконавчого органу. В усіх містах є виконком, а в Києві нема.

Кажуть, КМДА – виконавчий орган Київради , але ж яка залежність адміністрації від депутатів? Та ніякої. Просто Київрада приймає штатний розпис, кількість заступників і так далі, і приймає формальне рішення: «утворити виконавчий орган КМДА». А далі навіть не мер, а уряд і президент впливають на призначення заступників. Як казав Кличко «мої заступники вже два місяці лежать в Кабміні», і це дійсно так. Без толку проходить місяць-два, і їх не призначають. Тобто говорити про те, що це повноцінний орган самоврядування неможливо, бо це якийсь філіал Адміністрації президента. Тому в Києві має бути звичайний виконком, який залежатиме від Київради. А для цього мають бути внесені зміни до закону «Про столицю». І тоді це буде справжнє самоуправління. Бо саме так записано в Європейській хартії про місцеве самоврядування. Мало створити орган, він ще має бути спроможним: мати повноваження, фінанси, майно.

З експертним середовищем ніхто не радився з приводу відродження райрад у Києві?

З експертним середовищем дійсно ніхто не радився. Влітку це рішення було прийнято як кажуть «незаметно для окружающих». І, якщо райради будуть обрані, ми отримаємо незабаром головний біль, більше того ми, сто відсотків, отримаємо конфлікт між районами і міською владою. а ще будуть масові дерибани землі під МАФи і майна, яке ще залишилося, – воно буде перетягуватися туди-сюди.

А хіба на місцях не краще знатимуть, як ліпше керувати в районі?

Дійсно, в Європейській хартії про місцеве самоврядування закладено принцип субсидіарності. Це нічого спільного немає із субсидіями на ЖКГ. Субсидіарність – це передача повноважень на той рівень, де вони максимально наближені до споживачів. Якщо шкільна і дошкільна освіта наближена в районі до місцевих мешканців, то там і мають бути повноваження. Це правильно. Але давайте подивимося, як взагалі формуються органи місцевого самоврядування, не лише в Києві.

Та спершу ще хочу звернути вашу увагу на ще одну колізію. Справа в тім, що рішення про створення райрад в Києві приймалося на ґрунті одного закону про місцеві вибори, закон поміняли, і тепер ЦВК діє за іншим законом. Чи є тут порушення законодавства? Фахівці з виборчого права мають дослідити.

Так от, якщо подивитися, як будуть обиратися депутати, то ця так звана пропорційно-партійна система за місцевими списками призведе до чергових проблем. Лідери партійних місцевих районних організацій будуть формувати список. За законом перше місце у списку кандидатів займає лідер, а не місцевий активіст, не активний громадянин, який проживає в цьому районі. Якщо команда долає 5% бар’єр, то лідер проходить гарантовано, при тому що він навіть може не жити в цьому районі, окрузі, де він балотується. Ще одна недолугість цього закону: якийсь кандидат може набрати більше за всіх голосів, виборці його поважають і проголосували за нього, а він депутатом не стає. Хіба це не парадокс? Виявляється, що все залежить не від кількості голосів, а від набраного відсотка.

Єдиний вихід у цій ситуації я вбачаю у відтермінуванні виборів до райрад у місті Києві. Далі спокійно змінити закон про столицю, змінити закон про місцеві вибори, дати зрозуміти суспільству що таке районні ради та райони, провести дискусії між експертами та громадськістю, і тоді можна вже свідомо проводити вибори.

У чому ви вбачаєте небезпеку, якщо вибори таки відбудуться?

Небезпека полягає у тому, що якщо вже райради будуть обрані, то міняти їхні повноваження упродовж наступних п’яти років не можна. От віддають їм керувати МАФами чи керувати на ринку торгівлею і все, далі відіграти назад буде неможливо. Не зрозумілим залишається питання бюджету районів. У прийнятому влітку минулого року уже мною згаданому рішенні про це нічого не сказано. А значить буде конфлікт, бо якомусь району дадуть більше грошей, а комусь менше. Далі в цьому рішенні згадується про майно районів, але ж у районів немає майна! Це треба по кожному району узгоджувати рішення по майну, це величезна робота і пласт проблем. Тобто зараз ситуація нагадує, коли воза поставити перед кобилою.

Автор интервью: Наталія Малиновська

Автор фото: Станіслав Груздєв