Голова Конгресу українців Канади Павло Ґрод народився в Канаді. Але виріс, як він каже, у патріотичному українському середовищі – літні канікули проводив в українських дитячих таборах, а по неділях разом з батьками відвідував українську церкву.

Його батьки переїхали в Канаду після Другої Світової війни. Таких історій в Канаді сотні тисяч. Але історія Ґрода все ж унікальна.

Ще будучи активістом Союзу української молоді Канади, він просував ідеї гуманітарної допомоги Україні.

Вже членом Світового конгресу українців, поставив собі мету – об’єднати українців, що живуть за кордоном.

У 2001 році Павло Ґрод став віце-президентом Світового конгресу українців. Зараз ця організація об’єднує українців, що живуть в 44 країнах світу.

Павло Ґрод – бізнесмен, його компанія Rodan Energy працює в енергетичному секторі, компанія не раз входила до списку найкращих роботодавців Канади.

У Канаді Павло Ґрод – один з головних адвокатів України.

Це він один з тих, хто лобіював виключення РФ з G8 і домігся успіху. Заборону на в’їзд в РФ він жартома називає «визнанням заслуг перед Україною».

Нещодавно він приїжджав в Україну, щоб зустрітися з членами українського уряду і самостійно оцінити, що відбувається в Україні.

Чи зрозуміло вам ззовні, чому так повільно рухаються реформи?

Ні, незрозуміло. Люди скаржаться: одні крадуть, другі – не хочуть реформ, посадовці очолюють корупційні схеми.

Я розумію тільки одне – процес реформ повинен стати швидшим бо бачимо, що йде велике розчарування не тільки в Україні але поміж українців, що живуть закордоном.

Чому ми бачимо грузинських реформаторів в Україні, але поки що не бачимо канадських? Чи готові канадці українського походження повернутися в Україну, щоб долучитися до реформування країни? Наприклад, як це зробили Уляна та Марко Супруни.

Це не просте рішення, тому що потрібно залишити свою кар’єру на декілька років, щоб приїхати в Україну, бо приїжджати на три-шість місяців не є достатньо.

Якщо дійсно є бажання робити зміни, то треба їхати навіть не на рік, а на два-три –обов’язково.

Крім того, потрібно кілька речей. По-перше, треба з’ясувати, що саме потрібно.

Чому ми часто сюди приїжджаємо? Щоб зрозуміти потреби, щоб ми могли допомогти вам підшукати потрібних людей. А друге – створити умови, щоб вони могли тут працювати.

Бо зараз, якби я хотів стати головою якогось департаменту, приміром, в Міністерстві інфраструктури, то я мусив би покинути своє канадське громадянство і стати українським громадянином.

Не знаю, чи є багато охочих відмовитися від канадського громадянства.

Можливо, є одиниці, які готові до цього.

Але я думаю, що треба створити умови, щоб ми дійсно чули, що «Ми закликаємо нашу діаспору, щоб поверталися додому. Ми створимо умови, щоб ви могли тут ефективно працювати».

Думаю, зараз у багатьох українських канадців з’являється бажання допомогти Україні.

Якби був такий заклик, для вас це було б важливо?

Так.

Визнанням чого це було б? Ролі канадської діаспори в сучасній Україні?

Так. Зараз ми, наприклад, працюємо над законами закордонного українця, щоб створити ці умови. І це нелегко.

Балтійські країни закликали свою діаспору після розвалу Радянського Союзу, але в Україні такого заклику не було.

Думаю, що багато хто ще й скептично дивилися на діаспору. Зараз цей період минув і бачать, що під час кризи діаспора була тими, хто перший підтримав майданівців.

У нас дуже організована діаспора, треба нас використовувати. Згідно останнього офіційного опитування, зараз в Канаді живе 1 млн 300 тисяч канадців українського походження.

Уявімо, що такий запит від українського уряду прозвучав. Що далі?

Ми готові створити департамент чи агенцію, яка буде шукати потрібних професіоналів для держслужби.

Бо не раз, коли я зустрічаюся з президентом чи прем’єр-міністром України, то вони кажуть: «Ну, скажіть, кого маєте, ми готові». Але це гарно на словах, треба робити це системно.

Припустимо, до мене звертаються: «Що ти хочеш робити?» Я кажу: «Що є? Які умови?» Якщо хтось мене запрошує на роботу, то він створює умови.

Наприклад: «Ти приїдеш, ми тобі даємо два роки, не мусиш покидати своє канадське громадянство, можеш працювати без проблем, ми творимо можливості і ми потребуємо людей, які мають таку здібність, такий фах, досвід. Ми зацікавлені, будь ласка, звертайтеся до цього агентства».

Ви зараз працюєте над законом, як ви сказали «закордонного українця», що пропонуєте?

Це буде закон «Про зовнішню трудову міграцію».

Він вже був підготовлений урядом, але жахливо. Ми виступили проти. Після першого читання ми повністю його переробили.

Там з’явилася дуже важлива частина – це реінтеграція. Тобто ми придумали, які умови створити для тих людей, які хочуть повернутися.

Є в Канаді українці, які дуже успішно працюють в різних сферах. І у них є бажання працювати заради амбітної цілі – це шанс створити нову Україну. Ми віримо в те, що сьогодні країна має шалений шанс. Але ми можемо втратити, якщо ми не скористаємося цим шансом.

На чому цей шанс ґрунтується, на ваш погляд?

На людях. Є дуже багато хороших людей, які вже долучилися до створення своєї країни.

Ми знаємо що корупція – все ще дуже серйозна проблема. Але ми не можемо розчаровуватися і покидати: «А, там нічого не змінилося, там і далі панує корупція, немає з ким працювати».

Ми, діаспора, не можемо цього собі дозволити, тому що Україна може дуже втратити.

Ви зустрічалися з секретарем Ради реформ Дмитром Шимківим?

Він робить Україні чудовий піар закордоном і добре це вміє, але його треба помножити на тисячу.

Також треба, щоб тут всередині українці зрозуміли, який є потенціал, що діється, які процеси відбуваються. І також треба більш активно діяти.

Те, що за два роки ми не могли змінити судову систему – це також фантастично. Все ж таки потрібен баланс. Я хочу бути оптимістом, але також не хочу бути наївним. Треба знайти золоту середину.

Але давайте не думати, що сьогодні діється чи не діється, а дивитися, що ми далі плануємо, чого ми хочемо досягти за два роки. Бо переважна більшість говорять про те, що поганого сталося, і не говорять, чого ми хочемо здобути за рік чи два. І це не тільки в Україні. Думаю, також поводяться ж українці в діаспорі.

Занадто багато критики, а це творить негативний імпульс.

Ви працюєте в інноваційному бізнесі, ви людина з глобальним мисленням. Як ви вважаєте, якби ми зараз всі почали працювати більш системно, розуміючи реформи, принаймні у своїй галузі, де Україна могла б бути за п’ять-десять років?

Якщо дивитися на Україну та Канаду, то вони дуже схожі. Клімат, настрій людей, економіка, агроекономіка. Думаю, що Україна може стати як Канада через 10-15 років.

Хто є найбільший конкурент України в агросекторі? Канада. Хто найбільший конкурент Канади? Україна.

Щодо індустрії, то в Україні є потужні заводи, але просто ринки були знищені. Україна була повністю залежна від російського ринку. Я розумію чому, бо Канада також є залежна від американського ринку. Це проблематично.

Через інновації ми намагаємося відкривати нові ринки.

Але я думаю, що через те, що Україна продавала більшість виробів до Росії, стандарти були нижчі і вони були неконкурентоздатні щодо Європи та Північної Америки.

Ця війна змушує українську економіку стати більш конкурентоздатною. Це великий плюс і ми мусимо це використати.

Можливо, цей проект, яким може зайнятися діаспора,– допомогти Україні стати більш інноваційною. Наприклад, створити інноваційні центри, працювати з молодими людьми, давати мікропозики для малих підприємств. Ми це вже дуже активно обговорюємо.

Якщо ви аналізували інтелектуальний капітал в Україні, як ви вважаєте, на що можна зробити ставку?

ІТ має найбільший потенціал. І це допомагає економіці України. Але ми мусимо фокусуватися на тому, як ми можемо стати виробниками високих технологій.

Для цього ми мусимо не тільки виробляти для когось, але свої технології. А для цього треба мати здібність працювати в інших ринках.

Тому, наприклад, ми дуже сильно підтримували і проштовхували зону вільної торгівлі між Україною та Канадою. Між іншим, ми мусили сильно працювати в Україні, щоб переконати український уряд.

Коли запрацює зона вільної торгівлі між нашими країнами?

Зараз обговорюються юридичні питання. Потім угоду будуть парафувати урядовці обох країн. Вона пройде необхідну юридичну процедуру для ратифікації. Сподіваюся, це відбудеться в цьому році. Це відкриє канадський ринок для українського бізнесу.

Що ми можемо постачати в Канаду?

Ну, наприклад, в Запоріжжі, я знаю це особисто, є дуже потужний завод, який виробляє електротрансформатори для потужних виробників електроенергії. (мова йде про «Запоріжтрансформатор» – ред.) Від таких заводів і аж до «Антонова».

Зараз треба вчити нових підприємців, бізнесменів, як ведеться бізнес на західному ринку.

Це є завдання, до якого може долучитися діаспора. Треба просто знайти людей, які є інноваторами в Україні, і почати з ними працювати. Інновація може прийти з різних джерел. Це можуть бути нові технології, процеси, це може бути ІТ – в різних сферах.

Тобто українська діаспора в Канаді готова інвестувати в такі проекти?

Ми мусимо над тим попрацювати, але я думаю, що це є кращий підхід, ніж сидіти і «політикувати» цілий день.

Треба дійсно підкотити рукави і сказати, що конкретно ми будемо робити, щоб допомогти Україні, незважаючи на те, що діється у владі.

Як ви вважаєте, за останні два роки, з початку Майдану скільки канадська діаспора вже інвестувала в Україну?

Немає такої цифри зараз.

Наша діаспора велика і організована, вона фінансово спроможна, але не багата в розумінні, якщо порівнювати, наприклад, з єврейською громадою.

Серед українців є багато професіоналів, які працюють в уряді, в фінансовій системі, в банках, але серед нас немає багато власників заводів або інших великих підприємців.

Тому на діаспору потрібно дивитися не як на «можливості інвестування», а як на дуже гарний консалтинг – ефективний та самовідданий.

Які проекти діаспори втілювалися в Україні в минулі два роки?

Це дуже великий облік. Нещодавно одна з наших організацій привезла хірургів, які робили дуже складні операції для бійців, поранених в АТО. Вже третя місія приїхала в Україну, але сподіваюся, що буде більше.

Вони не тільки роблять операції, але також навчають українських лікарів.

Також при одному шпиталі проводяться тренінги для лікарів, педіатричні хірурги працюють, вчать новим технологіям.

Також ми працюємо з нашим урядом постійно щоб, відстоювати українську позицію. Україна й надалі залишається одним із зовнішньо-політичних пріоритетів Канади і що Канада буде протидіяти російській агресії проти України.

Які цілі Світового конгресу українців на 2016 рік?

Чотири напрямки, щоб допомогти Україні: безпека, економічний розвиток, гуманітарна допомога та інформаційна політика. З точки зору оборони: обов’язково, щоб країни світу в сфері оборони підтримували Україну, щоб надавали військову співпрацю.

По економічному розвитку мета така: щоб йшла технічна допомога з країн, як з Канади, розвивати нові ринки для України, підтримувати торгові місії через різні форуми, торгові палати і допомогти збудувати позитивний імідж України.

Україна справді є державою, з якою ми хочемо торгувати і куди ми хочемо інвестувати.

Заохочувати наш уряди, щоб вони надавали солідну гуманітарну допомогу Україні. Ми вважаємо, що Канада може дати в багато разів більше. Думаю, що цей уряд розуміє, яка була, яка є конкретна допомога, яка приходить від діаспори.

Наша роль – бути комунікаторами між урядами світу та Україною.

Автор интервью: Анастасія Рінгіс