Пенсіонер vs. Держава: чи є у громадянина шанс на успіх?

663

На сьогоднішній день держава, маючи головним обов’язком забезпечення прав і свобод людини, нехтує своїми зобов’язаннями, порушуючи основні гарантії матеріального забезпечення такої категорії непрацездатних громадян як пенсіонери. Мова іде не про складнощі системи пенсійного забезпечення в Україні, пов’язані із адмініструванням або такою вадою системи як соціальна несправедливість, а про зловживання органів Пенсійного фонду, що відображаються у прийнятті неправомірних рішень та вчиненні протиправних дій.

Неправомірні відмови органів Пенсійного фонду у індексації та перерахунку пенсій у відповідності до ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» спонукають пенсіонерів звертатися до судів. За цією статтею суди часто виносять рішення на користь пенсіонерів. Але це ще не є гарантією остаточного отримання пенсіонером індексованої та перерахованої пенсії. У такому випадку Пенсійний фонд використовує інший правовий механізм, який дозволяє з часом стягнути з пенсіонера розмір суми, яка була проіндексована або перерахована.

Таке стягнення відбувається наступним чином. Через деякий час після набрання рішенням суду на користь пенсіонера законної сили, Пенсійний фонд поновлює строк на апеляційне оскарження та оскаржує це рішення. Задоволення позовних вимог апеляційним судом дає підстави Пенсійному фонду звернутися до суду з позовом про стягнення сум пенсії, над міру виплачених пенсіонерові.

Пенсійний фонд обґрунтовує свою позицію тим, що на підставі ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонер повинен завчасно повідомляти орган Пенсійного фонду про винесене рішення для вжиття відповідних заходів щодо внесення зміни до персональних даних. Оскільки пенсіонером такі дії не вчинені, то при виконанні судового рішення апеляційної інстанції на користь Пенсійного фонду у пенсіонера виникає переплата сум пенсії, зумовлена несвоєчасним повідомленням про винесене судом рішення.

Така позиція Пенсійного фонду не може не викликати подив, оскільки саме через представника фонду оскаржується рішення суду першої інстанції, а тому він повинен знати про результати розгляду його апеляційної скарги апеляційним адміністративним судом. У такому випадку твердження органів Пенсійного фонду стосовно причин виникнення переплати, а саме того, що вона виникла у результаті неповідомлення пенсіонером про винесення такого рішення, не відповідає дійсності, а в задоволенні позовних вимог Пенсійного фонду до пенсіонера повинно бути відмовлено.

Не дивлячись на суперечливу позицію Пенсійного фонду, одна з можливих позицій захисту у таких спорах може ґрунтуватися на нормі цивільного законодавства, закріпленій у ст. 1215 ЦК України. Так, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі, як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені над міру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Позиція сторони захисту при оскарженні стягнення виплачених над міру сум пенсії на підставі рішень органів Пенсійного фонду може спиратися на практику ЄСПЛ в частині презумпції невинності пенсіонера як відповідача. Так, положеннями рішень ЄСПЛ у справах «Довженко проти України» (заява № 36650/03) та «Allenet de Ribemont v. France» (заява № 15175/89) визначено, що презумпція невинності може порушуватися не тільки судом, але й також представниками інших владних структур, що, в свою чергу, порушує право відповідача на справедливий суд, закріпленого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Резюмуючи викладене, можливо сформулювати наступні рекомендації для цієї категорії справ. Під час обрання правової позиції при захисті інтересів пенсіонера, по-перше, необхідно приділяти увагу питанням доведення зловживань та недобросовісності з боку пенсіонера або подання ним недостовірних даних. По-друге, при вирішенні питання про стягнення над мір сплачених сум пенсії на підставі рішень органів Пенсійного фонду, необхідно виходити з презумпції невинності пенсіонера як відповідача, а тому таке стягнення можливе лише у судовому порядку.

Автор матеріалу: Олексій Гнатенко, адвокат