Польський закон «про бандеризацію»: кого і за що посадять?

338

Відомі поляки пояснили, чому виступили проти так званого «антибандерівського закону»

Близько сотні представників польської інтелігенції 1 лютого написали звернення до Сейму, у якому розкритикували щойно ухвалений закон про заборону «бандерівської ідеології». Натомість 6 лютого президент ПольщіАнджей Дуда таки поставив підпис під цим документом. На той момент скандальний закон вже спричинив дипломатичну кризу між Польщею й Ізраїлем, Польщею і Україною. Дуда лише пообіцяв звернутися до Конституційного суду країни з проханням дати оцінку документу.  У своїйспеціальній заяві президент Польщі намагався пояснити ті зміни у законі, які розлютили Ізраїль, і зовсім не говорив про спірні питання з Україною. Того ж дня українські парламентарі  ухвалили звернення до Польщі, у якому засудили ухвалення «антибандерівського» закону.

Що таке антибандерівський закон?Скандальні поправки до польського закону «Про Інститут національної пам’яті» (сам закон був ухвалений ще в 1998 році, тоді ж у Польщі був створений Інститут національної пам’яті). Поправки в Україні відомі більше як «антибандерівський закон» авторства популістського руху Kukiz’15. Більшість польських парламентарів підтримали ідею штрафу або ув’язнення до 3-х років за заперечення «злочинів українських націоналістів проти польського народу». Окрім згадки про українські націоналістичні рухи, в поправках йдеться і про заборону використання терміну «польські табори смерті», саме це розлютило Ізраїль.

Згідно з заявами польського МЗС закон стосується нібито тільки тих, хто публічно і всупереч фактам заперечує «злочини, вчинені українськими націоналістами». Під останніми розуміються «дії, вчинені українськими націоналістами у 1925-1950 роках, що полягають у застосуванні насильства, терору або інших форм порушення прав людини, а особливо проти польського населення. Злочином українських націоналістів та українських формацій, що колаборували з Третім рейхом, є також участь у винищенні єврейського населення та геноциді громадян Другої Речі Посполитої на території Волині та Східної Малопольщі».

Проте на думку експертів, документ дає лише певне уявлення того, за що можуть притягнути до відповідальності, проте аж ніяк не дає чітких критеріїв, за якими можна визначити особу, яка висловлюється про протистояння між поляками та українцями на Західній Україні у першій половині ХХ сторіччя. Побоювання викликає надто вільна інтерпретація закону.

Цікаво, що згідно з однією з правок документу, закон застосовується не лише до громадян Польщі, але і до іноземців. Таким чином, як стверджують деякі історики, небезпечними висловлюваннями можуть вважатися промови українських чиновників, в яких згадується героїзм УПА, або навіть використання терміну «Волинська трагедія» замість польського «Волинська різня». Незрозумілим залишається і те, які наслідки очікуватимуть «порушників», якщо вони перетинатимуть польський кордон.

Окремо у документі виписано, що злочином не будуть вважатися такі висловлювання, якщо вони будуть використані під час художньої чи наукової діяльності. Проте яким чином наукова та художня діяльність відмежовуватимуться від публічної у законі не прописано.

Зрозуміти, що закон можна вивернути у будь-яку сторону можна з висловлювань одного з його авторів, депутата польського Сейма від партіїKukiz’15 Томаша Жимковського. Наприклад, в інтерв’ю виданню «Страна» депутат допускає, що до відповідальності можуть притягнути і за використання символіки українських націоналістів.

 «Главком» поспілкувався з представниками польської інтелігенції, які виступили проти скандального закону, аби дізнатися, чи такий страшний чорт, як його малюють: що саме їх обурило у документі, яким чином трактувати його норми.

                 «Це буде полювання на відьом»

Оля Гнатюк

україністка, перекладачка, доктор гуманітарних наук, професор Варшавського університету і Києво-Могилянської академії, член правління Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу

З якими пунктами закону «Про Інститут національної пам’яті» ви особисто не згодні, адже ви підписували лист-звертання до польського Сейму проти цих правок?

Треба розуміти, що це не є закон «про бандеризацію», як багато хто говорить. Це правки до закону «Про інститут Національної пам’яті», ухваленого ще 1998 року. Такий резонанс спричинено обмеженням свободи слова і свободи наукових досліджень, які будуть результатом запровадження цього закону. Це стосується як українських питань, так і будь-яких питань, які пов’язані з так званим добрим іменем польського народу.

Я не лише лист підписувала. Я написала детальний текст, який опублікований польською мовою, в ньому є дуже критична оцінка самого закону і наслідків його запровадження. Мало хто помітив, що ці правки вносять корективу у поняття Польської нації, яке визначено Конституцією. Ці правки означають ні більше, ні менше, а запровадження нового поняття етнічної нації. В Польщі дискусія точиться переважно щодо єврейського аспекту запровадження цього закону, тобто про наслідки запровадження цього закону для дослідників Голокосту. Згідно з цим законом потенційно можна переслідувати дослідників. Так, в законі прописано, що за наукові та художні виступи не будуть переслідувати, натомість за публічні — можуть. Як провести лінію між публіцистикою і наукою і хто це буде вирішувати? Це залишається незрозумілим.

Те, що найглибше мене вражає у цьому законі – це зрівняння злочинів українських націоналістів зі злочинами комуністів та злочинами нацизму (у законі в одному реченні прописані злочини комуністів, нацистів та українських націоналістів – «Главком»).

Я вже не кажу про формулювання «Східна Малопольща», яке використовується у законі (назва регіону була нав‘язана польською адміністрацією після 1921 року, в даний час цю територію розділено між Підкарпатським воєводством Польщі та Україною (Львівська, Івано-Франківська і Тернопільська області – «Главком»). Коли йдеться про 1950 рік воно просто немає жодного сенсу (у законі вказані чіткі часові межі так званих злочинів українських націоналістів – 3 1925-го по 1950 роки – «Главком»). Загалом ця офіційна назва українцями трактувалася як спроба колонізації у символічному просторі територій Східної Галичини.

Яка вірогідність, що після Конституційного суду закон зміниться? Як саме він може змінитися?

Я не бачу такого шансу.

Якими бачите наслідки ухвалення цього закону?

Це буде полювання на відьом. Є таке політичне замовлення. Я не буду першою на черзі, але припускаю, що можу стати однією з жертв. Якщо закон не має зворотної сили, то з дня його запровадження, будь-які висловлювання з приводу українського національного руху, переслідування українців на території Речі Посполитої, на території окупованих нацистами земель, переслідування з боку не тільки нацистів, але також польських військових і паравійськових формацій, буде вважатися «запереченням злочинів українських націоналістів». Якщо після запровадження закону я вам дам коментар такого змісту, як зараз даю, це буде причиною порушити справу проти мене, бо це не наукова, а публічна діяльність. Якщо я посмію написати публіцистичну статтю з цього приводу, а мені останні роки доводиться це робити для протесту проти політики польських високопосадовців, це буде причина порушити проти мене справу.

Заперечення того, що злочини українських націоналістів не слід порівнювати зі злочинами комуністів чи нацистів вже є підставою порушення справи.  Немає значення твоє громадянство, бо це стосується будь-кого в цілому світі. Я хочу уявити собі органи, які шукатимуть таких людей, вимагатимуть їх екстрадиції… Це просто неможливо здійснити.

На вашу думку, які важелі впливу на Польщу у цій ситуації може використати Україна?

Україна зараз не в найкращій геополітичній ситуації. Ставати в позу ображеного зараз вкрай невигідно, але вдавати, що нічого не трапилося також неможливо. Я розумію заяву Верховної Ради, звернення президента Порошенка, міністра закордонних справ Клімкіна. Треба казати чітко, що Україні це не до вподоби, це суперечить її інтересам, це суперечить здоровому глузду, принципам стратегічного партнерства. Якщо ми стратегічні партнери, то давайте думати стратегічно, а якщо ми не стратегічні партнери, то давайте якось оформлювати це розлучення.

Чи може ухвалення закону призвести до нових санкцій з боку ЄС щодо Польщі?

Очевидно, що сам закон – ні, натомість його конкретне застосування – так. Час покаже. Я звертаю вашу увагу, що в українському законодавстві у пакеті законів про декомунізацію є також формулювання про те, що неприпустимо паплюжити ім’я учасників визвольних змагань за українську незалежність. Там чіткої відповідальності за такі висловлювання не прописано, але принаймні вказано, що не можна допускати таких висловлювань. Це був 2015 рік, цей закон був ухвалений якраз після того, як дві години тому польський президент відвідав Верховну Раду, мав там промову. Це спричинило серйозні непорозуміння між Польщею і Україною. Цей щойно ухвалений закон про Інститут національної пам’яті є якоюсь мірою відповіддю на той пакет законів, який тоді було ухвалено  у Києві, який сприймався у Польщі лише через ключ героїзації УПА і бандерівського руху. Ми прекрасно розуміємо, що пакет декомунізаційних законів був набагато ширший, але механізмів застосування покарання в ньому не передбачено. Натомість у польському законі дуже детально прописано, яка кара загрожує – до трьох років позбавлення волі, штраф, незалежно від того, чи навмисно, чи ненавмисно скоєно злочин.

«Я прошу вибачення перед українським народом за дії Польщі»

Ґражина Станішевська

депутат польського Сейму чотирьох каденцій, депутат Європарламенту (2004-2009 рр.) 

Згідно з ухваленими поправками до закону «Про інститут національної пам’яті», за які саме дії або висловлювання можуть притягнути до кримінальної відповідальності?

Штрафи або тюремне  ув’язнення на строк до трьох років загрожують особам, які заперечують злочини українських націоналістів на Волині.

Я прошу вибачення перед українським народом за непередбачувані дії, які відбуваються у Польщі.

Згадка в законі дій режимів фашистських і комуністичних країн нарівні з діями українських націоналістів – скандал і несправедливість. За велику кількість злочинів і терористичних актів 40-х років минулого століття відповідає (принаймні в тій же мірі, що й українські націоналісти) і довоєнний польський уряд, який не тільки не забезпечив для п’яти мільйонів українських меншин гідне життя, але навіть переслідував їх.

Варто висвітлювати, досліджувати і описувати ці темні сторони нашої спільної історії, але не для помсти і покарання, а щоб це ніколи не повторилося. Просити пробачення і пробачати — це єдина формула, яка може привести до взаємного розуміння і широкого співробітництва.

Скільки часу Конституційний суд Польщі розглядатиме «закон про бандеризацію»?

Конституційний суд не має обмеження у термінах, але це не найважливіший момент. Закон набирає чинності на момент публікації, а відповідає за публікацію прем’єр-міністр. Отже, від прем’єр-міністра буде залежати, коли буде запроваджено закон.

Президент міг звернутися до трибуналу перед тим, як підписати закон. Тоді все було б зупинено, до з’ясування сумнівів та підготовки поправок. На жаль, наш президент зробив незрозумілий, нелогічний крок: він підписав цей акт, тим самим давши згоду на його вступ у силу та одночасно із сумнівами звернувся до суду.

Яка вірогідність, що після Конституційного суду закон зміниться?

Думаю, що нинішній трибунал буде виконувати кожен наказ глави правлячої партії Ярослава Качинського. Гадаю, положення про польсько-єврейські справи, безумовно, зміняться. Існує великий тиск з боку США та Ізраїлю до Варшави. З боку України тиск низький.

На вашу думку, які важелі впливу на Польщу у цій ситуації може використати Україна?

На мій погляд, Україна повинна використовувати всі дипломатичні канали (без публічних скандалів), включаючи тиск через уряди Канади та США, показуючи недолугість положень закону.

Чи може ухвалення закону призвести до ухвалення нових санкцій з боку ЄС щодо Польщі?

Ні. Європейський союз більше зацікавлений у верховенстві права в Польщі та повазі громадянських прав.

«Цей закон немає нічого спільного із правдою»

Павел Смоленський

польський політичний журналіст, публіцист «Газети Виборчої»

За які саме дії або висловлювання можуть притягнути до кримінальної відповідальності згідно з поправками до закону «Про інститут національної пам’яті»?

Фактично за все: якщо ви ставите під сумнів позицію, яку займали поляки щодо євреїв під час Другої світової війни, якщо ви ставите знак рівності між боротьбою, яку вела Україна під час Другої світової проти поляків і німців, якщо ви згадуєте «польські табори смерті».

Зрештою питання не в законі, а у політиці. Такий тренд прослідковується не лише в Польщі, а по всьому світу: від США і до Франції, Італії, навіть в скандинавських країнах. Як наслідок, громадська думка схиляється вправо відповідно до національних міфів. Польща опинилася у епіцентрі цього процесу. Треба говорити не про закон, а про політику як таку, про уявлення громадян щодо нашого національного міфу та історії. Проте цей закон не має нічого спільного із правдою і стосується лише політики.

Скільки часу Конституційний суд Польщі розглядатиме «закон про бандеризацію»?

Я не знаю, і особливо не турбуюся про це, оскільки мова йде не про питання законності, а лише про політичні розрахунки і тенденції у суспільстві. Фактично, 25 років чи навіть більше українсько-польської співпраці були зведені нанівець. Проблема в тому, що ми або вже зіпсували, або скоро остаточно зіпсуємо двосторонні відносини, а також відносини із Ізраїлем, США і рештою Європи. І це головна проблема. Мене не хвилює, що судді Конституційного суду скажуть протягом двох тижнів або п’яти місяців, або одного року…

Яка вірогідність, що після розгляду Конституційного суду закон зміниться? Як саме він може змінитись?

Рішення Конституційного суду нічого не змінить. Думка Конституційного Суду нічого не значить, вона нічого не варта. Контроль над Конституційним судом має нинішня влада. Це перше.  А друге, якщо ви готуєте такий закон і обговорюєте його таким чином, то у вас будуть протиріччя із усіма: з Києвом, Вашингтоном, Тель-Авівом. Це вже сталося. І я не знаю, як ми можемо за дуже короткий час  вийти із цієї ситуації. Це неможливо.

Якщо ви прочитаєте обговорення цього закону в польському парламенті, то знатимете, що в ньому не було і слова про євреїв. І тут неочікувано через 48 годин в нас такі протиріччя щодо формулювань у законі. Отже, сталося таке, що не можна було б уявити. Це був закон проти українського націоналізму, а тепер же ми проти всього світу. Я думаю ніхто, хто стоїть за цим законом, не міг такого уявити.

На вашу думку, які важелі впливу на Польщу може використати Україна?

На мою думку, і українською, і польською стороною все було зроблено. В нас був обмін візитами очільників держав, були спільні заяви представників різних релігійних конфесій, були заяви митців і інтелектуалів, політиків, були заяви президентів Польщі і лауреатів Нобелівської премії. Однак якщо слідувати нинішній лінії, то дуже легко звести нанівець те, що було зроблено до цього.

Я дуже песимістично ставлюся до цього.

Тобто ви не бачите можливості, як Україна могла б змінити позицію Польщі?

А що ви можете зробити?! Можете протестувати. Це все. А можете сказати, що нічого і не сталося такого. Можливо, хіба що окремі ваші письменники могли б написати про українсько-польські відносини, про трагедію на Волині. У нас тепер нова точка відліку в відносинах. Знову.

Чи може ухвалення закону призвести до санкцій з боку ЄС щодо Польщі?

Можу лише сказати, що це питання політики, і є ті, хто дуже задоволений цим. Люди в Кремлі дуже задоволені. В цьому суть гри, в якій ми лише пішаки. Якби ви мене рік тому запитали, то я б сказав, що такого, як зараз, ніколи б не сталося, але це сталося. І ми чекаємо зараз на наслідки. Польські політики можуть бути корисними для Путіна як маріонетки, і ваші політики теж можуть такими бути. Якщо ви радикал, то ви швидко знайдете того, хто радикальніший за вас. Достатньо лише голосно кричати, достатньо лише відповідним чином представити історію, двосторонні відносини…

«Главком» обрав декілька цитат українських політиків та науковців, за які згідно з вільною інтерпретацією  «антибандерівського закону» можна притягнути до кримінальної відповідальності

Олег Тягнибок

лідер Всеукраїнського об’єднання «Свобода»:

«Насправді цей крок зі сторони поляків – «ніж у спину» українців, який був зроблений лише на догоду Кремлеві. Після цього злощасного рішення Сейму, Державна Дума Росії оголосила, що хоче ухвалити аналогічне. Це про те, що українці, які на той час не мали своєї держави, здійснили геноцид проти польської нації, що цікаво — на своїй території. Покажіть мені хоч один такий історичний приклад. Ви розумієте саму абсурдність формулювання?! Ми не очікували цього від поляків».

Володимир Вятрович

керівник Українського інституту національної пам’яті^

«Протистояння поляків і українців у ті роки — це війна у війні, жертвами якої стали як одні, так і інші. Спроби деяких польських дослідників довести, що воїни УПА хотіли знищити поляків як представників іншої нації, наприклад, як гітлерівці знищували євреїв, невиправдані і небезпечні. Таких намірів не було і не могло бути в програмі УПА, яка діяла підпільно і не мала резервів, щоб контролювати процес. Проте інтерес до протистояння виявили треті сили, включаючи німців і радянських партизанів, зацікавлених у тому, щоб перекласти відповідальність за жертви серед мирного населення на українських націоналістів. У наші дні цю естафету підхопили і російські пропагандисти».

Олег Мусій

народний депутат України:

«Сьогодні я зареєстрував проект Постанови про вшанування пам’яті жертв геноциду, вчиненого Польською державою щодо українців у 1919-1951 роках (№5012). Правда повинна бути вичерпною. Правда не може бути однобокою. Уроки історії мають бути визубрені усіма. Це щеплення від повторень».

Юлія Тунік