Повзуча деградація спецслужб РФ: симптом початку занепаду режиму Путіна

296

Інцидент в Солсбері, затримання російського шпигуна в Норвегії, викриття перекладача Гройсмана, який працював на РФ, – це лише окремі епізоди, мяко кажучи, не надто успішних операцій російських спецслужб.

Існує і низка інших більш стратегічних прорахунків росіян: явна недооцінка релігійних процесів в світовому православї, коли Вселенський патріарх Варфоломій більше трьох років успішно вів переговори з Київським патріархатом про автокефалію, що неминуче призведе до колосальногопослаблення впливу Кремля на українське суспільство. Помилкові прогнози щодо наслідків санкційної політики з боку ЄС і США, а також швидкого визнання світовою спільнотою анексії Криму. Сюди можна додати і недавній інцидент зі збитим сирійськими засобами ППО Іл-20, коли розвідка РФ виявилася не в змозі своєчасно забезпечити необхідною інформацією свого союзника Асада.

На фото: Директор ФСБ Бортніков на зустрічі зі своїм резидентом – патріархом Кирилом

У багатьох випадках звертає увагу не просто викриття російських розвідників, а завчасне документування доказів причетності до організації зарубіжних розвідоперацій високих чинів ФСБ, СЗР і ГУ Генштабу МО РФ (раніше – ГРУ). Це свідчить не тільки про злагоджену роботу іноземних контррозвідок, але і прямо вказує на те, що співробітники спецслужб РФ не володіють елементарними навиками оперативної роботи, допускаючи просто дитячі помилки. Іншими словами, є ознаки початку незворотного процесу деградації російської розвідспільноти, викликаного цілком обєктивними причинами.

Отже, коротко. Режим Путіна з самого початку був позбавлений конкурентного кадровогосередовища, внаслідок чого головним критерієм відбору на ключові державні посади було чекістське минуле. В даному випадку доречно вести мову про минуле не тільки безпосередньо чекіста, а і його агента-інформатора, який завойовував особисту прихильність свого куратора багаторічним злиттям інформації.

Чи варто дивуватися, що система держуправління РФ побудована на принципах особистої відданості оточенню Путіна і тотальному стукачестві. Бо не може багаторічний агент-інформатор, зайнявши важливий державний пост, так просто відмовитися від усталеної звички доповісти важливу інформацію вищестоячому керівництву.

Заради справедливості слід зазначити, що вести мову потрібно не тільки про державні установи Росії, де в обовязковому порядку одна з керівних посад традиційно відводиться кадровому співробітникові ФСБ – так званому офіцеру діючого резерву. Але навіть власники приватних більше-менш великих фірм РФ вважають за краще чемно виділяти чекістам тепле місце в своєму бізнесі. Як правило, це скромна, нічим не примітна посаду заступника директора або його радника, яка автоматично означає забезпечення ФСБ-шника мінімальним соцпакетом. Зокрема, в структурах РФ, що мають відношення до нафтогазового бізнесу, місячне стимулювання ОДРа-чекіста становить на рівні 15 тис. у.о та службового автомобіля S-класу.Звісно, мова йде про виплати за рахунок бюджету фірми.

Тож не дивно, що і головним критерієм вступу на навчання до головної кузні кадрів російських спецслужб – академії ФСБ є саме родовід майбутнього ФСБ-шника, а не особисті якості курсанта. Таким чином, цей навчальний заклад нагадує скоріше закритий клуб мажорів, поповнюючи владний олімп Кремля все новими Бошировими і Петровими.

Випускний в Академії ФСБ: колона «кубиків» з юними контррозвідниками робить почесне коло по МКАД
Випускний в Академії ФСБ: колона «кубиків» з юними контррозвідниками робить почесне коло по МКАД

Як наслідок, на етапі навчання майбутні ФСБ-шники пізнають не стільки мистецтво розвідки/контррозвідки, скільки вбирають в себе почуття безкарності і імператорської винятковості.

На додаток до всього, вседозволеність ФСБ повністю позбавляє російських чекістів необхідності професійного зростання. Навіщо, якщо демонстрація посвідчення ФСБ миттєво змушує будь-якого чинушу, підприємця чи банківського працівника ставати по стійці струнко, або шукати в засіках спонсорську допомогу. Ніхто навіть і в думках не допустить звернення до адвоката, суду або до якої-небудь правозахисної організації через повну безглуздістьпротистояння силовикам в умовах діючого режиму.

Тому не дивно, що взірцем сучасного російського розвідника є Боширов/Петров, оргії яких в готельному номері з повіями могла спостерігати британська контррозвідка. А образ чиновника символізує колишній агент КДБ – міністр спорту Мутко, який за допомогою ФСБ так намутив з допінг-пробами, що під санкціями вже навіть російські спортсмени.

Взірець сучасних російських чекістів-інтелектуалів: ГРУ-шники Боширов і Петров

Крім цього, існує багато побічних ознак деградації російських спецслужб. Згадаймо Крим. Після анексії півострова кілька сотень СБУ-шників з числа борців з корупцією і економічними злочинами прийняли рішення посилити ряди ФСБ, отримавши гарантії карєрного зростання і гідного добробуту.

Дійсність виявилася протвережуючою: карєрне зростання можливе лише в разі переїзду в Дагестан, на Сахалін або після служби в гарячих точках РФ. Та й сумнівне майбутнє невизнаноїсвітовим співтовариством території аж ніяк не додає оптимізму ні місцевому населенню, ні новоспеченим ФСБ-шникам. Звідси страх – подвійний страх: з одного боку, рано чи пізно бути затриманими українською владою з формулюванням «зрадник батьківщини», з іншого – бути затриманими вже «своїми» з формулюванням … «зрадник батьківщини».

Бо зрадників не люблять ніде, внаслідок чого новоспечені «ФСБ-шники» знаходяться під посиленим контролем власної безпеки федералів. Як приклад, нещодавнє затримання кримського чекіста з невеликою партією марихуани. Розуміючи, що травичку курить багато співробітників ФСБ, він не відразу усвідомив, що під посиленим контролем знаходяться саме колишні СБУ-шники. За що і поплатився.

Тотальний контроль і розчарування, неприйняття зради начальством – все це змушує колишніх українських силовиків, які склали присягу на вірність РФ, шукати варіанти для відступу. Тож не дивно, що останнім часом все більше зрадників намагається таємно, як правило черезFacebook і WhatsApp, виходити на звязок з друзями, родичами, однокласниками і однокурсниками з материкової України. Головне питання, яке їх турбує: чи відкриті по ним в Києві кримінальні справи і чи можливо «порішати» проблеми – нехай навіть за умови явки з повинною. Навряд чи така категорія людей знову знадобиться Україні, бо їх перебування в рядах силових структур РФ працює зараз на Київ і лише прискорює стагнацію чинного режиму Путіна.

У пошуках нового господаря: присяга на вірність Росії

Враховуючи сказане, мабуть не варто дивуватися черговому затриманню в Україні, США чи Британії агента російських спецслужб. Так само, як не варто очікувати того, що затриманий, хоча б зовні, буде нагадувати Джеймса Бонда, а його дії – багатоходову комбінацію ЦРУ по зміні уряду Гватемали. Бо сучасний образ російських спецслужб – це і є Боширов і Петров, котрі ведуть Росію в прірву ізоляції, прискорюючи кінець режиму Путіна.

Микола Лимаренко