Приватизація округів по — Шосткінськи: як нардеп Молоток готує вотчину до виборів

316

Іронією долі, парламентські вибори, про які ще зовсім донедавна мало хто згадував, завдяки новообраному Президенту України відбудуться найближчим часом. Підготовка стартувала майже з коліс.

Поки остаточно не відомі фаворити, проте ставки вже зроблені, необхідно працювати на бажаний результат. Різка зміна кон’юнктури та кардинальна зміна соціального замовлення внаслідок упевненої перемоги ЗеКандидата змушує поспіхом змінювати своє забарвлення і фактичних володарів виборчих округів.

Тож поговоримо про передвиборчі справи Шосткінщини, де знайшов свій прихисток одіозний губернатор часів Януковича Юрій Чмирь, проте, реальним керманичом регіону залишається народний депутат Ігор Молоток.

Проводячи майже весь час у Києві у справах законотворчого процесу, Ігор Молоток через «смотрящіх» повністю контролює свою Імперію, і навіть розширює її.

Наприклад, нещодавно колишній пороховий завод ЗІРКА перейшов під контроль Ігоря Молотка : директором призначено Андрія Осипенка – праву руку нардепа з безпеки в регіоні, який також був на тій же ЗІРЦІ заступником директора з безпеки. І хоча завод годиться лише на металобрухт, його там стільки, що необхідно різати декілька років. Ще одне потенційне джерело збагачення – це незліченна кількість старих боєприпасів, у т.ч. довоєнних часів. Проте, подейкують, скандал у військово-промисловому комплексі, залишений у спадок попереднім Президентом, дещо змінив наміри Ігоря Молотка, відповідно Андрій Осипенко почав здавати назад. Будемо слідкувати, чи знайде спільний бізнес-інтерес Ігор Молоток з новою командою чинного Президента.

До речі, на черзі й інший поки ще живий капсюльний завод Імпульс. На місце керівника претендує Геннадій Гордієнко, директор Кролевецького КХП, також поплічник нардепа Молоткка. ІМПУЛЬС є досить ласим шматком лояльного електорату, оскільки розташований у ізольованому мікрорайоні, усе населення якого так чи інакше пов‘язано із ІМПУЛЬСОМ – єдиним підприємством, де ще жевріється життя. За часів Порошенка цікавою була кооперація двох згаданих оборонних заводів з перейменованою Кузнею на Рибальському, або ж Ленінською Кузнею.

Як вже згадувалось, завод ЗІРКА є величезним сховищем боєприпасів з вичерпаним терміном придатності, утилізувати які занадто дорого. Проте, місцеві винахідливі комерсанти через ТОВ-ки СІЛЬВЕР та КАТАНА придбали значну партію такої протермінованої «сировини», та виготовляють з неї порохи, які вже від свого імені завод ІМПУЛЬС постачає Кузні на рибальському.

А вже звідти «відновлені» заряди йдуть до Збройних сил України та до зони ООС.

Завданням Гордієнка  буде закільцювання описаного ланцюга з відновлювального виробництва пороху на Ігоря Молотка.

Можливо, збігом була надзвичайна подія з мінометом Молот. За офіційною інформацією, стволи для Молота відливаються також у Сумах на місцевій літейці заводу ОБ ТА ВТ. До речі, кінцевого бенефіціара КУЗНІ НА РИБАЛЬСЬКОМУ знає кожний громадянин України. Чи не тому в жодній версії розслідування випадку з Молотом немає навіть згадок щодо неякісних зарядів, а мова йшла виключно про людський фактор, а саме про подвійне заряджання?

Певний час місцевий інформаційний простір був заповнений мега-новиною: на відкриття лісової дороги Шостка-Кролевець, довжиною 40 км, зробленої за євро-стандартами, мав прибути особисто Прем‘єр Володимир Гройсман. Та чи то у Прем‘єра зрозуміли безглуздість цього проекту, реалізованого задля проїзду фактично одного лише Ігоря Молотка  до Києву, чи то дотепер не обрахували, скільки винен депутат за таку розкіш, але Гройсман  так і не приїхав.

Проте, кошти на ремонт інших доріг почали надходити до Шосткінщини з завидною регулярністю. Як ми бачимо, вже відремонтовано дорогу до кордону з Чернігівською областю, до кордону з Глухівським районом, містом також йдуть ремонти. Радість повинна переповнювати жителів, особливо місцевих автомобілістів!

Якби не деякі нюанси. До схем з ремонту дороги Ігор Молоток залучив декілька підконтрольних йому фірм-прокладок. Та й це ще не все. Фактично, через ці фірми до будівництва залучені вже давно відомі підприємства Ігоря Молотка! Тобто, переможці торгів номінально не підконтрольні нардепу, проте кошти від них в подальшому частково перетікають через фірми-одноденки на його підприємства, а частково губляться у дорозі, у відношенні 50 на 50. Йдеться річ про ТОРГОВИЙ ДІМ «ДИНАСТІЯ», який чудом-дивом переміг у понад 30 закупівлях на майже 30 мільйонів грн., при цьому, виграв половину тендерів у АВТОМАГІСТРАЛІ-ПІВДЕНЬ, тієї самої, гройсманівської.

Про наполеонівські плани Ігоря Молотка свідчить той факт, що ним придбано асфальтний завод, тобто здійснено суттєві капіталовкладення. Тому, 30 мільйонів – це лише початок.Останнім часом інформаційний простір рясніє повідомленнями щодо виявлених численних порушень у будівництві та ремонті доріг, проте жодного немає щодо загаданої ДИНАСТІЇ. Наче все чесно?

Чи може Ігор Молоток, розуміючи перспективу отримання великих замовлень, ризики капіталовкладень у той же асфальтний завод, подбав і про гарантії з боку контролюючих органів? А, можливо, за традицією узяв декого з них у партнери? Однією з найбільш «солодких» тем місцевого сумського відділку Департаменту захисту економіки є саме тендери. Тож, можливо, варто шукати партнерів Ігоря Молотка саме серед очільників цього органу?

У чому полягає описана проблема для пересічного автомобіліста, спитаєте ви. Дорога відремонтована, причому, за європейськими стандартами. Треба бути вдячним, що нардеп вибиває кошти з бюджету!

Проте, є «але»: на другу – загублену – половину коштів можна було відремонтувати ще стільки ж доріг! Окрім придбання нових активів Ігорем Молотком здійснюється і «модернізація» вже набутих об‘єктів. До прикладу, підприємство Харківенергоремонт.

Пам’ятаємо слова Ігоря Молотка щодо необхідності передачі Шосткінської ТЕЦ з оренди в комунальну власність, що і відбулось у серпні 2018 року. Лише не казав він, що повертає з оренди Шосткінську ТЕЦ з заборгованістю у майже 180 мільйонів грн.! Виходить, 11 років потужності задарма використовувались його підприємством Харківенергоремонт? Додатково грабувалась через нелюдські тарифи та ж сама громада міста Шостки, яка прийняла у комунальну вартість ТЕЦ.

В цілому, незрозуміло, куди йдуть кошти населення по сплаті теплопостачання та гарячої води, оскільки власні борги Харківенергоремонту  за спожитий природний газ також сягають 200 мільйонів грн. Позитивним у діяльності  Харківенергоремонту є лише участь в обкраданні сусідньої ворожої країни шляхом споживання викраденого з трубопроводів належного їй природного газу.

Проте, нажаль, за допомогою фірм-«прокладок» (подейкують, що це та сама вціліла схема Курченка) Харківенергоремонт також обкрадає державу, легалізуючи газ та не сплачуючи податки, взяті з тих же самих мешканців Шостки. До прикладу, один із постачальників газу не видобуває його, не імпортує та не придбаває у імпортерів або видобувачів, натомість чомусь придбаває… нафтопродукти.

Декілька років тому колега з суміжного виборчого округу Ігоря Молотка звертався до правоохоронних органів та громадськості з гучною заявою щодо створення злочинного угрупування Юрієм Чмирем та Ігорем Молотком, метою діяльності якого була несплата податків Харківенергоремонтом  за допомогою низки фіктивних фірм.

З того часу по суті мало що змінилося, лише схеми стали більш витонченими. Економісти Ігоря Молотка ще не дійшли, що можна обкрадати всіх перелічених ще й влітку. Бо не зрозуміло, чому у майже 80-тисячному місті майже півроку відсутня гаряча вода. Можливо, брудні та злі виборці будуть ще більше незадоволені чинною владою, помилково ідентифікуючи відсутність гарячої води з вини приватного власника ТЕЦ з черговою підступною кабмінівською реформою.

Партнером-відкатчиком Ігоря Молотка у питанні дармового використання ТЕЦ є чинний та майже беззмінний мер міста Шостка Микола Нога. Наслідком тривалого та вдалого депутатсько-мерського «партнерства» є формування про-Молотковської Шосткінської міської ради, до складу якої входить 11 депутатів від фантомного Рідного Міста, чотири від не менш фантомного Нашого Краю, чотири від Опозиційного блоку, тобто 50%+1 депутат з 36 місць. Дещо гіршими є результати по Шосткінський районній раді, проте золота виборна акція належить електорату саме міста.

На ступінь влади, або як тут кажуть, «авторитету», Ігоря Молотка  в регіоні вказує показовий, хоча і дивний, факт. За результатами декларування доходів за 2016 рік журналісти звернули увагу, що переважна кількість місцевої адміністративної та бізнес-еліти (до речі, дійсно поважні люди) якимось дивом отримала однаковий по сумі дохід, який ледь-ледь не дотягував до 5 мільйонів гривень. Як з‘ясувалося, під особисті гарантії Ігоря Молотка  шанованих людей разом із дружинами, матерями загальною чисельністю до 50 осіб було зареєстровано приватними підприємцями з видами діяльності Оптова торгівля фруктами й овочами та Збирання дикорослих недеревних продуктів.

Тобто, з офіційної звітності випливає, що шосткінський бомонд був підряджений… до збору дикорослих яблук, оскільки свійських чи культурно засаджених агрофірмами у Шосткінському районі немає років 25. Насправді ж від шосткінських віп-ів потребувалось лише підписати довіреність, за якою спритні юристи Ігоря МОЛОТКА обготівкували аж 250 мільйонів гривень на користь декількох переробних підприємств Чернівецької та Тернопільської областей.

Вкотре пересвідчуємося, що іноземні інвестори не є панацеєю для України, бо описана схема застосовується задля отримання вигоди, у т.ч. податкової, українськими заводами ДЬОЛЕР БУКОВИНА та ДІНТЕР УКРАЇНА, засновниками яких є ДЬОЛЕР НОЙЕНКІРХЕН ГМБХ, НІМЕЧЧИНА, та ПРИВАТНА КОМПАНІЯ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ КОНТІНЕНТАЛ ФРУТ Б.В., НІДЕРЛАНДИ, які за готівку скуповують у мешканців вказаних областей власно вирощений врожай яблук. З 2016 року майже всі правоохоронні органи долучилися до вивчення ситуації із заготівлею фруктів приватними підприємцями, проте гучного виходу на кримінальну справу жоден з органів не зробив.

Як стверджують обізнані джерела в Генеральній прокуратурі, по «яблучній» справі є багато запитань, наразі, вона й досі знаходиться на особистому контролі Генерального прокурора Юрія Луценка. Сподіваємося, що у цій справі його рука не здригнеться під тягарем «вагомих» аргументів, і він поставить крапку, направивши обвинувальний вирок до суду, а не розвалить як усі інші справи… Черговий актив Ігоря Молотка є не менш цікавим. У Шостці зареєстровано декілька підприємств оптової торгівлі будівельними матеріалами та інструментами. Змінивши декілька назв та перереєструвавшись, на сьогодні господарює ТОВ СВІТ БУД ЛТД.

Цікаво, що ні у самій Шостці, ні в Сумській області фізично жоден магазин не знаходиться. Та й взагалі питання, чи є вони насправді. За деякою інформацією, фактичний рух імпортованого китайського інструменту – на ринки для продажу за готівку, а виручена готівка використовується для іншого, вже тіньового бізнесу – для обготівкування.

Інформація щодо відповідних кримінальних справ є доступною для широкого загалу з відкритих джерел.

Саме про ці кримінальні справи згадував у своїй заяві щодо діяльності фіктивних підприємств Народний депутат Андрій Деркач. Проте, невідомо, чим ці справи закінчилися. Мабуть, черговим збагаченням тих, хто їх розслідував. Те ж саме стосується і імпортованих та вироблених на підприємствах Ігоря Молотка синтетичних миючих засобів. І знову ж, кооперація з польським інвестором у випадку із обома КЛОВІНАМИ – ШОСТКА та УКРАЇНА — не більше, ніж ширма для прикриття незаконних оборудок та певна гарантія недоторканості.

Нажаль, через низьку якість великі рітейлери відмовляються їх закуповувати. Тож пряма їх дорога – на той же ринок з подальшим поповненням готівкою підконтрольних Ігорю Молотку  конвертаційних центрів.Набуває катастрофічних масштабів і незаконна порубка деревини у регіоні. Загальновідомим є багатство Шосткінського краю на майже дівочі соснові ліси. Нажаль, безконтрольне вирубування їх може призвести до виникнення у перспективі пустелі, бо на місцевих ґрунтах окрім сосни майже нічого не росте.

Прикладом хвацькості у освоєнні природних щедрот є завод САТЕЛ, розташований у глухому куточку Шосткінщини селі Собичевому. Цей завод також пов‘язують із Ігорем Молотком.

Протягом останнього часу на лісопилку заводу звозять деревину з усієї округи, у т.ч. Ямпільского та Середино-Будського районів, переважно у темний час доби. Робота кипить у три зміни, майже все працездатне населення села задіяне у переробці.

Проте, оскільки деревина видобута незаконним браконьєрським способом, експортувати виготовлені з неї пиломатеріали від імені заводу проблематично. Тому, всі мешканці села, які здатні підписувати документи, оформлені приватними підприємцями, та здійснюють експорт пиломатеріалів до Європи. Ці ж мешканці працевлаштовані і до заводу САТЕЛ, бухгалтерія якого веде справи приватних підприємців, оскільки складно повірити у зовнішньо-економічні генії звичайних лісорубів.

Такий собі бум малого бізнесу та приватного підприємництва в окремо взятому хуторі.
Немає сумнівів, що за рахунок несплачених в описані способи податків будуть профінансовані потрібні результати виборів до Верховної Ради України у виборчому окрузі імені Ігоря Молотка.

Проблемою маленьких містечок залишається вузькість кругу політично активного населення. В таких умовах, з урахуванням фактичної приватизації цілих регіонів панами на кшталт Ігоря Молотка, майже неможливе укомплектування дійсно незалежних виборчих дільниць, оскільки всі вони формуються переважно за рахунок працівників підконтрольних підприємств або особисто зобов‘язаних вірних осіб.

З офіційною та тіньовою економікою ситуація більш менш зрозуміла. Співчуваючі співгромадяни деякою мірою навіть розподіляють підходи таких «бізнесменів» до роботи в умовах нашої держави.

Проте, Ігор Молоток не був би істинним володарем своєї вотчини, якби не контролював і злочинну економіку. Вдале географічне розташування, малонаселеність краю, наближеність до ворогуючої країни, майже неохоронюваний кордон сприяють руху контрабанди як товарів народного споживання, так і контрафактних тютюнових виробів, наркотичних засобів.

Витонченість та досконалість схованок для перевезення цигарок шосткінських «умільців» вражає навіть досвідчених західних митників.

Як неодноразово згадувалось у засобах масової інформації, саме на підконтрольних Ігорю Молотку підприємствах (пригадайте лише пафосну ГІЛЬДІЮ ГРУП) цигарки «запаковувались» у дерев‘яні колоди, паливні брикети, навіть кабельні катушки. Справжнім хітом минулого року став імпорт та експорт виробів з ніздрюватого бетону. Лишень пустоти – «ніздрі» — заповнені не інертним газом чи хоча б звичайним повітрям, а пачками з цигарками.

Контроль транскордонного трафіку таких небезпечних товарів, як наркотики, є досить конкурентним, а тому особливо ризиковим. Причому, конкуренція не стільки серед криміналітету, скільки серед силових структур. Майже кожна служба, яка поважає себе, має у своєму складі підрозділи з контролю за обігом наркотиків. Безумовно, йде постійне перетягування ковдри кожною структурою, яке схоже на рейдерські захоплення.

На жаль, жертвою перерозподілу наркотрафіку став і слідчий прокуратури, який безвісти зник разом із водієм у прикордонному районі у далекому 2010 році. Подейкують, що причиною цьому були його зухвалі намагання вирвати хоча б частину належного угрупуванню Ігоря Молотка наркопотоку. Колеги шукають слідчого по теперішній час, а мули-уазики безперешкодно перетинають кордон під наглядом найбільш поважної із служб.

Щодо наркотиків і Шостки необхідно нагадати старе радянське прислів‘я: Шостка – місто хіміків. Оскільки всі заводи у Шостці будувалися за комсомольським принципом, деяких дійсно талановитих хіміків по комсомольській путівці направляли до Шостки. Перебудова 1985 року зробила непотрібними їх знання та вміння, проте, в умовах зростаючого попиту на наркотичні речовини саме кваліфіковані хіміки з нестандартними підходами дозволили налагодити майже промислове виробництво дешевих препаратів.

До теперішнього часу декілька таких лабораторій успішно працюють під виглядом виробництв органічного синтезу.Зараз, напевне, читач згадав про реформовану міліцію, яка мала б боротися з цим негативним явищем.

Загальновідомо, що після певних проблем із мораллю та законом Валерій СТРОКАЧ був зісланий на периферію – до Шосткінського відділку поліції. І… як зараз кажуть, отримав готовий бізнес. Щомісяця він одержував зарплатню особисто від «смотрящєго» Ігоря МОЛОТКА, а вже місцеві «новоспечені поліціянти» самостійно розрулювали питання взаємодії з криміналітетом. Проте, «щастя» Валерія СТРОКАЧА тривало недовго: його перевели на іншу посаду з неофіційного мотиву «ліг під МОЛОТКА». Справжнім винаходом команди Народного обранця є майже легальне ввезення таблетованих умовно кажучи наркотиків.

Приватні підприємці завозить з-за кордону тони непридатних для використання фармпрепаратів для їх подальшого знищення на території України. Безумовно, ліцензія на утилізацію в наявності, як і акти про те, що таблетки утилізовано. А далі налагодженими каналами екзо-наркотики розповзаються по всій Україні та до Європи у мішках з деревним вугіллям.

Нарощує свою присутність Ігор Молоток і у медіа-просторі, що є актуальним у виборчих перегонах. Локальна кишенькова шосткінська телекомпанія ТЕЛЕКОМ-СЕРВІС вже не задовольняє передвиборчі потреби своїм занизьким покриттям. З метою виходу на обласний рівень нардепом придбано телеканал СТС, який за звичкою оформлено на підставну особу.

Тож перегони стартували. Хоча, як ми розуміємо, питання фінансування виборів вирішується повсякчасно та безперервно, підбір членів виборчих комісій, спостерігачів розпочато, остаточні акценти у підтримку того чи іншого (технічного або розмінного) кандидата ще не розставлені.

З огляну на понад 73-відсоткову підтримку Володимира Зеленського  на виборах Президента України, необхідно очікувати найскоріше перефарбування Ігоря Молотка, якщо не до кольору нової партії, то до кольору перевиборчої програми щонайменше.

Тим більше, що помічники інших народних депутатів вже почали промацувати електоральну готовність до безальтернативної перемоги у своєму окрузі-вотчині Ігоря Молотка. Питання лише, що він погодився віддати взамін…

Василь Ковдик