Приватизация: как получить миллиарды из коррупционной кормушки

163

Якщо ви маєте хоча б елементарні знання з економіки або коли-небудь грали в «Монополію» пропоную цікаву тест-гру.

Ви керуєте державою, де зростання ВВП у 2016 році становило — 2,3% та 1,8% у 2017 році. Для пришвидшення економічного зростання вам потрібні додаткові надходження. Не лише від продажу підприємств, а й від інвестицій у розвиток.

Ваша держава має 3,5 тис. державних підприємств (за кількістю державних підприємств лідируючі позиції в світі). За оцінками НАБУ у вашій країні, збитки від корупції на держпідприємствах — 20 млрд грн. За останні 12 років у вашій країні не продано жодного великого підприємства.

При цьому в бюджеті на 2018 рік вашим урядом закладено 25 млрд грн від приватизації. Питання: як вам побороти корупцію на державних підприємствах, залучити надходження іноземного капіталу в Україну та забезпечити надходження прогнозованих сум до бюджету?

Відповідь, насправді, проста — вам потрібно ефективно та прозоро провести приватизацію.

Приватизація в Україні — процес ефемерний: вона ніби йде, але результатів немає. У 2015 році план з приватизації виконали на 0,9%, у 2016 — на 1,1%. У 2017 відбулися аукціони з продажу акцій п’яти енергокомпаній, за результатами яких до державного бюджету має надійти 3 млрд грн. Це проти 17 млрд грн. закладених в бюджеті.

В проекті бюджету на 2018 рік закладено 25 мільярдів гривень. Складається враження, що у Кабміні або знущаються, або дуже добре фантазують.

Втім, у нашій з вами країні не все так погано. Мінекономрозвитку запропоновало проект закону про приватизацію державного майна, який може й не забезпечить виконання плану з надходжень від приватизації у наступному році, та хоча б дасть добрий сигнал інвестору.

Крім того, справжня, а не ефемерна приватизація зможе нарешті зупинити корупцію. Сьогодні викачування грошей через державні компанії — привабливе джерело збагачення для деяких політиків.

Вони встановлюють контроль над діяльністю конкретних державних компаній. Далі задешево продають і виводять товари, роботи, послуги з цих державних компаній на свої підконтрольні структури. А далі зі своїх структур, звісно, перепродають їх за ринковою ціною. Різницю ж просто кладуть собі в кишеню.

Дуже проста і не особливо «інтелектуальна» схема, але так сьогодні працює переважна кількість державних підприємств.

Очевидно, що держава не є ефективним власником. Щоб в Україну прийшов справжній інвестор і щоб у приватизаційному процесі відбулась справжня конкуренція, боротьба, змагання пропозицій, потрібно ухвалити закон про приватизацію і виписати процес так, щоб, по-перше, приватизація могла пройти ефективно, по-друге, щоб вона була максимально прозорою.

Проте, щоб це відбулося, в остаточному документі потрібно врахувати ризики, приховані в проекті закону.

Перше. Треба усунути штучні обмеження щодо осіб, що не можуть бути покупцями в приватизаційному процесі.

Відповідно до редакції проекту, яка виноситься на перше читання, як і відповідно до діючого законодавства, міжнародні інвестфонди чи інші міжнародні компанії, які мають представництво в Російській Федерації або навіть невелику частку в компанії, створеній на території РФ, не зможуть брати участь в приватизаційних процесах.

Це пов’язано із прямою забороною для осіб, пов’язаних з особами, зареєстрованими у державі-агресорі, виступати покупцями. Зрозуміло, чому така заборона може стосуватися безпосередньо юридичних чи фізичних осіб з походженням з РФ.

Але чому таке обмеження має розповсюджуватися на міжнародні європейські чи американські компанії, які в своїй структурі мають, наприклад, представництва в РФ?

Як би це красиво і популістично не виглядало, але наслідком є те, що міжнародні інвестори штучно усуваються від приватизаційного процесу, а безпосередньо до аукціону допускаються лише представники вітчизняного «виробництва». У результаті — останні, знаючи, що конкурентів у них буде небагато, не поспішають викладати велику суму за придбання об’єктів, а чекають, доки вона максимально впаде, щоб в фіналі скупити майно за безцінь.

Тому критично важливим є виправити такі неадекватні обмеження потенційних покупців і забезпечити високу конкуренцію, яка сприятиме придбанню держмайна за релевантну ціну.

Друге. Надати можливість покупцям вносити до договору купівлі-продажу об’єкта великої приватизації положення про застосування права іноземної держави.

Нинішня редакція останнє слово залишає за Фондом державного майна, який має право вносити відповідні зміни. Наскільки можна сподіватись на добру волю Фонду, який дозволить таки прописати положення про використання іноземного права в тексті договорів — невідомо.

Дуже сумнівно, що Фонд активно підтримуватиме такі пропозиції покупців і робитиме це не вибірково. У той же час, застосування іноземного права, у першу чергу — англійського, як найбільш прийнятного для подібних правочинів, є об’єктивно необхідним.

На жаль, національне законодавство пропонує застарілі та неефективні інструменти, а тому неможливість використовувати інструменти більш розвинених світових практик відлякує іноземних покупців.

Саме тому необхідно змінити право Фонду на внесення до договору положень про використання права іноземних держав, на його обов’язок це зробити, коли покупець направляє відповідну пропозицію у встановленому порядку.

Третє. Зробити незалежним від волі Кабміну залучення незалежних радників до приватизації.

Пропонована редакція проекту передбачає право Кабінету Міністрів приймати рішення про проведення приватизації без залучення радників.

Дискреційні повноваження уряду обмежувати участь радників у приватизаційних процесах можуть негативно вплинути на увесь процес, оскільки Кабмін зможе без особливих складнощів не допускати зайвих людей до приватизації окремих об’єктів.

Так само подібне повноваження уряду може негативно позначитись як на прозорості приватизаційних процедур, так і на їхній якості, яка, з огляду на достатньо невеликий успіх продажу державного майна, бажає бути кращою.

Можливість таких вкрай поганих наслідків робить необхідним обов’язкову зміну впливу уряду на залучення незалежних радників до приватизаційного процесу.

Зокрема, найбільш прийнятною є пропозиція, за якою Кабмін може не залучати радників лише у випадку, якщо кожен із двох попередніх конкурсів із відбору радника поспіль не відбувся протягом календарного року. Подібне застереження обмежить можливі зловживання уряду, і, разом з тим, попередить випадки затримки проведення приватизації через неможливість обрання радника.

Четверте. Проект надає надто багато можливостей для Фонду державного майна з проведення додаткових перевірок, створення додаткових комісій для проведення приватизації.

Це знову ж може бути використано для усунення неугодних покупців або для затягування процедури приватизації.

Очевидно, що від таких надмірних і не досить чітко регламентованих повноважень потрібно позбавлятись, адже, як показує практика, усі вони можуть бути інструментом зловживань, який викривить і без того не гладкий процес приватизації.

П’яте. Проект не дає відповіді на питання, що робити, якщо переможець не отримає обов’язків дозвіл Антимонопольного комітету на концентрацію.

Проектом, звісно, передбачено, що покупцям потрібно отримати дозвіл на концентрацію, якщо того вимагає антимонопольне законодавство.

Але він не регламентує ні на якій стадії повинно відбутись отримання такого дозволу, ні які наслідки його неотримання переможцем — потрібно проводити новий аукціон або переможцем стає наступний потенційний покупець-учасник аукціону?

Цей недолік також необхідно виправити, адже ненадання дозволу АМКУ на концентрацію фактично унеможливлює набуття у власність об’єкту приватизації покупцем.

Звісно, внесення нового проекту про приватизацію майна є важливим досягненням й усім депутатам треба докласти максимум зусиль, щоб прийняти проект, а експертам проконтролювати, щоб у проект не потрапили «отруйні» зміни, як це постійно трапляється з проектами у ВРУ останнім часом. А всі недоліки проекту варто виправити під час його підготовки до другого читання.

Інакше нам з вами ніколи не відповісти на запитання: «Як дістати мільярди з корупційної годівниці?».

Автор: ВИКТОРИЯ ПТАШНИК