Про компенсацію вкладникам збанкрутілого банку

311

Що Рада прийняла спеціальний закон про компенсацію вкладникам збанкрутілого банку «Михайлівський», знають усі. Обставини — оті всі акції протесту, чи то «акції протесту» — теж знають усі. Сам документ, однак, читали одиниці. Широкі маси сприймають усе так, ніби ось Порошенко подав, а Рада прийняла закон, де десь так і написано: видати з бюджету тим-то стільки-то. Але насправді все може бути трохи хитріше.

1. У чому полягала сама махінація власників «Михайлівського» (і не тільки цього банку)? Схема така: вкладників під’юджували класти кошти не в банк безпосередньо, а в «споріднену» фінансову установу. За це обіцяли вищі відсотки. Необізнані в нюансах посполиті погоджувались, не знаючи, що — на відміну від банків! — такі установи не підлягають достатньо щільному контролю з боку компетентних фіскально-фінансових органів. І що в разі втрати саме цих коштів їм, вкладникам, ніхто нічого не поверне.

2. Відтак свіжоприйнятий закон встановлює, що надалі такі фокуси банкам робити забороняється без однозначного й чіткого попередження клієнта про можливі наслідки. Враховуючи непересічну Мудрість нашого великого Народу (втім, як і будь-якого іншого) — захід не зайвий. Шкода тільки, що так пізно. Разом із тим, форма і порядок попередження в документі не прописані (на це в своєму висновку особливо вказує Головне науково-експертне управління ВР). Що наштовхує на думку чи то про недостатній професіоналізм авторів, чи то про те, що насправді головною метою закону є щось інше.

3. При цьому закон дійсно передбачає можливість компенсації таких вкладів. Щоправда, нібито не впряму з бюджету, а все з того ж Фонду гарантування вкладів. Саме тому в супровідній записці чорним по білому написано, що реалізація законопроекту нібито не тягне витрат держбюджету. Хоча чи вистачить коштів Фонду — неясно, враховуючи, що закон стосується не тільки вкладників «Михайлівського», а й вкладників усіх установ, що визнані неплатоспроможними на час набрання законом чинності. Тобто закон фактично набуває зворотної дії у часі.

4. А для забезпечення компенсацій — увага — дозволяється арештовувати, спрощено кажучи, будь-які активи осіб, що отримали вигоди від схеми, змальованої в п. 1. При цьому — знов увага — «Ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов’язаної з банком особи та не є підставою для звільнення від відповідальності». Тобто ліквідація ліквідацією, а майно відібрати можуть усе одно.

А тепер згадуємо, що ще до прийняття закону суд на прохання Генпрокуратури заарештував ТРЦ «Гулівер». Як рапортував Генпрокурор Юрій Луценко, саме в рамках справи по «Михайлівському».

Як показує практика, такі дії ефективні досить відносно: їх завжди можна «відіграти назад» через вітчизняні суди. Але тепер подібні арешти відбуватимуться за позовом того самого Фонду гарантування вкладів. На підставі закону.

Відтак мимоволі складається враження, що скандальний закон насправді — зовсім не про компенсацію вкладів. А про те, щоб хтось мав можливість арештовувати різні «Гулівери». Аби потім ще хтось інший мав можливість прибрати арештоване до рук. Що б там не думали собі організатори, а тим більше — учасники мітингів.

Автор материала: Александр Михельсон, обозреватель Цензор.НЕТ

  • Violetta Bulanova

    Число вкладчиков и так значительно сократилось, а теперь процесс еще больше ускорится. Ну и кто выиграл? Таким трудом завоеванное доверие к банкам лопнуло как мыльный пузырь. Не дружат у нас с головой те кто с легкостью ликвидировал банки.