Процес оздоровлення банківської системи дещо затягнувся, − експерт

131

Успішність подолання фінансових криз і мінімізація втрат потребують рішучих і швидких дій, вважає експерт.

Банки України при всіх своїх втратах останніх років, зменшенні вартості активів все ще є привабливими для потенційних інвесторів, проте обіцяний процес оздоровлення банківської системи серйозно затягнувся та ще далекий від завершення навіть першої його фази — стабілізації системи, пише радник Київської школи економіки та колишній член правління, виконавчий lиректор з економічних питань НБУ Ігор Шумило.

«Інтерес, ймовірно, становлять не так самі банки та їх активи, як їх застави (майно) та їх надзвичайно низька вартість. А після прийняття нових законів щодо посилення відповідальності власників збанкрутілих банків мова йде вже і про їх особисту власність.

Загалом ціна питання — сотні мільярдів гривень. При відновленні фінансової стабільності (адже рано чи пізно це все ж таки відбувається) та економічної активності вартість будь-якого майна зростатиме. Тому надзвичайно важливо, щоб під гаслом оздоровлення банківської системи не відбулось її банального розкрадання та збагачення невеликої групи при перенесенні всіх втрат на людей, державу та малий і середній бізнес. Твердо переконаний — від якості та успіху в реформуванні банківського і загалом фінансового сектора залежить успіх реформування країни в цілому», — йдеться у статті.

На його думку, процес оздоровлення банківської системи серйозно затягнувся та ще далекий від завершення навіть першої його фази — стабілізації системи.

За словами автора, світовий досвід засвідчив, що успішність подолання фінансових криз і мінімізація втрат потребують рішучих і швидких дій. Ключовими завданнями Шумило називає такі:

— виявлення та негайне виведення з ринку слабких неплатоспроможних банків (на це знадобиться від трьох до шести місяців);

— проголошення вищим керівництвом регулятора ринку (і, зрозуміло, послідовне виконання цього зобов’язання), що всі (наголошую — всі!) діючі фінансові установи, що залишились, є надійними та отримають у разі потреби всю необхідну допомогу (а державні — ще й від Мінфіну);

— недопущення в подальшому протягом щонайменше півроку жодного банкрутства функціонуючих банків;

— запровадження у разі потреби додаткових тимчасових заходів, наприклад гарантування всіх вкладів на термін шість місяців у всіх діючих банках;

— створення умов максимально швидкого очищення фінустанов від поганих (токсичних) активів, у тому числі завдяки державній підтримці (через створення або банку поганих активів, або санаційного банку);

— доведення до банків на основі якісного стрес-тестування необхідних обсягів і реалістичного, але жорсткого графіка необхідної докапіталізації та забезпечення його виконання.