Реформа №1. Чи може Україна перестати жити в борг і стати сильнішою

255

Почнемо з розкриття першого напрямку — макроекономічного і фінансового регулювання, яке є головним змістом державного управління економікою.

Реформи цього напрямку повинні забезпечити стабілізацію фінансово-грошової системи і відновити зростання виробництва у короткостроковій перспективі.

У той же час останні події 2015 року, коли було пролонговане перебування при владі Кабміну Арсенія Яценюка, затягують мотузку на шиї української економіки, змушують жити за розробленим урядом державним бюджетом на 2016 рік.

Це бюджет подальшого розкрадання України, бюрократичних зловживань і корупції, жебрацького приниження людей, розмивання засадничих підвалин суспільства, які полягають у потязі людей до приватних свободи і добробуту, піклуванні про дітей та престарілих, освітнього та духовного зростання.

Держбюджет створює передумови неприпустимого знецінення гривні, зниження рівня добробуту громадян, прихованого роздавання коштів своїм «підрядникам», фінансово-цінового сприяння енергетичній мафії та інших обставин, що спричиняють деградацію української нації і держави.

Знову бачимо вал зростання держборгу — за рік він збільшиться мінімум на 82 млрд грн. Стільки билися за списання частини боргу, а тепер за рік збільшуємо його на суму, що перевищує суму списання, — 3,4 млрд дол або 81 млрд грн.

Як нам жити через три роки, коли прийде час повертати те, що було відстрочено плюс новий приріст та інші борги, час яких наступить? Цей уряд піде, а нам залишиться після нього згарище.

Тепер, після захисту Кабміну Яценюка парламентом, претензії суспільства розповсюджуються і на Верховну Раду, яка зробила вибір на користь корупційної виконавчої влади, а не свого народу. За цих обставин реалізація стратегічного плану реформ дещо відкладається, проте я вірю, що ненадовго.

У 2016 році відставка уряду і парламенту неминучі, тож ми почнемо радикальні, глибинні економічні реформи, і наш стратегічний план стане актуальним. Перейдемо до розгляду основних його елементів за напрямком макроекономічного і фінансового регулювання національного господарства. Ці елементи такі.

Досягнення ефективності макроекономічного регулювання. Воно полягає в антиінфляційному, фінансово-стабілізаційному, сприятливому для суб’єктів економіки застосуванні владою загальноекономічних регуляцій.

Відповідні трансформації можна назвати переходом до накопичувальної макроекономічної моделі розвитку національного господарства.

Ось зміст конкретних заходів у цій частині.

1. Укріплення валютного курсу гривні.

2. Складання бездефіцитного держбюджету.

3. Недопущення інфляції цін і тарифів за рахунок усіх факторів, що лежать на стороні держави: адміністративного їх підвищення, надлишкової грошової емісії, зловживань монополістів, обмежень імпорту товарів і послуг.

4. Стимулювання зростання внутрішніх банківських депозитів населення внаслідок стабілізації курсу гривні, скасування масового кредитного рефінансування банків з боку НБУ, зниження податку на проценти від депозитів.

5. Забезпечення керованого зростання внутрішнього платоспроможного попиту населення за рахунок раціонального підвищення мінімальної зарплати і пенсій та доступності для сімей споживчих банківських кредитів.

6. Управління держборгом, яке понижує поточні видатки, зменшення обсягів короткострокового державного боргу.

7. Стимулювання збільшення частки виробничих інвестицій у ВВП шляхом запровадження прискореної амортизації капіталу, спеціального кредитування фондово-біржових операцій та інноваційних підприємницьких проектів, розробка публічних багатовекторних програм державного інвестування.

8. Недопущення витрат золотовалютних резервів на кредитування імпорту, крім витрат на укріплення обороноздатності України.

9. Стимулювання експорту українських товарів і послуг через застосування автоматичного повернення ПДВ, спеціальне державне кредитування і преміювання високотехнологічного експорту.

10. Досягнення профіцитного зовнішньоторгівельного балансу без застосування митних і немитних обмежень імпорту товарів і послуг.

11. Досягнення профіциту фінансового рахунку платіжного балансу без врахування приросту чи зменшення державного зовнішнього боргу.

Ми перестанемо жити в борг і продавати Україну частинами, забезпечимо збагачення нації та окремих сімей.

Стабільність та конвертованість грошової одиниці. Центральними є питання трансформації Нацбанку у реальну грошово-резервну систему та включення ринкових факторів формування кредитно-інвестиційних фодів економіки.

Ключові пункти реформування у цій сфері такі.

1. Подавлення монетарних факторів цінової інфляції шляхом лімітування щорічної гривневої емісії при купівлі центробанком валюти на внутрішньому ринку, надання кредитів рефінансування банкам, викупу ним облігацій на відкритому ринку.

2. Скасування порядку кредитного рефінансування банків під заставу майна — тільки під ліквідні державні боргові папери.

3. Укріплення валютного курсу гривні, в тому числі недопущення його зниження. Навпаки — треба підвищувати його значення на 5-10% за рік.

З цією метою необхідно припинити кредитування «Нафтогазу» для купівлі імпортного газу за рахунок валютних резервів НБУ, зупинити операції з купівлі валюти центробанком на внутрішньому ринку, перейти до операцій валютних свопів з основними торговельними партнерами України, обмежити максимальне зниження курсу за один день торгівлі до 3-5% на міжбанківському ринку, запровадити систему хеджування валютних ризиків банків.

4. Встановлення як цілі діяльності НБУ мінімізації значення процентних ставок за комерційними банківськими кредитами. Для цього регулятор повинен, крім заходів з мінімізації інфляції цін, підтримувати реальне значення своєї облікової ставки та обмежити операції з кредитного та санаційного рефінансування банків.

5. Запровадження національного резервного фонду за рахунок відрахувань банків від сум, отриманих ними на поточні і карткові вклади. За рахунок фонду повинні кредитуватися розриви у ліквідності банківських установ.

6. Реорганізація Фонду гарантування вкладів громадян, здійснення ним виплат лише вкладникам банків, які ліквідуються внаслідок банкрутства. Звільнення його від функцій продажу заставного майна і здійснення ним боргових операцій.

7. Зміна нормативного регулювання діяльності банків з боку НБУ шляхом переходу до стимулювання кредитування ними господарських організацій, відмова від розміщення вільних коштів банків на депозитних рахунках центробанку.

8. Зняття обмежень на внутрішню конвертацію готівкової та безготівкової гривні у тверді валюти.

Внаслідок таких перетворень ми зможемо дати поштовх економіці і зупинимо розкрадання грошей, що належать усім українцям.

Прозорість системи державного управління. Становлення правової держави потребує відкритості діяльності державних органів перед громадянами, а також функціонування громадянського суспільства, яке ставить під контроль дії бюрократів та органів влади. Для досягнення цього стану необхідні такі кроки.

1. Вчасне представлення урядом парламенту розгорнутого держбюджету, розписаного за всіма видами доходів, бюджетними програмами та отримувачами коштів, складання урядом розпису помісячних витрат бюджету і його оприлюднення. Те саме стосується місцевих бюджетів.

2. Повна підзвітність міністерств та інших органів влади комітетам Верховної Ради.

3. Щотижнева звітність уряду про здійснення видатків і виконання бюджету з обов’язковим їх висвітленням на урядових сайтах.

4. Відображення в онлайн-режимі фінансових операцій урядових установ і закладів з купівлі товарів і послуг, в тому числі здійснення державних закупівель.

5. Запровадження онлайн-режиму звітності про зняття податків і мит та операції з отриманими коштами податково-митними органами.

6. Висвітлення на сайтах Кабміну, НБУ, ФДМ, Мінагропроду — інформації про підготовку, умови здійснення та результати операцій продажу (оренди) з об’єктами державної власності, підприємствами, пакетами акцій, земельними ділянками.

7. Обов’язкова публікація у ЗМІ та інтернеті звітів Рахункової палати, Державної фінансової інспекції, Антимонопольного комітету та інших контролюючих органів про перевірку органів влади та державних установ і підприємств.

8. Обов’язковий доступ громадськості до проектів законів, урядових проектів і програм, проектів міжнародних договорів.

9. Відкритий доступ преси до засідань парламентських та урядових комітетів, комітетів місцевих органів влади.

10. Обов’язкове обговорення з місцевими громадами ініціатив природних монополістів з підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні та інші місцеві послуги. Національні регулятори ринків природніх монополій повинні забезпечувати такі обговорення та укладання справедливих угод між сторонами.

Утаємничення чиновницької діяльності, яке прикриває невігластво, клановість та розкрадання публічного майна, повинне залишитися в минулому.

Структурно-функціональна модернізація уряду. Діяльність кожного нового українського уряду повинна вдосконалюватися з урахуванням, нових проблем, що виникають у суспільстві, необхідності застосування більш ефективних методів державного управління, розширення повноважень місцевих органів влади.

З цією метою потрібно зробити таке.

1. Створити органи влади, які б ефективно обслуговували потреби армії, повернули Крим, допомогли внутрішнім переселенцям, зайнялися демографічними проблемами, скоротили еміграцію молоді, реформували економіку, сприяли розвитку підприємництва та фермерства.

2. Оновити склад і спрямованість роботи міжгалузевих комітетів уряду відповідно до найголовніших завдань, перш за все, становлення інноваційних галузей.

3. Ліквідувати або скоротити чисельність працівників органів влади, повноваження яких зникли, зменшилися або є шкідливими для ринкової економіки.

Мова йде про ФДМ, Мінрегіонбуд, Мінпромполітики, Мінекономрозвитку, держкомітети рибного господарства і лісового господарства, Державну судову адміністрацію і Державіаадміністрацію, Держдепартамент продовольства, Держслужбу лікарських засобів та виробів медичного призначення.

4. Проводити щорічний аналіз завантаженості центральних і місцевих органів влади, на основі якого щороку скорочувати їх штати на 15-20%.

5. Перейти в основному до економічних методів регулювання господарства країни.

Здійснювати його за допомогою заходів з підтримки конкуренції, захисту прав споживачів, операцій з цінними паперами на відкритому ринку, використання грошово-кредитних і податкових нормативів, стимулювального відшкодування процентних ставок за кредитами, застосування пільг і скидок до цін, створення умов договірного ціноутворення на ринках природних і мережевих монополій.

6. Здійснювати оптимізацію структури бюджетних видатків за критеріями максимізації соціо-культурного і гуманітарного розвитку нації і мінімізації чи ліквідації непродуктивних витрат: на обслуговування державного боргу, утримання органів влади, покриття збитків державних закладів і підприємств.

7. Передати на рівень місцевого самоврядування максимум повноважень з реалізації програм розвитку регіонів, звужуючи відповідні повноваження центру.

Децентралізувати управління загальнодержавними інфраструктурними підприємствами, підтримувати конкуренцію на місцевих ринках, регулювати місцеві природні монополії, заохочувати інвестиції.

Місцеві органи повинні встановлювати ставки місцевих податків, плати за землю, плати за використання природних ресурсів, орендних платежів, тарифів за послуги ЖКГ, комунальних транспортних послуг, включаючи таксі і метро.

Якщо не вдосконалювати функції і не скорочувати бюрократичний аппарат, він «з’їсть» всю економіку.

Фінансова відкритість країни. Є обов’язковою умовою економічних свобод, інтеграції економіки до ЄС, притоку іноземних капіталів, усунення корупційних бар’єрів у міжнародному русі капіталів. Вона потребує таких кроків.

1. Усунення обмежень у здійсненні міжнародних платежів фізичними і юридичними особами-резидентами і нерезидентами.

2. Скасування надання дозволів Нацбанком на здійснення міжнародних трансакцій — надання кредитів, здійснення інвестицій — українським особам.

3. Ліквідація режиму ліцензування іноземних інвестицій в Україні.

4. Перехід до вільної внутрішньої валютної конвертації гривні на банківських рахунках.

5. Скасування ліцензування діяльності філій фінансових установ, зареєстрованих у країнах ЄС.

6. Скасування оподаткування репатріації прибутків, отриманих інземними компаніями на території України.

7. Надання права українським фінансовим установам вільно проводити операції в країнах ЄС. Аккредитація українських фондових бірж на світових біржах, освоєння ними сучасних фондових інструментів і процедур.

Фінансова ізоляція, у якій перебуває Україна, вигідна лише місцевим неконкурентоспроможним фінансовим посередникам, які наживаються на захмарних відсотках, та корупційному чиновництву.

Наведена сукупність реформ повинна забезпечити більш ефективну роботу системи державного управління економікою і гарантувати стале економічне зростання. Крім того, дані реформи вибиватимуть ґрунт з-під ніг чиновників-корупціонерів і не допускатимуть їх незаконного збагачення.

Пропоновані планом зміни повинні зробити органи виконавчої влади більш доступними для преси та активної громадськості, стати підконтрольними їм.

Економіко-управлінські реформи не торкаються значного арсеналу інших об’єктивно необхідних антикорупційних заходів, зокрема, у сфері юстиції та в правоохоронній системі. В останньому напрямку деякі нововведення в Україні запроваджуються, хоча повільно і з певним озиранням на вищу владу.

Результати принесуть тільки спільні дії в економічному та юридичному напрямках разом з контрольною антикорупційною активністю громадянського суспільства.

Загальний ефект від управлінських, правоохоронних реформ і включення громадян у контрольні процеси забезпечить повернення в господарський оборот мінімум половини сум хабарів і крадіжок в органах влади, тобто 200-300 млрд грн.

Це дозволить збільшити обсяг ВВП на 12% на рік і підвищити зарплати українців на 20-24%. Держава ж стане сильнішою, ефективнішою і справедливішою.

Автор матеріалу: Волододимир Лановий