Шкільна гра «Геліантус»- гроші чи знання?

747

Освіта в Україні вже давно стала бізнесом. На дітях не заробляють тільки ледачі. Звісно, батьки хочуть, щоб їх дитина росла найрозумнішою і ставала переможцем в різних конкурсах, отримувала чисельні дипломи та нагороди. До того ж перемога в шкільних олімпіадах чи конкурсах Малої академії наук, міжнародних олімпіадах, це не тільки медалі та повага оточуючих, це ще шанс вступити до виша без іспитів, та можливість отримати стипендію, в тому числі і Президентську. І хоча в арсеналі Міністерства освіти багато офіційних конкурсів і олімпіад для школярів, крім цього існує ще безліч менш престижних і статусних конкурсів, які проводять всілякі «активісти» від освіти. На відміну від офіційних, які проводяться за кошти державного бюджету, сумнівного рівня конкурси оплачуються батьками школярів. А щоб надати конкурсу вагомості  іноді йому присвоюють статус міжнародного.

Саме такий Міжнародний природознавчий конкурс-гру «Геліантус», започаткувало ТО «Соняшник» ще в 2012 році. Міністерство освіти та науки України із ентузіазмом підтримало цю ініціативу.  Але, на превеликий жаль, чиновники МОН мабуть жодного разу не придивилися, що це за гра, та чому вона навчає українських школярів.

Лист Міністерства освіти України, що супроводжує проведення конкурсів ТО «Сонячник» у 2018 році

А якщо придивиться то виявиться, що «Геліантус» потрапив в Україну з Росії завдяки колегам екс-міністра освіти Дмитра Табачника у 2012 році та міцно закріпився у вітчизняній системі освіти з благословення оновленого МОН. Хоча з точки зору педагогів та батьків українських школярів, цей конкурс-гра є ідеальним відтворенням «дубового» радянського підходу до навчального шкільного процесу, в найкращих його традиціях —  стандартність та примітивність.

Скріншоти з форумів в соціальних мережах, присвячених обговоренню конкурсів-ігор «Геліантусу» (Соняшника — Подсолнуха)

Крім того, конкурс-гра «Геліантус» супроводжується друкованими матеріалами (брошурками), змістовне наповнення яких відображає минуле століття, адже пропонує оцінити властивості приладів, призначення яких не тільки невідоме дітям, але є абсолютно даремним у сучасному світі (сірники, шарманки, ..).

Організатори «Геліантусу» навіть не морочилися над професійним перекладом на українську мову тестових завдань — на кожному кроці друкарські помилки, а іноді і взагалі незрозуміло, про що йде мова в завданнях. Цікаво, що означає слово — упакові? Не уявляю, як дітям вдається зрозуміти зміст поставлених запитань…

При цьому, безперечну сучасність «Геліантусу» забезпечує комерційний підхід до проводження конкурсу — необхідність оплати участі для школярів (16-17 грн.) та закупівля супровідних матеріалів — тих самих брошурок із грифом МОН. До речі, брошурки складаються з 4 сторінок, надрукованих на «туалетному» папері, тобто брошурки не відповідають гігієнічним вимогам до друкованої продукції для дітей (Державні санітарні норми і правила ДСанПіН 5.5.6 — 138 – 2007, затверджені наказом МОЗ України). Придбання брошурок є обов’язковим!

Як розповідають самі вчителі — кошти централізовано збираються в школах та передаються методистам районних методичних об’єднань МОН, які потім відправляють переказом на рахунок організаторів, а саме організатору конкурсів-ігор ТО «Соняшник». За приблизними розрахунками чорна каса (ред.- не підлягає оподаткуванню) комерційно-навчальних ігор може складати мільйони гривень! Сьогодні в Україні понад 3,5 млн. школярів, які навчаються в 1-11 класах, і якщо в цю гру вдасться затягнути тільки самих поступливих, то і тоді заповзятливі освітяни зароблять на дітях кілька десятків мільйонів гривень.

До речі, за словами батьків українських школярів: «Методисти просять збирати більше грошей, ніж коштує брошура, щоб ще вистачило не переказ. Потім методисти ходять на пошту і відправляють гроші і відомості з відповідями. У тому, що методисти задіяні в корупційній схемі з переправленням готівки немає сумніву, вони ж отримують свою винагороду за те, що вимагають від шкіл участі в грі».

Цікаво, як ця зашкарубла конкурсна модель «Геліантус — Соняшник – Подсолнух»  із пелюстками корупції вписується в Нову Українську Школу, про яку нам твердить міністр освіта Лілія Гриневич? Та врешті, абсолютно не зрозуміло яким чином «комерсантам» з ТО «Соняшник» вдається приховувати свої тіньові доходи від продажу «туалетних» брошурок від всевидючого ока податкової служби України?!!

Вважаю що із цим питанням слід розібратися окремо.

Автор: Іван Сердюк