Скільки насправді коштує електрична енергія в Україні?

213

Системна корупція в стратегічній галузі закладена у тарифи.

Будь-яке реформування тих чи інших суспільних відносин починається з аналізу ситуації, яка склалася та її стратегічного осягнення, обрахунку всіх факторів та чинників, які реально мають місце.

Наразі перманентно первідбувається реформування електроенергетичної галузі держави та системи тарифоутворення і тарифозастосування на енергоринку (як на рівні відносин виробництва електричної енергії, так і на рівні її споживання).

Важливою передумовою стратегії змін є аналіз цін та тарифів на електричну енергію, які в реальності мають місце та застосовуються в цій царині.

Даний огляд спрямований на те, аби лише окреслити ті існуючі показники і розбіжності в тарифах та цінах на ринку електричної енергії, які, на наш погляд, дають широкі можливості для зловживань, різного роду перекручень та неузгоджень. Це дослідження – певний орієнтир, привід для того, аби глибоко та системно замислитися над ситуацією в енергетиці і визначити шляхи виходу з неї.

Ці показники наводяться в цьому дослідженні станом на січень 2018 року (проте, зрозуміло, що описані тенденції є характерними і для інших часових періодів).

Так, відповідно до Постанови НКРЕКП від 26.02.2015 № 220 все населення умовно розділене на дві великі окремі категорії споживачів і в залежності від статусу помешкання (наявність електричного опалення чи газового опалення, наявності кухонних електроплит, періоду споживання, обсягів споживання (таких категорій споживачів існує аж дев’ять) сплачує за двома відмінними «ставками»: або ж по 75 коп. за 1 кВт год, або ж по 1,40 грн. за 1 кВт год.

При цьому електроенергія обліковується зважаючи на покази приладу обліку (лічильник), встановлений на точці доступу до помешкання і для обліку та розрахунку вартості не має значення, скільки у помешканні проживає осіб. Тобто, приміром, в помешканні (квартирі чи сільському будинку) можуть проживати і півтора десятки осіб і одна особа та споживати/обліковувати електричну енергію через один прилад обліку.

При цьому природньо нам усім зрозуміло, що півтора десятки осіб використають на свої побутові потреби електричної енергії істотно більше, аніж одна особа, проте ні на яку диференціацію та «розділ» загального об’єму спожитої електричної енергії по кількості реальних споживачів та різного роду коефіцієнти мова іти не буде – оплата буде здійснена за лічильником, на всіх.

Для показовості зазначимо ще один приклад (нагадаємо, що категорій таких «лічильникових» споживачів аж дев’ять): приміром, родина з десяти чи більше осіб, яка проживає  в житловому будинку, обладнаному кухонною електроплитою (незалежно від місцевості) – за обсяг, спожитий до 100 кВт год. в місяць сплатить по 0,75 грн. за 1 кВт, але якщо перевищить обсяг вказаного споживання на 1 кВт, то вже за перевищений обсяг буде сплачувати 1,40 грн. за 1 кВт. За такими ж правилами буде сплачувати і одинока особа (і не має значення, студент він чи олігарх чи пенсіонер, проживає в помешканні чи здає його в оренду, або ж помешкання взагалі пустує тощо).

Ставки (тарифи) різняться і за періодом споживання електричної енергії: приміром, у період з 01 жовтня по 30 квітня особи (родини) які проживають у багатоквартирних будинках не газифікованих природним газом і в яких відсутні або не функціонують системи централізованого теплопостачання – за умов споживання до 3000 кВт∙год електроенергії на місяць (включно) сплачуватимуть по ціні 0,75 грн. за 1 кВт год, за наднормативне перевищення – сплачуватимуть уже по 1,40 грн. за кожну «зайву» кВт год.

Єдина категорія споживачів, яка певним чином виграє і їй «повезло» – мешканці гуртожитків, позаяк гуртожиток (незалежно від того, чи там одна особа чи полк солдат, і від того, скільки вони спожили) платить за мінімально можливим тарифом – 0,75 грн. за 1 кВт год за спожитий об’єм.

Врахуймо і те, що лічильники (в своїй переважній більшості) відображають показники загальним підсумком, без диференціації (розбивання) спожитої енергії по періодам «місяць в місяць» та «день в день». Облік може вестись лише умовно, шляхом простих арифметичних операцій з віднімання минулих показників від чинних показників та лічильнику та множення обсягу та тарифи.

При цьому всім нам зрозуміло, що жодна енергокомпанія не має реальної фізичної змоги «відконтролювати» та співставити режими такого використання (споживання) електричної енергії та її диференціації як по періодам споживання за місяць, так і по режимам споживання за більш значні періоди, хоча б тому, що тримання цілої армії перевіряючих інспекторів-конролерів, котрі зможуть зафіксувати обсяги споживання «день в день» з тим, аби ніхто не «вкрав» чи не «переніс» у наступний звітний період наднормоване та надсезонне споживання – призведе до істотного здорожчання витрат на адміністрування і контроль постачання електричної енергії та розрахунків за неї.

А якщо ще врахувати необхідність дотримання  єдиного режиму контролю за обсягами спожитої електричної енергії (обсяги мають рахуватися та обліковуватися однотипно і в багатоквартирних будинках у містах і в захаращених та закинутих «спальних» районах та приватних секторах чи дрібних містечках десь на «висілках», куди просто фізично потрапити з урахуванням погодних умов, логістики тощо — то така задача в принципі неймовірна та нездійсненна. При цьому контроль або має бути завжди, або його не повинно бути ніколи (інакше контролюючі заходи втрачають свій сенс та зміст).

Ідемо далі.

За ставкою 1,40 грн. за 1 кВт год (без ПДВ) сплачують і релігійні організації та дитячі центри «Артек» та «Молода гвардія» (постанова НКРЕ від 11.03.2010 № 218) незалежно від обсягів споживання та кількості учасників користування електричною енергією.

В окремих випадках законодавство передбачає можливість застосування двозонних та тризонних тарифів (Постанова НКРЕ від 23.04.2012 № 498) з різноманітними коригуючими коефіцієнтами.

Так, у відповідності до Постанови НКРЕ від  29.12.2017 № 1609 тариф на електричну енергію для приватних домогосподарств, які виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання об’єктами електроенергетики, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, та які введені в експлуатацію приміром, в період з з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2014 року становила понад 11,63 грн за 1 кВт·год (без ПДВ), при цьому слід враховувати і інші категорії домогосподарств зі своїми показниками (в залежності від терміну вводу потужностей в експлуатацію).

Цю електричну енергію за вказаною вартістю (майже за 12 гривень за 1 кВт год.) енергопостачальники зобов’язані придбавати у домогосподарств, аби потім цю ж електричну енергію продавати по 75 коп. за 1 кВт год. цій же категорії споживачів. Карколомно і несподівано, чи не так?

А от для суб’єктів господарювання, які цілеспрямовано на постійній основі виробляли електричну енергію з використанням «солярних» технологій (сонячне випромінювання), згідно з Постановою НКРЕКП від 29.12.2017 № 1617 вартість виробленого 1 кВт год. сягала 15,09 грн. за 1 кВт год.

Ця електроенергія також продається потім по 75 копійок за 1 кВт. год. населенню…

Тобто, в залежності від того чи іншого суб’єкта та його місця, статусу та «заслуг» на енергоринку і ринку споживання електричної енергії – одна і та ж товарна продукція має вартість від 0,75 грн. і до понад аніж 15 грн. за один і той же обсяг… (тобто, товар має розбіжність у своїй вартості у 20 разів (!).

Але ніщо не дівається нікуди безслідно і енергопостачальники свої витрати (які виникають, в тому числі, через штучне (нормативне) перевищення ціни купівлі товару на енергоринку над ціною продажу) потім покладають на непобутових (промислових) споживачів, «розкидаючи» їх на всіх.

Тому хибно вважати, що люди (за яких типу піклується уряд) сплатили по 75 копійок за 1 кВт годину. Це ілюзія. Вони (споживачі) сплатили значно більше за рахунок «покладення» своїх грошей у ціну товарів, які виробляються промисловими споживачами, в ціні продуктів, одягу, ліків (і медицини взагалі), транспорту, опалення, інших комунальних послуг, освіти, відпочинку.

Розглянемо показники вартості електричної енергії серед промислових споживачів.

Промислові (непобутові) споживачі в залежності від територіальної ознаки та класу напруги сплачують (відомості надаються вибірково за декількома областями/регіонами) на користь ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» — понад 2,39 грн. за 1 кВт. год (другий клас напруги) та понад 1,85 грн. за 1 кВт год за перший клас напруги, ТОВ «ДТЕК високовольтні мережі» — понад 1,52 грн. за 1 кВт. год (другий клас напруги) та понад 14,7 грн. за 1 кВт год. для першого класу напруги, ПАТ «Київенерго» — понад 1,79 грн. за 1 кВт год. (другий клас напруги) і понад 1,60 грн. за 1 кВт год за перший клас напруги, ПрАТ «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» майже 1,83 грн. за 1 кВт год. за другий клас напруги та 1,50 грн. за 1 кВт год за перший клас напруги, ПрАТ «Закарпаттяобленерго» — майже 2,23 грн. за 1 кВт год. за другий клас напруги та 1,70 грн. за 1 кВт год за перший клас напруги, ДП «Регіональні електричні мережі» — майже 1,69 грн. за 1 кВт год за другий клас напруги та 1,52 грн. за 1 кВт год за перший клас напруги, ПрАТ «ЕК «Житомиробленерго» — 2,23 грн. за 1 кВт. год за другий клас напруги та 1,67 грн. за 1 кВт. год за перший клас напруги тощо.

Відомості викладені вибірково з декількох регіональних енергокомпаній, які за тих чи інших підстав чи мотивів, на наш погляд, відрізняються поміж інших (в основному з мотивів діаметральної «розбіжності» в вартості електроенергії, як товарного продукту).

При цьому слід зважити на те, що відповідно до постанови НКРЕКП від 24 квітня 2017 року № 538 «Про ринкове формування роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, на території України» з 1 травня 2017 року роздрібні тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, на території України, формуються ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом (регіональними енергопостачальними компаніями) згідно з нормативно-правовими актами НКРЕКП з урахуванням технічного стану мереж, кількості (структури) споживачів, втрат в енергомережах та інших чинників і факторів.

Тобто, енергокомпанія сама формує тарифи і якщо спрощено споглядати на ситуацію, то вона просто заявляє «в минулому періоді у нас було 1000 найдешевших споживачів, по 75 копійок за 1 кВт год. та 1000 приватних домогосподарство, які нам продавали електричну енергію по 12 гривен за 1 кВт год., аби якось звести баланс – ми на промислових споживачів «покладаємо» різницю за розбаланс».

А з’ясувати (акцентуймо ще раз) чи дійсно у енергокомпанії ледь не всі були всі «бідні» споживачі за найнижчим тарифом, і ледь чи не всі домогосподарства продавали за найвищим тарифом і дійсно виник розбаланс та ще і в заявленому розмірі – неможливо. Всі ці категорії дуже легко переходять одна в іншу, тарифні сітки та підходи по нарахуванню можуть змінюватися практично одномоментно.

Формально контроль за відповідністю розрахунку роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, на території України, нормативно-правовим актам здійснюється НКРЕКП формально щомісячно.

Але це тільки на папері… Достатньо просто проаналізувати кількість ухвалених НКРЕКП нормативних актів (банальне навантаження на посадових осіб та їхні технічні можливості хоча б осягнути кількість споживачів та «розбити» їх по категоріям) аби зробити простий висновок – контроль здійснити практично неможливо. Енергокомпаніям залишається вільно ловити свою рибу в скаламученій воді, в очищенні якої ніхто не зацікавлений.

А ще якщо спитати, що робиться з постачанням електричної енергії та за якими цінами і з якими розрахунками на території АР Криму та тимчасово окупованих (зайнятих терористичними організаціями) Донецької та Луганської області – питання взагалі, в силу своєї надзвичайної складності та ірраціональності окреме (сьогодні, принаймні, розглядатися не буде).

Ми вже не чіпаємо і не оглядаємо не тільки такі нюанси, як різниця вартості електроенергії з урахуванням зональних (денних та нічних) коефіцієнтів так і інші специфічні чинники і фактори (зношеність мереж, технологічні (передбачувані) та непередбачувані (в результаті аварій, погодних чинників тощо) втрати, крадіжки, , адже і без них очевидно, що така ситуація не є та не може бути нормальною та прийнятною в цивілізованому суспільстві.

Один і той же товар на одному і тому ж ринку в єдиний момент не може мати таку різницю у вартості (в двадцять разів), тому що безумовно, це призводить до виникнення великих спокус та ризиків корупційного характеру. Ми б приміром, здивувалися та висловлювали як мінімум невдоволення, коли б ціна хліба, вугілля, пального, золота чи текстильної продукції приблизно в один час на одній території відрізнялася б, тим більше в два десятки разів.

Відтак, проблему можна і слід вирішувати, прагнучи до усереднення цін та тарифів на товарну продукцію (електричну енергію) і орієнтуючись на єдиний, розумний та зважений підхід до процесів виробництва та споживання, без зайвих популістських загравань з тими чи іншими категоріями виробників-споживачів, тим більше з використанням ідеологічних та соціальних мотивацій «бідним треба допомагати» чи «цих виробників слід підтримувати а інших – гнобити».

Подібна існуюча політика призводить і буде призводити виключно до прагнення найбільш активних учасників ринку виробництва та споживання електричної енергії тримати розбаланс у цінах (тарифах) та технологіях виробництва з тим, аби в цій каламутній воді ловити свою велику рибу.

Єдина Україна – єдиний ринок електроенергії – єдині (однотипні) розумні та логічно пояснені тарифи та ціни на один і той же товар на всій території держави: саме до такої мети нам слід прагнути задля суспільного блага та балансу інтересів.

Ірина Кременовська, кандидат юридичних наук, директор Центру економіко-правових досліджень; Олексій Святогор, адвокат