Справа «Veritas»: хто і як відбілював Януковича на Заході

196

Як Віктор Пінчук і Партія регіонів разом “топили” Юлію Тимошенко.

Суд у США розкрив нову інформацію про корупцію в Україні, пише  Голос Америки.

В останні тижні літа Україна знову опинилась в центрі уваги у Вашингтоні. Величезна піар-кампанія для Януковича, мільйони доларів “чорної” готівки, таємні домовленості з українськими олігархами. Все це розповіли на суді проти Грега Крейга, колишнього юриста Барака Обами, а згодом партнера однієї з найповажніших юридичних фірм Вашингтона Skadden. Крейга звинувачували в тому, що у 2012 році він не зареєстрував свою роботу на Януковича в базі іноземних агентів уряду США та приховав цю інформацію від американського уряду. Втім, після двох тижнів суду присяжні визнали його невинним.

Чому ми про це розповідаємо? По-перше, зараз в Україні триває розслідування щодо розтрати коштів Мін’юсту в 2012 році — а це та сама справа, в якій фігурує Грег Крейг. Суд у США розкрив нову інформацію про корупцію в Україні. По-друге, згідно з документами, до проекту був залучений український бізнесмен Віктор Пінчук, який будь-що хотів залишитись інкогніто. Важливо з’ясувати його роль у схемах Януковича.

По-третє, стали відомі нові деталі роботи Манафорта на український уряд. До цього їх не озвучували.

Кореспондент “Голосу Америки” був єдиним українським журналістом, який два тижні працював безпосередньо у залі суду та детально вивчав усі документи справи. Він отримав листування, методички для уряду України, копії договорів та чеків про оплату роботи. Ми розкажемо про проект з відбілювання репутації Януковича, який отримав назву “Veritas”, про піар-кампанії, яку розгорнули на підтримку проекту, та джерел його фінансування.

Грег Крейг разом із своєю дружиною під час судових засідань

Грег Крейг разом із своєю дружиною під час судових засідань

Veritas — це правда

— Містере Крейг, як почуваєтесь сьогодні?

— Просто чудово! А вам як працюється?

Перерви між слуханнями Грег Крейг проводить серед своєї сім’ї та друзів, які приходять на кожне судове засідання. Юрист Білого дому за часів першої каденції Обами намагається триматись бадьоро, однак його поведінка змінюється, щойно слухання відновлюються і прокурори починають допитувати свідків. Крейг сидить в оточенні своїх адвокатів, схрестивши на грудях руки. Справа, яку розглядає суд, має назву “США проти Крейга”. Держава, чиї інтереси він колись представляв на найвищому рівні, тепер судиться з ним.

У 2012, вже будучи партнером у юридичній фірмі Skadden, чоловік працював разом із Полом Манафортом для Януковича. На замовлення українського Мін’юсту Крейг разом із колегами підготував юридичний звіт про судовий процес над Юлією Тимошенко і передав його для публікації в The New York Times. Звіт містив детальний аналіз справи екс-прем’єрки на відповідність західним стандартам правосуддя.

Та на думку прокурорів, справжньою метою проекту було показати, що вирок Тимошенко не мав ознак політичного переслідування. А оскільки Крейг не зареєструвався лобістом і приховав свої зв’язки, то цим, на думку слідчих, порушив американський закон. Через це у США 74-річному чоловіку загрожувало до 5 років ув’язнення. Втім, своєї провини він до останнього не визнавав. Мовляв, його звіт, хоч і написаний на замовлення українського уряду, був повністю незалежним і не давав оцінок процесу над Тимошенко. Тож за словами Крейга, він не підлягав реєстрації в базі іноземних агентів. Присяжні йому повірили.

Один зі свідків, який постав перед присяжними в перший тиждень суду, — Рік Ґейтс, партнер Пола Манафорта. За його словами, вони вирішили довірити завдання Крейгові через його блискучу репутацію. “Було б чудово, якби звіт підготував хтось з таких постатей, як Крейг. Це б викликало більшу довіру в західних лідерів”, — засвідчив Ґейтс.

Довіра Заходу до українського уряду була саме тим, що намагався здобути Манафорт. Підготовка звіту американських юристів отримала назву “Проект “Veritas”, тобто “правда”. Він став частиною більшої кампанії з назвою “Engage Ukraine” (залучити Україну): її основною метою було відбілити репутацію Віктора Януковича, який на той час ще декларував курс України на зближення з ЄС.

На заваді цьому зближенню стояло ув’язнення Юлії Тимошенко. В 2012 році, попри проведення чемпіонату Європи з футболу й намагання української влади показати свої європейські прагнення, західні медіа писали про політичні репресії в Україні, на вулицях європейських столиць вивішували плакати “Freedom for Julia”, а на зустрічах із західними політиками одним із перших завжди піднімалось питання звільнення Тимошенко. Такий підхід треба було будь-що переламати.

“Найважливішим для української влади було змінити думку про “вибіркове правосуддя” в Україні”, — сказав у суді Рік Ґейтс. Разом із Манафортом вони розраховували, що основним висновком звіту фірми Skadden буде така теза: “Суд був законним, Юлія Тимошенко вчинила злочин, і вирок був належним”. Саме таке формулювання неодноразово згадувалось у робочому листуванні політтехнологів. І на переконання Ріка Ґейтса, у звіті цей висновок був.

“Сильний” генпрокурор

Фірма Skadden на чолі з Грегом Крейгом виконала в Україні величезну роботу. Юристи детально вивчали матеріали справи і консультувались з іншими експертами щодо дотичних питань. За іронією долі, в списку завдань Крейга одразу після консультацій з Манафортом було “обговорити справу Павла Лазаренка з Робертом Мюллером”. З тим самим Робертом Мюллером, який через 5 років очолить розслідування російського втручання в американські вибори.

Основна праця над 186 сторінками звіту тривала 7 місяців: із березня по вересень 2012 року. Щомісяця представники фірми відвідували Україну, інколи по декілька разів. Наприклад, в квітні юристи Skadden здійснили чотири поїздки зі США в Київ. Лише один Крейг тоді приїздив у столицю України тричі. Інтервали візитів вражають — юрист прилітав у Київ на чотири дні, на вихідні повертався у США, і в понеділок знову летів у справах у Київ.

Фрагмент із графіку відряджень Грега Крейга в квітні 2012 року

Фрагмент із графіку відряджень Грега Крейга в квітні 2012 року

Офіційним замовником проекту “Veritas” було Міністерство юстиції України. Спочатку йшлось лише про підготовку начебто незалежного звіту, проте вже після першої зустрічі в Києві фірмі Skadden запропонували долучитись і до двох інших проектів. Йшлось про юридичну допомогу генпрокуратурі в другому суді над Тимошенко, а також про консультування Мін’юсту в справі екс-прем’єрки в Європейському суді з прав людини. Відтак незаангажованість американської команди після цього постала під питанням.

Та попри те, що Skadden працювала на Мін’юст, де-факто за всією роботою стояла Генпрокуратура в особі Віктора Пшонки та його заступника Рената Кузьміна. Американські юристи відвідували офіс генпрокурора майже під час кожної поїздки до Києва. Саме Пшонці звітували про роботу, йому надсилали переклад звіту. Міністр юстиції Олександр Лавринович не мав такої честі — згідно з документами, з ним бачились лише декілька разів. Після першої зустрічі з прокурором Крейг у листі своїм партнерам написав: “Генпрокурор Пшонка — сильний чоловік. Він виглядає захопленим нашими проектами”.

Для того, аби написати повний звіт та розібратись у справі, експерти мали опитати якомога ширше коло людей зі всіх сторін. Вони провели серію інтерв’ю з Азаровим, Пшонкою, Кузьміним, суддею Родіоном Кірєєвим, екс-головою Нафтогазу Олегом Дубиною, омбудсманкою Валерією Лутковською. Декілька разів бачились з Віктором Ющенком та Юрієм Єхануровим. А також відвідували колонію в Харкові, щоб особисто поспілкуватись з Юлією Тимошенко та її адвокатом Сергієм Власенком.

(Не)залежна експертиза

Зустріч із Тимошенко була вкрай важливою для команди Крейга. Юрист наполягав на тому, що він не може видати звіт без її свідчень. З цим погодився Манафорт та українська влада. Крейгу наполягав, що це необхідно, аби його фірма зберегла репутацію. Українській ж владі репутація його фірмі була важлива, щоб міжнародна спільнота визнала звіт незалежним. В листуванні з Манафортом Крейг писав, що боїться, що чернетку його звіту злиють журналістам. “Найгірше, що може трапитись із цим проектом, з нашою фірмою, з твоїм клієнтом і зі мною, це якщо хтось з вашої сторони злиє журналістам неправдиву історію, що “Skadden визнала Тимошенко винною”. Така історія була б катастрофою”.

Фрагмент із приватного листування Грега Крейга з Полом Манфортом

Фрагмент із приватного листування Грега Крейга з Полом Манфортом

Втім, зустріч із Тимошенко була під загрозою зриву. Сергій Власенко ставився підозріло до юристів Skadden через незрозумілі джерела їхнього фінансування. Під час допиту на суді Крейг зізнався: якби Власенко також дізнався про те, що Skadden допомагала прокуратурі в другому суді над Тимошенко, то зустрічі б не відбулось. Більше того — тоді б про додаткову співпрацю взнали ЗМІ і весь проект “Veritas” опинився б під загрозою, адже стало б зрозуміло про конфлікт інтересів. Однак згодом про зустріч таки вдалось домовитись в обхід Власенка — цьому посприяли лобісти Тимошенко в США. Зрештою, як влада, так і опозиція були вислухані. Це дозволило закінчити звіт.

Попередній текст завершили писати у вересні. Втім, український уряд отримав його лише в листопаді — протягом двох місяців в нього вносили правки і перекладали на російську та українську мову. В суді Крейг стверджував, що його звіт вийшов абсолютно незаангажованим.

“Ми приїхали в Україну як незалежна група експертів, а не для того, щоб написати те, що хотів уряд. Вони хотіли написати, що політичного переслідування не було. Я ж не робив жодних висновків, а просто навів факти. І серед іншого вказав також на те, що в процесі над Тимошенко були порушення!” — емоційно переконував присяжних Крейг. “Як я можу бути агентом іноземного уряду, якщо робив протилежне до інтересів цього уряду?”

Та схоже, в Києві так не вважали. За словами Пола Манафорта, український уряд та генпрокуратура були неабияк задоволені проектом. Після закінчення роботи, в листі до Крейга він писав: “Початковий розвиток дуже ефективний, і ти став до всього цього ключем. Принаймні, сьогодні всі в Києві дуже щасливі. Їм сподобався звіт і особливо те, як медіа його обігрують. В моїх розмовах з європейцями, реакція дуже позитивна. … Час для святкової вечері, я пригощаю!”

“Я радий, що все вийшло так добре. Пан Власенко дуже дурний чоловік, і щодня наносить шкоду справі своєї клієнтки”, — відписав йому Крейг. І додав, що його запрошують на особисту зустріч з Віктором Януковичем.

Однак від самого звіту не було б такого ефекту, якби не величезна піар-кампанія, яка розгорталась паралельно із його написанням. Поки Крейг і його команда працювала над юридичним аспектом звіту, піарники розробляли стратегію його промоції та ефективної подачі. Вона включала медіа-тренінги для генпрокуратури та уряду України, методички для міністрів та послів, прописані відповіді на запитання журналістів, покроковий план публікацій у світових ЗМІ та зустрічі із ключовими західними політиками.

Які методички для ГПУ та уряду Януковича писали західні лобісти

У цьому розділі розкажемо про грандіозну піар-кампанію, яку розгорнули на підтримку проекту. І про джерела її фінансування.

Грег Крейг перед журналістами

Грег Крейг перед журналістами

Стратегія з долею критики

Довіра Заходу до українського уряду була саме тим, що намагався здобути Пол Манафорт. Саме це і було в ядрі проекту “Veritas” — його основною метою було відбілити репутацію Віктора Януковича, який на той час ще декларував курс України на зближення з ЄС. В 2012 році на заваді цьому стояло ув’язнення Юлії Тимошенко, на Заході постійно говорили про політичні переслідування в Україні. Манафорт намагався змінити це уявлення.

У фундамент цього плану Манафорт заклав звіт від поважної юридичної кампанії зі США. На замовлення Мін’юсту України фірма Skadden на чолі з Грегом Крейгом провела величезну роботу, аналізуючи судовий процес та зустрічаючись із його ключовими гравцями в Україні. Втім, окрім самого звіту, Skadden працювала і над двома додатковими проектами. Американські юристи допомагали генпрокуратурі в другому суді над Тимошенко та консультували Мін’юст в її справі у Європейському суді з прав людини.

Сам звіт опублікували всередині грудня 2012 року. За добу до цього Грег Крейг на ексклюзивних правах передав звіт у New York Times, де на основі нього підготували публікацію. “Стаття не була найкращою, але принаймні вона вийшла нейтральною. І вона мала свій вплив. З нашої точки зору, успіх був чудовим”, — засвідчив у суді партнер Манафорта Рік Гейтс. Вплив, про який згадав чоловік, включав у себе хвилю, яку підхопили інші медіа. Це було частиною плану політтехнологів: опублікувати статтю в одному великому виданні, щоб потім журналісти з інших західних ЗМІ розповсюдили її в себе. План спрацював.

Однак від самого звіту не було б такого ефекту, якби не величезна піар-кампанія, яка розгорталась паралельно із його написанням. Для цього Манафорт найняв лондонську фірму FTI на чолі з Джонатаном Хокером — на співпраці із ними наполіг сам Грег Крейг. В суді на цьому наголошували прокурори. Допитуючи топ-чиновницю Міністерства юстиції США, яка відповідала за реєстрацію лобістів в базі іноземних агентів FARA (Foreign Agents Registration Act), вони вказували на участь Крейга у розробці стратегії.

— Чи повідомляв Грег Крейг, письмово або при зустрічі, що для промоції звіту була розроблена піар-кампанія?

— Ні.

— Чи згадував він, що зустрічався із піарниками для розробки цього плану?

— Ні.

— Що дав свій звіт журналістам до його офіційної публікації на сайті фірми?

— Ні.

— Чи була б ця інформація важливою для реєстрації іноземним агентом?

— Так, ця інформація була б дуже важливою.

— Дякую, в мене більше немає запитань.

Однак суд постановив, що Крейг не займався прихованим лобізмом у США. Сам Крейг також наполягав: його компанія не брала участі в піар-кампанії. Над звітом працював він, а от лобізмом і промоцією займався Манафорт. І вже як цей звіт використали — питання до нього.

Своєю чергою, лондонські піарники спільно з Манафортом мали дуже конкретні плани на звіт Крейга. Політтехнологи розробили витончену стратегію: вони не хотіли, щоб склалося враження, що проект шитий білими нитками, тож у звіті Skadden мала бути і доля критики. Ось деякі пункти із їхнього плану комунікацій:

— Звіт замовило Міністерство юстиції, не офіс генпрокурора;

— Звіт зробить висновок, що суд був законним, і що Юлія Тимошенко вчинила злочин, однак згадає, що були деякі невідповідності із західним правосуддям.

— Звіт буде містити деяку критику генпрокурора і судді, а наші опоненти цю критику використають.

Втім, уже на початку роботи над проектом “Veritas” в піар-фірмі FTI виникли розбіжності. Для успішної роботи слід було залучити не лише офіс у Лондоні, а й філії в Брюсселі, Парижі, Берліні та в США. Але судячи з листування спеціалістів, одностайності не було. “Наша команда в Брюсселлі непохитна: вони кажуть, що ми не маємо представляти чинний український режим, що єврокомісари бойкотують футбольний турнір, що участь в проекті стане суїцидом для нашого бізнесу”, — йшлось в одному з листів.

Однак рішення вже було прийнято, й FTI почала роботу над cвоїм планом. Він включав дії як перед публікацією звіту Skadden, так і після неї. В ньому були прописані кроки для уряду України, стратегія роботи зі ЗМІ та спілкування із західними політиками, пояснено, як слід реагувати на критику, що можна говорити, а що ні. Словом, в ньому було прораховано все до найменших деталей.

Пол Манафорт

Пол Манафорт

Методички для української влади

Манафорт був зацікавлений у тому, щоб вся робота виглядала максимально чистою для журналістів та міжнародної спільноти. Великою мірою, це залежало від підготовки українських чиновників. Відтак, спеціалісти FTI провели ряд медіатренінгів для генпрокуратури та Мін’юсту і вчили їх, як слід спілкуватись зі ЗМІ та як реагувати на провокаційні запитання.

Пізніше вони розробили детальну методичку для всіх ключових сторін. В ній були прописані заяви для Віктора Януковича, депутатів “Партії регіонів”, генпрокуроратури, судді Кірєєва, Мін’юсту, Міністерства закородонних справ, пенетенціарної служби, а також подані настанови для українських дипломатів у різних країнах світу. FTI визначила, в якому порядку хто має робити заяви, які установи мають зайняти активну позицію, а які лише реагувати на запити медіа, і що робити, якщо з’являться непердбачувані проблеми.

І українські урядовці діяли за цими методичками. Заява, оприлюднена на сайті Мін’юсту в день публікації звіту Skadden, збігається із тим, що написала для Міністерства піар-служба.

“Доповідь, що публікується сьогодні на сайті Міністерства юстиції України, свідчить про те, що Юлія Тимошенко безпідставно стверджує про політичну мотивацію у цій справі й не надає жодних фактів, які могли б стати причиною для скасування її вироку відповідно до європейських чи американських стандартів. У доповіді також відмічено, що поведінка Ю.Тимошенко у суді була б неприйнятною в інших країнах й, швидше за все, це мало б наслідком рішення про неповагу до суду”, — йдеться в заяві Міністерства. Але цей фрагмент підготували в лондонській фірмі FTI.

Витяг із методички для Мін'юсту України

Витяг із методички для Мін’юсту України

В ГПУ також відреагували згідно написаної методички. В коментарі “Радіо Свобода” заступник генпрокурора Ренат Кузьмін сказав: «Якщо й були якісь порушення європейського законодавства щодо Юлії Тимошенко, то це є провиною не прокурорів, суддів чи адвокатів. Це спадок радянської кримінально-правової системи і – старий, недосконалий Кримінально-процесуальний кодекс”.

Саме таку відповідь для генпрокуратури підготували піарники, найняті Манафортом. Вони прописали, що генпрокуратура має посилатись саме на недоксоналий кримінальний кодекс та пост-радянську систему. Кузьмін ці вказівки виконав.

Витяг із методички для генпрокуратури України

Витяг із методички для генпрокуратури України

Крім цього, генпрокуратурі рекомендували виступити з частковою критикою звіту Грега Крейга, щоб таким чином дистанціюватись від причетності до його написання. Інакшими словами, зблефувати. Але наголосити на тому, що попри все, Юлія Тимошенко вчинила злочин і має бути покарана. “Це злочин, жертвами якого є кожен громадянин України. Через цю хитру угоду люди платять за газ більше, ніж будь-які мешканці Європи, і вони прикуті до цього контракту на 10 років”, — йшлось у підготованій заяві.

Підготовані відповіді на десятки можливих запитань журналістів написали для всіх ключових відомств. Наприклад, на запитання “Якщо Мін’юст платить Skadden, то як фірма може бути незалежною?” в Міністерстві юстиції мали відповісти так: “Ми просили їх виконати завдання і підготувати незалежний звіт. І цей звіт є абсолютно незалежним”. А на запитання “Звіт не робить висновків щодо політичної мотивації. Але це було основною думкою, яку ви хотіли донести. Ви не розчаровані?” в ГПУ треба було відповісти таким чином: “Навпаки, в звіті чітко вказано, що доказів політичного переслідування немає. Тепер це поза всяким сумнівом. І ми дуже вітаємо цей висновок”.

Крім цього, окремий акцент робився на роль МЗС та українських посольств закордоном. Адже звіт готувався не стільки для українського суспільства, як для міжнародної спільноти. Отже, Манафорту слід було переконатись в тому, що на Заході його прочитають так, як треба.

Зустрічі з іноземними політиками

Саме тому була ще одна дуже важлива частина піар-стратегії. Вона стосувалась прямої комунікації із ключовими західними лідерами, в тому числі й особистих зустрічей із ними. З допомогою посольств України звіт донесли до перших осіб у Брюсселі, Берліні, Парижі, Римі, Лондоні та інших європейських столицях. Крім цього, надіслали його у великі громадські організації та аналітичні центри.

Щодо конкретних політиків у Європі, то йшлось про спілкування з головою Єврокомісії Жозе-Мануелем Баррозу, президентом Європарламенту Мартіном Шульцом, представницею ЄС із питань зовнішньої політики Кетрін Ештон, єврокомісаром Штефаном Фюле, а також із євродепутатом Петом Коксом та екс-президентом Польщі Александром Кваснєвським, які тоді очолювали моніторингову місію Європарламенту.

Їхнім завданням було слідкувати за станом правосуддя в країні. Інакше кажучи, Кокс і Кваснєвський були очима й вухами Євросоюзу в Україні. Очікувалось, що саме їхнє рішення мало стати вирішальним при підписанні Угоди про асоціацію. Висновки місії були критично важливими для ЄС — а отже і для Януковича, який тоді ще планував підписати угоду з Євросоюзом.

Саме Кокса і Кваснєвського вважали одними з найважливіших людей для успішного сприйняття звіту Skadden на Заході, тому спілкуванню з ними приділили чи не найбільше уваги. Якщо комунікацію з іншими західними лідерами проводили як правило через листування або телефон, то в цьому випадку МЗС попросило Грега Крейга особисто прилетіти у Варшаву й приватно зустрітись із Александром Кваснєвським.

Однак у той час Крейг був зайнятий іншими справами, відтак до Варшави полетів його партнер. Він зустрівся з президентом Польщі, а також з польським МЗС за день до публікації звіту Skadden. І схоже, цією зустріччю були задоволені обидві сторони. “Варшава пройшла дуже добре. Кваснєвський був дуже вражений”, — писав у листі Крейгу його соратник.

Александр Кваснєвський та Пет Кокс у Верховній Раді України

Александр Кваснєвський та Пет Кокс у Верховній Раді України

Крім Європи, роботу провели також в США. Витяги зі звіту донесли адміністрації Барака Обами, а також лідеру демократів у Сенаті Гаррі Рейд, та спікеру Палати представників Конгресу республіканцю Джону Боенеру.

На додачу розгорнули велику медіакампанію. Окрім New York Times, яким злили звіт ще раніше, інформацію про нього розіслали іншим великим ЗМІ у США та в Європі. Манафорт та фірма FTI здійснили величезну роботу для того, аби розпіарити звіт Грега Крейга на Заході з таким месиджем, який був потрібен саме їм. І певною мірою їм це вдалось. На суді Грег Крейг засвідчив: “На мою думку, західні медіа неправильно подали наш звіт. Вони сказали, що Skadden не знайшла ніяких порушень”.

Втім, на думку Крейга, було одне англомовне ЗМІ, яке подало інформацію найбільш коректно. “Це було київське видання KyivPost. Зі всіх, вони написали найбільш точну і збалансовану статтю про наш звіт — попри те, що це видання було в опозиції до Януковича і підтримувало Тимошенко”, — засвідчив Грег Крейг.

Масштаби роботи, яку з одного боку виконала Skadden, а з іншого FTI вражають. Постає логічне запитання: скільки їм за це заплатили? За роботу юристи та піарники отримали мільйони доларів, які їм платили в обхід закону. Частина з цих грошей була з українського бюджету. Іншу частину, згідно з документами та свідченнями, заплатив Віктор Пінчук. Про деталі фінансування, приховування джерел грошей і проблеми, які з цим виникли у США, читайте далі.

Таємниця Пінчука та корупційні схеми Мін’юсту

Розповімо про корупційні схеми, з допомогою яких фінансували роботу амерканських юристів: як з державного бюджету, так і за кошти олігархів.

“Чому я хотів взятись за цей проект в Україні? Розумієте, коли Манафорт запропонував це, моя кар’єра у юридичній фірмі підходила до завершення. Тож я був захоплений цим новим викликом”, — згадував Грег Крейг під час свідчень у суді. “Це мала бути складна робота — поглянути на політичні суперечки в Україні через західну призму. Та з іншого боку, це була можливість дізнатись більше про країну, що намагалась провести реформи, впоратись із минулим і збудувати сучасні інституції, які б наблизилили її до ЄС”.

Грег Крейг виглядав перед присяжними щиро. Проте схоже, був ще один фактор, який мотивував юриста: гроші. Багато грошей. За написання звіту про суд над Тимошенко фірма Skadden отримала близько 6 мільйонів доларів США. Державних і приватних.

Де-факто за проектом стояла ГПУ в особі Віктора Пшонки та його заступника Рената Кузьміна (зараз депутата Верховної Ради від Опозиційної платформи). Американські юристи відвідували офіс генпрокурора майже під час кожної поїздки до Києва, і саме йому звітували про роботу. А піар-фірма FTI, яку спеціально найняли для промоції проекту, проводила для Пшонки і Кузьміна спеціальні медіатренінги й вчила, як спілкуватись із журналістами. Але попри все це, офіційним замовником роботи було Міністерство юстиції. Якби це зробила ГПУ, автоматично б постало питання про мету проекту та його незаангажованість.

Як засвідчив у суді партнер Манафорта Рік Гейтс, фірму Skadden вони обрали через те, що вона мала хорошу і прозахідну репутацію. А авторитет та зв’язки Грега Крейга, колишнього юриста Білого дому, говорили самі за себе. Для проекту з відбілювання іміджу Януковича це було те, що треба. Втім, згідно із законом, для закупівлі таких послуг держава мала провести тендер.

Цю процедуру треба було обійти. Для цього вирішили використати стару схему: оформити контракт на значно меншу вартість, щоб він не підлягав під тендерні закупівлі, а основну суму грошей заплатити неофіційно. В 2012 році ще не існувало системи ProZorro, і мінімальна вартість закупівель, для яких держава мала провести тендер, становила 100 000 гривень. Тому перший контракт з фірмою Skadden Україна уклала на 95 000 гривень, на той час трохи менше 12 000 доларів США. Його підписав заступник міністра юстиції Андрій Сєдов.

Нагадаємо, що окрім великого звіту на 186 сторінок, Skadden також допомагала ГПУ у другому суді над Тимошенко і консультувала Мін’юст щодо справи Тимошенко у Європейському суді з прав людини. У листуванні з Манафортом Грег Крейг писав, що одна година (!) його послуг коштує 1150 доларів (а до роботи над звітом крім нього була долучена ціла команда юристів). Над проектом вони працювали 9 місяців, з квітня по грудень 2012.

В реальності послуги фірми коштували значно дорожче. Перед початком проекту Крейг попросив у Мін’юсту заплатити йому аванс — 150 тисяч доларів. Листування про оплату велось із позначкою “конфіденційно”, і в офіційному контракті про додаткові суми нічого не згадано. Однак Мін’юст ці гроші переказав — про свідчить чек про оплату, датований 30 березням 2012 року.

Чек про оплату 150 тисяч доларів

Чек про оплату 150 тисяч доларів

Через декілька місяців Грег Крейг вирішив збільшити ціну з 12 тисяч до 1,25 мільйона доларів. Він аргументував це тим, що Skadden довелось зробити набагато більше роботи, ніж очікувалось, тож вартість послуг зросла. Мін’юст погодився. Але застосував для цього так звану “процедуру закупівлі в одного учасника”, яка також дозволяла обійти оголошення тендеру й продовжити співпрацю з попереднім підрядником. За словами Манафорта, цю схему також активно застосовували протягом Євро-2012. Зрештою, новий контракт із Skadden уклали вже після закінчення проекту — на початку 2013 року.

Фрагмент кінцевого договору Мін'юсту зі Skadden

Фрагмент кінцевого договору Мін’юсту зі Skadden

Фрагмент кінцевого договору Мін'юсту зі Skadden

Фрагмент кінцевого договору Мін’юсту зі Skadden

Фрагмент кінцевого договору Мін'юсту зі Skadden

Фрагмент кінцевого договору Мін’юсту зі Skadden

Втім, на початку публічна та офіційна сума контракту становила 12 тисяч доларів — і вона виглядала просто дріб’язком за ті послуги, які надавали американські юристи. Закономірно, це викликало запитання в українських журналістів та опозиційних політиків.

“Сьогодні ми мали дуже дивну ситуацію в парламенті. Відповідаючи на запитання депутатів, міністр юстиції Лавринович сказав, що сума контракту зі Skadden становила менше 100 тисяч гривень”, — писав у червні до Грега Крейга Сергій Власенко, адвокат Юлії Тимошенко. “Мені це звучить трохи смішно: двоє високопоставлених партнерів фірми та інші співробітники працюють вже більше місяця за менш ніж 13 тисяч доларів? Це правда? Я думаю, лише ваші витрати на дорогу “трішечки” перевищують 13 тисяч”.

Такі ж запитання почали підіймати у своїх публікаціях українські журналісти. Почали з’являтись чутки, що крім уряду, є ще третя сторона, яка платить юристам за роботу. Можливо, олігарх чи великий бізнесмен. І такий бізнесмен дійсно був — ним виявився Віктор Пінчук.

Гроші Пінчука

Хоча сам Віктор Пінчук заперечує свою причетність до роботи над проектом “Veritas”, його прізвище звучало на кожному судовому засіданні в справі Крейга у Вашингтоні. Про Пінчука говорив як сам Крейг, так і Рік Гейтс — партнер Пола Манафорта, який координував проект. Його прізвище згадується в документах, також є чеки про оплату послуг, які здійснював представник Пінчука Даґ Шоен, який працював з ним із 2011 року. За свідченнями Шоена в суді, перший аванс в 150 тисяч доларів (хоч переказ здійснили з рахунку Мін’юсту) оплатив також Пінчук.

Віктор Пінчук

Віктор Пінчук

Загалом, згідно з документами, Пінчук заплатив за роботу американських юристів 4,6 мільйонів доларів. На суді Крейг розповів, що згодом просив у Пінчука переслати ще більше грошей, але той навідріз відмовився. Саме тому Крейг і просив додаткові гроші в Мін’юсту.

Пінчук переказував гроші Полу Манафорту через компанію на Кіпрі, а вже він передав їх фірмі Skadden. Бізнесмен платив не лише за послуги написання звіту. Він оплачував поїздки юристів до України та Європи, включно з перельотами у бізнес-класі, проживанням в найдорожчих готелях Києва і добовими.

Однак крім послуг фірми Skadden, Пінчук оплачував також роботу лондонської піар-фірми FTI, з травня по грудень 2012 року. Місяць їхньої роботи коштував 90 тисяч фунтів стерлінгів плюс покриття додаткових витрат і податків, тож загальна сума становила щонайменше 720 тисяч фунтів. За тодішнім курсом, це понад 1,1 мільйонів доларів — на додачу до попередніх 4,6 мільйонів. Отже, за проект “Veritas” Віктор Пінчук заплатив щонайменше 5,7 мільйонів доларів США.

Із листування зрозуміло, що перша зустріч Грега Крейга та його партнерів із Пінчуком відбулась на початку квітня 2012. Український бізнесмен запросив їх на сніданок у Києві, за яким мали обговорити всі деталі оплати. Напередодні зустрічі партнер Крейга написав йому в листі: “Це важлива зустріч. Не соромся просити багато!”.

Крейг і справді не був скромним. В результаті, з Пінчуком уклали усну домовленість — він пообіцяв заплатити юристам 4 мільйони доларів плюс додаткові витрати, однак хотів залишитись інкогніто. Американські юристи просили половину цієї суми переказати наперед. За їхніми словами, вони хотіли почати роботу негайно, проте не могли її запустити без грошей.

“На першій зустрічі я запитав у Віктора Пінчука, чому він зацікавлений профінансувати наш проект?” — згадував у суді Грег Крейг. “Він відповів: “Знаєте, цей судовий процес над Тимошенко і весь ланцюжок подій дуже поляризували суспільство. Це посилило розкол в країні на Схід та на Захід. Україну треба поєднати. Але в нас нема єдиного базису, на основі якого можуть вестися дискусії. Люди засуджують одне одного, піднялася справжня буря агресії. А цей звіт може все це припинити і поєднати людей”.

Пізніше Крейг і представник Пінчука Даг Шон згадували, що перше знайомство пройшло дуже добре, і всі були задоволені зустріччю. Втім, такі настрої тривали недовго. Уже наступного тижня виникли проблеми з оплатою.

“Пол, я щойно зустрівся з Віктором, йому казали перерахувати 1,5 млн доларів. Це серйозна проблема для мене”, — писав Крейг у листі Манафорту. Схоже, він був дуже розлючений. “Я зрозумів, що ішлось про 2 [мільйони] до кінця тижня і ще 2 до кінця місяця. … Я не хочу розбиратись із цим лайном. Я був дуже чітким: ми поїдемо звідси, якщо ваша сторона не дотримуватиметься зобов’язань. Якщо не буде 2 [мільйонів], завтра ми поїдемо додому і скажемо, що ми раді вийти з цього”.

Через 2 години Пол Манафорт відписав, що 2 мільйони вже відправили. “Картина Віктора Пінчука була неповною, це була лише його картина. Я все залагодив”. Гроші надійшли за декілька днів.

Чек про оплату перших 2 мільйонів фірмі Skadden

Чек про оплату перших 2 мільйонів фірмі Skadden

Однак пізніше виникли додаткові проблеми, цього разу з оплатою послуг піар-фірми FTI. Вони чекали на 90 тисяч фунтів оплати вперед, проте гроші так і не надходили. З якихось причин Віктор Пінчук не поспішав оплачувати послуги для уряду Януковича. FTI були цим дуже незадоволені й збирались припинити свою роботу в проекті. В листі Манафорту керівники фірми писали: “Ми прийняли рішення і поінформували генпрокурора Пшонку, що ми забираємо нашу команду, допоки не побачимо здійснення платежу”.

Грег Крейг був дуже занепокоєний цим, відтак запропонував Манфорту відмовитись від роботи з Пінчуком. “Якщо Віктор не бажає платити, чи є хтось інший, хто б міг підписатись в цьому проекті?” — писав він у листі. Манафорт запевнив, що хвилюватись нема причин, і що залагодить всі проблеми з бізнесменом. Згодом FTI вирішили оформити як субпідрядника фірми Skadden, і свої гроші вони отримали.

Інкогніто

В суді Грег Крейг та партнер Манафорта Рік Гейтс розповіли, що Віктор Пінчук хотів будь-що зберегти свою анонімність. Це створювало загрози для проекту “Veritas”. Складно було повірити в те, що команда юристів зі США виконує таку величезну роботу всього лиш за 12 тисяч доларів. Серйозні занепокоєння в Крейга і його партнерів з’явились у серпні, після публікації у KyivPost статті із заголовоком “Cморід Skadden”. В ній журналісти писали про фінансування проекту й ставили питання про додаткові гроші від “третьої особи”.

Після цього американські юристи вперше заговорили про те, що участь Віктора Пінчука треба розкрити, інакше це може завдати серйозних репутаційних втрат їхній фірмі. Вони переживали, що стаття англомовного видання KyivPost наробить шуму, й інформацією про джерела фінансування Skadden підхоплять західні видання.

“Нам справді треба, аби Україна розкрила джерела фінансування. Проблема ростиме й ростиме, і ставатиме все гіршою і гіршою. Інформацію треба розкрити якомога швидше. Якщо ми цього не зробимо, це буде поразкою як для самого Пінчука, так і для уряду. І зажене нас у дуже глибоку яму в західних медіа”, — писав Грегу Крейгу його партнер Кліфф Слоан. Крейг відповів: “Я вже казав Манафорту, що він має витягнути Пінчука, добровільно чи ні”.

Розмови про розкриття карт із Пінчуком велись, однак він не погоджувався на такі умови. Відмовлялись від такого варіанту і в Мін’юсті — тому анонімність “третьої сторони” зберігали до кінця. Навіть тоді, коли в Грега Крейга виникли потенційні проблеми із законом у США. Після публікації звіту, діяльністю фірми Skadden зацікавились у американському Міністерстві юстиції. Там хотіли з’ясувати, чи підлягає Крейг та його партнери під реєстрацію в базі іноземних агентів (FARA).

Серед іншої інформації, в Міністерстві юстиції просили надати інформацію про те, хто був тим приватним бізнесменом, який фінсував звіт. Однак Крейг відмовлявся назвати прізвище і лише запевнив, що “крім фінансування, ця особа не має жодного іншого стосунку до написання звіту”.

В суді партнер Крейга Кліфф Слоан сказав: реєстрація в базі іноземних агентів вимагала б розкриття особи Пінчука. Однак це суперечило домовленостям із українським урядом, а також корпоративній політиці фірми Skadden.

В чому був інтерес Віктора Пінчука? Складно віриться у те, що він був готовий заплатити мільйони доларів лише через благі наміри “поєднати українське суспільство”, як засвідчив на суді Грег Крейг. Варто згадати, що у 2012-2013 Пінчук відкрито підтримував прагнення Януковича зблизитись із Євросоюзом. У вересні 2012 року на саміті YES у Ялті, засновником якого є Пінчук, на одній з дискусій гостро підняли питання про звільнення Юлії Тимошенко. Тоді Пінчук був присутній в залі й намагався втрутитись, назвавши один з виступів на захист Тимошенко маніпуляцією.

А через рік, на тому ж саміті він навіть жартував: “якщо Україна укладе Угоду про асоціацію, то ми повинні перейменувати наш бренд «Yalta European Strategy» на «Yanukovych European Strategy». Тож деякою мірою це допомагає зрозуміти його інтерес у відбілюванні репутації Януковича на Заході й оплату роботи Грега Крейга. Однак це лише припущення, і не можна судити про всі його мотиви.

На початку 2019 року в прес-службі Пінчука відхрестились від участі в проекті: “Пан Пінчук та його команда не мали жодного відношення до роботи, зробленої Skadden, включаючи підготовку чи розповсюдження їх доповіді». Втім, документи, свідчення у суді та чеки про оплату свідчать про інше.

Протягом підготовки цього матеріалу «Голос Америки» декілька разів звертався до прес-служби фонду Віктора Пінчука та особисто до прес-секретарки його інвестиційної групи “EastOne” з проханням про коментар. Наші повідомлення прочитали, однак жодної відповіді на на них ми не отримали.

Після того, як федеральний окружний суд у Вашингтоні почав розгляд справи Грега Крейга, Віктора Пінчука викликали на допит у ГПУ в справі розтрати коштів Мін’юсту в якості свідка. Станом на день публікації цього тексту, Віктор Пінчук на допит не з’явився.

За словами спецпрокурора Сергія Горбатюка, в останній день на посту генпрокурора Юрій Луценко вніс зміни до Єдиного реєстру досудових розслідувань і передав 20 кримінальних справ проти колишніх високопоставлених чиновників в поліцію та ДБР. Серед них була і справа про розтрату коштів Мін’юсту на оплату послуг фірми Skadden, в якій також фігурує Віктор Пінчук. «Голос Америки» не зміг отримати незалежного підтвердження цієї інформації. На запит у прес-службі ГПУ не відповіли, а прес-секретарка Юрія Луценка сказала, що «такою інфомацією не володіє».

Остап Яриш