Стало відомо, чому Порошенко тримає Яценюка при владі

129

До цього питання доходить через розуміння політичної кризи нардеп від президентської політсили БПП Мустафа Найєм у дописі на власній сторінці в одній із соцмереж.

«Давайте подивимося політичній кризі в очі, без емоцій. Я не дуже сприймаю дискусію «якщо не Яценюк, то хто?». Адже насправді мова йде не про незамінність Арсенія Яценюка, а про те, що за будь-яку іншу кандидатуру в залі не знайдеться достатньої кількості голосів, оскільки відставка чинного прем’єра підштовхне «Народний фронт» до переходу в опозицію. Як наслідок — розвал коаліції, зупинка всіх процесів в країні мінімум на півроку, дострокові парламентські вибори, за якими буде черговий вал кризи в економіці, втрата довіри іноземних партнерів і політична невідомість.

Це те, чим нас лякають. Заради справедливості треба відзначити, що, так, такий сценарій цілком ймовірний. Але він не єдиний. З такою ж наполегливістю, з якою нас лякають кризою, «Народний фронт» і прихильники Арсенія Яценюка могли б почати спільний пошук іншої, більш прийнятної для всіх кандидатури на посаду глави уряду.

Від прихильників прем’єра я часто чую, що він втратив свій рейтинг внаслідок реформ. Це не зовсім правда. Дійсно, багато процесів закладено, багато розпочато і дещо зроблено. Але ключовий фактор падіння рейтингу прем’єра полягає не у непопулярності реформ, а в небажанні визнати, побачити і позбутися корупції навколо себе. І насправді неважливо, що ним рухало — жадібність або недалекоглядність; він власними руками зробив себе і свою партію заручниками своїх політичних попутників і зручною ціллю для суспільства. Ще раз: не реформи, а корупція і домовленості, зокрема, з командою президента, стали пожирачами рейтингу прем’єр-міністра і його партії.

Проте Арсеній Яценюк може залишитися прем’єр-міністром. Адже це не велика проблема — залишитися. З огляду на дивовижну мінливість і здатність домовлятися всіх сторін процесу, варіант збереження статус-кво цілком можливий. Голоси знайдуться — когось зламають, з кимось домовляться, з кимось сторгуються.

Але це не вирішить ключову проблему — відсутність довіри. Прем’єр може не подобатися. Прем’єр може бути непопулярним. Його можуть навіть ненавидіти. Але прем’єру не можуть не довіряти.

Що важливо, слабкий, непопулярний і обважнілий від вантажу корупційних скандалів він вигідний всім своїм опонентам, і насамперед главі держави. З таким прем’єром легше домовитися, його легше шантажувати і ще простіше — лякати відставкою.

Не уявляю як, але теоретично ми б могли залучити до роботи уряду ще десяток прогресивних міністрів, запросити ще кілька авторитетних іноземців з досвідом і навіть прописати їм правильний план дій. Але що це дасть, якщо капітан цього корабля змушений буде дорівнювати на президента, вимолювати голосу у парламенту і цілодобово боятися змов і гніву вулиці», — підсумовує Мустафа Найєм.