Страта за вбивство собаки або як країни карали за жорстоке ставлення до тварин — Ігор Мізрах

1758

Європейські країни ухвалили закони щодо захисту тварин, проте у кожної з них своя специфіка. У Швейцарії перш ніж завести вдома тварину, господар змушений пройти курс підготовки і отримати відповідний атестат. Крім того, необхідно отримати норматив про житлову площу для тварини.

«В італійському Турині господаря, який не вигулював тварину тричі на день, пофарбував їй шерсть або купірував хвіст, можуть оштрафувати на 500 євро. У місті також заборонили продавати золотих рибок в пластикових пакетах», — каже Ігор Мізрах.

В Австрії заборонено тримати в тісній клітці курчат, пов’язувати тугими мотузками худобу, саджати на ланцюг собаку або ж встановлювати паркан, який може вдарити тварину струмом. У зоомагазинах заборонили виставляти цуценят і кошенят у задушливих вітринах. Штраф за це — від $2 до $15000.  

В Іспанії мавп зрівняли в правах з людьми, а в Греції крадіжка тварин карається 6 місяцями в’язниці і штрафом у 3 тисячі євро.

Яка ж особливість законодавства в інших країнах світу? Індія стала першою у визнанні прав дельфінів. Вони визнані «особистостями нелюдської природи», тобто — розвиненими індивідуумами. Тому в країні заборонені дельфінарії та утримання дельфінів у неволі. Також Індія – перша держава Південної Азії, де заборонили тестування косметики на тваринах.  

«Особливість законодавства Індії в тому, що тут не прагнуть зменшити популяцію бездомних тварин. Багато індусів самі проживають на вулиці. І це не заважає їм бути господарями чотирилапих. Якщо останніх і відловлюють, то винятково, аби запобігти сказу і стерилізувати», — каже Ігор Мізрах.

У Японії з 1695 року заборонено вбивство собак і до 1709 року за це страчували. У Таїланді заборонено годувати на вулиці бездомних псів, яких везуть до розплідників на півночі країни.