«Тітушки Авакова» чи «захисники-патріоти». Звідки взялися «Національні дружини» та чому їх вже бояться?

98

Вони будуть «повертати те, що в нас забрали та наводити в країні порядок»

Присяга 600 учасників громадської організації «Національні дружини», яка пройшла у неділю у столиці, спровокувала скандал. Один із головних меседжів, виголошених під час присяги «дружинників» — «повернути те, що в нас забрали» та «навести в країні порядок».

Численні «дружинники» в суворих темних одностроях з прапорами організації пройшли маршем від Київської фортеці до Хрещатика, чим налякали не так перехожих, як користувачів соцмереж.

Facebook-спільнота побачила у марші аналогії з тоталітарними угрупуваннями 30-х років минулого століття. Членів організації навіть порівняли зі штурмовими загонами Ернеста Рема часів нацистської Німеччини.

«Нацдружини» пізніше, щоправда, мету своєї діяльності уточнили. За словами командира організації Ігоря Михайленка, вони не патрулюватимуть вулиці у форматі поліції, оскільки займатимуться «нагальнішими питаннями». Наприклад, стежитимуть, аби не було незаконного вилову риби під час нересту, аби «наливайки» не торгували алкоголем, аби не працювали підпільні казино. Резонансу цій темі додала поява відеокадрів з Черкаської міськради. Напередодні туди завітали чоловіки у формі з нашивкою «Національні дружини». Своєю присутністю націоналісти «допомогли» місцевим депутатам ухвалити бюджет міста на 2018 рік.

Новостворену громадську організацію пов’язують із партією «Національний корпус», яку очолює народний депутат Андрій Білецький. Хоча командир «Нацдружин» Ігор Михайленко спростовує це, заявляючи, що дві організації між собою пов’язує лише те, що і він, і Білецький були командирами у батальйоні «Азов» раніше, а тепер залишаються побратимами.

Правозахисники й активісти різних громадських організацій поспішили назвати «дружинників» «армією Авакова», який начебто прагне зробити Україну поліцейською державою.

Хто ж насправді стоїть за «Національними дружинами»? Які задачі вони виконуватимуть, співпрацюючи з поліцією? А також, як себе поводити містянам, коли вони зустрінуть на вулицях націоналістів в одностроях? Відповіді на ці питання шукав «Главком».

«Національні дружини»: хто ці люди?

За словами речника політичної партії «Національний корпус» Романа Чернишова, громадська організація «Національні дружини» діє в Україні вже рік. «Це добровільне об’єднання з підтримання порядку на вулицях, патрулювання, протидії алко- та наркопритонам», — прокоментував Чернишов.

Як повідомили «Главкому» у прес-службі «Національних дружин» організація має осередки у 19 областях, однак у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб вдалося знайти дані лише про п’ять з них: Волинську, Запорізьку міську і обласну, Дніпровську та Івано-Франківську.

Командиром громадської організації є лучанин Ігор Михайленко з позивним «Черкас». Він колишній комбат «Азова», який звільнився з лав Нацгвардії у лютому 2017 року. Відповідно до щорічної декларації про статки за 2016-й, Ігор Володимирович Михайленко зареєстрований у Гуляйпільському районі Запорізької області, одружений, має батьків. Нерухомості та іншого майна не має, заробіток становив 207,6 тисяч гривень на рік.

У ЗМІ інформації про Михайленка обмаль. У 2016 році співробітник Антикорупційного бюро України Артем Фурманюк у виданні «Остро» написав про те, що «достеменно відомо, що Михайленко фігурує у кримінальному провадженні про збройне пограбування інкасаторів «Ощадбанку» в Запоріжжі 15 липня 2016 року».  Яке продовження мала та справа – невідомо, але до кримінальної відповідальності боєць не притягався, після завершення служби зайнявся утворенням громадської організації.

«Бережіться парамілітарних угрупувань»

Після появи красивого відеоролика з хлопцями, які марширують центром Києва, українське суспільство розділилося на два табори. Одна його частина волає про те, що поява «Національних дружин» — це ознака зародження тоталітарного режиму. Інші вважають, що галас здіймати не варто, бо «дружини» це логічне продовження боротьби націоналістів, які після Революції гідності записалися добровольцями і поїхали на війну.

Журналістка Анастасія Станко нагадала цитату із книги Тіма Снайдера «Про тиранію. 20 уроків ХХ сторіччя», провівши паралелі з тим, як розвивалися диктатури у минулому сторіччі.

Відомий літературний критик Юрій Володарський, коментуючи присягу «Національних дружин», згадав також нещодавній скандал із висловлюваннями голови Інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича.

«Сила перестає бути прерогативою держави», — впевнена журналістка Ірина Ромалійська.

Олії у багаття, яке розгорається навколо теми маршу націоналістів, додала також поява відео сутички представників «Нацдружин» із поліцією, яка відбулася у середині грудня минулого року в Кременчуці.

За словами журналістки Наталії Іщенко, головна проблема із «Національними дружинами» полягає у тому, що багато людей сприймають цю структуру як загрозу власній безпеці.

Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Михайло Чаплига також б’є на сполох, вважаючи, що нинішні дії «Нацдружин» призведуть до кровопролиття. «Не устраивает местный совет? ВЫ БО РЫ! И никак иначе! Решили сами указать как голосовать? Так чем ВЫ БАНДИТЫ лучше ТЕХ БАНДИТОВ?», — написав він на своїй сторінці у Facebook.

Що каже закон?

Українське законодавство передбачає реєстрацію громадських організацій, які здійснюють допомогу правоохоронним органам в охороні громадського правопорядку та державного кордону, пояснює радник Міністра внутрішніх справ Іван Варченко. Проте, наголошує він, дії мають бути скоординовані із правоохоронними органами. «…Те, що зараз з’являються організації, які хочуть включитися у цей процес, то абсолютно законно, вони мають право, але разом з представниками Національної поліції відповідно до того, що вони домовляються як, яким чином, у який спосіб і де саме вони будуть здійснювати таке, наприклад, патрулювання на вулицях чи чергування», — розповідає Іван Варченко.

Відповідно до закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» члени громадських   формувань   під   час   виконання   своїх обов’язків  мають право:

  • вимагати від громадян додержання правопорядку, припинення  адміністративних правопорушень  і  злочинів,  додержання   режиму державного  кордону;
  • у разі підозри у вчиненні адміністративних правопорушень і  злочинів перевіряти у громадян документи, що посвідчують їх особу;
  • спільно з поліцейськими та військовослужбовцями Державної  прикордонної  служби  України  затримувати  і доставляти до органу  Національної  поліції осіб, які виявили злісну  непокору  законним вимогам члена громадського формування ;
  • складати протоколи про адміністративні правопорушення;
  • входити   до   клубів,   кінотеатрів,   стадіонів,   інших громадських місць і приміщень за згодою власника чи уповноваженого ним органу для переслідування правопорушника,  який переховується, або припинення адміністративних правопорушень чи злочинів;
  • застосовувати  в  установленому  порядку заходи фізичного впливу, спеціальні засоби індивідуального захисту та самооборони.

Цікаво, що в анкеті для охочих вступити до лав «Національних дружин» на сайті організації одне із запитань звучить «Чи маєте ви легальну зброю?». Між тим у законі не передбачене право носіння та використання зброї такими активістами, незалежно від того, вогнепальна вона чи травматична. Для чого відомості про зброю «Нацдружинам» на прес-конференції у Києві спробував пояснити командир «дружин» Ігор Михайленко. За його словами, активісти не впевнені, що Крути не повторяться. «Немає гарантії, що якийсь божевільний знову не піде на Київ, а наша влада збере манатки і звалить геть», — каже Михайленко. За його словами, у разі потреби інформація про наявність у «дружинників» зброї дозволить оперативно організуватися для захисту України. Ще зранку на прес-конференції Михайленко запевняв присутніх, що ніякого патрулювання вулиць чи охорони громадського порядку з використанням зброї не буде. Але пізніше в ексклюзивному коментарі «Главкому» в «Національних дружинах» повідомили, що «деякі з нацдружиників, виходячи на патрулювання, мають при собі легальну зареєстровану зброю».

Між тим правозахисники наголошують на необхідності підготовки дружинників з боку правоохоронців. «Згідно із законом, ці громадські утворення мають пройти обов’язкову правову і спеціальну підготовку у поліції», — каже в коментарі «Главкому» правозахисник Юрій Бєлоусов, заявляючи, що у своїй практиці не стикався з тим, як саме поліція готує громадських активістів до такої роботи.

«У мене є багато запитань до того, хто це робить, де, згідно за яким порядком?». Він бачить декілька причин актуалізації цієї теми і збільшення громадських утворень, які заявляють про готовність допомагати поліції охороняти порядок. Одна з них – це територіальна реформа, оскільки громади, які утворюються, які отримують більше фінансування, зацікавленні у дотриманні порядку. Інша – це бажання мати кишенькові «приватні армії», які, на відміну від охоронних фірм, не мають отримувати спеціальну ліцензію.

«Тут з правами людини поки все в порядку. На цьому «аваковські» вихованці і зіграли. Якщо говорити про проблему, то потрібно копатися у зв’язках Білецького і Авакова, але для цього потрібен матеріал», — каже в коментарі «Главкому» керівник аналітичного напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини Олег Мартиненко.

«Не такий страшний чорт?..»

Викладач КНУ імені Тараса Шевченка, політолог Петро Олещук закликає не драматизувати ситуацію, оскільки влаштування перформансів, залучення молоді до націоналістичного руху через афільовані з партією громадські організації є найбільш ефективним способом єднання національно орієнтованих громадян. А ті, хто критикує організацію, яка практично ще нічого не зробила, навпаки, підвищує її популярність.

Громадський активіст, письменник і блогер Олексій Бик вважає, що «істерику з приводу «Нацдружин» розганяють переважно ті ж самі люди, які на Майдані називали хлопців з палицями провокаторами».

Психолог Олег Покальчук пропонує за реакцією на появу яскравого ролика «Національних дружин» визначати українських лібералів. Мовляв, хто критикує, той ліберал, а хто дотримується націоналістичних поглядів, той сприймає ролик позитивно.

Що каже закон?

Українське законодавство передбачає реєстрацію громадських організацій, які здійснюють допомогу правоохоронним органам в охороні громадського правопорядку та державного кордону, пояснює радник Міністра внутрішніх справ Іван Варченко. Проте, наголошує він, дії мають бути скоординовані із правоохоронними органами. «…Те, що зараз з’являються організації, які хочуть включитися у цей процес, то абсолютно законно, вони мають право, але разом з представниками Національної поліції відповідно до того, що вони домовляються як, яким чином, у який спосіб і де саме вони будуть здійснювати таке, наприклад, патрулювання на вулицях чи чергування», — розповідає Іван Варченко.

Відповідно до закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» члени громадських   формувань   під   час   виконання   своїх обов’язків  мають право:

  • вимагати від громадян додержання правопорядку, припинення  адміністративних правопорушень  і  злочинів,  додержання   режиму державного  кордону;
  • у разі підозри у вчиненні адміністративних правопорушень і  злочинів перевіряти у громадян документи, що посвідчують їх особу;
  • спільно з поліцейськими та військовослужбовцями Державної  прикордонної  служби  України  затримувати  і доставляти до органу  Національної  поліції осіб, які виявили злісну  непокору  законним вимогам члена громадського формування ;
  • складати протоколи про адміністративні правопорушення;
  • входити   до   клубів,   кінотеатрів,   стадіонів,   інших громадських місць і приміщень за згодою власника чи уповноваженого ним органу для переслідування правопорушника,  який переховується, або припинення адміністративних правопорушень чи злочинів;
  • застосовувати  в  установленому  порядку заходи фізичного впливу, спеціальні засоби індивідуального захисту та самооборони.

Цікаво, що в анкеті для охочих вступити до лав «Національних дружин» на сайті організації одне із запитань звучить «Чи маєте ви легальну зброю?». Між тим у законі не передбачене право носіння та використання зброї такими активістами, незалежно від того, вогнепальна вона чи травматична. Для чого відомості про зброю «Нацдружинам» на прес-конференції у Києві спробував пояснити командир «дружин» Ігор Михайленко. За його словами, активісти не впевнені, що Крути не повторяться. «Немає гарантії, що якийсь божевільний знову не піде на Київ, а наша влада збере манатки і звалить геть», — каже Михайленко. За його словами, у разі потреби інформація про наявність у «дружинників» зброї дозволить оперативно організуватися для захисту України. Ще зранку на прес-конференції Михайленко запевняв присутніх, що ніякого патрулювання вулиць чи охорони громадського порядку з використанням зброї не буде. Але пізніше в ексклюзивному коментарі «Главкому» в «Національних дружинах» повідомили, що «деякі з нацдружиників, виходячи на патрулювання, мають при собі легальну зареєстровану зброю».

Між тим правозахисники наголошують на необхідності підготовки дружинників з боку правоохоронців. «Згідно із законом, ці громадські утворення мають пройти обов’язкову правову і спеціальну підготовку у поліції», — каже в коментарі «Главкому» правозахисник Юрій Бєлоусов, заявляючи, що у своїй практиці не стикався з тим, як саме поліція готує громадських активістів до такої роботи.

«У мене є багато запитань до того, хто це робить, де, згідно за яким порядком?». Він бачить декілька причин актуалізації цієї теми і збільшення громадських утворень, які заявляють про готовність допомагати поліції охороняти порядок. Одна з них – це територіальна реформа, оскільки громади, які утворюються, які отримують більше фінансування, зацікавленні у дотриманні порядку. Інша – це бажання мати кишенькові «приватні армії», які, на відміну від охоронних фірм, не мають отримувати спеціальну ліцензію.

«Тут з правами людини поки все в порядку. На цьому «аваковські» вихованці і зіграли. Якщо говорити про проблему, то потрібно копатися у зв’язках Білецького і Авакова, але для цього потрібен матеріал», — каже в коментарі «Главкому» керівник аналітичного напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини Олег Мартиненко.

Юлія Тунік, Михайло Глуховський