Традиція, яка тисячу років надихала православ’я — анулюється

192

Критикам історичної зустрічі двох церковних зверхників релігієзнавці радять згадати, що Папа Римський — єзуїт.

Спільна декларація, яку підписали на Кубі Папа Римський Франциск і Патріарх Московський Кирило під час першої в історії стосунків Святого престолу і Московської патріархії зустрічі, викликала чимало критики.

Дехто із фахівців висловив думку, що сам текст був написаний у Москві, а Папу Франциска підступно використали росіяни у своїх цілях. Але з такою думкою згодні не усі.

Достатньо переглянути російські інформаційні джерела і проаналізувати, що кажуть про цей візит у православному світі. А там — закипіли неабиякі пристрасті. Ось, наприклад, що написав відомий російський журналіст Невзоров: «Я вивчив резолюцію за підсумками зустрічі Папи Франциска і Патріарха Кирила і був здивований… Погляньмо, що вони понапідписували.

У декларації повністю анулюється традиція, яка тисячу років надихала православ’я — ненависть до католицтва. Латинська єресь (як католицтво у нас завжди називалося), на думку більшості святих, теологів і вчителів православ’я, — капость, брехня і перекручення, яке ганьбить своїм брудом землю. Це тисячу років втовкмачували в голови, а тепер все — мир, дружба, жуйка.

Усілякі Іоанни Кронштадські, Паїсії Величковські, Амвросії Оптинські й багато інших, хто пропагував будь-яку неприязнь до латинської єресі, тепер завуальовано оголошені якщо не ідіотами, то неадекватами.

Наступний пункт зобов’язує Гундяєва не підтримувати війну на Україні: по суті це пряма заборона ряджених попів, які опікуються бандами терористів, підтримувати і надихати їх на збройну боротьбу.

Двадцять п’ятий пункт присвячений уніатству. Уніатство з точки зору православних — демонічний винахід католиків. Гундяєв вирішив, нехай воно буде, якщо це подобається товаришу Папі. Мучеників на кшталт Афанасія Брестського, що повстав проти унії і прийняв смерть за відступництво, продано.

Навіщо все це було зроблено — незрозуміло: на розмову з Папою Кирила не уповноважував ніякий Собор, а сам він не уособлює і не представляє православ’я, щоб щось вирішувати. Для Папи ж це просто екзотичний тур, який ніяких наслідків не матиме. Крім ймовірного розбрату і розколу всередині Росії».

Ось така несподівана оцінка. Отже, не все так просто, як може видатись із першого погляду.

Якщо в Росії соцмережі «істинно православних» переповнені люттю і розгубленістю, то що це має означати?

Говоримо про це з речником УГКЦ отцем Ігорем Яцівим, професором Українського вільного університету в Мюнхені (Німеччина), політичним експертом Осипом Олещенком, релігієзнавцем Дмитром Степовиком та Анатолієм Колодним.

Чому в Росії зустріч Кирила з Папою пересічні вірні Російської православної церкви не сприйняли як тріумф?

А. Колодний: Я читаю московські релігійні газети — робота цього потребує. Так от, тамтешні автори регулярно порушують питання про те, що потрібно вийти із Всесвітньої Ради Церков. Бо якщо Московський Патріархат до неї входить, то це означає, що він визнає ще якісь Церкви. А теоретики РПЦ регулярно акцентують: є лише одна істинна Церква — їхня. Мовляв, Ісус Христос казав Петрові, що я на тобі побудую Церкву. Одну. Тому тепер навіть у російській пресі пишуть, що зустріч із Папою Римським ненормальна якась. Бо тепер потрібно визнати, що Католицька церква — це також Церква.

Отець Ігор Яців: Нам, греко-католикам, важливо, що у підписаному документі декларується з боку Російської Православної Церкви: Греко-Католицькі Церкви мають право існувати. Бо досі однією з головних перешкод для зустрічі Патріарха і Папи було невирішене питання стосовно греко-католиків. Раніше фактично заперечувалось наше право на існування. Немовби ми, як помилка в історії, мали б перестати існувати. Мовляв, або ми стаємо римо-католиками, або йдемо в православну Церкву. А в декларації говориться, що Греко-Католицькі Церкви є. Це не емоційне задоволення через те, що Московський Патріарх зволив нас визнати. Церква чудово зростала всі ті роки всупереч московському невизнанню. Справа в іншому. Якщо Москва дотримуватиметься приписів декларації, то це для нас юридичні можливості, яких раніше не було.

Про що йдеться?

Дотепер було дуже складно щось зробити на офіційному рівні в Росії, бо наші, парафії, які там є, формально були змушені реєструватися як римо-католицькі. Проблема загострилася після анексії Криму. Ставиться вимога перереєструвати громади на кримському півострові згідно з російським законодавством. Виконати її неможливо, адже у російському законодавстві вказується лише, що можна засновувати спільноти та парафії, якщо їхній центр знаходиться в Росії. Тепер же декларується, що Греко-Католицька Церква має право задовольняти потреби своїх вірних там, де вони є.

Д. Степовик: На співпрацю з РПЦ Ватикан пішов, зокрема, й тому, що давно домагається можливості відкрити другу митрополію в Росії для Римо-Католицької Церкви — у Сибіру (в Новосибірську або Красноярську). Справа в тому, що там, після двох польських повстань у ХІХ столітті, проживає чимало поляків — нащадків своїх висланих предків. Тепер ці люди уже зросійщені, хоча деякі й знають польську мову, але вони ревно оберігають римо-католицький обряд. Таким чином Ватикан хоче і їхні духовні потреби задовольнити, розширити в Росії свою діяльність — це саме та експансія католицизму, якою Кремль і Московська Патріархія досі лякали росіян. Звісно, на практиці нічого страшного з ними не станеться, окрім врятування більшої кількості душ.

Хто ж, на вашу думку, виграв від цієї зустрічі?

О. Олещенко: Візьмемо до уваги найважливіше: декларація Папи й Патріарха не лише дає Ватикану нові можливості для експансії, а й може стати джерелом реальних розколів у РПЦ! Уже очевидно, що російські православні традиціоналісти обурені співпрацею Кирила та Франциска, вони й далі наполягатимуть на істинності лише своєї Церкви, і ці затяті дебати розхитуватимуть Московський Патріархат. А далі висновки робіть самі.

Автор материала: Ірина Коваленко