Царське «помилування» генерала Терещука, або фініта ля люстрація

352

30 жовтня 2018 року Петро Порошенко встиг не лише підписати Указ про призначення, а ще й представити нового голову Київської обласної державної адміністрації Олександра Терещука. При цьому гарант Конституції абсолютно цинічно заявив: «Головне завдання, яке я ставлю новому голові ОДА – це захист людей». Фарисейство слів президента у тому, що екс-керманичу УМВС Волинської області Терещуку закидають причетність саме до масових порушень прав людини під час подій на Майдані.

Колишня очільниця люстраційного департаменту Міністерства юстиції України Тетяна Козаченко досить різко відреагувала на цей кадровий крок Петра Олексійовича. «Те, що міліціонеру надають повноваження очолювати Київську ОДА, говорить про надзвичайно великі ризики, які нас чекають за рік», — заявила адвокат Козаченко в ефірі телеканалу 24.

У соцмережі Facebook пані Козаченко була ще більш категоричною:

«2012 -2014 при Януковичі – очолює управління МВС Волинської області зиму 2014, позицію і дії державних структур та їх посадовців нагадувати не буду. Але вже влітку 2014 – (після виборів Президента) – очолює управління МВС Києва.

Жовтень 2014 вступає в силу Закон про очищення влади за яким Терещук підпадає під люстрацію (тимчасову заборону займати державні посади), повинен бути звільнений протягом 10 днів до кінця жовтня 2014.

ЙОГО НЕ ЗВІЛЬНЯЮТЬ в порушення Закону понад 8 місяців. А потім фокус. Спритність рук і «ніякого» шахрайства. Президент має право видати указ про незастосування люстрації в виключних випадках за сукупністю умов:

— до вищого офіцерського складу (вище Генерала) на посадах в

— військових формуванням (Міноборони, ЗСУ, Нацгвардії тощо)

— для забезпечення обороноздатності держави

— за погодженням з комітетом ВР з питань нацбезпеки і оборони

І Президент такий Указ про звільнення від люстрації Терещука видав влітку 2015.

А тепер в чому був фокус: Нацгвардія військове формування у складі МВС і Терещук майже на цілий один місяц пішов в Нацгвардію міліцейським генералом, а не військовим – отримав люстраційну індульгенцію і зразу пішов з Нацгвардії. Нацгвардію використали як формальну підставу звільнення від люстрацій , про обов’язкову умову «забезпечення обороноздатності країни» вочевидь не йшлося.

Що ж воно таке, що відносно конкретних посадовців стара-нова влада готова ігнорувати Закон, спотворювати процедури, і рухати їх рухати функціонерів по кар’єрних сходинках бюджетних посад.

Потім до 29 жовтня 2018 — 1-й заступник голови Одеської ОДА і вже сьогодні 30 жовтня — голова Київської ОДА.

Ігнорування люстраційного Закону, факти вибіркового незастосування – тільки ще раз демонструють вади влади, а не Закону. Не треба нарікати на інструмент, коли він в нечесних руках».

«Вже майже тиждень кожного дня чую від колег-журналістів одне й те ж саме запитання — про квазі-люстрацію і царське «помилування» генерала Терещука.

«Часом, не в курсі — хто там наступний у черзі на люстраційну амністію?», — наче шуткують співрозмовники. Друзі, НЕ знаю! Як і справжню вартість такого … «царського подарунку» як указ «Про незастосування заборони обіймати посади, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації)».

Знаю інше: те, що відбувається в Україні — це квазі-аміністія. Поясню чому. Так, слово амні́стія (грец. αμνηστια — прощення), за вікіпедією, — це «повне або часткове (заміна м’якшим) звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів; здійснюється за рішенням глави держави або вищого представницького органу влади». Українську люстрацію її виконавці з Мінюсту трактують не як кримінальне покарання, а просто «кваліфікаційну вимогу держави … недопуск до влади»… тобто і не кримінальний злочин, але із реальним терміном покарання — позбавлення прав обіймати посади на 10 років! Для порівняння зацитую Кримінальний Кодекс України: «Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю належить до числа покарань: а) змішаних, оскільки може бути призначене як основне і як додаткове покарання (ч. З ст. 52, ч. 1 ст. 55 КК); б) строкових, оскільки як основне покарання призначається на строк від двох до п’яти років, а як додаткове — від одного року до трьох років (ч. 1 ст. 55 КК); в) спеціальних, оскільки застосовується не до будь-якого суб’єкта, а лише до тих осіб, які на момент вчинення злочину обіймали ті посади чи займалися тією діяльністю, з якими був пов’язаний вчинений зло­чин (ч. 2 ст. 55 КК)»…

Так, праві творці української люстрації — вона унікальна і це визнала навіть Венеціанська комісія! Дуже багато юридичних новел. Однією з них Міністерство Справедливості прирівняло до держслужбовців навіть атестованих прокурорів… Але все це лірика, мова про інше. Нарешті реалізовано чи не головну вимогу правозахисників — індивідуальний підхід під час люстрації! То ж очільник київської міліції став третім достойником, якого президентський указ врятував від люстраційних жерновів. Перші два прізвища були відомі ще під час обговорення законопроекту. Голова профільного кометету Верховної Ради Сергій Пашинський вказував, що люстраційна амністія призначена, зокрема для колишнього в.о. міністра оборони Михайла Коваля і легендарного генерал-полковника Геннадія Воробйова. У подальшому їх було «реабілітовано» Верховним Головнокомандувачем і повернуто до бойовх лавх — одного у РНБО, іншого до Генштабу Збройних Сил.

Не знаю особисто генерала Терещука, тому складно оцінювати його важливість для обороноздатності країни. Більше про це, напевно, поінформовані депутати парламентського Комітету з питань нацбезпеки і оборони, які погоджували клопотання профільного міністра…

Але на відміну від армійських генералів, до міліційного не було таких застереженнь від громадських активістів та політиків. Денис Бігус: «Під особняком головного міліціонера Києва Олександра Терещука — тітушек немає. Хоча це будівництво теж незаконне. Власне, земля під будинком головного міліціонера — арештована СБУ». Єгор Соболєв: «Люстрований керівник міліції, яка розганяла Волинський Євромайдан, повернутий Указом Петра Порошенка»…

Можливо, щось прогавила, але не знайшла публічного реагування на ці закиди. Хоча цілком логічно було б довести громаді їхню безпідставність. Тоді б не виникало версій, що повернення на посаду керманича столичних міліціонерів — є результатом домовленості нагорі…

А так цей приклад лише надихне бажаючих звільнитися від люстраційного тягара … саме через адміністрацію президента. Якщо на Банковій вирішують ступінь провини чи не кожного держслужбовця — визначають міру його співпраці із злочинним режимом янучар — то для чого тоді звертатися до суду???

Тому якщо вже влада у взаємодії із законодавцями перейнялася проблемою виправлення люстраційних помилок — треба це робити публічно! Мають бути чіткі характеристики та прозорі механізми реалізації люстраційної нормативної бази. Подальша ж гра із громадянським суспільством втемну може призвести лише до громадного бумерану від Громадян».

Три минулі роки лише утвердили у правильності головного висновку: люстрація по-українськи — це квазі-очищення влади. Фікція! Це навіть не «потьомкінські деревні», а дикій хутір Петра і Павла. Де замість фахових звитяг єдиним критерієм «доброчесності» є особиста відданість — Порошенку, Петренку, Іванову…

А відтак сакральним тестовим запитанням кандидату на посаду лишається класичне, сформульоване ще у радянській комедії про Івана Васильовича, який змінює професію: «Ти чиїх будеш? Чий холоп, питаю?!»

Реінкарнація на владному Олімпі прокурора-розвідника Олега Валендюка красномовно демонструє усю люстраційну «еволюцію» в країні. Ще на початку 2018 чутки про можливе призначення заступником командира української розвідки скандального прокурора спричинили справжній шок.

Але, як з‘ясувалось, це були лише сємочки, а ягідки ще попереду…

Стрімке переміщення Валендюка у крісло головного еСБіста столиці та подальші оперативно-слідчі рухи підтвердили найсумніші прогнози про політизацію українських спецслужб. Чи агонію  її окремих керівників. Коли люстраційний бак так не лякає, як острах потрапити у політичну немилість. Із подальшим відлученням від держкорита.

До речі, за даними Резонансу, справжня причина відставки голови КОДА далеко не «втома нетягнути навантаження». Про що ЗМІ люб‘язно розповіли «джерела з АП». Та підтвердив він сам.

І навіть не підозри у корупції, хоча фактажу у правоохоронців вистачає.

Подейкують, що Олександра Горгана звинуватили у… надмірних симпатіях до Юлії Тимошенко та «Батьківщини», яка традиційно має потужні політичні позиції у Київській облраді.

Відтак молодого, але ненадійного Горгана замінили на досвідченого правоохоронця. Саме давній соратник відомого міліціонера-генпрокурора, а нині не менш успішного політика Київщини Віталія Яреми — генерал Терещук має допомогти територіальній організації партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність»… остаточно приборкати корупцію в області.

До того ж Київщині останнім часом не звикати до кадрових експериментів за участі найодіозніших пересонажів з усієї України.

То кажете люстрація?! Навіть не чули!

Олена Мельник