У США скоро президентські перегони — що обіцяють нові керівники Україні

502

Менше року залишилося до того моменту, як новий Президент ввійде до Білого дому, варто прогнозувати, що зможе він запропонувати зокрема Україні, к ставитиметься до Росії і як відповідатиме на загрози небезпеки Сполучених Штатів.

В останні кілька місяців від Обами не слід чекати чогось особливого ні по Україні, ні по безпеці Європи. Проте саме агресія Росії до України стала тестом на знання зовнішньої політики для кандидатів на посаду президента.

Основні кандидати, двоє з демократичної партії – це Гілларі Клінтон Берні Сандерс, та три з республіканського табору – Дональд Трамп, Тед Круз та Марко Рубіо.

Аналітик Інституту міжнародного права Іван Мединський проаналізував передвиборну програму кожного кандидата в контексті українського питання:

Гілларі Клінтон – у неї найбільший досвід  у зовнішніх відносинах, міжнародній політиці і вона постійно про це наголошує під час дебатів. Завжди говорить про свій успіх у стосунках зі Східною Європою, про перезавантаження у американсько-російських стосунках. Про програм «New start», про скорочення озброєння, що це її заслуга, проте завжди наголошує, що вона завжди готова відповісти на агресію Росії. У такому протистоянні завжди закликає Європейських партнерів підтримати санкції. Гілларі Клінтон розповіла, що уявляє, як Путін бачить безпеку не лише в Росії, а й в усьому світі: збільшення безпеки одних держав, наприклад європейських, автоматично зменшує безпеку інших, зокрема Росії. Тому через цю призму потрібно розглядати агресію Росії проти України та питання Криму. Також підкреслює, що Україна потребує збільшення військової та економічної допомоги.

Берні Сандерс – конгресмен, будує свою кампанію на принципах демократичного соціалізму, який не дуже традиційно сприймається в американському суспільстві. Він не робив жодних заяв по допомозі Україні ні в економічному, ні у військовому плані. Завжди наголошував, що Росія не є основним безпековим пріоритетом для Сполучених Штатів, адже варто звертати увагу на ІДІЛ та Північну Корею. У питаннях санкцій наголосив, що потрібно заморожувати статки російських олігархів. Він противник експансії НАТО, адже вважає це пустою тратою грошей. За його правління ця військова структура не буде розширюватись та запрошувати нових членів.

Дональд Трамп – вважає себе головним номінантом на посаду від республіканців. Будує свою кампанію саме на незадоволення тією ситуацією, яка склалася у Республіканській партії. Відомо, що він готовий домовитися з Путіним. Відбувається обмін лестощами. Така позиція може негативно вплинути на його шанс стати Президентом. Він завжди казав, що з Росією варто зближатися, але підтримав санкції, пояснюючи тим, що треба якось протистояти агресії Росії. Йому байдуже чи буде Україна в НАТО. По питанню допомоги Україні та повернення Криму – вважає, що це європейське питання і саме Німеччина повинна надавати економічну підтримку. Послідовності в заявах Трампа немає.

Тед Круз – сенатор, будує свою кампанію на традиційних республіканських засадах, критикує Обаму. Він був співавтором першого закону, який американський конгрес розробив на підтримку України в 2014 році, щодо економічної допомоги та озброєння. Він погоджується, що треба Україні надати летальне озброєння, посилити в економічному плані, критикує Обаму по Криму. Вважає, що НАТО варто використовувати як елемент боротьби з ІДІЛ. Також санкції проти Росіїповинні будти підтверджені конкретними кроками, а саме розміщення систем протиракетної оборони на території Польщі та Чехії.

Марко Рубіо – має дуже схожу програму до Теда Круза. Одна з найчіткіших його стратегій – як вирішити проблему російської агресії в Україні. Пропонує розширити санкції, залишити двері альянсу відкритими для України. Треба нівелювати рішення Росії щодо членства в НАТО. Вважає Путіна гангстером, адже той має велику країну, багато ресурсів, які використовує для військових потреб в той час, як його економіка занепадає. Каже, що треба повернути Крим, надати Україні оборонне озброєння.

Але на програми і рішення всіх кандидатів можуть вплинути зовнішні фактори, зокрема війна в Сирії. Часто питання України прив’язується до сирійського. Також експансія Росії в Європі, зокрема в країнах Прибалтики. Міграційна криза, а також стиль підходу Президентів до прийняття зовнішньополітичних рішень. Деякі Президенти керуються власним досвідом у прийнятті рішень, деякі делегують повноваження держсекретарям, міністрам оборони. Часто обіцянки не співпадають з реальністю, наприклад Обома обіцяв повернути війська з Афганістану, чого не зробив.

Якщо Президентом стане демократ, то республіканський конгрес так і залишиться тим органом, який буде перешкоджати прийняттю рішень.