Україна переживає серйозну кризу цінностей та довіри

172

Україна переживає серйозну кризу цінностей та довіри. Цю кризу варто використати, щоб відновити довіру та раз і назавжди відійти від прірви, поруч із якою ми опинилися.

Це може статися тільки якщо суспільство підтримуватиме владу. А українське суспільство набагато скептичніше по відношенню до влади у країні, ніж західні партнери. Щоб дати країні шанс на рух уперед, ми мусимо об’єднати країну навколо реформ і відновити довіру суспільства до влади.

Політична еліта втратила довіру через звинувачення у корупції кількох відомих високопоставлених осіб. Цих людей слід позбавити можливості брати участь у політичному житті. Президент Петро Порошенко і прем’єр-міністр Арсеній Яценюк повинні прийняти це рішення. Тоді політичний істеблішмент хоч частково поверне собі довіру, а перші особи держави піднімуть свої рейтинги та здобудуть більше часу для проведення реформ.

Це повинно відбутися негайно, інакше єдиними можливими варіантами у рамках демократичного суспільства залишаться відставка уряду і позачергові вибори до Верховної Ради.

Але чи будуть позачергові вибори, чи ні – у будь-якому разі, Україні потрібен технократичний уряд. І, раз мова йде про кризу цінностей, наступний прем’єр-міністр повинен мати бездоганну репутацію.

Очевидний кандидат, який відповідає цій вимозі, – це міністр фінансів Наталія Яресько. Їй можна закинути хіба що американське походження, але, як показує досвід балтійських держав, це, швидше, плюс, а не мінус. В усіх трьох країнах Балтії були президенти-вихідці з західних діаспор, які успішно відпрацювали по дві каденції. Вони були ефективними і популярними, тому що в них були інші цінності і не було жодних зв’язків з місцевим бізнесом. А ще – їхні давні друзі залишилися по той бік океану, а не приїхали з ними, щоб отримати ключові посади, як це вже, на жаль, стало загальноприйнятим в Україні.

Новий прем’єр-міністр повинен зібрати уряд технократів із хорошою репутацією, і Україна отримала б шанс злетіти на зовсім новий рівень. Головним завданням такого уряду має стати прискорення реформ у всіх сферах, а в першу чергу – реформа Державної фіскальної служби та швидка прозора приватизація. Усі порядні політичні сили мали б бути зацікавлені у такому рішенні.

Щоб це відбулося, і президент, і чинний прем’єр-міністр повинні попросити новообраного голову уряду взяти на себе це складне завдання і забезпечити голоси та політичну підтримку для всіх ініціатив такого Кабінету міністрів. Саме такий підхід до формування уряду допоміг би повернути довіру не тільки українського суспільства, а й наших західних партнерів, які, у свою чергу, повинні мобілізувати в допомогу українській економіці більші обсяги фінансової підтримки.

Чи готова Україна до чергової зміни у правлячій верхівці? У боротьбі з системною корупцією стабільність – не союзник. Навпаки, часті політичні зміни допомагають вичищати корупцію з влади. Зараз, завдяки реформам, які провів чинний уряд, економіка виходить з піке, а бюджет близький до збалансованості. Фронт на сході країни не просувається. Тепер треба перейти до економічного зростання.

Проте часу мало. Нещодавно, гривня знову опинилася під тиском. Щоб накопичити достатні валютні резерви, Україна потребує нових кредитів від МВФ, США та ЄС в обсязі 4 мільярди доларів. Захід навряд чи вирішить надавати такі кредити, доки корумповані високопосадовці управляють державою, а українська влада не може переконливо засвідчити свою готовність продовжувати реформи.

На щастя, останній тиждень показав, що політичні потрясіння можуть мати позитивні наслідки. Від моменту, коли я оголосив про відставку, я бачу принаймні сім позитивних зрушень.

По-перше, ідея технократичного уряду отримала дуже високий рівень підтримки в суспільстві. На її користь висловилися десятки авторитетних експертів і тисячі громадян. Сформувалося чітке розуміння того, що «любі друзі» не можуть ефективно реалізувати реформи, яких прагне країна. Тільки технократичний уряд може це зробити, і зараз він має набагато вищі шанси справді відбутися, ніж це було два тижні тому.

По-друге, актуалізувалася тема приватизації. І з високих трибун, і в кулуарах, і на шпальтах видань звучить думка про те, що чесну і прозору приватизацію не можна відкладати. Навіть ідеологічні опоненти почали змінювати свою позицію, усвідомивши, що для деяких осіб спокуса накласти лапи на грошові потоки держпідприємств надто висока, щоб залишати status quo.

По-третє, суспільство звернуло увагу на процес призначення керівників державних підприємств, і тепер уважно слідкуватиме за тим, щоб він відбувався прозоро. Проштовхнути сумнівні кандидатури через відкриті конкурси стане значно важче.

По-четверте, реформа НАК «Нафтогаз». Я переконаний, що передача НАК в управління Мінекономрозвитку у грудні минулого року підвищила цінність міністерства для корупціонерів, які хочуть осідлати її потоки. Підвищена увага громадськості до міністерства тільки сприятиме прозорості реформи цього активу.

Саме зараз за допомогою одного з найкращих у світі рекрутингових агентств у Лондоні відбувається процес відбору незалежних директорів, які увійдуть у Наглядову раду «Нафтогазу». Тепер ризик того, що в останній момент цей процес зійде з рейок, значно зменшився. Я впевнений, що під пильним оком громадськості відбір найкращих незалежних директорів пройде швидко і прозоро, і наприкінці березня трьох фахівців світового класу буде призначено до Наглядової ради НАК «Нафтогаз».

По-п’яте, вже зараз стає очевидним, що політичний тиск і втручання у роботу міністрів зменшується. В уряді вже розробили проект закону про доброчесність державного службовця – по суті, кодекс етики, який дає формальну підставу протистояти спробам невиправданого тиску.

По-шосте, в уряді вже оголосили про намір реформувати роздутий Секретаріат Кабінету міністрів, який історично наповнювався ставлениками політичних і приватних інтересів. Ця система була застарілою, неефективною і маніпулятивною. Саме тому ми й закликали до розформування цього бюрократичного монстра.

І, нарешті, тема підвищення заробітних плат чиновникам знову повернулася на порядок денний. 14 місяців тому нам, майбутнім міністрам-технократам, обіцяли розв’язати цю проблему, зокрема, за рахунок створення спеціального фонду. На жаль, за цей час рішення не з’явилося навіть на горизонті. Тепер же, коли через низькі зарплати в органах влади Україна ризикує остаточно скотитися в пастку непрофесіоналізму і корупції, є надія, що питання буде вирішено якомога швидше.

Не можна робити реформи і водночас дбати про свої приватні інтереси. Процес реформ несумісний ні з корупцією, ні з політичним тиском. Стоїмо!

Автор материала: Айварас Абромавичус