Голова Національного банку України Валерія Гонтарева розповіла про успіхи і проблеми НБУ, скільки грошей українці тримають в російських банках та де опинились мільярди «сім’ї» Януковича.

Сьогодні у мене без перебільшення довгоочікувана гостя. Понад два місяці ми спілкувалися із прес-службою Національного банку України для того, щоб пані Валерія до нас прийшла. Роботи багато, але запитань ще більше. Я дякую нашим дописувачам на Фейсбуці за ту активність, яку ви проявляли. Маємо можливість розібратися, чи винна пані Гонтарева в усіх бідах української гривні.

Валерія Гонтарева, 51 рік, перша жінка на посаді голови Національного банку України. Друга найвпливовіша жінка України згідно з рейтингом журналу «Фокус». До свого призначення главою НБУ сім років займалася інвестиційним банкингом, зокрема структуруванням угод і залучення фінансування для розвитку бізнесу «Рошен» у Росії. За її керівництва курс національної валюти впав майже на 230%: від 11 гривень 85 копійок до практично 27 гривень за один американський долар. Грає у великий теніс з 10 років, вільно плаває чотирма стилями. На лівому плечі має тату «Do you still love me?», на плечі її чоловіка міститься відповідь «Yes, I do». Одружена, має двох дітей і двох онуків.

Я рада вас бачити. Ми не будемо ні від кого приховувати, ми зараз у п’ятизірковому готелі, поруч із нами двоє охоронців. Для людини, яка не була на держпосаді до цього, присутність охоронців у житті, мені здається, це якесь нововведення. Для вас це комфорт чи дискомфорт? Вони закрили вуха, я сподіваюся.

Однозначно, це дискомфорт. Понад те, коли я прийшла на роботу, до цього 18 років сама їздила за кермом і тому перші три дні їздила на роботу на власній машині, охорони в мене не було. І тільки після того як я почала отримувати перші погрози у своєму житті, мені надали державну охорону – це Управління державної охорони, яке зараз ось уже майже півтора року мене охороняє.

Валеріє, а як ви взагалі трактуєте, з чим можуть бути пов’язані ці погрози? Це українці, у яких лежали гроші в якихось банках і вони не змогли зараз отримати назад, погрожують? Чи ви знаєте, що це роблять абсолютно інші?

Скажімо так: це недобросовісні банкіри – 90%. Тому що з 66 банків, які ми вивели з ринку, 20 банків – це були банки, які займалися відмиванням грошей. А це кримінальна сфера нашого навіть не банкингу, а нашої країни.

Я хочу згадати цитату 2011 року: «Мені кілька разів пропонували зайняти високу державну посаду. Завжди без роздумів відмовлялася. Я не альтруїст і не безсрібник, який може працювати за 5 тисяч гривень. А вбудовуватися в систему влади, де кожен думає, як краще монетизувати свою посаду, не маю жодного бажання».

Так, однозначно, це моя фраза.

Відтоді багато змінилося. Ви на посаді з червня 2014 року. Чому погодилися?

Після Революції Гідності, яку ми дуже активно підтримували, я згодна була піти і міняти нашу країну й робити реформи.

Це була пропозиція Президента?

Це була пропозиція Президента.

Вас, у принципі, називають людиною Президента. Ви себе такою вважаєте?

Насправді я можу сказати, що я однозначно в команді реформаторів. І наш Президент у цій самій команді, тому ми точно в одній команді. Коли незалежний Нацбанк називають президентським Нацбанком, ось тут ми не згодні, ми цілком незалежний Національний банк – і за суттю, і за змістом, і за законом, ухваленим минулого року.

Тобто говорити про те, що Президент якось впливає на рішення, що існує в Нацбанку – це було б неправильно.

Президент однозначно ніяк не впливає на рішення, що приймаються в Національному банку, бо рішення в Національному банку приймає наш менеджмент, наше правління Національного банку. Питання тільки говорити, що Президент впливає повністю, за великим рахунком, на все наше економічне, політичне життя, тому опосередковано однозначно, ми з Президентом спілкуємося, обговорюємо проблеми. Так само я спілкуюся з Кабінетом міністрів, практично на щоденному контакті перебуваю з міністром фінансів. Тому незалежний Національний банк не незалежний від країни – він незалежний у прийнятті власних рішень.

Я хочу згадати ще про один момент. У день вашого призначення курс гривні був 11,84. Зараз 26, ось недалеко від нас обмінник – 27. Це дворазове падіння. Ясна річ, народ цим стурбований. Народ мені написав понад 500 повідомлень із запитанням: запитайте, будь ласка, у Валерії, що буде далі, як нам жити. Українці заглядають в холодильник і коли в цьому холодильнику порожньо, постає питання: чи готові ми потерпіти? Ви можете якимось чином заспокоїти людей, які ось…

Перш за все, я хочу сказати, що наше головне з вами завдання – це перестати думати про курс долара, а почати дійсно дивитися на ціни і на вміст холодильника. А найголовніше завдання нашої всієї економічної політики у країні – це в тому, щоб у нас якомога менше було імпорту і дорогих імпортних товарів, а якнайбільше було свого власного виробництва і власних товарів, які у нас не повинні залежати від курсу долара. Крім того, ви навели як приклад курс 11,75, який на момент, коли я виступала у Верховній Раді, в серпні 2014 року, був практично вже збалансований і виглядав курсом фундаментальним для гривні, і так воно і було.

Але що почалося в нас після цього, напевно вся країна повинна знову згадати. У нас почалася реальна кривава війна на Донбасі, у нас реально були окуповані наші 15% нашої території. Ми втратили не просто 15% – це 10% території, але це 15% ВВП, і це 30% нашої валютної виручки. Тому що частина Донбасу – це була наша індустріальна частина. І більшу частину нашої промисловості фізично знищили, і більшу частину нашої інфраструктури і логістики там фізично знищили. Тому, на жаль, ту ситуацію, яку ми мали влітку 2014 року, вже було не порівняти з ситуацією, яку ми мали у вересні 2015 року. Тому зрозуміло, що при вільному курсоутворенні курс завжди прагне до свого фундаментального значення. На жаль, це знаходження фундаментального значення валютного курсу було дуже болісним для всіх, бо практично відбулася триразова девальвація нашої валюти. Це дуже боляче вдарило і по нашому населенню, і по бізнесу, і по банківській системі. Але цьому не було альтернативи. Щоб ви розуміли, у нас негативне сальдо нашого рахунку поточних операцій – це наші експортні, імпортні операції – там на кінець 2013 року було мінус 16 мільярдів доларів або 10% нашого ВВП. З такими дисбалансами жити не можна, а країна перебувала просто над прірвою. Результати 2015 року – у нас більше немає дисбалансу за поточним рахунком. Рахунок був повністю збалансований, тобто замість мінус 16 мільярдів ми отримали нуль – це величезний якраз доробок для нашого з вами добробуту і фінансової стабільності.

Але вам не здається, що про такі результати варто ну мало не кричати на кожному кроці?

Насправді у нас постійно йдуть комунікації і якщо ви подивитеся, по-моєму, минулого року було проведено рейтинг, хто найкраще з усіх державних органів комунікував із засобами масової інформації, то, по-моєму, ми були якщо не на першому, то на другому місці.

Проте рейтинг довіри серед українських чиновників у вас 2,8% – це один із найнижчих рейтингів довіри.

Справа в тому, що ми не політики, якщо ви подивитеся, вся світова спільнота і весь прогресивний банківський ринок говорить – те, що зробив Національний банк за останні два роки, це безпрецедентно, це єдина, одна з єдиних реформ, яку не обіцяли зробити, а вже зробили. Зрозуміло, що це лише перша частина нашої реформи, бо в нас було очищення банківського сектора, стабілізація макроекономічної ситуації у країні – і це ми зробили. Зараз у нас друга частина йде, другий крок нашої реформи – це перезапуск банківської системи. І третя наша частина – це коли в нас буде вже постійне зростання стабільної банківської системи: і стабільні ціни, і низькі відсоткові ставки, тоді, дай Бог, щоб ми туди прийшли ще швидше ніж ми йдемо, тому що, на жаль, через політичну кризу в нас практично на півроку відклалися всі наші рухи вперед.

З урядом Яценюка Національному банку комфортно працювати?

З урядом Яценюка ми працювали, пройшли ось цей великий шлях, який ви бачили. Якщо уряд у нас буде оновлено, а тим більше, якщо його ще буде покращено, то зрозуміло, що ми будемо раді.

А що ви називаєте покращенням?

Наприклад, я вважаю, що в нас дуже повільно йде пенсійна реформа, у нас практично я не бачу змін у реформі охорони здоров’я. Якщо ви подивитесь на сьогодні на наш меморандум з Міжнародним валютним фондом, то побачите, що половину меморандуму присвячено фінансовому сектору. І не тому, що там найменше зроблено, а напевно тому, що там найбільше зроблено. Бо практично ми бачимо в програмі ВМФ нашу дорожню карту: як ми йдемо, як ми рухаємося. Тому практично все, що ми хочемо і плануємо зробити далі, ми обов’язково туди заносимо – і це наша ініціатива. Якщо ви подивіться в цьому ж меморандумі щодо інших реформ у нас, дуже часто ви побачите там одну або дві пропозиції. Ми вважаємо, що треба пришвидшити, обов’язково треба довести до розуму податкову реформу…

Що в цей момент повинні відчувати українці? Розумієте, в чому справа. Наша економіка і ситуація на Донбасі – відкрию вам таємницю, ви напевно знаєте, ніхто не має ілюзій, багато хто говорить про заморожений конфлікт, і та сторона, яка знаходиться в Кремлі, навряд чи відпустить нас так просто. Тому відповідно економіка, як ви правильно сказали, у зв’язку з втратою виробництва в цих регіонах явно не буде активно розвиватися найближчими роками. Ну й заяви європейських лідерів з цього приводу не сиплять оптимізмом якимось. Що робити українцям?

Насправді, дивіться, економіка цим важким курсом, цієї девальвацією адаптувалася до нових економічних реалій: без Криму, без Донбасу. Це було дуже боляче, але це вже сталося, тому наш розвиток, наше зростання вже ви не обов’язково повинні пов’язувати з тим, що в нас виключно має настати повернення Криму…

Тобто і без цього країна вибереться?

…війну криваву треба зупинити, однозначно. І цей рік ми вже продемонстрували, як ми живемо вже у відносній економічній стабільності. Тепер економіка і бізнес шукають нові шляхи поставок товарів, нові ринки. Ось зараз відкрився дуже перспективний ринок – це іранський ринок. Ось представник Національного банку минулого тижня разом з офіційною делегацією нашої країни був в Ірані, і кількість така іранських інвесторів, які хотіли б почати працювати з нашою країною. А це 80 мільйонів чоловік, це величезний ринок. Тому альтернативи є, альтернативи з’являються нові. Дуже активізувалися всі країни Азії та країн Близького Сходу. Тому крім того, що в нас торгівля з Європейським Союзом зараз уже без бар’єрів, зараз бізнес дуже активно намагається скористатися цими новими можливостями. Щойно вони з’являються, щойно наш експорт зростає, то однозначно в нас платіжний баланс поліпшується. Поліпшується платіжний баланс – моментально курс гривні. Так, щоб вам було зрозуміло.

Будемо вірити. Мені хотілося б поговорити про такі ось «дірки», які на кожному пості про Гонтареву, ось внизу такі запитання. Перше запитання: як ви прокоментуєте інформацію, що з’являлася в пресі повсюдно, буквально, що Гонтарева причетна до виведення активів так званої «сім’ї» – я маю на увазі Віктора Федоровича Януковича, екс-президента, та його оточення – за кордон, які були в Національному банку України?

Гроші, про які ми говоримо, знаходяться у країні, тобто гроші не виведені за кордон, гроші знаходяться на рахунках.

Але, мабуть, знайшли й ті, які виводилися?

Ні, ну як це я можу прокоментувати. Ми неодноразово вже говорили про те, що це все повні інсинуації, про які навіть не варто говорити. Як інсинуації про банк «Дельта», де моя родина «вивела 12 мільйонів». Як можна «вивести 12 мільйонів», якщо моя сім’я і члени її ніколи їх там не мали? Можна мені сказати, ось зараз це знаходиться в НАБУ, я сподіваюся, це все скоро стане ясним.

До речі, а де ви зберігаєте свої гроші, в яких банках?

На сьогодні я все-таки вважаю, що державні банки – це одні з найнадійніших банків.

Це «Ощад»?

«Ощад» і «Ексім».

Ви зберігаєте гроші там?

Я – так.

Ще одне запитання – з приводу російських банків. Я процитую просто запитання, яке нам поставили глядачі: «Ситуація з російськими банками і їхнє Існування в Україні – це зрада, – пише один із наших дописувачів. – Спитайте, будь ласка, у пані Валерії, чи не соромно їй за існування таких банків на території України?»

Російські банки – це банки з російським капіталом, всі інші гроші в цих банках належать нашим людям, нашим юридичним і фізичним особам.

Яка це сума, щоб було зрозуміло?

На сьогодні, якщо взяти всі російські банки, то це буде близько 70 мільярдів гривень. Так, щоб комусь стало зрозуміло, що це 25% нашої банківської системи. Під час розчищення наша банківська система втратила 30%. І Фонд гарантування вкладів за останні два роки виплатив людям 70 мільярдів гривень виплат за депозитами. Насправді, Національному банку доводилось монетизувати ці виплати, відтак робити емісію, яка знову ж таки дуже негативно впливає на всю цінову і фінансову стабільність у нашій країні. Тому ті, хто закликають до якихось активних дій щодо російських банків, повинні розуміти, які це матиме наслідки для всього нашого населення і всього нашого бізнесу, відтак і для ВВП. Понад те, в російських банках ми ввели кураторів ще влітку 2014 року, російські банки, українські банки, знову ж таки з російським капіталом, жодного разу не робили ніяких дій, які б викликали у регулятора Національного банку будь-які запитання. А що стосується рекапіталізації, то банки ці рекапіталізовані одними з перших і виконують всі вимоги й нормативи Національного банку.

Коли ми розповіли про те, що ви до нас приїдете, а ми про це розповіли два місяці тому, коли ми тільки почали розмову про те, щоб ви до нас прийшли, і нам дали певні обіцянки, посипалася хвиля оповідань з фантастичними історіями про те, як одній жінці робили операцію, пов’язану з раком, в Ізраїлі. Тільки потрібно було здійснити переказ грошей, а цього неможливо було зробити, бо введена була в банк тимчасова адміністрація і все це було зупинено. Люди запитували: як далі діяти і що їх чекає? Вам як голові Нацбанку запитання: що чекає тих людей, які вкладали свої гроші в банки і зараз не можуть їх отримати?

Я хочу вам сказати, що практично покриття Фондом гарантування вкладів, про який ми говорили, склало за кількістю людей близько 97%. За кількістю грошей – це, зрозуміло, було менше, тільки тому що великі вклади… Треба дуже уважно підходити до вибору банку, треба дуже відповідально розуміти, що у банків бувають банкрутства. Тому треба чітко розуміти, треба чітко і бізнесу, і приватним особам починати в цьому розбиратися.

У мене зараз в кишені гроші, я не знаю куди їх нести. Я не зовсім довіряю державним банкам, тому що я розумію, що ситуація в країні не змушує…

Не можу робити тут рекламу.

Що ви радите?

Я можу вам відповісти хіба що на своє питання, пов’язане з тим, де я зберігаю свої власні гроші. Ви будете зберігати їх там, де ви зробите свій вибір. Роблячи свій вибір, підходьте до нього відповідально.

У мене є для вас 20 запитань. Це будуть бліц-запитання. Я б хотіла, щоб ви відповідали досить лаконічно. Ці запитання, ну буквально 80%, ми взяли з Фейсбуку. Понад півтисячі у нас було коментарів. Який ваш місячний прожитковий мінімум?

Можу вам сказати, що тисяч 100 гривень.

На що найбільше витрачаєте?

Найбільше витрачаю на освіту молодшого сина.

Розкажіть де він навчається, якщо не секрет?

Він навчається у British International School.

Скільки коштує ваше взуття?

Я думаю, що ось ці туфлі 100 доларів коштують.

Ви колись користувалися своїм становищем, аби попередити знайомих про можливі фінансові загрози?

Ні, більше того, це категорично знає вся моя сім’я і всі мої знайомі. Мене навіть ніхто про це не запитує, мабуть, знають мій характер вже давно.

І знають відповідь на це запитання, так?

Так.

Ви давали поради з кадрових рішень Президентові?

Та ні, він мене не запитував.

Вас ображає ставлення українців до вас та вашої роботи?

Мене, звичайно, це засмучує, але я не ображаюся на людей. Їм погано, вони не розуміють, що ми робимо. Єдине, як, напевно, вся міжнародна спільнота дуже високо оцінює нашу роботу, то, мабуть, варто замислитися: а чому міжнародна спільнота, експертна спільнота, банківська спільнота так думає?

Ви не боїтеся розправи з боку вкладників?

Я, мабуть, вже нічого не боюся.

За що вас сварить, якщо таке існує, Петро Порошенко?

Такого в нас не було.

Україна змогла б уникнути дефолту без грошей МВФ?

Справа в тому, що навіть з грошима МВФ технічний дефолт у нас був, ми не платили за нашими зобов’язаннями. Натомість ми отримали дуже хороші умови реструктуризації і змогли вийти з технічного дефолту. Тому без міжнародної допомоги у нас не було жодного шансу ні наростити резерви, ні отримати реструктуризацію. У нас би країна так би й залишалася в дефолті.

Коли ви востаннє плакали?

Після банківського дня у Верховній Раді, коли вкотре, пам’ятаю, на мене нападав Ляшко, а мене не захищала банківська спільнота.

Ось від нападок Ляшка можна заплакати?

Ні, від того, що він собою шокував всіх дуже шанованих мною, і вони були просто паралізовані, вони потім усі прийшли, просили вибачення, що не змогли мене захистити. Але, мабуть, тут було якось прикро. Але люди інтелігентні та освічені, вони до такого просто не звикли.

Ви не плачте тільки, мені одразу вас хочеться обійняти і захистити. Я б вас захистила, стовідсотково від Ляшка так точно. Шкода, що мене там не було. Ну і останнє питання, воно набрало найбільшу кількість лайків, незважаючи на те, що воно не стосується зовсім гривні и банківської сфері. Чи купався ваш син у басейні з вином?

Боже, це ось настільки вже повна нісенітниця, що мені просто навіть соромно…

Що це за фотографія?

Я розповідала. Це фотографія, є такий курорт джерел близько Фудзіями, називається Хаконе. У цьому джерелі, воно червоного кольору, тому воно стилізоване під джерело з вином. Там поставили таку пляшку і бочку, щоб це було схоже на вино. Воно просто унікальне, близько Фудзіями, це Японія, воно червоного кольору. Цю фотографію зробила особисто я, в цьому басейні. Це джерело, в ньому плавають дуже багато японців навколо. Я перебуваю в ньому ж. Це просто парк Хаконе, біля гори Фудзіяма.

Я дуже вдячна, що ви до мене прийшли і розумію чудово, що будь-яка поява людини, котра робить історію в цій країні – це певний меседж. Чи є якісь запитання, про які я не запитала вас, що ви б хотіли глядачам розповісти в ефірі просто зараз?

Чим більше ми панікуємо, тим більше проблем ми створюємо. Тому щоразу коли в нас є якісь страхи, треба просто розуміти, що є люди, які… Центральний банк, який про це думає. Це не безконтрольно.

Ви розумієте, що ми звикли до іншої історії, ось там за плечима?

Тому наше завдання донести це до всіх людей. І я абсолютно чітко розумію людей і розумію, наскільки це важко, але повірте, вони побачать різницю. І тепер залишається тільки політична стабільність і стати знову на шлях наших реформ.

Автор интервью: Яніна Соколова